Яка ліцензія потрібна для експорту алкоголю / тютюнових / РЕС
Експорт алконапоїв. Свого часу в публікації «Алко-тютюново-пальний» Закон: продовжуємо вивчати» // «Податки & бухоблік», 2025, № 7 ми акцентували увагу читачів на проблемі, яку створили законодавці в Законі № 3817 щодо ліцензування операцій з експорту алкогольних напоїв (аналогічно й тютюнових виробів чи РЕС— див. нижче). Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону № 3817 для вивезення за межі України алконапоїв необхідна ліцензія на право виробництва алконапоїв. А для реекспорту — ліцензія на оптову або роздрібну торгівлю алконапоями. Тож, здавалося б, вивезти в режимі експорту українські алконапої тепер має право лише їх виробник?..
Водночас ч. 3 ст. 18 дозволяє поміщення алконапоїв у митні режими імпорту, реімпорту, експорту, переробки (в Україні чи за кордоном) за наявності у госпсуб’єкта діючої ліцензії на виробництво чи на оптову або роздрібну торгівлю алконапоями
Звісно, ці проблеми одразу спливли на поверхню, і до фіскалів (див. листи ДПСУ від 24.02.2025 № 971/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК та від 27.02.2025 № 1043/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК) почали звертатись підприємства із запитаннями на кшталт:
— чи може госпсуб’єкт здійснювати експорт та/або вивезення алконапоїв за межі України при наявності лише ліцензії на право оптової (чи роздрібної) торгівлі алконапоями та відсутності ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв?
а також:
— чи може госпсуб’єкт, у якого є ліцензія на виробництво алконапоїв, експортувати також ті алконапої, які він не виробляє?
На нашу думку, норми Закону № 3817 дають підстави позитивно відповісти на обидва запитання.
Щодо першого запитання, вважаємо, ч. 3 ст. 18 розширює норму ч. 2 цієї статті Закону № 3817 і для здійснення експорту алконапоїв експортеру достатньо навіть роздрібної ліцензії!
Щодо другого запитання — тут, можливо, у когось і виникнуть сумніви, однак у ч. 2 ст. 18 мова йде про вивезення алконапоїв і не зазначено, що саме «власного виробництва»…
Однак податківці у всіх випадках ухилились від відповідей на згадані запитання і «сплавили» запитуючих у напрямку Державної митниці…
Кажуть, що митники до цих питань підходять «індивідуально», на жаль.
Експорт тютюнових та РЕС. Стаття 24 Закону № 3817 аналогічно встановлює, що для операцій з вивезення за межі України тютюнових виробів та РЕС необхідна ліцензія на виробництво тютюнових виробів чи РЕС (відповідно). А для реекспорту тютюнових виробів чи РЕС необхідні ліцензії на оптову або роздрібну торгівлю.
Однак ч. 7 ст. 24 дозволяє за наявності у госпсуб’єкта діючої ліцензії на оптову або роздрібну торгівлю тютюновими виробами чи РЕС поміщення їх лише у митні режими імпорту, реімпорту, переробки на митній території. Тож без наявності ліцензії на виробництво в митний режим експорту тютюнові чи РЕС не помістити…
Ліцензія для ввезення / вивезення пального в ємностях до 5 л!
Ввезення / вивезення у дрібній тарі: тепер з ліцензією! Ще нові «веселі» питаннячка, які підкинув Закон № 3817, стосуються ліцензування імпорту та експорту пального в тарі ємністю не більшою за 5 л. Якщо до 1 січня цих питань не було, то з 2025 року запрацювали усі ліцензійні норми Закону № 3817 і… припливли!
Адже ч. 3 ст. 29 Закону № 3817 дозволяє госпсуб’єктам здійснювати лише оптову або роздрібну торгівлю пальним виключно у споживчій тарі об’ємом до 5 літрів включно без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, на право роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального. А от щодо експорту / імпорту нічого не сказано.
Водночас відповідно до ст. 30 Закону № 3817 операції з ввезення та вивезення з України пального вимагають наявності у госпсуб’єкта ліцензії: на право виробництва пального, або на право зберігання пального, або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, або на право оптової торгівлі пальним, або на право роздрібної торгівлі пальним.
