Ви напевно добре знаєте, що взаємовідносини з новим працівником розпочинаються з укладення трудового договору, видання відповідного наказу про прийняття на роботу і повідомлення податківців про працевлаштування новачка.
Але будь-який договір має приносити прибуток. І вже тим більше трудовий!
Заробітна плата
Працівнику, який пропрацював в установі менше місяця, заробітну плату нараховують у загальному порядку виходячи з фактично відпрацьованого часу і встановленого йому в штатному розписі окладу (тарифної ставки) або залежно від виробітку.
Зверніть увагу, посадовий оклад не може бути нижчий розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (ст. 96 КЗпП). Таким чином, у 2017 році мінімальний оклад (тарифна ставка) не може бути нижчий 1600 грн., годинна тарифна ставка — 9,67 грн.*
* Див. консультацію фахівця Мінсоцполітики в «ОП», 2017, № 2, с. 13.
Крім того, розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчий розміру мінімальної заробітної плати. Нагадаємо, що мінімальна зарплата на 2017 рік складає:
— у місячному розмірі — 3200 грн.;
— у погодинному розмірі — 19,34 грн.
Якщо отримана в ході розрахунку сума заробітної плати за фактично відпрацьований час виявиться нижче мінімальної зарплати, розрахованої з урахуванням зайнятості працівника і пропорційно виконаній місячній (годинній) нормі праці, доведеться здійснити «трудову» доплату до «мінімалки». Її розмір дорівнюватиме різниці між цими двома величинами.
Оподаткування заробітної плати працівника, що відпрацював менше місяця, здійснюють у загальному порядку.
Проте якщо такий працівник претендує на податкову соціальну пільгу (ПСП), то тут є свої нюанси.
Згідно зі ст. 169 ПКУ скористатися ПСП може працівник, якщо його зарплата, нарахована за місяць, не перевищує граничного розміру доходу, який надає право на ПСП. За загальним правилом у 2017 році претендувати на ПСП можуть громадяни, в яких заробітна плата за місяць не перевищує 2240 грн. (1600 грн. x 1,4).
Пільга застосовується тільки за одним місцем нарахування (виплати) зарплати, яке платник податків обирає самостійно, шляхом подання заяви про самостійне обрання місця застосування ПСП.
У новоприйнятого працівника право на ПСП з’являється вже в місяці прийняття на роботу, причому незалежно від того, скільки днів він у ньому відпрацював. Головне, щоб його зарплата за цей місяць не перевищувала дозволену межу. І нехай вас не бентежить те, що такому працівнику в місяці прийняття на роботу нарахована зарплата пропорційно відпрацьованому часу.
Якщо працівник подав заяву про застосування ПСП і підтвердні документи (за необхідності), пільгу ви застосовуєте в повному обсязі. Перераховувати її суму пропорційно відпрацьованому часу не треба.
Проте будьте уважні до новачка, який влаштовується до вас на роботу в тому ж місяці, у якому звільнився з попереднього місця. Річ у тому, що ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому громадянин був звільнений з місця роботи (п.п. 169.3.4 ПКУ).
Тому якщо в місяці прийняття на роботу новачок подає вам заяву про застосування ПСП, поцікавтеся, чи застосовував колишній роботодавець до його зарплати ПСП у місяці звільнення.
Якщо так, то ви пільгу цього місяця не застосовуйте. Чому? Тому, що в цьому випадку право на отримання ПСП в такому місяці працівник уже реалізував на попередньому місці роботи.
А ось із наступного місяця — будь ласка!
Звичайно, якщо зарплата працівника за місяць не перевищить граничного доходу, що надає право на застосування ПСП (детальніше див. «ОП», 2017, № 1, с. 25). Адже згідно із законом платник має право на отримання ПСП тільки від одного роботодавця.
До речі, так само обережно треба діяти, якщо ваш працівник, що користувався ПСП, звільнився і в цьому ж місяці знову повернувся до вас на роботу. Дивіться.
