Компетентні органи роз’яснюють: про бухоблік, КЕКВ і не тільки… (огляд листів)

Бухгалтерський облік

лист Мінфіну від 22.03.2018 р. № 35220-07-10/7856

Запитання: чи потрібно оновлювати інвентарні (номенклатурні) номери, раніше присвоєні об’єктам необоротних активів, у зв’язку з прийняттям Плану рахунків?

Інвентарні та номенклатурні номери, присвоєні об’єктам основних засобів, зберігаються за ними на весь період перебування їх у вказаного суб’єкта державного сектору. Номери інвентарних об’єктів, які вибули чи ліквідовані, не повинні присвоюватись іншим об’єктам, що заново надійшли, протягом трьох років.

Відповідно до ст. 58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 8 Закону про бухоблік питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів

Разом з тим з метою забезпечення єдиного підходу щодо аналітичного обліку кожного окремого об’єкта або групи необоротних активів з урахуванням Плану рахунків керівник суб’єкта державного сектору може прийняти рішення про присвоєння відповідних інвентарних (номенклатурних) номерів об’єктам основних засобів та іншим необоротним матеріальним активам

Відповідно до вимог пп. 3 та 5 розд. II Методрекомендацій з обліку ОЗ кожному об’єкту основного засобу необхідно присвоїти інвентарний номер. А предметам білизни, постільних речей, одягу, взуття, бібліотечних фондів та малоцінних необоротних матеріальних активів — номенклатурні номери.

За загальним правилом перші чотири знаки інвентарного (номенклатурного) номера означають номер субрахунку, п’ятий — підгрупу, всі інші знаки — це порядковий номер предмета у підгрупі. Для тих груп основних засобів, для яких не виділені підгрупи, п’ятий знак позначаємо нулем (п. 4 розд. ІІ Методрекомендацій з обліку ОЗ).

Такий порядок присвоєння інвентарних (номенклатурних) номерів об’єктам необоротних активів діє сьогодні. Але річ у тім, що до травня 2017 року (зміни до Методрекомендацій з обліку ОЗ було внесено наказом Мінфіну від 03.05.2017 р. № 481) діяли інші правила. Зокрема, ми встановлювали інвентарні та номенклатурні номери виходячи з того, що перші три знаки — це номер субрахунку. Безумовно, починаючи з 1 січня 2017 року після запровадження нового Плану рахунків ця норма втратила свою актуальність. Адже нові субрахунки чотиризначні.

І якщо з новими необоротними активами (придбаними починаючи з травня 2017 року) все зрозуміло, то нумерація об’єктів, введених в експлуатацію до 2017 року, викликає запитання й досі. Головне питання: змінювати інвентарні (номенклатурні) номери, присвоєні до 2017 року, чи ні? Мінфін чіткої і конкретної відповіді на нього не дає. Водночас у листі фахівці Мінфіну наголошують на праві кожної установи діяти у цьому питанні на власний розсуд

Ми ж радимо, аби уникнути плутанини з нумерацією необоротних активів у подальшому, все таки відкоригувати старі інвентарні (номенклатурні) номери.

До речі, аналогічну позицію та рекомендації з цього приводу ми висловлювати ще на початку 2017 року у статті «Основні засоби: опановуємо новий План рахунків (ч. 2)» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2017, № 7). І ті з вас, хто дослухався до наших порад, уже впорядкували всі інвентарні об’єкти за єдиною системою.

Якщо ж ви цього не зробили, тоді не гайте часу. Насамперед слід оформити наказ (розпорядження) керівника установи про оновлення інвентарних (номенклатурних) номерів, присвоєних до 2017 року. Далі необхідно сформувати перелік об’єктів необоротних активів зі старими та новими інвентарними номерами та призначити відповідальних осіб. І можна приступати до роботи: перевіряємо всі об’єкти за списком «у натурі» і зазначаємо на них нові номери. До речі, найкраще цю процедуру поєднати з річною інвентаризацією

лист Держаудитслужби від 17.10.2017 р. № 18-16/250

Запитання: за якою оцінкою слід відображати земельні ділянки в бухгалтерському обліку? Чи потрібно проводити переоцінку вартості земельної ділянки в обліку у зв’язку з індексацією нормативної грошової оцінки землі?

Згідно зі ст. 13 Закону про оцінку земель для відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку проводиться їх експертна грошова оцінка.

Отже, відображення бюджетною установою в бухгалтерському обліку земельної ділянки на підставі нормативної оцінки є недотриманням відповідного законодавства України.

<…>

При здійсненні контрольних заходів та встановленні фактів таких порушень Держаудитслужба рекомендує пропонувати установі провести експертну оцінку і переоцінити вартість землі в обліку з огляду на результати експертної оцінки.