Поміщення пального у митні режими імпорту, реімпорту, експорту, реекспорту та переробки на митній території Україні чи за кордоном здійснюється шляхом його декларування у порядку, визначеному МКУ, та за наявності у госпсуб’єкта хоча б якогось зі згаданих видів «пальних» ліцензій.
Тож (див. лист ДПСУ від 19.03.2025 № 1500/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК, а також БЗ 113.04)
ввезення (імпорт, реімпорт тощо) чи вивезення (експорт, реекспорт тощо) пального в споживчій тарі до 5 л включно тепер вимагають наявності ліцензії!
Водночас митників влаштує будь-яка «пальна» ліцензія: для ввезення чи вивезення пального в такій малій тарі достатньо навіть спрощеної ліцензії на зберігання пального
Ми б радили для імпорту придбавати саме спрощену ліцензію на зберігання, бо її набагато легше отримати, а подальший продаж (оптом чи вроздріб) імпортного пального в такій дрібній тарі ліцензії не потребує (див. далі).
Коли ліцензія не потрібна. При цьому фіскали наголошують (див. лист ДПСУ від 20.03.2025 № 1538/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК та згадану вище БЗ 113.04), що діяльність з оптової, роздрібної торгівлі пальним, а також — зі зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів (включно), не потребує отримання відповідних «пальних» ліцензій.
Ліцензія на опт та продаж для споживання госпсуб’єктам
Продаж алкоголю оптом госпсуб’єктам, у яких немає ліцензій. У листі від 17.02.2025 № 801/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК податківці розглядали запитання: чи може госпсуб’єкт, який має ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, здійснювати продаж алконапоїв іншим госпсуб’єктам, які не мають будь-яких ліцензій на торгівлю алконапоями, за умови укладення договору, підписання видаткових накладних та здійснення безготівкової оплати за напої на банківський рахунок продавця? Та чи не буде в такому випадку продаж алконапоїв вважатись їх роздрібною торгівлею?
Після наведення усіх необхідних термінів і, зокрема, визначення «оптова торгівля алкогольними напоями», фіскали надали таку відповідь. За наявності діючої ліцензії на право оптової торгівлі алконапоями госпсуб’єкт має право здійснювати реалізацію алконапоїв госпсуб’єктам, які мають ліцензію на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а також іншим госпсуб’єктам, які не мають таких ліцензій та використовують алконапої для виробничих потреб. І — за умови здійснення розрахунків за операціями з оптової торгівлі такими алконапоями виключно у безготівковій формі, як того вимагає ст. 19 Закону № 3817*.
* Аналогічне роз’яснення знайдете й у вже згаданому листі від 27.02.2025 № 1043/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК, де податківці також зазначили, що це стосується продажу будь-яким госпсуб’єктам, у тому числі іноземним госпсуб’єктам, які діють через свої зареєстровані постійні представництва, та особам, які ведуть облік результатів за договорами про спільну діяльність без утворення юрособи.
Наші думки і зауваження. По-перше, діючі нормативи прямо не встановлюють для оптового продавця алконапоїв (тютюнових виробів чи РЕС) перевіряти наявність у госпсуб’єктів-покупців відповідних ліцензій, тож хай фіскали за потреби перевіряють це самі.
Водночас зауважимо, що фіскали на цей рахунок висловлюють протилежну думку. Вони в консультації в БЗ 113.02 зазначають, що оптовий продавець алконапоїв (тютюнових виробів чи РЕС) має перевіряти наявність ліцензій у покупця. А у разі їх відсутності алконапої може реалізовувати лише для використання їх покупцем для виробничих потреб. Як підстави для цього фіскали наводять лише визначення «оптової торгівлі» відповідними товарами та те, що в ТТН на переміщення алкогольних напоїв (№ 1-ТН/алкогольні напої/) передбачено зазначати номер і дату видачі ліцензії на виробництво продукції. Однак в ТТН зазначають ліцензію на виробництво, а вона тут абсолютно ні до чого. Тож ці вигадані фіскалами «страшилки» та «підстави» є безпідставними. І того факту, що покупець є госпсуб’єктом, для визнання продажу оптовим, вважаємо, має бути достатньо (див. нижче).
