Основні засоби: опановуємо новий План рахунків (ч. 2)

Новий підхід до обліку придбання основних засобів

Разом зі зміною субрахунків, на яких бюджетні установи ведуть облік основних засобів та інших необоротних активів, змінились кореспондуючі рахунки та найголовніше — це суттєво переглянуто підхід до обліку операцій з такими об’єктами. Розглянемо ключові моменти таких змін.

Як зазвичай, почнемо з придбання основних засобів та інших матеріальних необоротних активів.

1. Отримання фінансування на придбання основних засобів

Планом рахунків № 1203 передбачено окремий рахунок для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух коштів фінансування заходів цільового призначення, зокрема, коштів, які спрямовуються на:

— придбання необоротних активів (у тому числі землі, нематеріальних активів тощо);

— будівництво (придбання), модернізацію, реконструкцію та реставрацію (у тому числі житла (приміщень), інших об’єктів), на створення державних запасів і резервів;

— придбання фінансових інвестицій, капітальних активів тощо.

Отже, з 2017 року бюджетні установи застосовують окремий субрахунок, на якому ведуть облік коштів для придбання, модернізації, реконструкції, реставрації тощо основних засобів та інших необоротних активів.

Мова йде про новий рахунок 54 «Цільове фінансування», який має такі субрахунки:

— 5411 «Цільове фінансування розпорядників бюджетних коштів»;

— 5421 «Цільове фінансування державних цільових фондів».

Які особливості застосування цього рахунку бюджетними установами?

Так, за кредитом цього рахунку відображають отримання коштів на фінансування заходів цільового призначення або вилучення з бюджетних асигнувань цільового фінансування суми поточних витрат, що включаються до вартості об’єкта основних засобів згідно з НП(С)БО 121.

За дебетом рахунку відображають зменшення цільового фінансування на створення (придбання) основних засобів, на суму внесеного капіталу внаслідок оприбуткування активів розпорядником бюджетних коштів.

Варто зазначити, що для обліку грошових коштів, які містяться на рахунках в органах Казначейства та можуть бути використані для поточних операцій, передбачено субрахунок 2313 «Реєстраційні рахунки». З огляду на це, суми отриманих бюджетних асигнувань як за загальним, так і за спеціальним фондами бюджетні установи зараховують на один субрахунок — 2313. Тому для розмежування таких надходжень за загальним та спеціальним фондами слід вести додаткові аналітичні рахунки.

Отримання цільового фінансування для придбання основних засобів та/або їх поліпшення слід відображати такою проводкою:

2. Основні засоби до моменту введення в експлуатацію обліковують у складі капітальних інвестицій.

Так, з цього року всі витрати на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів, довгострокових біологічних активів слід обліковувати на рахунку 13 «Капітальні інвестиції».

До 2017 року бюджетні установи для обліку таких витрат застосовували рахунок 14 «Незавершені капітальні інвестиції в необоротні активи». Про те, як правильно сформувати первісну вартість майбутнього активу до моменту введення його в експлуатацію в аналітичному обліку, ми розповідали в консультації «Обліковуємо незавершені капітальні інвестиції по-новому» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 16, с. 16). Принцип обліку таких витрат не змінився. Змінився лише номер рахунку, на якому вони тепер повинні обліковуватися (був 14, став 13). Тому вищезазначена консультація актуальна й у цьому році.

За дебетом нового рахунку 13 «Капітальні інвестиції» відображають збільшення витрат на придбання або створення необоротних активів (тобто основних засобів та інших необоротних матеріальних активів), зокрема:

— суми, сплачені за придбання, виконання будівельно-монтажних робіт;

— реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, суми ввізного мита, суми непрямих податків (якщо вони не відшкодовуються суб’єктові державного сектору), витрати зі страхування ризиків доставки;

— витрати на транспортування, установку, монтаж налагодження тощо;

— витрати на поліпшення об’єкта основних засобів (реконструкцію (реставрацію), модернізацію, добудову, дообладнання).

