Щорічна основна відпустка & оздоровча допомога
У загальному випадку тривалість щорічної основної відпустки для медпрацівників закладів охорони здоров’я становить 24 календарних дні. Нагадаємо, що щорічна основна відпустка саме цієї тривалості гарантована усім працівникам (незалежно від галузевої сфери закладу, в якому вони працюють) за відпрацьований робочий рік ( ч. 1 ст. 6 Закону № 504/96).
При цьому медичним працівникам державних і комунальних закладів (установ) при наданні щорічної основної відпустки обов’язково (один раз на календарний рік) виплачують допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу (абз. 4 п. 2 постанови № 524).
Щорічні додаткові відпустки: визначаємо претендентів
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці ( ст. 7 Закону № 504/96) надається працівникам, посади або вид робіт яких указано у Списку № 1, а щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці ( п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 504/96) — працівникам, посади яких наведено у Списку № 2.
Як раз у Списку № 2 визначено посади медичних працівників закладів охорони здоров’я, які мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці. Тут же прописана максимальна тривалість цієї відпустки, що залежить від посади медпрацівника і типу медзакладу, в якому він її обіймає.
Крім того, п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 504/96 передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці працівникам з ненормованим робочим днем тривалістю до 7 календарних днів. Список посад медичних працівників з ненормованим робочим днем наводять у колективному договорі (п. 7 Рекомендацій № 7).
Далі у таблиці наведемо особливості надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці на підставах Списку № 2 і за ненормований робочий день.
| Характеристика | Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці | |
| за Списком № 2 | за ненормований робочий день | |
| Атестація робочого місця | Для надання цієї відпустки не потрібна, оскільки на нормативному рівні не передбачена | |
| Конкретна тривалість | Конкретну тривалість (у межах максимально допустимої, наведеної у Списку № 2) | Конкретну тривалість (до 7 календарних днів) |
| прописують у колективному або трудовому договорі ( ч. 2 ст. 8 Закону № 504/96) | ||
| Стаж | Періоди роботи, які включають до стажу для надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, наведено у ч. 2 ст. 9 Закону № 504/96. При цьому до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, не зараховують періоди: перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, соцвідпустці на дітей, «чорнобильській» відпустці, «бойовій» відпустці, у службовому відрядженні, його тимчасової непрацездатності, перебування на військовій службі за призовом під час мобілізації або за контрактом, відсутності на роботі увесь робочий день через перебування на курсах підвищення кваліфікації, семінарах і конференціях. Якщо на робочий рік працівника, за який йому надають щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, припав один із вказаних періодів, то тривалість цієї відпустки за такий робочий рік розраховують пропорційно фактично відпрацьованому часу у відповідних умовах ( п. 6 Порядку № 16-2, п. 8 Рекомендацій № 7). Як здійснити такі розрахунки, див. в «ОП», 2017, № 7, с. 27 | |
| Робота на умовах неповного робочого часу | У п. 7 Порядку № 16-2 вказано: у розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад. При визначенні половини тривалості робочого дня необхідно відштовхуватися від повної або скороченої тривалості робочого часу, установленого на нормативному рівні для працівника відповідної посади. Дні, коли працівник працює менше половини тривалості робочого дня, не зараховують до стажу для надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за підставами Списку № 2. На думку Мінсоцполітики, якщо протягом кожного робочого дня працівник працює половину і менше тривалості робочого часу, установленої для його посади, то у нього не виникає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці | На щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день не мають право працівники, які працюють в умовах неповного робочого дня і поєднання неповного робочого дня та неповного робочого тижня. Проте на цю відпустку мають право працівники, які працюють в умовах неповного робочого тижня. Такі висновки ґрунтуються на приписах п. 2 Рекомендацій № 7 |
При наданні щорічних додаткових відпусток пам’ятайте про припис ч. 1 ст. 10 Закону № 504/96: щорічна додаткова відпустка, передбачена ст. 7 та пп. 1 і 2 ч. 1 ст. 8 цього Закону, надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлює КМУ. Зараз такого порядку (затвердженого КМУ) не існує.
