Переплата з податків: чому виникає та чи можна з цим щось зробити?

Що таке переплата та чому вона виникає?

ПКУ каже нам про два формати переплати:

1) надміру сплачені грошові зобов’язання — це кошти, які були зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок* понад суми зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на дату такого зарахування (п.п. 14.1.115 ПКУ);

* Єдиний рахунок — це рахунок, відкритий казначейством для податківців. Туди платник може перераховувати усі підряд податки/збори/обов’язкові платежі, окрім ПДВ, акцизу та держдивідендів. Єдиний рахунок не обов’язковий для використання. Для того, щоб на нього перераховувати кошти, слід подати спеціальну заяву. Деталі читайте у «Податки & бухоблік», 2022, № 94. Враховуйте нюанси заповнення платіжок (див. «Податки & бухоблік», 2023, № 96).

2) помилково сплачені грошові зобов’язання — це кошти, які були зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок від платників, які, насправді, не мали б сплачувати конкретно ці грошові зобов’язання, та у випадках, передбачених ст. 35¹ ПКУ (регулює роботу єдиного рахунку) (п.п. 14.1.182 ПКУ).

Переплата, зазвичай, виникає або в результаті зайвого/помилкового перерахування, або в результаті виправлення «завищуючої» помилки. Ще одна можлива причина — скасування ППР (за рішенням суду), вже оплаченого платником. Переплата може виникнути й у результаті технічної помилки в інтегрованій картці платника. Також причиною переплати може бути те, що платник, який користується єдиним рахунком, сплатив податки на окремі рахунки замість того, щоб сплатити їх на єдиний рахунок.

Як можна використати переплату?

Варіанти дій платника. Тут у платника два варіанти (п. 43.4 ПКУ):

1) повернути переплату собі. Повернення відбувається:

— на банківський рахунок платника або рахунок у небанківській фінустанові (вказаний у заяві, про це див. нижче);

— готівкою за чеком;

— на єдиний рахунок (якщо платник ним користується);

2) зарахувати в рахунок погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів незалежно від виду бюджету.

Регулюються усі ці питання ст. 43 ПКУ та Порядок № 60*.

* Порядок інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені, затверджений наказом Мінфіну від 11.02.2019 № 60.

Умови. Умовами для повернення надміру (помилково) сплачених коштів є:

— те, що у платника відсутній борг (пп. 43.1, 43.2 ПКУ). Причому йдеться про податковий борг саме з того податку, який ви збираєтеся повертати. Зокрема, у контексті ПДВ про це кажуть і суди (див. постанову ВС від 31.07.2020 у справі № 280/701/19);

— подання до податкової, яка адмініструє помилково сплачені грошові зобов’язання, спеціальної заяви (детально про це читайте у статті «Алгоритм повернення переплати з бюджету» // «Податки & бухоблік», 2024, № 15). Виняток: надміру утриманий (сплачений) ПДФО зі звичайних фізосіб. Він повертається автоматично, після подання фізособою декларації про майновий стан і доходи. Увага! Якщо повернення відбувається з єдиного рахунку, то подати заяву можна виключно в електронному вигляді (п. 1 розд. ІІ Порядку № 60, див. БЗ 129.05);

— те, що заяву слід подати протягом певного строку (строку давності). За загальним правилом це — 1095 днів. Але є нюанси. Про них ми поговоримо у окремому розділі цієї статті.

— те, що платник не має знаходитися під санкціями за Законом України «Про санкції» від 14.08.2014 № 1644-VII (п. 43.1 ПКУ). Перевірити можна за посиланням: drs.nsdc.gov.ua/.

Нюанси зарахування помилково сплачених коштів з іншими податками

Врахувати слід таке.

1. У рахунок боргу з ЄСВ зарахувати переплату з податків не можна. Усе тому, що ЄСВ не входить до системи оподаткування та не належить до джерела наповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів (БЗ 129.04).

2. Якщо юрособа була до 01.08.2023 на спецЄП і в неї лишилася переплата з цього податку, то вона може зарахувати її в рахунок зобов’язань з того податку, на який вона повернулася після скасування спецЄП (із податку на прибуток, ЄП). Також цю переплату можна зарахувати в рахунок інших податків, в тому числі й місцевих (плати за землю, податку на нерухомість тощо).

3. Із зарахуванням надміру сплачених коштів з ПДВ можуть виникнути складнощі. Про них читайте у статті «Переплата з ПДВ: окрема історія» // «Податки & бухоблік», 2024, № 15.

4. Урахуйте, що

Усе тому, що МПЗ не тільки є частиною зобов’язань з того податку, який сплачує госпсуб’єкт, а й сплачується в порядку та строки, визначені для сплати цього податку (п.п. 141.9.5 та п. 297¹ ПКУ). Щодо зарахування та інших нюансів читайте у статті «Чи можна переплату з основного податку зарахувати в рахунок сплати позитивного МПЗ?» // «Податки & бухоблік», 2024, № 15.

