Простій + неповний робочий час: як здійснювати оплату?

Оголошення простою

Поняття «простій» законодавчо визначено у ч. 1 ст. 34 КЗпП. Так, простій — це призупинення роботи, що може бути викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Простій може бути оголошений як по всьому підприємству, так і по окремому підрозділу або для конкретних працівників з огляду на неможливість виконання ними своїх обов’язків.

При цьому ані КЗпП, ані інші нормативні акти не регулюють детально порядок запровадження простою та не вказують на те, які саме документи потрібні для його уведення.

На думку Мінсоцполітики (див. лист від 04.10.2013 № 179/06/186-13), для оформлення простою не з вини працівника роботодавцю треба вчинити такі дії:

— оформити акт простою, в якому зафіксувати причини, що зумовили зупинення роботи;

— видати наказ (розпорядження) про оголошення простою (приклади таких документів наведено у журналі «Кадровику», № 5.

Будь-яких обмежень щодо строків для ознайомлення працівників з наказом (розпорядженням) про оголошення простою немає. Головне — зробити це до початку простою. Заяви від працівників для оформлення простою не потрібні.

Враховуйте, що на період оголошення простою працівників не звільняють, вони залишаються у трудових відносинах із роботодавцем. Також трудове законодавство встановлює для них на цей період певні «оплатні» гарантії. Про нюанси оплати простою поговоримо далі.

Оплата періоду простою

Загальні правила оплати часу простою наведені у ст. 113 КЗпП. Час простою не з вини працівника оплачують з розрахунку не нижче від 2/3 окладу (тарифної ставки).

Таке формулювання говорить про те, що роботодавець може (але не зобов’язаний) встановити для своїх працівників оплату за час простою у вищому розмірі, наприклад виходячи із середнього заробітку. Утім цей момент краще зафіксувати у колдоговорі.

Водночас практика показує, що переважна більшість роботодавців оплачують простій, зокрема, запроваджений у період воєнного стану, виходячи з 2/3 окладу (тарифної ставки).

Оплата 2/3 від окладу. Під час розрахунку оплати простою у розмірі 2/3 окладу (тарифної ставки) слід ураховувати такі нюанси:

1) до розрахунку беремо «чистий» оклад (тарифну ставку), встановлений працівникові у тому місяці, у якому проводимо розрахунок. Тобто обчислюємо 2/3 від окладу (тарифної ставки) працівника без урахування доплат та надбавок;

2) якщо протягом часу простою працівнику підвищено оклад — розрахунок оплати простою за його новим розміром проводимо з дня підвищення;

3) якщо працівнику встановлено неповний робочий час, то при оплаті часу простою враховуємо його зайнятість;

4) простій працівників-сумісників (як зовнішніх, так і внутрішніх) оплачуємо за загальними правилами. Оплату простою здійснюємо за кожним трудовим договором окремо.

Розглянемо приклад.

При обчисленні «простійної» виплати враховуємо зайнятість працівника — 0,5 ставки. Тому до розрахунку беремо не повний оклад, а оклад пропорційно зайнятості.

Оплата часу простою за серпень 2024 року становить:

18000 х 0,5 х 2 : 3 = 6000 (грн).

Також враховуйте, якщо простій тривав не увесь місяць, а лише кілька днів, то оклад (його частину, якщо неповна зайнятість) ділимо на кількість робочих днів місяця, в якому відбувся простій, а потім множимо на 2/3 та кількість днів простою.

Розглянемо приклад.

Оплата часу простою у серпні 2024 року становить:

14000 х 0,5 х 2 : 3 : 22 х 15 = 3181,82 (грн).

А якщо простій тривав менше одного дня, наприклад 2 або 3 години? Як бути у цьому випадку? За таких умов оклад (його частину, якщо неповна зайнятість) ділимо на кількість робочих годин за графіком роботи в місяці, в якому відбувся простій, а результат множимо на 2/3 і кількість годин простою. Більше інформації про оплату такого простою на числових прикладах ви знайдете у статті «Відключили електроенергію: чи вводити простій?» // «Оплата праці», 2022, № 21 (ср. ).

Оплата за середньою. Якщо роботодавець вирішив оплачувати час простою за середньою зарплатою, то тут знадобиться Порядок № 100*. Розрахунковий період у загальному випадку — 2 місяці, що передують місяцю початку простою.

* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 № 100.

Обчислення оплати простою в такому випадку проводимо шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, протягом яких тривав простій. Середньоденну зарплату визначаємо діленням зарплати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (абз. 1 п. 8 Порядку № 100).

Також зауважимо: індексувати суму оплати за період простою не потрібно, незалежно від того, розрахована вона виходячи з 2/3 окладу (тарифної ставки) або за середньою. А все тому, що дні простою не вважаються фактично відпрацьованими для цілей індексації зарплати.

Вплив на відпускні та лікарняні

Відпускні. Відповідно до абз. 7 п. 2 Порядку № 100 з розрахункового періоду при обчисленні відпускних (відпускної компенсації) виключається час, коли працівник згідно із законом не працював і заробіток за ним не зберігався або зберігався частково.

Тож якщо оплата простою проведена у розмірі 2/3 окладу працівника, то йдеться про часткове збереження зарплати за працівником. Відповідно цей період виключаємо із розрахунку відпускних (увесь період простою разом із вихідними, які на нього припадають).

Якщо ж період простою оплачений за середньої зарплатою, то і сума оплати, і дні простою беруть участь у розрахунку відпускних (компенсації за невикористану відпустку).

Лікарняні. Період простою включається до розрахункового періоду для визначення суми лікарняних чи декретних. Відповідно сума оплати періоду простою включається до розрахунку середньоденної зарплати. Причому не має значення, як було оплачено період простою (у розмірі 2/3 окладу чи середньої зарплати). Детальніше про простій та середню зарплату читайте у статті «У розрахунковому періоді простій» // «Податки & бухоблік», 2023, № 75.