У місяці звільнення-прийняття в ту ж установу заробітна плата за фактично відпрацьований час до звільнення і після прийняття нарахована працівнику одним роботодавцем. Тому
з граничним розміром доходу, що надає право на ПСП, ви порівнюєте загальний сукупний дохід (зарплату), нарахований йому в такому місяці за двома трудовими договорами одним роботодавцем.
Тобто якщо працівник, який протягом одного місяця був звільнений, а потім знову прийнятий на роботу до того ж роботодавця, користувався правом на ПСП до звільнення та/або подав заяву на ПСП після працевлаштування і загальна сума його зарплати в місяці звільнення-прийняття:
— не перевищила граничний розмір зарплати, який надає право на ПСП, то до загальної суми його зарплати сміливо застосовуйте ПСП;
— перевищила — права на ПСП у працівника цього місяця немає. При цьому якщо ви застосовували ПСП до суми зарплати, нарахованої за фактично відпрацьований час до звільнення, проведіть перерахунок ПДФО і доутримайте з працівника податок.
Приклад 1. Працівник прийнятий на роботу з 14.08.2017 р. Заяву про застосування «звичайної» ПСП він подав 28.08.2017 р. Оклад працівника — 3632 грн. Премій, доплат, надбавок немає.
За фактично відпрацьовані дні в серпні 2017 року йому нарахована заробітна плата в розмірі 2146,18 грн.
Як бачимо, зарплата, нарахована працівнику за серпень 2017 року (2146,18 грн.), не перевищує граничного розміру доходу, що надає право на застосування «звичайної» ПСП (2240 грн.). Отже, до його зарплати за серпень 2017 року можна застосувати «звичайну» ПСП у розмірі 800 грн., навіть попри те, що працівник цей місяць відпрацював не повністю.
Сума ПДФО, що належить сплаті до бюджету:
(2146,18 - 800) х 18 % : 100 % = 242,31 (грн.).
ВЗ і ЄСВ розраховуємо в загальному порядку.
Індексація зарплати
З грудня 2015 року для новоприйнятих працівників індекс споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації обчислюють з місяця, що йде за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку обіймає працівник (п. 102 Порядку № 1078). Тобто
орієнтуються на місяць останнього підвищення окладу за обійманою посадою.
Якщо ж працівник підприємства прийнятий на новостворену посаду, то обчислення ІСЦ для проведення індексації повинне здійснюватися з наступного після створення посади місяця. Тобто «базовим» місяцем працівника для таких ситуацій буде місяць створення нової посади (її введення у штатний розпис). Адже саме цього місяця в штатному розписі був затверджений розмір окладу за цією посадою. У той же час конкретне рішення з цього питання підприємство приймає самостійно в колективному договорі (див. лист Мінсоцполітики від 14.06.2016 р. № 263/10/136-16).
А ось для бюджетних установ (організацій) усе по-іншому. Річ у тому, що у бюджетній сфері посадові оклади підвищують тільки на підставі відповідних нормативно-правових актів. Тому якщо в штатний розпис установи була введена нова посада, то розмір посадового окладу за нею буде встановлений згідно з вимогами відповідної постанови КМУ. Це означає, що для індексації зарплати працівників бюджетної сфери, прийнятих на новостворені посади, слід орієнтуватися не на місяць введення посади в штатний розпис, а на місяць останнього законодавчого підвищення окладу для цієї посади (згідно з нормативно-правовими актами)*.
* Детальніше див. «ОП», 2016, № 19, с. 18; 2017, № 13, с. 5.
Приклад 2. У березні 2017 року в держоргані була створена (введена в штатний розпис) нова посада держслужбовця (головного фахівця з посадовим окладом 3200 грн.). З 18 вересня 2017 року на цю посаду був прийнятий працівник.
«Базовим» місяцем у цьому випадку буде січень 2017 року (місяць останнього підвищення окладів держслужбовців згідно з постановою № 15). Обчислення приросту ІСЦ наростаючим підсумком розпочинають з лютого 2017 року.
