Розмір вихідної допомоги
Якщо трудові відносини припиняються за ініціативою роботодавця, то, як правило, працівникам виплачується вихідна допомога. Нормами ст. 44 КЗпП передбачені її мінімальні розміри залежно від підстав звільнення працівників.
При цьому виплата вихідної допомоги при звільненні є обов’язковою. Її розмір у загальному випадку прив’язаний до середньомісячного заробітку. Наприклад, для деяких категорій працівників та залежно від підстав звільнення розмір вихідної допомоги встановлюється на рівні одного, двох, трьох або шести середньомісячних заробітних плат. Детальніше про розміри вихідної допомоги ви можете прочитати у статті «Вихідна допомога: коли, кому і скільки?» // «ОП», 2019, № 14.
Та найскладнішим моментом у її розрахунку є обчислення середньомісячного заробітку. Тому сьогодні ми зосередимося на його розрахунку.
Відправний момент розрахунку
Механізм обчислення середньомісячного заробітку для розрахунку вихідної допомоги закріплений Порядком № 100. Він проводиться з розрахунку виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата (ч. 3 п. 2 Порядку № 100).
Розраховуючи вихідну допомогу при звільненні, саме місяць звільнення і є подією, на яку треба орієнтуватися. При цьому не має значення, звільнення відбувається у перший чи останній день місяця: орієнтир у будь-якому разі — це місяць звільнення. І, відштовхуючись від нього, визначаємо 2 календарних місяці розрахункового періоду.
Наприклад, в установі звільняють за скороченням штатів двох працівників: одного — 1 лютого 2021 року, а другого — 26 лютого 2021 року. Для обох працівників лютий є відправним моментом у визначенні розрахункового періоду для обчислення вихідної допомоги. Те, що другий працівник відпрацював повний місяць, не має значення. Лютий 2021 року до розрахунку вихідної допомоги не потрапить. У обох працівників для цілей нарахування вихідної допомоги при звільненні розрахунковим періодом будуть 2 календарних місяці, що передують місяцю звільнення: грудень 2020 року і січень 2021 року (якщо була зарплата за відпрацьований час).
Розрахунковий період
У п. 2 Порядку № 100 передбачено типові ситуації при визначенні розрахункового періоду для обчислення середньої зарплати:
1. Класична ситуація — розрахунковий період 2 календарних місяці, що передують місяцю звільнення.
2. У 2 місяцях, що передують звільненню, немає зарплати — попередні 2 календарних місяці.
3. У 4 місяцях, що передують звільненню, немає заробітку — розраховуємо середню зарплату виходячи з посадового окладу, але не менше МЗП.
Причини, з яких у розрахунковому періоді може не бути зарплати, також передбачені Порядком № 100. Це може бути відпустка без збереження зарплати, час простою не з вини працівника, відпустка для догляду за дитиною до 3 (6) років, час виконання державних і громадських обов’язків, щорічна і додаткова відпустки, відрядження, вимушений прогул, хвороба тощо.
Виплати розрахункового періоду
При обчисленні середньої зарплати за розрахунковий період, у тому числі за 2 календарних місяці, враховуються всі нараховані суми заробітку згідно із законодавством та умовами трудового договору, які стосуються робочого процесу. Наприклад, зарплата за відпрацьований час, надбавки, доплати, виробничі премії тощо.
Відповідно до п. 3 Порядку № 100:
— суми нарахованої зарплати (без виключень) враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо;
— премії та інші виплати, які виплачуються за 2 місяці або більш тривалий період, враховуються у розрахунковому періоді у частині пропорційно відпрацьованим дням за той місяць, за який вони нараховані.
До речі, про те, як включати премії до розрахунку середньої зарплати, ви можете прочитати у консультації «Премії в розрахунку середньої зарплати» // «ОП», 2021, № 1.
Виплати, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, перелічено в абзаці першому п. 4 Порядку № 100. І це переважно виплати, що носять разовий характер, не пов’язані напряму з робочим процесом, компенсаційні виплати.
Також додатково при обчисленні середньої заробітної плати за останні 2 місяці, крім перелічених вище виплат, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або по вагітності та пологах.
Розрахунок середньомісячної зарплати
Середньомісячна зарплата (ЗПсм) для визначення вихідної допомоги обчислюється шляхом множення середньоденної зарплати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (ч. 3 п. 8 Порядку № 100).
Якщо в розрахунковому періоді є заробіток, то середньоденна зарплата визначається діленням зарплати за фактично відпрацьовані протягом 2 календарних місяців робочі дні (ЗПф) на число відпрацьованих робочих днів (РДф) за цей період (ч. 1 п. 8 Порядку № 100).
Щоб визначити середньомісячне число робочих днів, потрібно кількість робочих днів за останні 2 календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації (РДг) поділити на 2 (ч. 4 п. 8 Порядку № 100). Тож маємо таку формулу для розрахунку середньомісячної зарплати (див. рис. 1).
Рис. 1. Розрахунок середньомісячної зарплати, якщо є заробіток у розрахунковому періоді
Якщо ж у розрахунковому періоді немає зарплати або немає розрахункового періоду, то середньоденну зарплату розраховуємо виходячи із посадового окладу на дату звільнення (ПО).
Для цього подвійний розмір посадового окладу ділимо на кількість робочих днів згідно з графіком підприємства, установи, організації за умовний розрахунковий період (РДг). Це останні 2 календарних місяці, що передують місяцю звільнення.
Якщо посадовий оклад менший за МЗП, то у розрахунку візьме участь МЗП.
Зауважте! І посадовий оклад, і МЗП ураховуємо пропорційно зайнятості*.
* Як обчислити середню зарплату з розрахунку посадового окладу (МЗП), ми розповідавали у статті «Розрахунок середньої зарплати: коли застосовуємо мінімалку» // «ОП», 2021, № 2.
Наведемо на рис. 2 порядок розрахунку середньомісячного заробітку, якщо у розрахунковому періоді немає зарплати.
Рис. 2. Розрахунок середньомісячної зарплати, якщо у розрахунковому періоді немає заробітку
Якщо вихідна допомога виплачується у розмірі двох, трьох або шести середньомісячних зарплат, то розрахований розмір середньомісячної зарплати потрібно помножити на відповідний коефіцієнт.
Виплачується вихідна допомога звільненому працівнику в день його звільнення при остаточному розрахунку.
Оподаткування вихідної допомоги
Вихідна допомога при звільненні не належить до Фонду оплати праці. Про це прямо йдеться в п. 3.8 Інструкції № 5.
ЄСВ. Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці. Оскільки вихідна допомога при звільненні не входить до фонду оплати праці, то й підстав нараховувати ЄСВ на неї немає.
Також у п. 4 розд. 1 постанови № 1170**, яка містить перелік виплат, на які не нараховується ЄСВ, прямо зазначена вихідна допомога при припиненні трудового договору.
** Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170.
Отже, ЄСВ на вихідну допомогу не нараховується.
ПДФО, ВЗ. Вихідну допомогу при звільненні не зазначено в ст. 165 ПКУ серед неоподатковуваних виплат. Для цілей нарахування ПДФО така допомога не є зарплатою, але є доходом. З неї утримується ПДФО як з інших доходів (п.п. 164.2.20 ПКУ) за загальними правилами. Але ПСП до неї не застосовується, бо вихідна допомога не належить до «зарплатних» виплат, а ця пільга застосовується тільки до зарплати працівника (п.п. 169.2.1 ПКУ).
Також із суми вихідної допомоги обов’язково утримується військовий збір (пп. 1.2 і 1.7 п.п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