Як розуміти цю норму? Розберемо на прикладі надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці. Медпрацівник, посада якого дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці на підставі Списку № 2 ( п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 504/96) та одночасно через роботу в умовах ненормованого робочого дня ( п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 504/96), має обрати одну підставу для реалізації права на цю відпустку, тобто за Списком № 2 або за ненормований робочий день (див. консультацію фахівця Мінсоцполітики в «ОП», 2016, № 20, с. 18).
Щорічна відпустка для працівників протитуберкульозних закладів
Раніше ми відзначили, що у загальному випадку тривалість щорічної основної відпустки медпрацівників закладів охорони здоров’я становить 24 календарних дні плюс їм надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці (у разі наявності права на неї).
А ось ст. 23 Закону № 2586 окремим працівникам протитуберкульозних закладів передбачено надання щорічної відпустки збільшеної тривалості (див. таблицю нижче).
| Категорії працівників протитуберкульозних закладів* | Тривалість щорічної відпустки |
| Працівники протитуберкульозних закладів, які**: — надають медичну допомогу хворим на туберкульоз; — працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять; — здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, у яких перебувають такі хворі | 36 календарних днів |
| Працівники протитуберкульозних закладів, у яких виникло професійне захворювання | 45 календарних днів з використанням у літній або зручний для цих працівників час |
| * Перелік протитуберкульозних закладів затверджено наказом МОЗ від 16.07.2009 р. № 514. ** Цей перелік працівників наведено у ч. 1 ст. 22 Закону № 2586. | |
При цьому акцентуємо увагу на тому, що у ст. 23 Закону № 2586 сказано саме про щорічну відпустку в цілому. Тобто у цій нормі не розшифровується, про яку саме щорічну відпустку (основну або додаткову) йде мова.
Тому, на думку фахівців Мінсоцполітики («Праця і зарплата», 2016, № 43, с. 18), працівники протитуберкульозних закладів, яким щорічна відпустка надається збільшеної тривалості (36 або 45 календарних днів), не користуються правом на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, за особливий характер праці (у тому числі за ненормований робочий день) та іншими щорічними додатковими відпустками, передбаченими законодавством.
Відзначимо і про допомогу на оздоровлення медпрацівникам протитуберкульозних закладів. Усім медичним працівникам цих закладів виплачують «обов’язкову» допомогу на оздоровлення відповідно до постанови № 524.
За безперервний стаж — додаткові 3 дні відпустки: кому і за яких умов
Претенденти — окремі медпрацівники у визначених закладах. У п. «н» ч. 1 ст. 77 Закону № 2801 йдеться про надання щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 3 календарні дні за безперервну роботу понад 3 роки на певних посадах і у закладах, визначених у цій нормі (див. схему нижче).
Підраховуємо безперервний стаж роботи. Головна умова для надання щорічної додаткової відпустки, передбаченої п. «н» ч. 1 ст. 77 Закону № 2801, — наявність безперервного стажу понад 3 роки на посадах у закладах, наведених на схемі.
Проте у Законі № 2801 не вказано, як саме визначати безперервний стаж. Натомість у п.п. 4.1.3 Умов № 308/519 наведені приписи із обчислення стажу безперервної роботи для цілей обчислення надбавки за тривалість безперервної роботи.
Оскільки нормативною базою у медсфері не передбачено інших правил з обчислення стажу безперервної роботи, Мінсоцполітики (лист № 649) вважає: для обчислення стажу безперервної роботи, який дає право на щорічну додаткову відпустку на підставі п. «н» ч. 1 ст. 77 Закону № 2801, можна застосувати порядок обчислення стажу безперервної роботи, наведений у п.п. 4.1.3 Умов № 308/519.
