Якщо контрагент помилково перерахував оплату на ПДВ-рахунок замість поточного

Одразу скажемо, що позитивних зрушень у цьому питанні немає. Як і раніше, це залишається проблемою виключно самих суб’єктів господарювання, а податківці чи законодавці не поспішають на допомогу.

У чому проблема?

Нагадаємо, в чому «сіль» цієї ситуації. При зарахуванні коштів на електронний ПДВ-рахунок з чужого поточного рахунку:

1) ініціатор платежу, який переплутав рахунки, повернути ці кошти собі на поточний рахунок не зможе. Гроші вже зараховані на ПДВ-рахунок іншої особи. А ПДВ-рахунок — це рахунок платника (тобто суб’єкта господарювання), а не бюджетний рахунок. Тому тут не спрацьовує механізм, передбачений ст. 43 ПКУ для повернення зайво (помилково) перерахованих у бюджет коштів;

2) в іншої сторони (на ПДВ-рахунок якої зараховані кошти) теж виникає проблема з цими коштами. На відміну від випадку, коли ми поповнюємо рахунок СЕА ПДВ з власного рахунку,

Тобто кошти «зайшли», а регліміт на цю суму не збільшився. А вивести ці кошти з електронного ПДВ-рахунку можна тільки одним-єдиним способом — шляхом подання додатка Д3 (раніше це був додаток Д4) до декларації. Тобто через загальний механізм повернення коштів із ПДВ-рахунку (детальніше про цей механізм див. у статті «Повернення зайвих грошей (переплати) з електронного ПДВ-рахунку» // «Податки & бухоблік», 2024, № 15, ср. ). На те, що тільки таким способом із ПДВ-рахунку можна повернути кошти, які помилково зараховані на рахунок СЕА ПДВ із поточного рахунку контрагента, звертають увагу і податківці (зокрема, в листі ДПСУ від 06.06.2023 № 1364/ІПК/99-00-04-02-03-06).

Але підступність ситуації в тому, що повернення коштів із ПДВ-рахунку через додаток Д3 супроводжується зменшенням регліміту (через ΣПопРах, п. 200¹.6 ПКУ). Тобто кошти «зайшли» на ПДВ-рахунок без збільшення регліміту, а вивести їх з ПДВ-рахунку можна тільки зі списанням регліміту. Крім того, умовою для повернення цих коштів є те, що їх повернення не повинно привести до «мінусового» регліміту. Отже, виходить замкнуте коло. Або у платника просто не вистачить регліміту для того, щоб повернути кошти з ПДВ-рахунку (а отже, вони будуть «заморожені»). Або якщо навіть регліміту вистачить, то

Іноді в судових рішеннях трапляється позиція, що цими коштами все одно платник може користуватися (наприклад, для сплати поточних зобов’язань з ПДВ). Але! Якщо у платника є поточні зобов’язання, то, вочевидь, «вихідних» ПН у нього більше. А ці ПН потрібно реєструвати. А для їх реєстрації потрібен регліміт. А щоб збільшити цей регліміт, потрібно поповнювати електронний ПДВ-рахунок. А отже, по суті, кошти, які помилково сплатив контрагент на СЕА ПДВ, якщо платник декларує «+» за ПДВ-декларацією і реєструє ПН, у нього «зависатимуть».

Законодавчого механізму вирішення цієї проблеми немає. І звертатися до податківців з проханням повернути ці кошти — справа марна.

Для тих платників, які не можуть вивести помилково зараховані контрагентом кошти з електронного ПДВ-рахунку через недостатність регліміту або не хочуть втратити регліміт, доцільно звертатися для вирішення проблеми до суду.

Аргументи для захисту і судова практика

Які аргументи, що тут є порушення прав платників? Дивіться:

1) враховуючи, що при зарахуванні коштів від контрагента на електронний ПДВ-рахунок вони не збільшують регліміт, а для того, щоб вивести ці кошти з електронного рахунку потрібен регліміт на цю суму, це призводить до того, що ці кошти або взагалі не можна вивести (через недостатність регліміту), а отже, вони будуть «заморожені», або такий регліміт буде безповоротно втрачений. А це є неправомірним втручанням у право володіння майном. Навіть помилкова сплата грошових коштів на інший рахунок не визначена законодавством як підстава для позбавлення особи права на такі кошти;

2) законодавство (п. 200¹.4 ПКУ) не передбачає поповнення електронного ПДВ-рахунку за рахунок коштів, перерахованих із поточного рахунку контрагента. А отже, грошові кошти, перераховані не з поточного рахунку самого платника, не повинні були взагалі зараховуватися на електронний ПДВ-рахунок. Чому за бездіяльність державних органів повинен розплачуватися платник?

3) прогалина в нормативному механізмі зарахування коштів на рахунок у СЕА ПДВ не може бути перешкодою в можливості реалізації особою права на повернення помилково перерахованих коштів на власний рахунок.

Що стосується судової практики, то вона доволі різна. Є позитивні судові рішення (див., зокрема, постанову Шостого апеляційного адмінсуду від 05.12.2024 у справі № 320/45550/23; постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі № 280/6451/22; постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2022 у справі № 460/12873/21).

Але є й негативні судові рішення (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 160/2602/22 і наш коментар до цієї постанови «ПДВ-рахунок поповнили не з власного рахунку: Верховний Суд підтримав податківців» // «Податки & бухоблік», 2023, № 34).

Зверніть увагу, що якщо такий позов подаватиме контрагент, який помилково перерахував кошти на електронний ПДВ-рахунок платника ПДВ, то йому потрібно подавати позов із вимогами зобов’язати ГУ ДПС підготувати та подати до відповідного органу ДКС України висновок (реєстр) про повернення на його (платника коштів) поточний рахунок коштів, помилково сплачених за відповідною платіжною інструкцією на електронний ПДВ-рахунок контрагента.

Чи вважати перераховані кошти оплатою товарів / послуг?

Залишається також інше питання: чи вважати, що покупець виконав свій обов’язок щодо оплати товарів / послуг, якщо кошти з вини покупця перераховані не на поточний рахунок продавця, а на електронний ПДВ-рахунок продавця? Або якщо, наприклад, це попередня оплата, то чи нараховувати отримувачу на помилково отримані кошти на електронний ПДВ-рахунок податкові зобов’язання з ПДВ?

На наш погляд, це є неналежним виконанням договору. При цьому одержувач коштів (які помилково отримані на електронний ПДВ-рахунок замість поточного рахунку) не може використовувати ці кошти (вони стають для нього «замороженими», а це випадок, коли під ці кошти недостатньо регліміту), тому цілком можна вважати, що покупець належно не виконав свій обов’язок щодо сплати товарів / послуг. Адже перерахованими ним коштами не можна розпорядитися. Така оплата не вважається оплатою за товари / послуги, а є помилковим платежем, і ПДВ не нараховується (у разі якщо оплата — перша подія). А далі покупець уже в судовому порядку повертає ці помилково сплачені кошти.

Втім, якщо одержувач коштів може використати ці кошти і готовий піти назустріч контрагенту (наприклад, у нього «мінус» за деклараціями і достатньо регліміту, щоб вивести ці кошти на поточний рахунок), то постачальник може вважати отримані кошти оплатою товарів / послуг і якщо отримання коштів — перша подія, то нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за фактом надходження коштів на рахунок СЕА ПДВ.