За кредитом рахунку відображають зменшення витрат на придбання або створення необоротних активів (введення в експлуатацію придбаних або створених необоротних активів тощо).

Рахунок 13 «Капітальні інвестиції» має такі субрахунки:

— 1311 «Капітальні інвестиції в основні засоби»;

— 1312 «Капітальні інвестиції в інші необоротні матеріальні активи»;

— 1313 «Капітальні інвестиції в нематеріальні активи»;

— 1314 «Капітальні інвестиції в довгострокові біологічні активи»;

— 1324 «Капітальні інвестиції в необоротні активи спецпризначення».

На які ж особливості необхідно звернути увагу бюджетним установам при застосуванні рахунку 13 «Капітальні інвестиції»?

По-перше, у 2017 році, як і раніше, на цьому рахунку накопичують витрати на придбання або створення необоротних активів, тобто ті витрати, які установа включає до первісної вартості об’єктів основних засобів згідно з п. 5 розд. ІІ НП(С)БО 121 та п. 3 розд. ІІІ Методрекомендацій ОЗ. Тобто рахунок 13 «Капітальні інвестиції» застосовують для накопичення витрат, пов’язаних з придбанням або створенням об’єктів капітальних інвестицій, до моменту їх введення в експлуатацію.

Зверніть увагу на таку важливу новину! До 2017 року бюджетні установи при понесенні витрат на придбання, виготовлення власними силами необоротних активів та за виконаними будівельно-монтажними роботами з капітального будівництва (виготовлення, створення), добудови, поліпшення (дообладнання, модернізація) об’єктів необоротних активів, які на дату балансу не введені в експлуатацію, одночасно створювали фонд у незавершеному капітальному будівництві, облік якого вели на субрахунку 402 «Фонд у незавершеному капітальному будівництві». Нагадаємо: при створенні такого фонду в сумі фактичних видатків здійснювали бухгалтерський запис за дебетом субрахунків 801, 802, 811 — 813 та кредитом субрахунку 402. Починаючи з 2017 року таку операцію бюджетні установи не проводять.

По-друге, при введені таких об’єктів в експлуатацію всі видатки, накопичені на рахунку 13 «Капітальні інвестиції», списують з одночасним складанням Акта введення в експлуатацію основних засобів. При цьому зарахування об’єктів капітальних інвестицій до складу основних засобів, інших необоротних активів зазначають такою кореспонденцією:

При цьому при введенні в експлуатацію об’єктів основних засобів на додачу до цієї проводки складають другий запис на суму внесеного капіталу внаслідок оприбуткування активів розпорядником бюджетних коштів:

Тобто, як бачимо, під час введення об’єктів основних засобів, інших необоротних активів в експлуатацію їх вартість не відноситься на фактичні видатки, як це було раніше. Замість цього тепер вартість уведених в експлуатацію необоротних активів слід відносити на фактичні видатки протягом строку їх корисного використання шляхом нарахування амортизації (раз на рік або щокварталу за рішенням установи) такою проводкою:

Потім наприкінці звітного періоду під час закриття рахунків витрат сума нарахованої протягом такого періоду амортизації буде списана на фінансові результати виконання кошторису такою проводкою:

3. Напевно, всі вже добре знають про те, що первісна вартість об’єкта основних засобів може формуватися як за рахунок капітальних, так і за рахунок поточних витрат (на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів тощо) згідно з економічною класифікацією видатків бюджету. Про це зазначено в п. 3 розд. ІІІ Методрекомендацій ОЗ. Порядок віднесення таких витрат до поточних та капітальних визначено Інструкцією № 333.

І якщо раніше бюджетні установи керувались цією нормою без будь-яких додаткових подальших виправлень у бухгалтерському обліку, то починаючи з 2017 року саме в цій частині необхідно дещо відкоригувати.

Так, на суму поточних витрат, що включаються до первісної вартості об’єкта основних засобів відповідно до НП(С)БО 121, необхідно збільшити фінансування заходів цільового призначення (за кредитом рахунка 54 «Цільове фінансування») та одночасно вилучити такі суми з доходів звітного періоду.