Також при підрахунку безперервного стажу роботи стикаємося ще з однією нормативною прогалиною — сфера охорони здоров’я уже не раз реформувалося, в результаті чого нормою п. «н» ч. 1 ст. 77 Закону № 2801 враховані не усі сучасні реалії. Якщо працівник переходив з посади на посаду саме через проведення реформи у медсфері, то чи вважатиметься його стаж безперервним для цілей надання щорічної додаткової відпустки, передбаченої п. «н» ч. 1 ст. 77 Закону № 2801? У листі № 649 Мінсоцполітики навело роз’яснення, коли стаж вважається безперервним для цілей визначення права на щорічну додаткову відпустку тривалістю 3 календарних дні (див. схему нижче).
Випадки і перехідні періоди, коли стаж роботи не переривається і вважається безперервним для цілей визначення права на щорічну додаткову відпустку за «безперервність»
Нюанси з надання. У п. «н» ч. 1 ст. 77 Закону № 2801 не розкриті особливості надання щорічної додаткової відпустки тривалістю 3 календарних дні за безперервний стаж роботи понад 3 роки. Однак їх можна виділити і самостійно, враховуючи загальні норми трудового законодавства. Так, щорічна додаткова відпустка, надання якої передбачено п. «н» ч. 1 ст. 77 Закону № 2801:
— належить до інших щорічних додаткових відпусток, передбачених законодавством ( ст. 4 Закону № 504/96). У зв’язку з цим щорічна додаткова відпустка, передбачена п. «н» ч. 1 ст. 77 Закону № 2801, надається згідно із загальними приписами для надання щорічних відпусток, передбачених Законом № 504/96 (див. наступний розділ). Однак щорічну додаткову відпустку за безперервну роботу надають повної тривалості незалежно від фактично відпрацьованого часу у відповідному році;
— надається працівникам, які працюють на умовах неповного або скороченого робочого часу (лист № 649). Причина: нормативна база не містить обмежень з цього приводу;
— належить працівникам за сумісництвом, де вони працевлаштовані на посадах і у закладах, визначених у п. «н» ч. 1 ст. 77 Закону № 2801 (лист № 649). Пояснюється це тим, що вказана норма не містить обмежувальних приписів з цього приводу.
Порядок надання щорічних відпусток
У попередніх розділах ми розглядали щорічні відпустки у контексті їх надання медпрацівникам закладів охорони здоров’я, — щорічну основну відпустку, щорічні додаткові відпустки (у тому числі згідно з п. «н» ч. 1 ст. 77 Закону № 2801), щорічну відпустку окремим працівникам протитуберкульозних закладів.
Підкреслимо, що усі вказані відпустки є щорічними. Саме тому на них поширюються усі правила надання для щорічних відпусток, передбачені у Законі № 504/96 (ср. ). Про них ішлося у спецвипуску «ОП», 2017, № 6/1, с. 14. Тут стисло нагадаємо їх:
— щорічні відпустки надають працівникам згідно із графіком відпусток. Роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку щорічної відпустки не пізніше як за два тижні до установленого графіком строку ( ч. 10 і 11 ст. 10 Закону № 504/96). Також відзначимо: керівник державного або комунального закладу охорони здоров’я має погодити свою відпустку із органом, до сфери управління якого належить (в управлінні якого перебуває) заклад. Про це вказано у типовій формі контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров’я, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 р. № 642;
— при визначенні тривалості щорічної відпустки не враховують святкові і неробочі дні, визначені ст. 73 Кодексу законів про працю від 10.12.71 р. ( ч. 2 ст. 5 Закону № 504/96);
— щорічна відпустка може бути поділена на частини за приписами ч. 1 ст. 12 Закону № 504/96;
— щорічна відпустка може бути перенесена або подовжена при настанні обставин, викладених у ст. 11 Закону № 504/96. Про механізм перенесення/подовження щорічної відпустки див. у консультації фахівця Мінсоцполітики // «ОП», 2017, № 7, с. 29;
— працівника допустимо відкликати із щорічної відпустки лише у ситуаціях, викладених у ч. 3 ст. 12 Закону № 504/96;
— загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів ( ч. 3 ст. 10 Закону № 504/96);
— за бажанням працівника у ході трудових відносин між працівником і роботодавцем (тобто без звільнення) частину щорічної відпусти замінюють грошовою компенсацією ( ч. 4 ст. 24 Закону № 504/96).
