Відпустка за «ненормованість»: чи впливає простій на тривалість?

Відпустка за «ненормованість»

Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, що встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості унормувати час їх трудового процесу (п. 1 Рекомендацій № 7*). Міра праці в цьому випадку визначається не лише тривалістю робочого часу, а й також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

* Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці від 10.10.97 № 7.

На працівників із ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. Проте за необхідності вони можуть виконувати роботу понад нормальну тривалість робочого часу. І ця робота не вважається надурочною.

Як компенсацію за виконаний обсяг робіт, міру складності та напруженості в роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу таким працівникам надають щорічну додаткову відпустку відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки*. Максимальна тривалість такої відпустки — 7 календарних днів.

* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.

Конкретну тривалість відпустки за «ненормованість» (від 1 до 7 днів включно) залежно від займаної посади (виконуваної роботи) зазначають у колдоговорі залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (див. лист Мінекономіки від 04.05.2020 № 3512-06/ 28214-09).

Якщо на підприємстві немає колдоговору, то ці питання можна узгодити в окремому нормативному акті роботодавця. У тому числі право на відпустку за ненормований робочий день та її тривалість можна зафіксувати у трудовому договорі працівника. Про це зазначають фахівці Держпраці у своїх роз’ясненнях.

Стаж для відпустки

Періоди, які входять до стажу роботи, що надає право на відпустку за «ненормованість», перелічені в ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки. Це час:

— фактичної роботи на посаді (роботі) з ненормованим робочим днем, за умови, що працівник працює на ній не менше половини тривалості робочого дня;

— щорічних основної та додаткових відпусток;

— роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу.

Стаж для надання щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день визначають у робочих днях. До такого стажу зараховують ті робочі дні, в які працівник відпрацював у відповідних умовах не менше половини тривалості робочого дня.

У період простою працівник не працює в умовах ненормованого робочого дня, за який, по суті, і надається щорічна додаткова відпустка. Тож дні простою не входять до стажу для надання щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день.

Крім того, зі стажу для надання відпустки за «ненормованість» виключаються періоди тимчасової непрацездатності працівника, відпустки без збереження зарплати, перебування на курсах підвищення кваліфікації тощо (див. лист Мінпраці від 27.01.2011 № 14/13/116-11).

За наявності таких періодів у робочому році, за який надається відпустка за «ненормованість», працівнику надають відпустку пропорційно до фактично відпрацьованого часу, а не повної тривалості. Детальніше про визначення стажу для надання відпустки за «ненормованість» читайте у статті «Відпускний стаж для щорічних додаткових відпусток» // «Оплата праці», 2024, № 2 (ср. ).

Обчислюємо на прикладі

Основні теоретичні аспекти ми розглянули. Далі пропонуємо закріпити теорію на практиці. Розглянемо приклад за умовами запитання, доповнивши його необхідними даними.

Визначимо кількість робочих днів працівника за його робочий рік з 15.01.2024 по 14.01.2025:

13_{січень-2024} + 21_{лютий-2024} + 21_{березень-2024} + 22_{квітень-2024} + 23_{травень-2024} + 20_{червень-2024} + 23_{липень-2024} + 22_{серпень-2024} + 21_{вересень-2024} + 23_{жовтень-2024} + 21_{листопад-2024} + 22_{грудень-2024} + 10_{січень-2025} = 262 роб. дн.

Обчислимо кількість робочих днів, які припали на період простою:

21_{вересень-2024} + 23_{жовтень-2024} + 21_{листопад-2024} + 22_{грудень-2024} = 87 роб. дн.

Виключаємо з розрахунку дні простою і отримуємо 175 роб. дн. (262 - 87), що дають право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день.

Обчислимо кількість днів відпустки, що припадають на один день робочого року:

7 : 262 = 0,0267 (к. дн.),

де 7 — повна тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, яка належить працівнику за повністю відпрацьований у таких умовах робочий рік.

Визначимо кількість днів відпустки за «ненормованість», належних працівникові:

175 х 0,0267 = 4,6725 ≈ 5 (к. дн.).

Тож, за правилами округлення, маємо 5 к. дн. додаткової відпустки, які можна надати працівнику в березні 2025 року за період роботи з 15.01.2024 по 14.01.2025.

До речі, про надання відпустки за «ненормованість» працівнику з неповним робочим днем читайте у статті «Сумісник на неповний робочий день: чи є відпустка за ненормованість?» // «Оплата праці», 2024, № 21.