Для цього Типовою кореспонденцією № 1219 (п. 1.13) передбачено такий запис:

4. Особливості присвоєння інвентарних та номенклатурних номерів.

Справа у тому, що порядок присвоєння інвентарних та номенклатурних номерів, визначений в п. 3 розд. III Методрекомендації ОЗ, ще й досі відповідає вимогам уже не чинного Плану рахунків № 611, тобто залишився без будь-яких змін.

Так, кожному об’єкту основного засобу (крім білизни, постільних речей, одягу, взуття, бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, матеріалів довготривалого використання) присвоюють інвентарний номер.

Для білизни, постільних речей, одягу, взуття, бібліотечних фондів та малоцінних необоротних матеріальних активів встановлюються номенклатурні номери. При цьому предметам одного найменування, якості матеріалу та ціни встановлюється один номенклатурний номер.

Необоротним матеріальним активам спеціального призначення суб’єкт державного сектору може присвоювати інвентарні або номенклатурні номери.

Перші три знаки інвентарного (номенклатурного) номера означають номер субрахунку, четвертий — підгрупу, всі інші знаки — порядковий номер предмета у підгрупі. Для тих груп основних засобів, для яких не виділені підгрупи, четвертий знак може позначатися нулем.

Звичайно, виконати зазначені вимоги щодо присвоєння таких номерів, керуючись Планом рахунків № 1203, бюджетним установам з 2017 року дещо складно. Тому виникли запитання: у якому порядку присвоювати номери об’єктам основних засобів та чи необхідно змінювали раніше присвоєні номери? Як це зробити?

По-перше, об’єктам основних засобів, які введено в експлуатацію з 01.01.2017 р., установам доведеться присвоювати інвентарні та номенклатурні номери за новими правилами, тобто керуючись нумерацією субрахунків, передбаченою Планом рахунків № 1203. Це означає, що на місці перших 4 (а не 3!) знаків інвентарного (номенклатурного) номера слід зазначати номер нового субрахунку, який складається з 4 цифр (наприклад, 1013, 1014, 1015 тощо).

Що стосується решти цифр інвентарного номера, то п’ята цифра — це номер підгрупи того чи іншого об’єкта основних засобів (для цього користуємось Методрекомендаціями ОЗ), а всі інші знаки — порядковий номер такого об’єкта у підгрупі.

З огляду на це, порядок присвоєння інвентарного номера здійснюється за старим підходом, але з урахуванням того, що такий номер фактично збільшується на одну цифру відповідно до діючого номера субрахунку.

Наприклад, якщо об’єкту було присвоєно інвентарний номер «10488445», то тепер він перетвориться на номер «101488445».

При цьому вважаємо, що бюджетні установи вже зараз можуть таким чином присвоювати інвентарні номери об’єктам основних засобів, які вводять в експлуатацію з 01.01.2017 р. Для цього достатньо керуватися нумерацією субрахунків з Плану рахунків № 1203 та не чекати того моменту, поки будуть унесені відповідні зміни до Методрекомендацій ОЗ.

До речі, нам відомо, що саме над такими змінами до цього документа Мінфін нині працює, але самі розумієте — пройде певний час, поки вони будуть внесені до Методрекомендацій ОЗ.

По-друге, виникає цілком логічне запитання: якщо почати присвоювати інвентарні та номенклатурні номери новим об’єктам за такими правилами, то що ж тоді робити зі старими номерами, які були присвоєні основним засобам до 2017 року?

Виходячи з усних роз’яснень фахівців Мінфіну, кожна установа у цьому питанні має право діяти на свій розсуд.

Напевно, така позиція пов’язана з тим, що примусити здійснити коригування інвентарних та номенклатурних номерів, які до 2017 року були присвоєні об’єктам основних засобів, не дозволяють положення ч. 1 ст. 58 Конституції України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР, а саме: нормативно-правові акти зворотної дії в часі не мають.

Тому й вирішувати це питання кожній бюджетній установі доведеться самостійно.

