Платник має базове право не допустити податківців на незаконну документальну виїзну або фактичну перевірку, якщо йому (тобто платнику):
— не пред’явили або не надіслали (якщо ПКУ передбачено надсилання) наказу та/або направлення та/або службового посвідчення. Сюди ж включається також ситуація, коли вам не надіслали за 10 календарних днів до дня початку планової перевірки копію наказу про її проведення та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення цього заходу; або
— надали / надіслали наказ / направлення / службове посвідчення, оформлені з порушенням вимог, визначених у п. 81.1 ПКУ. При цьому зауважимо: йдеться не лише про наявність або відсутність певних реквізитів у перелічених документах. Враховується також і зміст тих чи інших реквізитів. Наприклад,
неправильно визначений період для перевірки або ж підстава для її проведення так само можуть бути підставами для недопуску на перевірку
Про це ми ще поговоримо далі.
Відмова платника або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені у п. 81.1 ПКУ, забороняється.
І ніби це право досить прозоре та зрозуміле. Але на практиці з ним виникають труднощі, а платникам загрожують певні негативні наслідки. Хоча недопуск до перевірки можна використовувати на свою користь.