Потреба в новій формі ТТН. Тривалий час основні питання обігу ТТН, її складання, форми, в тому числі обов’язкових реквізитів ТТН, були врегульовані лише Правилами № 363*. Тобто підзаконним нормативним актом, необхідність в існуванні якого визначена ч. 3 ст. 47 Закону про автотранспорт**. При цьому в самому Законі про автотранспорт ТТН згадувалася один єдиний раз у переліку документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення (див. ст. 48).
** Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.
Ситуація змінилася з 1 жовтня 2021 року. В Законі про автотранспорт з’явилося своє визначення ТТН (див. ст. 1) і свій перелік її обов’язкових реквізитів (див. ч. 2 ст. 48). Зокрема, із зазначеної дати в ТТН, серед іншого, обов’язково слід було зазначати такі параметри автомобіля, як довжина, ширина, висота, загальна вага (у тому числі з вантажем) і маса брутто. Також для вантажовідправника, вантажоодержувача і перевізника необхідно було вказувати код ЄДРПОУ (для ФОП — ідентифікаційний код або серію / номер паспорта, якщо від ідентифікаційного коду підприємець відмовився).
У свою чергу, форма ТТН, що містилася в додатку 7 до Правил № 363, ці законодавчі приписи до цього часу не враховувала. На практиці, аби їх дотриматися, на основі затвердженої форми ТТН розробляли свою форму, до якої додавали необхідні поля (це дозволяв робити п. 11.1 Правил № 363). Але такі маніпуляції були доступні тільки для паперових ТТН. Якщо ж хтось виявляв бажання перейти на е-ТТН (подробиці — в статті «е-ТТН: добровільний експеримент для внутрішніх вантажних перевезень» // «Податки & бухоблік», 2024, № 48), то для них існував тільки один варіант — закладена форма № 1-ТН. А вмістити в неї будь-які додаткові дані не завжди було можливо через обмежену кількість знаків у графах бланка.
До того ж планувалося зробити застосування е-ТТН не добровільним, як зараз, а обов’язковим. І хоча дата, з якої це може статися, залишається невизначеною, однак рано чи пізно вирішувати проблему недосконалості затвердженої форми ТТН все одно довелося б. І от це нарешті сталося.
ВИСНОВОК ДОКУМЕНТА
Мінінфраструктури затвердило зміни до Правил № 363, якими, зокрема, передбачено викласти в новій редакції форму ТТН. У ній з’явилися габаритно-вагові параметри авто, місце для внесення ідентифікаційних даних учасників вантажоперевезень, а також низка інших, менш важливих реквізитів
Нові реквізити ТТН. Перелічувати їх усі ми тут не будемо. Тим більше, що не всі з них є обов’язковими в розумінні ч. 2 ст. 48 Закону про автотранспорт. Натомість зосередимося саме на обов’язковому новому реквізиті ТТН «Відомості про транспортний засіб (автомобіль / автопоїзд / комбінований транспортний засіб) (довжина, м) (ширина, м) (висота, м) (загальна вага/маса з вантажем та маса брутто, т)».
На жаль, Мінінфраструктури так і не спромоглося навести в Правилах № 363 хоча б мінімальні інструкції щодо заповнення цих габаритно-вагових реквізитів авто. Про існування певних утруднень ми попереджали ще в статті «Нове в складанні ТТН» // «Податки & бухоблік», 2021, № 81 (ср. ). Наприклад, де брати дані про вагу і габарити автомобіля, коли один перевізник везе товар декількох вантажовідправників? Адже вагу авто слід указувати разом із вантажем, а вантажовідправник, що складає ТТН, не може знати загальну вагу транспортного засобу разом зі своїм і чужим вантажами.
Крім того, залишилося без відповіді запитання, яку вагу вказувати в разі перевезення вантажів однією машиною в декілька точок? З урахуванням ваги усього вантажу чи вантажу за кожною точкою окремо (якщо будуть різні ТТН)?
Також незрозуміло, чи вказувати габарити і вагу транспортного засобу, якщо товар перевозиться легковим авто? З одного боку, жодних винятків тут немає. З іншого ж, габаритно-ваговому контролю підлягають саме великовагові та/або великогабаритні транспортні засоби (див. ст. 1 Закону про автотранспорт), до яких легкові автомобілі апріорі не належать.
За три роки існування усіх цих проблем Мінінфраструктури так і не надало відповідних роз’яснень. Тож залишається сподіватися, що це буде зроблено найближчим часом.
Форма ТТН: стала чи змінна? Суть цього запитання пояснимо на конкретному прикладі.
У новій формі ТТН, затвердженій наказом, що коментується, з’явилися такі реквізити, як «Ідентифікаційний номер тварини, від якої отримано сировину» та «Вид тварини», а також «Температурний режим транспортування». При цьому за Законом про автотранспорт обов’язковими вони не є. Згідно з примітками до форми № 1-ТН, перші два з цих реквізитів заповнюються в разі перевезення туш, напівтуш, четвертин, відрубів, шматків м’яса, а третій — у разі перевезення харчових продуктів, які потребують дотримання температурного режиму. Припустимо, що вантажовідправник, в обов’язки якого входить виписування ТТН (п. 11.3 Правил № 363), не має справи з таким специфічним вантажем, як туші тварин та/або харчові продукти? Чи може він узагалі викинути перелічені реквізити з форми ТТН, якою користуватиметься?