Так, одні бухгалтери вважають, що правильним буде залишити такі інвентарні номери без будь-яких змін, оскільки для того, щоб виконати такі коригування, необхідно витратити забагато часу. Хоча, напевно, й розуміють, що якщо залишили все як є, то буде повна плутанина через невідповідність інвентарних номерів субрахункам обліку, на яких обліковуються об’єкти.

На думку інших бухгалтерів, виправити інвентарні номери цілком логічно. При цьому переважна кількість бухгалтерів розуміє, що для збереження єдиних методологічних принципів та підходів до обліку інвентарних об’єктів основних засобів, які обліковуються на балансі бюджетної установи, все ж таки доцільно відкоригувати інвентарні (номенклатурні) номери таких об’єктів.

Звичайно, при такому варіанті клопоту зі старими об’єктами основних засобів буде чимало, оскільки необхідно буде перевірити «в натурі» всі об’єкти та зазначити на них нові інвентарні (номенклатурні) номери. Для цього доцільно буде сформувати перелік об’єктів основних засобів зі старими та новими інвентарними (номенклатурними) номерами та призначити відповідальних осіб для виконання такого завдання.

Окрім цього, доведеться зробити відповідні коригування інвентарних номерів в інвентарних картках об’єктів основних засобів.

Тому під час вибору того чи іншого варіанта бухгалтеру доцільно зважити всі плюси та мінуси кожного варіанта та зробити правильний висновок:

— або піти шляхом найменшого опору та залишити без будь-яких змін всі старі інвентарні номери, але потім постійно стикатися з путаницею старих та нових інвентарних номерів та кожного разу розплутувати ребуси з цифрами;

— або один раз зібратися з духом та впорядкувати всі інвентарні об’єкти за єдиною системою. Принаймні для того, щоб правильно організувати цей процес, у вас ще є вдосталь часу. Ну хоча б до початку наступної інвентаризації перед складанням річної звітності.

Отже, шановні колеги, у цьому питанні вибір за вами.

5. Наприкінці розгляду операцій, пов’язаних з придбанням основних засобів, декілька слів щодо обліку ПДВ.

Суми ПДВ, які сплачені при придбанні основних засобів, бюджетні установи — неплатники ПДВ включають до первісної вартості таких об’єктів. Нагадаємо: такі вимоги передбачено п. 5 розд. ІІ НП(С)БО 121 та п. 3 розд. ІІІ Методрекомендацій ОЗ.

Лише у разі, якщо установа є платником ПДВ та включає суму такого податку до податкового кредиту, на таку суму не збільшується первісна вартість об’єкта основних засобів.

Для наочності порівняємо кореспонденції субрахунків, які бюджетні установи складали при придбанні, створенні (виготовленні) власними силами, поліпшенні, капітальному будівництві основних засобів до 2017 року, та записи, які необхідно складати починаючи з 2017 року (табл. 5).

Таблиця 5

Безоплатне отримання основних засобів

Нагадаємо, що первісною вартістю основних засобів, отриманих безоплатно від фізичних та юридичних осіб (крім суб’єктів державного сектору), є їх справедлива вартість на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених п. 5 розд. II НП(С)БО 121. Тобто до первісної вартості таких активів необхідно включати витрати, пов’язані зі сплатою реєстраційних зборів та аналогічних платежів, витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження та інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Щодо основних засобів, отриманих безоплатно від інших бюджетних установ, то їх первісна вартість відповідно до п. 8 розд. ІІ НП(С)БО 121 дорівнює первісній (переоціненій) вартості цих об’єктів згідно з обліковими даними установи, яка їх передала. Також необхідно додати витрати на транспортування та інші витрати, передбачені п. 5 розд. ІІ НП(С)БО 121. Про те, як правильно визначити первісну вартість таких об’єктів та документально оформити оприбуткування таких цінностей, ми розповідали в матеріалі «Отримали благодійну допомогу? Оформляйте правильно» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2016, № 21, с. 14).