Інші види відпусток
Медпрацівникам закладів охорони здоров’я можуть надаватися усі інші види відпусток, передбачені Законом № 504/96 (у разі наявності відповідного права): навчальна відпустка, творча відпустка, відпустка для підготовки та участі в змаганнях, усі види соціальних відпусток, відпустка без збереження зарплати, додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни. Крім того, їм можуть надаватися інші відпустки, передбачені спеціальним законодавством (наприклад, «чорнобильська» відпустка).
Зауважимо, що тривалість перелічених відпусток не враховують при підрахунку максимально допустимої тривалості щорічної відпустки у 59 календарних днів. Пояснюється це тим, що у ч. 3 ст. 10 Закону № 504/96 йдеться про обмеження тривалості саме щорічної відпустки.
Кейси із надання відпусток медпрацівникам: розв’язуємо разом
Визначаємо право медпрацівників на щорічні додаткові відпустки
Лікар-психіатр працює у психіатричній лікарні на 0,75 ставки. Режим його роботи (шестиденка): з понеділка по суботу — 4 год 30 хв. У колективному договорі за його посадою передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці тривалістю 25 календарних днів. Чи може йому бути надана така відпустка?
У підрозд. «Психіатричні (психоневрологічні), геріатричні, нейрохірургічні, наркологічні лікувально-профілактичні заклади та установи, відділення, палати та кабінети, а також установи (відділення) соціального захисту населення психоневрологічного та геріатричного типу та спеціальні будинки-інтернати для осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі» розд. XVII «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» Списку № 2 вказано (див. поз. 25 цього розділу): лікар (у тому числі лікар — керівник відділення, кабінету), крім лікаря-лаборанта, має право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю 25 календарних днів.
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці за вказаною позицією надається працівникам, які безпосередньо зайняті обслуговуванням хворих в установах та підрозділах. У випадку, що розглядається, ця вимога виконується, оскільки йдеться про лікаря-психіатра, основними посадовими обов’язками якого як раз і є лікування хворих.
Отже, Списком № 2 за посадою лікаря-психіатра психіатричної лікарні передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці максимальної тривалості 25 календарних днів. У нашій ситуації саме така тривалість цієї відпустки передбачена за посадою лікаря-психіатра у колективному договорі психіатричної лікарні.
Проте лише відповідної позиції у колективному договорі замало. Справа у тому, що працівнику може надаватися щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці за Списком № 2 при виконанні умови: у розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад ( п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 504/96, п. 7 Порядку № 16-2).
За посадами лікарів (у тому числі лікаря-психіатра) психіатричної лікарні тривалість робочого тижня на 1,0 ставки становить 36 годин ( Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 163). Відповідно при такій тривалості робочого тижня тривалість «повного» робочого дня при шестиденці складає 6 годин.
Отже, якщо лікар-психіатр відпрацьовує протягом робочого дня більше 3 годин, то ці дні зараховуються до стажу для надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за Списком № 2. У наведеній ситуації лікар-психіатр щоденно працює більше 3 годин, а саме 4 години 30 хвилин. Тож усі відпрацьовані дні враховуються у стаж для надання цієї відпустки.
Таким чином, лікар-психіатр психіатричної лікарні (0,75 ставки) має право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю 25 календарних днів.
Чи має право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці за Списком № 2 головний лікар станції переливання крові?
У підрозд. «Заклади (відділення) переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги» розд. XVII «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» Списку № 2 передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за окремими лікарськими посадами. Однак тут посади керівних працівників не зазначені.
