Всі сайти
За вимогами п. 50.2 ПКУ платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі декларації (розрахунки) до поданих ним раніше декларацій за період, який перевіряється контролюючим органом.
Єдиний виняток із цього правила — подання уточнюючої декларації (УД) з податку на прибуток аудитзобов’язаним платником, показники поданої річної прибуткової декларації якого потребують уточнення після аудиту річної фінансової звітності. Тобто коли аудиторська перевірка виявить помилки у фінзвітності, що вплинули на показники раніше поданої річної прибуткової декларації. У цьому випадку подати УД — це обов’язок платника, а не його право. До того ж абзац третій п. 50.1 ПКУ встановлює конкретні строки для подання такої УД — не пізніше 10 червня року, наступного за звітним. І перевірка не повинна гальмувати подання такої УД. Принагідно нагадаємо, що в період дії воєнного стану (ВС), а також протягом 3 місяців після його закінчення аудитзобов’язані платники податку на прибуток звільняються від штрафів за неподання або несвоєчасне подання податківцям зазначеної УД до річної декларації з податку на прибуток (передостанній абзац п.п. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, детальніше див. у статтях «Річна фінзвітність: оприлюднення» // «Податки & бухоблік», 2024, № 11, «Не подали податківцям проаудитовану фінзвітність — штрафів немає!» // «Податки & бухоблік», 2023, № 48, «Фінзвітність з аудитзвітом фіскалам — протягом 3 місяців після ВС» // «Податки & бухоблік», 2022, № 97).
В усіх інших випадках самовиправлятися під час перевірки — заборонено. Логіка цієї норми зрозуміла: уточнення декларацій — це механізм, який дозволяє платнику виправити самостійно виявлені помилки. А от якщо помилки платника знайшли податківці, то це вже інша справа. І якби не було заборони самовиправлятися під час перевірки, податківці фактично перетворилися б на аудиторів, що знаходять у платника помилки і підказують йому, які саме декларації потрібно самовиправити.