Варто звернути увагу на те, що з 2017 року безоплатно отримані активи, послуги (роботи) в бухгалтерському обліку для бюджетних установ є доходами від необмінних операцій.

Такі зміни щодо класифікації безоплатно отриманих активів, послуг (робіт) у бухгалтерському обліку пов’язані з набранням чинності з 01.01.2017 р. НП(С)БО 124 «Доходи». Цей документ містить багато новацій для бюджетних установ щодо формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи від обмінних та необмінних операцій, тому у наступних номерах нашого видання ми розглянемо такі операції детально.

У Плані рахунків № 1203 для бухгалтерського обліку й узагальнення інформації про доходи від безоплатно отриманих активів, послуг (робіт) для бюджетних установ передбачено субрахунок 7511 «Доходи за необмінними операціями».

Крім цього, на цьому ж субрахунку обліковують суми:

— штрафів, неустойки, пені, отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, що включаються до складу доходів звітного періоду відповідно до законодавства;

— зобов’язання, що не підлягають погашенню, зокрема відображається збільшення доходу на суму оприбуткованих активів, які не були враховані в балансі раніше;

— отриманих спонсорських, благодійних внесків та іншої гуманітарної допомоги (у тому числі надходження у натуральній формі) тощо.

За кредитом субрахунку 7511 відображають збільшення (одержання) доходу за необмінними операціями, а за дебетом — списання доходів за необмінними операціями на фінансовий результат виконання кошторису (бюджету).

Аналітичний облік за субрахунком 7511 ведуть окремо за кожним кодом бюджетної класифікації доходів:

— 25020100 «Благодійні внески, гранти та дарунки»;

— 25020200 «Кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів з відчуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об’єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб».

Для наочності порівняємо кореспонденції субрахунків, які бюджетні установи складали при безоплатному отриманні основних засобів, інших необоротних матеріальних активів до 2017 року, із записами, які необхідно складати починаючи з цього року (табл. 6).

Таблиця 6

Що стосується основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, які бюджетні установи отримують за операціями з внутрішнього переміщення в межах органу, уповноваженого управляти об’єктами державної (комунальної) власності, то такі об’єкти оприбутковують на баланс іншими бухгалтерськими записами.

При введенні в експлуатацію таких об’єктів потрібно збільшувати суму внесеного капіталу (за кредитом субрахунку 5111 «Внесений капітал розпорядникам бюджетних коштів») внаслідок оприбуткування активів розпорядником бюджетних коштів. Але при цьому субрахунок 5411 «Цільове фінансування розпорядників бюджетних коштів», передбачений для обліку коштів для цільового фінансування на створення (придбання) основних засобів, не застосовують.

Для наочності порівняємо, які бухгалтерські записи бюджетні установи складали при безоплатному отримані основних засобів, інших необоротних матеріальних активів за операціями з внутрішнього переміщення в межах органу, уповноваженого управляти об’єктами державної (комунальної) власності до 2017 року, та які записи необхідно складати починаючи з цього року (табл. 7).

Таблиця 7

Вибуття основних засобів

Випадки, коли об’єкт основних засобів перестає визнаватися активом та підлягає вибуттю (списанню з балансу), визначено в розд. VI НП(С)БО 121 та розд. VIII Методрекомендацій ОЗ. Це:

— ліквідація;

— продаж;

— безоплатна передача;

— нестача;

— невідповідність критеріям визнання активом.

Зазначимо, що нормативно-правовими документами, які регулюють вимоги щодо процедури списання таких об’єктів з балансу бюджетних установ та документальне оформлення таких операцій, є:

— Порядок списання об’єктів державної власності, затверджений постановою КМУ від 08.11.2007 р. № 1314;

— Порядок відчуження об’єктів державної власності, затверджений постановою КМУ від 06.06.2007 р. № 803;

— Положення про порядок передачі об’єктів права державної власності, затверджене постановою КМУ від 21.09.98 р. № 1482;

— Положення № 879 та Порядок № 818;

— наказ № 572.