Отже, працівник, який приступив до роботи у вересні 2017 року, має право на індексацію вже в першому місяці роботи (див. коефіцієнти індексації і вже розраховані суми поточної індексації за вересень 2017 року в «ОП», 2017, № 17, с. 12). При цьому суму індексації, що належить працівнику, визначають пропорційно відпрацьованому часу, оскільки він фактично відпрацював тільки 10 робочих днів з 21:
116,20 грн. : 21 роб. дн. х 10 роб. дн. = 55,33 грн.
Оплата днів відрядження
Немає нічого дивного в тому, що вже на початку трудової діяльності новоприйнятого працівника направляють у відрядження. Адже для роботодавця він такий же працівник, як і інші співробітники.
Період перебування новачка (не держслужбовця) у відрядженні оплачують в загальному порядку. Так, згідно зі ст. 121 КЗпП оплата праці працівника за виконану під час відрядження роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором. Причому
розмір такої оплати праці не може бути нижче середнього заробітку.
Тобто щоб оплатити працю працівника (не держслужбовця) за період відрядження, треба пройти декілька кроків.
Крок 1. Розрахувати денний заробіток.
Крок 2. Визначити середньоденну заробітну плату.
Крок 3. Порівняти отримані величини.
Якщо в результаті розрахунків сума середньоденної зарплати більше суми денного заробітку, то робочі дні у відрядженні оплачують виходячи з середньоденної зарплати.
Якщо навпаки — виходячи з умов трудового договору, тобто як за звичайні робочі дні.
Щоб розрахувати денний заробіток за місяць, у якому працівник перебував у відрядженні, зарплату в місяці відрядження ділять на кількість робочих днів за нормою робочого часу цього місяця.
Якщо відрядження переходить (припадає на різні календарні місяці), то денну зарплату обчислюють окремо за кожен місяць перебування у відрядженні (див. лист Мінсоцполітики від 11.11.2016 р. № 1564/13/84-16).
Середньоденну зарплату розраховують відповідно до Порядку № 100 виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, у якому працівник був направлений у відрядження (абз. 3 п. 2 Порядку № 100).
Проте у випадку з працівником, який перебуває в трудових відносинах з роботодавцем менше двох календарних місяців, середню зарплату розраховують виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абз. 3 п. 2 Порядку № 100).
Як цю норму слід застосовувати на практиці, Мінсоцполітики роз’яснило в листі від 08.11.2016 р. № 1537/13/84-16.
Розберемо ці роз’яснення на конкретних ситуаціях й узагальнимо їх у таблиці нижче. При цьому припустимо, що працівника направили у відрядження з 12 вересня 2017 року.
Порядок визначення розрахункового періоду
| Ситуація | Дата прийняття на роботу | Відпрацьований період до дня направлення у відрядження | Розрахунковий період |
| 1 | 10 липня 2017 року | З 10 липня по 11 вересня 2017 року включно | З 10 липня по 31 серпня 2017 року* |
| * Якщо місяцю від’їзду у відрядження передують неповний + повний місяці трудових відносин (у нашому випадку липень — неповний, серпень — повний), то розрахунок відрядної «середньої» роблять за період з першого робочого дня місяця прийняття на роботу по останній робочий день повного місяця, що передує місяцю від’їзду у відрядження. | |||
| 2 | 14 серпня 2017 року | З 14 серпня по 11 вересня 2017 року | З 14 серпня по 11 вересня 2017 року* |
| 3 | 4 вересня 2017 року | З 4 по 11 вересня 2017 року | З 4 по 11 вересня 2017 року* |
| * Якщо у працівника-новачка немає повного місяця (з 1-го до 1-го числа) в трудових відносинах, то «середню» розраховують за період з першого робочого дня місяця прийняття на роботу по робочий день, що передує дню від’їзду у відрядження. | |||
Якщо працівника направляють у відрядження у його перший робочий день, середній заробіток розраховують виходячи зі встановленої йому тарифної ставки (окладу) (абз. 4 п. 2 Порядку № 100).