По-друге, навіть
якщо на перевірці і вилізе факт, що у покупця була відсутня будь-яка ліцензія, наполягайте на тому, що алконапої госпсуб’єкт придбавав саме для виробничих потреб
При цьому вважаємо, що придбання госпсуб’єктом алкоголю для споживання на прийомах / корпоративах тощо також є придбаннями для виробничих потреб.
Водночас у таких випадках краще, щоб договір на продаж алконапоїв був письмовим і в ньому було зазначено, що покупець їх придбаває для виробничих потреб. Тоді у фіскалів не буде підстав у таких випадках інкримінувати оптовим продавцям роздрібний продаж без ліцензії.
Звісно, це не стосується оптових продажів тютюнових виробів та РЕС, бо там оптовий продавець за продаж покупцям, які не мають оптової чи роздрібної ліцензії, може постраждати…
Продаж за роздрібною ліцензію госпсуб’єкту. Фіскалів також запитали: чи можна за роздрібною ліцензію продати алконапої госпсуб’єкту не для перепродажу чи виробничих потреб, а для власного споживання?
Фіскали, як завжди відповіли, негативно, зазначивши, що реалізація алконапоїв госпсуб’єктам є оптовою торгівлею та потребує отримання ліцензії на право оптової торгівлі алконапоями. Вважаємо цей висновок неоднозначним. Але тут вони підтвердили нашу думку, що «власне споживання» (на корпоративах, прийомах тощо) усе-таки має прирівнюватися до «виробничих потреб» госпсуб’єкта-покупця. Бо фіскали такий продаж теж вважають оптовою торгівлею.
Нагадаємо, що в матеріалі «Новітні роз’яснення податківців на алко-тютюново-пальні теми: продовження» // «Податки & бухоблік», 2024, № 78 ми вже писали про роз’яснення фіскалів, що госпсуб’єкт, який має ліцензію на роздрібну торгівлю алконапоями (та/або тютюновими виробами чи РЕС), не має права їх реалізовувати іншому госпсуб’єкту, який також має ліцензію на роздрібну торгівлю та здійснює таке придбання з метою подальшої реалізації. І вимагали наявності у продавця ліцензії на опт.
Тож у всіх згаданих випадках будьте обережні і прагніть або уникати спірних продажів, або відповідно оформляти їх документально, щоб у фіскалів не було приводів фіскалити при перевірці.
Ліцензія на роздріб і безготівкова оплата
Можна, але — через РРО/ПРРО. Податківці в консультації в БЗ 113.03 роз’яснили, що госпсуб’єкт, який має ліцензію на роздрібну торгівлю алконапоями, тютюновими виробами, РЕС, може здійснювати продаж таких товарів з розрахунком у безготівковій формі, у т. ч. шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок через установи банку.
Водночас фіскали зазначили, що це можливо лише за умови обов’язкової видачі у паперовій та/або електронній формі відповідного розрахункового документа, в якому зазначається форма оплати «Безготівкова». Тобто вони вимагають проведення усіх безготівкових продажів також через РРО/ПРРО.
Наша думка. Фіскали наполегливо висувають таку вимогу, просто маніпулюючи нормами цього Закону, а також — Закону № 3817. Звісно, ми із цим не згодні. На нашу думку, у наведений у ст. 2 Закону про РРО термін «розрахункова операція» (які саме і необхідно проводити через РРО/ПРРО) вписуються лише безготівкові розрахунки, які здійснюються платіжними картками. Тож, на нашу думку, висновок фіскалів не відповідає ні ст. 2, ні вимогам ст. Закону про РРО.
Водночас майте такий підхід на увазі і або бийте чеки й на безготівкові некарткові оплати також, або будьте готові сперечатися / судитися з фіскалами. Певно обережна більшість продавців чеки пробиватиме, і тут у них напевно постане питання: що зазначати в рядку 19 оновленої форми чека? Щодо цього див. варіанти заповнення рядка 19 (і 18) в листі ДПСУ від 05.03.2025 № 211/2/99-00-07-03-01-02*, можете скористатися цими порадами фіскалів. Зокрема, серед їхніх варіантів є і «Переказ з поточного рахунку». Та й перелік варіантів там невичерпний, тож можете і самі щось вигадати…
* Зміст цього листа можете знайти тут.