Не передбачені посади керівників медзакладів і у підрозд. «Загальні професії медичних працівників закладів та установ охорони здоров’я, соціального захисту населення та освіти» розд. XVII «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» Списку № 2.
Таким чином, головний лікар станції переливання крові не має права на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці за Списком № 2. Проте йому може надаватися щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день тривалістю до 7 календарних днів. Надання цієї відпустки за посадою головного лікаря має бути передбачено у колективному договорі станції переливання крові.
Визначаємо порядок надання щорічних відпусток
Лікар-терапевт дитячої психіатричної лікарні має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні, щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю 25 календарних днів. Також їй як одинокій матері двох дітей віком до 15 років надається соцвідпустка на дітей тривалістю 17 календарних днів. Чи має вона право скористатися усіма вказаними відпустками, якщо загальна їх тривалість складає 66 календарних днів? Чи може ця працівниця отримати грошову компенсацію за щорічну відпустку, залишаючись у трудових відносинах із лікарнею?
У ч. 3 ст. 10 Закону № 504/96 вказано: загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів. Підкреслимо: вказане обмеження стосується лише тривалості щорічних (основної і додаткових) відпусток. Між тим додаткова відпустка на дітей, передбачена ст. 19 Закону № 504/96 (у нашому випадку її тривалість — 17 календарних днів), віднесена до виду соціальних відпусток. Тож дні цієї соцвідпустки не враховуються при визначенні обмеження тривалості щорічних відпусток.
У випадку, що розглядається, загальна тривалість щорічних відпусток (основної і додаткової за особливий характер праці) становить 49 календарних днів, що не перевищує їх максимальну тривалість у 59 календарних днів.
Отже, лікар-терапевт має право скористатися відпусткою загальною тривалістю 66 календарних днів, а саме: щорічною основною відпусткою тривалістю 24 календарних дні, щорічною додатковою відпусткою за особливий характер праці тривалістю 25 календарних днів і соцвідпусткою на дітей тривалістю 17 календарних днів.
Тепер про грошову компенсацію без розірвання трудових відносин. У ч. 4 ст. 24 Закону № 504/96 вказано: за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Виходить: якщо працівник скористається щорічною відпусткою тривалістю 24 календарних дні, то за решту днів щорічної відпустки, належних за цей же робочий рік, працівнику за його бажанням виплачується грошова компенсація (лист Мінсоцполітики від 19.01.2017 р. № 132/0/101-17/284).
Повертаємося до ситуації, що розглядається. Якщо лікар-терапевт скористається щорічною відпусткою 24 (або більше) календарних дні, то за решту днів щорічної відпустки (за 25 (або менше) календарних днів щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці) їй може бути виплачена грошова компенсація.
Додаткова відпустка за безперервну роботу: коли виникає право
До центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф прийнято працівника на посаду фельдшера виїзної бригади 16.06.2014 р. Чи має цей працівник право на щорічну додаткову відпустку за безперервний стаж роботи? Якщо так, то коли у нього виникає таке право?
У п. «н» ч. 1 ст. 77 Закону № 2801 визначено посади, обіймання яких у відповідних закладах дає право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 3 календарних дні за безперервну роботу понад 3 роки. Так ось, право на цю відпустку є у медпрацівників бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
До медичних працівників віднесено, зокрема, фахівців з неповною вищою медичною освітою, які закінчили виші медосвіти (спільний лист МОЗ і ЦК Профспілки працівників охорони здоров’я від 23.03.2012 р. № 10.01.67/773|03-93). Як раз до таких фахівців і віднесено фельдшера (Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров’я», затверджений наказом МОЗ від 29.03.2002 р. № 117). Отже, працівник, який обіймає посаду фельдшера, є медпрацівником.
У нашому запитанні фельдшер працює у виїзній бригаді центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Отже, він має право на щорічну додаткову відпустку за стаж безперервної роботи.