У бухгалтерському обліку у разі вибуття об’єкта основних засобів з балансу списують його первісну (переоцінену), балансову вартість та суму накопиченого зносу. Це передбачено п. 3 розд. VI НП(С)БО 121.

Разом з тим у Типовій кореспонденції № 1219 при вибутті основних засобів з балансу запропоновано здійснювати такі бухгалтерські записи:

— списано суму зносу об’єкта основних засобів (за дебетом 1411 «Знос основних засобів» та кредитом 10 «Основні засоби»);

— списано залишкову вартість об’єкта основних засобів (за дебетом 8411 «Інші витрати за обмінними операціями» та кредитом 10 «Основні засоби»).

Тобто виходячи з Типової кореспонденції № 1219 під час списання основних засобів слід списувати усю суму нарахованого на дату списання зносу та залишкову вартість об’єкта. І це, на нашу думку, правильно.

Що ж, сподіваємось, найближчим часом до НП(С)БО 121 будуть внесені відповідні зміни та урегульовано всі неузгодженості між зазначеними документами.

Також варто звернути увагу на облік запасів, отриманих у результаті списання основних засобів. Зокрема, порядок їх оцінки залишився без змін та визначений у п. 5 розд. VI НП(С)БО 121 і п. 9 розд. VIІI Методрекомендацій ОЗ. Мова йде про вузли, деталі, матеріали та агрегати розібраного та демонтованого обладнання, придатні для ремонту іншого обладнання чи для подальшого використання, а також матеріали, отримані в результаті списання основних засобів, які оприбутковуються з відображенням на рахунках бухгалтерського обліку запасів.

У бухгалтерському обліку такі запаси установам слід зараховувати залежно від виду запасів на субрахунки 1513 «Будівельні матеріали», 1514 «Пально-мастильні матеріали», 1515 «Запасні частини», 1516 «Тара», 1517 «Сировина і матеріали», 1518 «Інші виробничі запаси», 1812 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 1816 «Інші нефінансові активи».

Такі оприбутковані матеріали, отримані від ліквідації та розбирання необоротних активів, які залишені для ремонту та інших потреб установи, визнають доходом спеціального фонду суб’єкта державного сектору. Облік таких доходів ведеться на субрахунку 7211 «Дохід від реалізації активів».

Для наочності порівняємо, які бухгалтерські записи бюджетні установи складали при вибутті (ліквідації, безоплатній передачі) основних засобів до 2017 року та які записи необхідно складати починаючи з цього року (табл. 8).

Таблиця 8

У Типовій кореспонденції № 1219 (п. 1.30) передбачено кореспонденції субрахунків, які бюджетні установи здійснюють при списанні об’єктів інших необоротних матеріальних активів (крім необоротних матеріальних активів спеціального призначення). Це пов’язано з тим, що при списанні з балансу таких об’єктів спочатку необхідно нарахувати решту 50 % амортизації та потім списати їх повну первісну вартість.

Давайте порівняємо, які бухгалтерські записи бюджетні установи складали при вибутті об’єктів, які віднесено до інших необоротних матеріальних активів до 2017 року, та які записи необхідно складати починаючи з цього року (табл. 9).

Таблиця 9

Амортизація

Як ми зазначали раніше, порядок і принципи нарахування амортизації на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи у 2017 році не змінились. Ці питання врегульовано в розд. IV НП(С)БО 121 та розд. V Методрекомендацій ОЗ.

Про основні організаційні моменти нарахування амортизації, документальне оформлення нарахування амортизації ми розповідали в матеріалах: «Амортизація-2015: нараховуємо за новими правилами» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 11, с. 6), «Нараховуємо амортизацію: вирішуємо робочі завдання» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 21, с. 19), «Амортизація-2016: час підбити підсумки» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2016, № 47), тому поки що немає потреби зупинятися на цих питаннях. Лише нагадаємо: суму амортизації, нарахованої на об’єкти необоротних активів, слід відображати у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності у гривнях з копійками.