Врахуйте: коли облік робочого часу ведуть у годинах, то для визначення розміру оплати праці за період відрядження розраховують середньоденну зарплату.
У цій ситуації для виконання вимоги ст. 121 КЗпП середньогодинну зарплату порівнюють із годинним заробітком.
Приклад 3. Працівника прийняли на роботу з 17 серпня 2017 року. З 5 по 7 вересня 2017 року він перебував у відрядженні.
Оклад працівника — 4800 грн. (інших зарплатних складових немає, права на індексацію теж). Усі робочі дні в розрахунковому періоді відпрацьовані повністю.
У цьому випадку розрахунковий період для визначення середньоденного заробітку з метою оплати часу перебування у відрядженні — з 17 серпня по 4 вересня 2017 року (тобто фактично відпрацьовані дні серпня — вересня 2017 року).
Зарплата, нарахована в розрахунковому періоді, — 2638,96 грн.
Кількість робочих днів у розрахунковому періоді — 12 (у серпні — 10, у вересні — 2).
1. Денний заробіток у вересні 2017 року дорівнює:
4800 : 21 = 228,57 (грн.),
де 21 — кількість робочих днів у вересні 2017 року згідно з графіком роботи установи.
2. Розрахуємо середньоденну заробітну плату працівника виходячи з виплат за фактично відпрацьований час в розрахунковому періоді:
2638,96 : 12 = 219,91 (грн.).
Як бачимо, сума денної заробітної плати (228,57 грн.) перевищує розмір середньоденного заробітку (219,91 грн.).
Тому дні перебування працівника у відрядженні оплачуємо виходячи з його денного заробітку, тобто як звичайні робочі дні.
Отже, якщо працівник повністю відпрацює всі дні за графіком роботи у вересні, то йому нарахують оклад у повному розмірі — 4800 грн.
Лікарняні
Працівники, будучи застрахованими особами, у разі настання тимчасової непрацездатності мають право на отримання виплат, установлених Законом № 1105.
Таке право виникає у них з моменту настання страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування і день звільнення), якщо інше не передбачене законодавством.
Основою для оплати працівнику періоду непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності (ч. 1 ст. 31 Закону № 1105, п. 3 Порядку № 440).
Розмір оплати періоду тимчасової непрацездатності працівника залежить від страхового стажу застрахованої особи і його середньої зарплати.
На це вказують ст. 24 Закону № 1105 і п. 5 Порядку № 440.
Середню зарплату для оплати періоду тимчасової непрацездатності розраховують відповідно до Порядку № 1266 (ср. ). При цьому важливо пам’ятати, що якщо працівник:
— пропрацював менше 12 календарних місяців у цього роботодавця, середню зарплату для оплати днів непрацездатності обчислюють виходячи із заробітної плати, нарахованої у фактично відпрацьованих календарних місяцях (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю настання страхового випадку;
— не відпрацював повний календарний місяць — середню зарплату обчислюють за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку;
— захворів у перший день роботи — середню зарплату визначають, розділивши тарифну ставку (оклад) або її частину, встановлену працівнику на день настання хвороби, на середньомісячну кількість календарних днів (30,44). Якщо ж тарифна ставка (оклад) не встановлювалася, розрахунок роблять виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (чи її частини), встановленого законом на день настання страхового випадку.
Важливо! Перш ніж здійснювати розрахунок лікарняних працівнику-новачку, попросіть його надати вам довідку з Пенсійного фонду за формою № ОК-7 або № ОК-5.
Ця довідка потрібна для підтвердження страхового стажу, у тому числі за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку.
Річ у тому, що застрахованим особам, які за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку заробили собі страховий стаж менше 6 місяців, лікарняні обчислюють виходячи з фактично нарахованої зарплати, з якою сплачений ЄСВ, але з розрахунку на місяць не вище за розмір мінзарплати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.