Підкреслимо, що працівник отримує право на щорічну додаткову відпустку за підставою п. «н» ч. 1 ст. 77 Закону № 2801 за наявності стажу безперервної роботи на відповідних посадах у певних закладах понад 3 роки.
У наведеній ситуації фельдшер прийнятий на роботу 16.06.2014 р. Відповідно 3-річного стажу безперервної роботи цей працівник досягає станом на 15.06.2017 р. (дати спливу 3 років безперервної роботи). Проте право на щорічну додаткову відпустку за підставою п. «н» ч. 1 ст. 77 Закону № 2801 виникає за наявності стажу безперервної роботи понад 3 роки. Отже, фельдшер набуває права на щорічну додаткову відпустку за безперервну роботу тривалістю 3 календарних дні з 16.06.2017 р.
Медпрацівник звільнився і працевлаштувався: що з додатковою відпусткою «за безперервність»
Фельдшер виїзної бригади центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф звільнився за угодою сторін (підстава п. 1 ст. 36 КЗпП) 25.11.2016 р., маючи на момент припинення трудових відносин безперервний стаж роботи на цій посаді понад 4 роки. Однак 10.04.2017 р. вказаний працівник знову працевлаштувався на посаду фельдшера виїзної бригади до цього ж закладу. Чи має він право скористатися щорічною додатковою відпусткою за безперервну роботу тривалістю 3 календарні дні уже влітку 2017 року?
Ні, не може.
Річ у тім, що щорічна додаткова відпустка за підставою п. «н» ч. 1 ст. 77 Закону № 2801 надається лише за наявності саме безперервного стажу роботи на посадах у закладах, визначених у цій нормі.
У ситуації, що розглядається, працівник дійсно працював і відновив трудові відносини за посадою у закладі, які дають право на цю відпустку. Проте стаж працівника перервався при звільненні 25.11.2016 р. Нагадаємо: Мінсоцполітики у листі № 649 радить користуватися п.п. 4.1.3 Умов № 308/519 при визначенні стажу безперервної роботи для цілей визначення права на вказану відпустку. При цьому п.п. 4.1.3 Умов № 308/519 не містить пом’якшувальних приписів з обчислення безперервного стажу роботи для наведеної ситуації.
Таким чином, фельдшер не зможе скористатися щорічною додатковою відпусткою за підставою п. «н» ч. 1 ст. 77 Закону № 2801 влітку 2017 року, оскільки після повторного працевлаштування право на цю відпустку у нього виникне з 10.04.2020 р. (тобто після досягнення безперервного стажу роботи понад 3 роки).
Висновки:
— У загальному випадку медпрацівники закладів охорони здоров’я мають право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні.
— Медпрацівникам закладів охорони здоров’я можуть надаватися щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці за підставами Списку № 2 або щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день.
— Для окремих працівників протитуберкульозних закладів тривалість щорічної відпустки становить 36 календарних днів, а при виникненні професійного захворювання — 45 календарних днів.
— Працівникам, які працюють на посадах і у закладах, визначених у п. «н» ч. 1 ст. 77 Закону № 2801, надається щорічна додаткова відпустка тривалістю 3 календарних дні за безперервну роботу понад 3 роки.
Використані документи
Закон № 504/96 — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Закон № 2586 — Закон України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 р. № 2586-III.
Закон № 2801 — Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.92 р. № 2801-XII.
Список № 1 — Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, наведений у додатку 1 до постанови КМУ від 17.11.97 р. № 1290.
Список № 2 — Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, наведений у додатку 2 до постанови КМУ від 17.11.97 р. № 1290.
Постанова № 524 — постанова КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» 11.05.2011 р. № 524.
Умови № 308/519 — Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджені спільним наказом Мінпраці і МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519.
Рекомендації № 7 — Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7.
Порядок № 16-2 — Порядок застосування Списку № 2, затверджений наказом Мінпраці від 30.01.98 р. № 16.
Лист № 649 — лист Мінсоцполітики від 22.01.2015 р. № 649/0/14-15/13 // «ОП», 2015, № 10, с. 4.