Зберігання чужого пального при оптовій ліцензії
Ліцензія на опт з місцем. Підприємство запитало у ДПС: чи має воно право зберігати власне пальне і пальне третіх осіб (за договором зберігання) за наявності лише ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі?
Якщо до 01.01.2025 тут могли бути сумніви, то тепер у ч. 3 ст. 28 Закону № 3817 чітко прописано, що
госпсуб’єкт має право зберігати власне пальне та пальне, що належить іншому госпсуб’єкту, без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової чи роздрібної торгівлі пальним чи місцях торгівлі пальним, на які отримано відповідну ліцензію
І фіскали в листі ДПСУ від 17.03.2025 № 1446/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК з посиланням на цю норму відповіли, що підприємство має право за ліцензією на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі зберігати власне пальне та пальне третіх осіб у місцях оптової торгівлі пальним, на які отримані такі ліцензії, без отримання ліцензій на право зберігання пального.
Ліцензія на опт без місця. Додамо від себе, що за наявності ліцензії на оптову торгівлю пальним без місць торгівлі госпсуб’єкт не може зберігати ні пальне третіх осіб, ні навіть власне пальне! Тоді такі операції вимагатимуть від нього отримання відповідної («повноцінної» або спрощеної) ліцензії на зберігання пального.
Кількість до 60-літрової тари для пального
Кількість «дрібної» тари не обмежена! Податківців запитали (див. БЗ 113.04): чи передбачено обмеження щодо кількості споживчої тари об’ємом кожної до 60 літрів (включно) для зберігання пального виключно для власних потреб без отримання ліцензії на зберігання пального?
Податківці нагадали: ч. 5 ст. 28 Закону № 3817 передбачає, що госпсуб’єкти зберігають пальне виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у споживчій тарі кожна об’ємом до 60 літрів включно без отримання ліцензії на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.
Вони не стали тут нічого вигадувати і чесно написали, що нормами Закону № 3817 не передбачено обмежень щодо кількості споживчої тари об’ємом до 60 літрів кожної включно для безліцензійного зберігання госпсуб’єктом пального для власних потреб. Тож пам’ятайте, що кількість такої «дрібної» тари може бути не обмеженою! А немає ліцензії — немає перевірок — немає причіпок і штрафів…
Чи потрібна безоплатна ліцензія? Водночас у ч. 2 ст. 53 Закону № 3817 зазначено, що спрощена ліцензія на зберігання пального «в ємностях та/або споживчій тарі (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно), за умови що місткість кожної такої ємності не перевищує 250 літрів та загальна місткість таких ємностей та/або споживчої тари не перевищує 500 літрів включно, є безоплатною». І тут постає питання:
якщо загальна місткість такої «дрібної» тари в одному місці зберігання перевищить 500 л, то чи необхідно отримати на таке місце безоплатну ліцензію?
Ми відштовхуємось від буквального прочитання цієї норми (така «дрібна» тара є виключенням) і вважаємо, що ні. А от що тут спаде на думку фіскалам, поки невідомо…
Також щодо тари і ліцензій на зберігання пального дуже радимо прочитати наш матеріал «Спрощена ліцензія на зберігання пального: залежність від виду тари» // «Податки & бухоблік», 2025, № 31 (ср. ).
Якщо оральний продукт — це ліки: чи потрібна «тютюнова» ліцензія?
Проблема. Підприємство, яке імпортує лікарський засіб Нікоретте (гумку жувальну лікувальну), код товару згідно з УКТ ЗЕД 2404 91 10 00, звернулось до ДПС із такими запитаннями. Чи поширюються на цей лікарський засіб норми Закону № 3817? Та чи зобов’язане підприємство отримувати ліцензію на право оптової торгівлі тютюновими виробами для імпорту цього лікарського засобу, який не є підакцизним товаром і призначений для лікування тютюнової залежності? Адже для розмитнення цього товару митники вимагали наявності ліцензії на оптову або роздрібну торгівлю тютюновими виробами.
Непідакцизний. Щодо неоподаткування акцизом товарів з кодом згідно з УКТ ЗЕД 2404 91 10 00 «Продукти, що містять нікотин, призначені для сприяння припиненню вживання тютюну» ми писали в статті «Новий «нікотино-оральний» підакцизний товар (акцизні марки й інші проблеми)» // «Податки & бухоблік», 2024, № 64. І зазначали там, що підтвердженням віднесення до цього коду УКТ ЗЕД (неоподаткування акцизом) є наявність відомостей про таку продукцію в Державному реєстрі лікарських засобів України.