Приклад 4. Працівника прийняли на роботу з 28 серпня 2017 року. З 4 по 8 вересня 2017 року він хворів, про що свідчить наданий листок непрацездатності. У установі встановлений п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями (субота, неділя).
Оклад працівника — 4800 грн. Загальний страховий стаж — 10 років, у тому числі страховий стаж за останні 12 місяців — 10 місяців (є в наявності довідка за формою № ОК-5).
У цій установі перед настанням страхового випадку працівник відпрацював менше одного календарного місяця. Розрахунковий період — з 28 серпня по 3 вересня 2017 року (7 к. дн.). Припустимо, що заробітна плата, нарахована йому за відпрацьовані дні в розрахунковому періоді (за 4 робочих дня в серпні (з 28 по 31) і один робочий день у вересні (1 вересня)), — 1101,30 грн.
Середньоденна зарплата для визначення суми лікарняних дорівнює:
1101,30 : 7 = 157,33 (грн.).
Лікарняний лист оплачується виходячи з 100 % середньої зарплати, оскільки страховий стаж працівника перевищує 8 років. Спеціальне обмеження за сумою лікарняних не застосовуємо, оскільки працівник за останні 12 місяців перед хворобою заробив собі страховий стаж більше 6 місяців.
Визначаємо суму оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця:
157,33 х 5 = 786,65 (грн.).
Приклад 5. Працівника прийняли на роботу з 7 вересня 2017 року. Цього ж дня він захворів, про що свідчить наданий ним згодом листок непрацездатності. Хвороба працівника тривала по 15 вересня 2017 року включно.
В установі встановлений п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями (субота, неділя).
Посадовий оклад працівника — 4800 грн. Загальний страховий стаж — 6 років, страховий стаж за останні 12 місяців перед початком хвороби — 7 місяців (є в наявності довідка за формою № ОК-5).
У цьому випадку працівник захворів у свій перший день роботи. Тому середньоденний заробіток за один робочий день розраховуємо шляхом ділення посадового окладу працівника на середньомісячну кількість календарних днів (30,44):
4800 : 30,44 = 157,69 (грн.).
Оскільки страховий стаж працівника складає 7 років, лікарняний розраховуємо виходячи з 70 % середньоденної заробітної плати. Таким чином, денна виплата дорівнює:
157,69 х 70 : 100 = 110,38 (грн.).
За останні 12 місяців перед настанням страхового випадку працівник заробив собі страховий стаж більше 6 місяців. Тому спецобмеження тут «не діють».
Визначаємо суму оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця:
110,38 x 5 = 551,90 (грн.).
Сума допомоги по тимчасовій втраті працездатності складе:
110,38 х 4 = 441,52 (грн.).
Оплачувані відпустки
У загальному випадку право на щорічну відпустку повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи в цій установі. Виняток — пільгові категорії працівників, перераховані в ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки.
Але навіть якщо працівник-новачок не належить до пільговиків, за домовленістю з роботодавцем він може взяти відпустку, не чекаючи, поки відпрацює 6 місяців у цій установі.
Не слід скидати з рахунків і навчальну відпустку, якщо працівник-новачок «гризе граніт науки». Таку відпустку надають незалежно від строку безперервної роботи в цій установі в той період, який зазначений у довідці-виклику на сесію.
Як же розрахувати працівнику відпускні, якщо він відпрацював в установі без року тиждень?
У цьому запитанні, так само як і у випадку з оплатою днів відрядження, «головує» Порядок № 100. Але ось правила обчислення «середньої» інші.
Розрахунок середньої зарплати для визначення суми відпускних працівнику, що пропрацював в установі менше року, здійснюють виходячи з виплат за фактичний час роботи з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, у якому працівник йде у відпустку.