5. Коли у суб’єкта господарювання наявна переплата з конкретного податку, то вона автоматично зараховується в рахунок погашення поточних нарахувань, які виникнуть з цього податку в наступних періодах (БЗ 129.04).

Правило щодо автоматичного зарахування (тобто без подання заяви) не працює, якщо, наприклад:

а) підприємству потрібно сплатити авансовий внесок при виплаті дивідендів і у нього є переплата з податку на прибуток. Така переплата, на думку фіскалів (лист ДПСУ від 26.05.2021 № 2034/ІПК/99-00-21-02-02-06), не зарахується в рахунок сплати авансового внеску, навіть не зважаючи на те, що авансовий внесок є невід’ємною частиною податку на прибуток (п.п. 57.1¹.5 ПКУ). На думку податківців, перешкодою для такого зарахування є різні коди видів сплати, що зазначаються в призначенні платежу при сплаті авансового внеску і самого податку на прибуток. Ми з цим не згодні, про що писали у статті «Між дивідендним авансом, податком на репатріацію та податком на прибуток» // «Податки & бухоблік», 2020, № 97;

б) йдеться про переплату з податку на репатріацію, яку платник хоче зарахувати у рахунок сплати податку на прибуток (як і навпаки, зарахувати переплату з податку на прибуток в рахунок сплати податку на репатріацію). Зарахувати не вийде, бо

В інформаційній картці платника ці платежі проводяться окремо, оскільки сплачуються за різними кодами бюджетної класифікації (БЗ 102.16).

6. Надміру сплачені суми плати за землю за ППР, які було відкликано у зв’язку з наявністю «воєнних» пільг, можна зараховувати виключно в рахунок майбутніх платежів з цього податку. Якщо ж у платника є борг з плати за землю, то надміру сплачені суми зараховуються у рахунок погашення такого боргу.

Такі правила визначено у п.п. 69.14 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.

Строк давності для повернення/зарахування переплати

Загальне правило. Строк давності, тобто строк, протягом якого нам потрібно подати заяву про повернення або перенаправлення надміру (помилково) сплачених сум, складає 1095 днів з дня виникнення помилки (п. 43.3 ПКУ).

Усе тому, що податківці списують помилково/надміру перераховані суми платежів, які вже більше 1095 днів знаходяться без руху (відсутні збільшення/зменшення зобов’язань або нарахування, що мають нульове значення, і сплата) за умови відсутності заяви платника про повернення таких сум (п.п. 7 п. 2 розд. III Порядку № 5*).

* Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Мінфіну від 12.01.2021 № 5.

У разі ліквідації юрособи або припинення ФОП строк для списання, звісно, може бути менший.

Зауважте: юрособа може повернути надміру (помилково) сплачені суми грошових зобов’язань у період до зняття платника з обліку у податковій (тобто, по суті, до внесення запису «припинено» у ЄДР). Це підтверджують податківці у категорії 129.04 БЗ.

Карантин + воєнний стан. Карантин та воєнний стан внесли свої корективи.

Зокрема, строк для повернення (перенаправлення) коштів був заморожений (п. 52², п.п. 69.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Його було розморожено лише 1 серпня 2023 року.

Тобто по факту,

Цей період просто випадає із розрахунків. Вказуємо його саме таким, бо на карантинне призупинення наклалося ще й воєнне. Тому перерв не було. Це підтверджують і податківці (див. роз’яснення у категорії 129.04 БЗ).

У підсумку ситуація зі строками для подання заяви на повернення (перенаправлення) помилково/надміру сплачених сум грошових зобов’язань виглядає так. Якщо:

— переплата виникла до 18.03.2020, то потрібно від 1095 днів відкинути період, який минув до цієї дати, а все, що лишиться, продовжити відраховувати починаючи з 01.08.2023. Наприклад, якщо переплата виникла 14.03.2020, то ми можемо подати заяву до 27.07.2026;

— переплата виникла у період з 18.03.2020 по 31.07.2023 (включно) — тоді відлік всіх 1095 днів, в які можна повернути переплату, почнеться тільки з 01.08.2023. Наприклад, якщо переплата виникла 13.07.2023, то подати заяву можна до 01.08.2026;

— переплата виникла починаючи з 01.08.2023 — тоді відраховувати 1095 днів, в які можна її повернути, слід з дати виникнення такої переплати. Наприклад, якщо переплата виникла 18.09.2023, то подати заяву можна до 18.09.2026. А якщо ця ж переплата виникла 16.02.2024, то — 16.02.2027.