Однак тут товар зареєстрований як лікарський засіб і проблем з акцизом немає.
Зауважимо: оскільки тютюнові вироби — лікарські засоби з цим кодом УКТ ЗЕД не є підакцизними товарами, то максимальні роздрібні ціни на них не встановлюються!
А що з ліцензуванням? Водночас із товарами за цим кодом є ліцензійна проблема. Хоча цей товар і є лікарським засобом, він у термінах Закону № 3817 підпадає під визначення «тютюнові вироби», як нікотиновмісний продукт для жування, адже у своєму складі містить нікотин (див. п. 85 ч. 1 ст. 1 Закону № 3817*). Тобто на цей товар буквально мають поширюватися норми цього Закону, зокрема з ліцензування. Адже в Законі № 3817 не передбачено якихось винятків для таких непідакцизних тютюнових виробів та/або лікарських засобів. Таким чином,
формально ліцензія потрібна не тільки для ввезення (про яке запитує підприємство), але і для продажу цього лікарського засобу — тютюнового виробу на території України
* «Тютюнові вироби — «…» нікотиновмісні продукти, їх замінники для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання».
Причому для оптового продажу потрібна ліцензія на оптовий продаж тютюнових виробів (коштує чимало — 85 МЗП!), а для роздрібного — на роздрібну торгівлю тютюновими виробами або РЕС. І за безліцензійну торгівлю цими жуйками можна відхопити й штраф: 200 % вартості проданих, але не менше 3 МЗП!
Податківці в листі ДПСУ від 17.03.2025 № 1468/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК хоч і змалювали спочатку ці формальні контури, але підійшли по першого запитання зважено і написали, що ДПСУ направили запит до Мінфіну з проханням висловити свою позицію щодо поширення Закону № 3817 на зазначений товар (продукцію) з кодом згідно з УКТ ЗЕД 2404 91 10 00, який є зареєстрованим в Україні лікарським засобом. Бо таке «подвійне» ліцензування одного товару (і «лікарське», і «тютюнове») виглядає якось неприродньо…
А з другим питанням (щодо ліцензії) фіскали спрямували підприємство… до митників.
«P. S.» На продовження історії — щодо першого питання, напевно Мінфін дав ДПС добро, і остання нещодавно випустила консультацію в БЗ 113.04 // zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=42901, в якій зроблено висновок:
якщо є підтвердження, що певний оральний продукт є лікарським засобом, то він не підпадає під норми Закону № 3817
Сподіваємось, і на митниці тепер такі проблеми буде легше вирішувати…
Висновки
- Є проблеми із тим, яка ліцензія потрібна для експорту алконапоїв. На нашу думку, норми Закону № 3817 допускають їх експорт за наявності будь-якої (навіть «роздрібної») ліцензії на операції з алконапоями. Водночас ДПС від відповідей ухиляється і спрямовує до митників, а ті поки відповідають «індивідуально».
- Імпорт та експорт пального в споживчій тарі до 5 л включно тепер вимагають наявності ліцензії! Але підійде будь-яка «пальна» ліцензія: навіть спрощена на зберігання пального.
- Фіскали вважають, що оптовий продавець алконапоїв, тютюнових виробів чи РЕС має перевіряти наявність ліцензій у покупця. А у разі їх відсутності може реалізовувати тільки алконапої і — лише для виробничих потреб покупця. Також фіскали не допускають продаж за ліцензією на роздрібну торгівлю цих товарів госпсуб’єктам.
- Податківці не заперечують роздрібну торгівлю алконапоями, тютюновими виробами, РЕС з розрахунком у безготівковій формі. Але все одно вимагають видачі покупцю розрахункового документа.
- Не передбачено обмеження щодо кількості споживчої тари об’ємом кожної до 60 літрів (включно) для зберігання пального виключно власних потреб без отримання ліцензії на зберігання пального.
- Оральні тютюнові вироби, які зареєстровані лікарськими засобами, формально теж підпадають під дію Закону № 3817 і, зокрема, під ліцензування. Але це питання ДПС вже роз’яснила нефіскально!