Причому зверніть увагу: якщо працівник був прийнятий на роботу з першого робочого дня місяця, але не з першого календарного числа місяця (перший день припадає на вихідний), і такий місяць був повністю відпрацьований працівником, то він візьме участь у розрахунку відпускних (див. лист Мінпраці від 12.03.2010 р. № 2515/0/14-10/18 і роз’яснення фахівця Мінсоцполітики в «ОП», 2013, № 6, с. 26).
Якщо працівник відпрацював в установі менше календарного місяця або йде в оплачувану відпустку з першого робочого дня, то середньоденну заробітну плату розраховують на підставі абз. 3 п. 4 Порядку № 100 виходячи зі встановленої йому в трудовому договорі тарифної ставки (окладу).
Приклад 6. Працівник прийнятий на роботу з 11.09.2017 р. З 01.10.2017 р. йому буде надана навчальна відпустка. Згідно зі штатним розписом оклад працівника складає 4800 грн.
Працівник не мав заробітку в розрахунковому періоді, тому відпускні обчислюють виходячи з тарифної ставки (посадового окладу), встановленої трудовим договором.
Розрахуємо середньоденну зарплату:
4800 х 12 : 354 = 162,71 (грн.),
де 12 і 354 — кількість календарних місяців і днів у розрахунковому періоді відповідно.
Ну й декілька слів про додаткову соцвідпустку на дітей згідно зі ст. 19 Закону про відпустки.
Така відпустка надається повною тривалістю в будь-який час протягом календарного року, незалежно від кількості календарних днів, відпрацьованих працівницею протягом року, і дати народження дитини (див. листи Мінсоцполітики від 24.03.2015 р. № 4053/0/14-15/18 і від 12.05.2015 р. № 256/13/116-15).
Але з наданням додаткової відпустки на дітей новоприйнятим працівникам за перший календарний рік їх роботи у цій установі треба бути обережними, і ось чому.
Якщо працівниця в поточному календарному (2017) році до працевлаштування до вашої установи:
— працювала в іншого роботодавця і мала право на таку відпустку, то ви їй додаткову відпустку на дітей за 2017 рік не надаєте. А все тому, що в цьому випадку вона повинна була на попередньому місці роботи або скористатися «дитячою» відпусткою за 2017 рік до звільнення, або отримати за дні цієї відпустки грошову компенсацію при звільненні;
— ніде не працювала за трудовим договором або працювала в іншого роботодавця, але права на додаткову відпустку на дітей тоді ще не мала, і таке право виникло в період роботи у вашій установі, то ви як роботодавець зобов’язані надати їй додаткову відпустку на дітей за 2017 рік повної тривалості незалежно від відпрацьованого цього року часу.
Інформацію про те, чи була працівниця в трудових відносинах з іншим роботодавцем до прийняття на роботу до вашої установи і чи мала вона право на отримання додаткової відпустки на дітей, ви можете отримати з її трудової книжки і відповідних документів, що підтверджують право на отримання цієї відпустки.
Це, мабуть, усі зарплатно-трудові нюанси взаємовідносин з працівниками-новачками. Як бачите, нічого складного.
Висновки:
— Посадовий оклад (тарифна ставка) працівника-новачка не може бути нижче розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
— Якщо новоприйнятий працівник перебував у трудових відносинах з установою менше одного календарного місяця, середній заробіток для оплати періоду хвороби обчислюють за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням хвороби.
— Якщо працівника направляють у відрядження у його перший робочий день, середній заробіток для оплати днів відрядження розраховують виходячи зі встановленої йому тарифної ставки (окладу).
Використані документи
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ.
Закон № 1105 — Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.
Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Постанова № 15 — постанова КМУ «Питання оплати праці працівників державних органів» від 18.01.2017 р. № 15.
Порядок № 1078 — Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078.
Порядок № 1266 — Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266.
Порядок № 100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
Порядок № 440 — Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності… за рахунок коштів роботодавця, затверджений постановою КМУ від 26.06.2015 р. № 440.