Разом з тим варто приділити увагу відображенню в бухгалтерському обліку нарахування амортизації, оскільки Планом рахунків № 1203 уведено нові субрахунки.

Так, для обліку й узагальнення інформації про нараховану протягом звітного періоду амортизацію, визнані втрати від зменшення корисності (відновлення корисності) та суму зносу (накопичену амортизацію) необоротних матеріальних і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, призначено рахунок 14 «Знос (амортизація) необоротних активів».

Залежно від виду необоротних активів у складі рахунка 14 передбачено такі субрахунки:

— 1411 «Знос основних засобів»;

— 1412 «Знос інших необоротних матеріальних активів»;

— 1413 «Накопичена амортизація нематеріальних активів»;

— 1414 «Знос інвестиційної нерухомості»;

— 1415 «Накопичена амортизація довгострокових біологічних активів».

За кредитом цих субрахунків відображають нарахування амортизації, коригування суми зносу (накопиченої амортизації) при дооцінці необоротних активів та визнання втрат від зменшення корисності необоротних активів.

За дебетом субрахунків відображають зменшення суми зносу (накопиченої амортизації) в результаті списання необоротних активів, коригування суми зносу (накопиченої амортизації) при уцінці необоротних активів, відображення вигод від відновлення корисності необоротних активів.

Відповідно до п. 8 розд. V Методрекомендацій ОЗ суму нарахованої амортизації установи відносять на збільшення суми зносу необоротних активів та витрат. При цьому облік сум нарахованих амортизаційних відрахувань основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів слід вести на субрахунках 8014, 8114 «Амортизація».

За дебетом цих субрахунків здійснюють нарахування амортизації, а за кредитом — списання на субрахунок 5511 «Фінансові результати виконання кошторису звітного періоду» при закритті рахунків витрат.

Для наочності порівняємо, які бухгалтерські записи бюджетні установи складали при нарахуванні амортизації на основні засоби, інші необоротні матеріальні активи до 2017 року та які записи необхідно складати починаючи з цього року (табл. 10).

Таблиця 10

У цьому матеріалі ми розглянули основні моменти застосування нового Плану рахунків № 1203 при здійсненні операцій з основними засобами, іншими необоротними матеріальними активами та відображення їх у бухгалтерському обліку. На черзі — розгляд новин у здійсненні операцій із запасами. Слідкуйте за нашими матеріалами!

Нормативні документи

План рахунків № 1203 — План рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затверджений наказом Мінфіну від 31.12.2013 р. № 1203.

Порядок застосування Плану рахунків № 1219 — Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затверджений наказом Мінфіну від 29.12.2015 р. № 1219.

Типова кореспонденція № 1219 — Типова кореспонденція субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов’язаннями розпорядниками бюджетних коштів та державними цільовими фондами, затверджена наказом Мінфіну від 29.12.2015 р. № 1219.

НП(С)БО 121 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 12.10.2010 р. № 1202.

Методрекомендації ОЗ — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів суб’єктів державного сектору, затверджені наказом Мінфіну від 23.01.2015 р. № 11.

Методрекомендації № 1127 — Методичні рекомендації зі співставлення субрахунків бухгалтерського обліку та перенесення залишків, затверджені наказом Мінфіну від 21.12.2016 р. № 1127.

План рахунків № 611 — План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затверджений наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611.

Інструкція № 333 — Інструкція щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджена наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333.

Порядок № 818 — Порядок складання типових форм з обліку та списання основних засобів суб’єктами державного сектору, затверджений наказом Мінфіну від 13.09.2016 р. № 818.

Положення № 879 — Положення про інвентаризацію активів і зобов’язань, затверджене наказом Мінфіну від 02.09.2014 р. № 879.

Наказ № 572 — наказ Мінфіну «Про затвердження типових форм для відображення бюджетними установами результатів інвентаризації» від 17.06.2015 р. № 572.

План заходів щодо модернізації бухобліку — План заходів щодо модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2016 — 2018 роки, затверджений наказом Мінфіну від 28.11.2016 р. № 1038.