Інакше кажучи,
чи можна користуватися самостійно розробленою формою ТТН зі скороченим переліком реквізитів, однак за наявності в ній усіх тих реквізитів, що є обов’язковими, чи відтепер слід застосовувати саме затверджену форму, яку можна лише доповнювати іншими реквізитами, але не відмовлятися від жодного з тих, що містяться у затвердженій формі?
Досі в перших двох абзацах п. 11.1 Правил № 363 йшлося про те, що основним документом на перевезення вантажів є ТТН, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. При цьому суб’єкту господарювання надавалося право оформлювати ТТН без дотримання затвердженої форми, за умови наявності в ній інформації про:
— найменування документа («Товарно-транспортна накладна»);
— дату і місце його складання;
— найменування (П. І. Б.) перевізника і експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача;
— найменування і кількість вантажу;
— основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати вантаж;
— марку, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепу / напівпричепу;
— пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси;
— посади, прізвища та підписи відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та експедитора.
Тобто відсутність інших реквізитів, що містилися в затвердженій формі ТТН, була некритичною. Звісно, з поправкою на габаритно-вагові реквізити авто, які теж мали бути в самостійно розробленій формі ТТН, оскільки цього прямо вимагала ч. 2 ст. 48 Закону про автотранспорт.
Після змін, унесених наказом, що коментується, до п. 11.1 Правил № 363, його перші два абзаци звучать інакше.
ВИСНОВОК ДОКУМЕНТА
Основним документом на перевезення вантажів є ТТН, яка містить всі обов’язкові реквізити, визначені Законом про автотранспорт, форму якої наведено в додатку 7 до Правил № 363.
У разі необхідності форма ТТН може бути доповнена іншими реквізитами, з урахуванням особливостей перевезень, зокрема умов та/або виду вантажу
При буквальному прочитанні цих норм доходимо висновку, що просто викинути з форми ТТН непотрібні реквізити, скажімо, «Ідентифікаційний номер тварини від якої отримано сировину», «Вид тварини», «Температурний режим транспортування» ви вже не можете. Ви можете їх не заповнювати, оскільки не маєте для цього відповідної інформації, однак вам доведеться миритися з їх наявністю.
А от якщо вам знадобиться доповнити затверджену нову форму ТТН якимось реквізитом, якого в ній наразі немає, але він вам необхідний, наприклад, «Переадресування вантажу» або «Відпуск за довіреністю вантажоодержувача», на це ви маєте повне право.
У зв’язку з такими новаціями не виключаємо, що податківці невдовзі почнуть прискіпуватися до учасників вантажоперевезень, якщо застосована ними форма ТТН відрізняється від затвердженої, так би мовити, в меншу сторону. Хоча як і раніше, так і тепер, на нашу думку, слід виходити з того, що більшість реквізитів ТТН, віднесених Законом про автотранспорт до обов’язкових, — не бухгалтерсько-податкового характеру.
Відсутність таких реквізитів не заважає класифікації ваших ТТН як бухпервинки
Бо вирішальними в цьому разі мають бути положення останнього абзацу ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік*. А він проголошує, що несуттєві недоліки в документах, які містять відомості про господарську операцію, не можуть бути підставою для невизнання такої госпоперації. Але за умови, що такі недоліки одночасно:
— не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні госпоперації;
— не викривляють відомості про дату складання первинного документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції тощо.
* Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХIV.
Засвоїти цю тезу вам, сподіваємося, допоможуть, статті «Значні й незначні помилки в реквізитах ТТН: як визначитись?» // «Податки & бухоблік», 2024, № 30 і «ТТН: перевіряємо правильність заповнення» // «Податки & бухоблік», 2024, № 81. Тільки не забудьте, що їх треба читати з відповідними поправками на новації в Правилах № 363, про які ми розповіли вам сьогодні.
Насамкінець зазначимо, що решта змін спрямовані в основному на максимальне зближення Закону про автотранспорт і Правил № 363. У підсумку замість двох комплектів обов’язкових реквізитів ТТН, що містилися в обох цих документах і відрізнялися один від одного, маємо один, загальний для обох. Крім того, визначення термінів «автомобільний перевізник», «вантажовідправник», «вантажоодержувач» і визначення власне ТТН у обох цих документах привели до спільного знаменника, усунувши різночитання, що існували раніше.
І останнє. На момент підготовки цієї статті наказ, що коментується, ще не опубліковано. А застосовувати його в цілому і нову форму ТТН зокрема слід буде саме з моменту публікації. Тож у вас є певний час, аби належним чином підготуватися до майбутніх нововведень.
