Поняття «простій» законодавчо визначено у ч. 1 ст. 34 КЗпП. Так, простій — це призупинення роботи, що може бути викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Простій може бути оголошений як по всьому підприємству, так і по окремому підрозділу або для конкретних працівників з огляду на неможливість виконання ними своїх обов’язків.
Обов’язкова умова для запровадження простою — це наявність обставин, які спричинили зупинку роботи підприємства або його структурних підрозділів
При цьому ані КЗпП, ані інші нормативні акти не регулюють детально порядок запровадження простою та не вказують на те, які саме документи потрібні для його уведення.