Водночас кваліфікація наявності на балансі земельної ділянки, облікованої за нормативною оцінкою як завищення (заниження) в обліку вартості активів, є недоцільною

Робити висновки про завищення в обліку вартості активів можна буде лише в тому разі, якщо установа проведе експертну оцінку, яка виявиться нижчою за нормативно-грошову, однак не здійснить переоцінку земельної ділянки, що буде виявлено під час ревізії

Не секрет, що земельні ділянки слід обліковувати саме за експертною оцінкою. Цього вимагає Закон про оцінку землі. Причому ця вимога стосується не лише безпосередньо бухобліку земельних ділянок, а й права постійного користування ними. Більш докладно про облік земельної ділянки, отриманої на праві постійного користування, читайте у консультації «Як обліковувати землю постійним землекористувачам» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2018, № 7).

Натомість нормативна грошова оцінка землі застосовується для цілей оподаткування (визначення розміру земельного податку, орендної плати тощо). Відповідно, облік земельної ділянки за нормативною оцінкою є порушенням чинного законодавства. На цьому вкотре наголосила і Держаудитслужба у своєму листі. Причому проводити переоцінку земельної ділянки у зв’язку з індексацією її нормативної оцінки не потрібно

Більше того, у цьому немає жодного сенсу. Якщо ви обліковуєте землю за нормативною оцінкою, то навіть її індексація суті справи не змінює. Все одно земельна ділянка відображена в обліку неправильно. Разом з тим, на думку фахівців Держаудитслужби, сам по собі факт обліку земельної ділянки за нормативною оцінкою ще не свідчить про завищення (заниження) її вартості.

Нагадаємо: для проведення експертної оцінки землі необхідно звернутися до суб’єкта оціночної діяльності (ст. 6 Закону про оцінку землі). І з огляду на те, що послуги професійних оцінювачів не безкоштовні, витрати на проведення оцінки треба запланувати заздалегідь. Зокрема, такі видатки слід проводити за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)».

Тільки на підставі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки можна проводити її переоцінку. Порядок відображення таких операцій на рахунках бухобліку практично нічим не відрізняється від обліку переоцінки інших об’єктів основних засобів. Ці операції слід показувати в бухобліку відповідно до пп. 1.20 – 1.23 Типової кореспонденції. Різниця лише в тому, що у разі переоцінки земельної ділянки коригування суми зносу не проводимо. Адже земельні ділянки амортизації не підлягають (п. 2 розд. IV НП(С)БО 121).

І ще один важливий нюанс: термін чинності звіту про експертну оцінку землі становить один рік з дати оцінки. На це чітко вказує п. 3.4 Порядку № 2.

Тож виходить, що дотримання всіх правил бухобліку земельних ділянок — задоволення не із дешевих. Водночас без наявності чинного звіту про експертну оцінку землі неможливо зробити висновок про викривлення вартості земельної ділянки в обліку

лист Мінфіну від 05.01.2018 р. № 35200-02-2/609

Запитання: як правильно відобразити у бухгалтерському обліку операції з безоплатної передачі-отримання майна між різними суб’єктами управління?

Відповідно до п. 8 розд. II НП(С)БО 121 первісна вартість основних засобів, отриманих безоплатно від суб’єктів державного сектору, дорівнює первісній (переоціненій) вартості основних засобів суб’єкта державного сектору, що їх передав, з урахуванням витрат, передбачених п. 5 цього розділу, з наведенням нарахованої суми зносу.

У разі, якщо відсутня достовірна інформація щодо первісної вартості основних засобів, первісна вартість визначається на рівні справедливої вартості на дату отримання, оцінка якої проводиться відповідно до законодавства.

<…>

Відображення у бухгалтерському обліку суб’єктів державного сектору безоплатно отриманих основних засобів (крім внутрішнього переміщення в межах органу, уповноваженого управляти об’єктами державної (комунальної) власності) здійснюється з урахуванням вимог пп. 1.11, 5.6 Типової кореспонденції.

Безоплатна передача (крім внутрішнього переміщення в межах органу, уповноваженого управляти об’єктами державної (комунальної) власності) основних засобів відображається відповідно до пп. 1.27, 1.28 Типової кореспонденції.

Відповідно до Типової кореспонденції суб’єкти державного сектору у разі потреби можуть застосовувати кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов’язаннями, що не передбачена цією Типовою кореспонденцією, із збереженням єдиних методологічних засад, визначених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі та іншими нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку в державному секторі, яка визначається у розпорядчому документі про облікову політику

Тема обліку операцій з безоплатної передачі майна між установами різного підпорядкування цікавить наших читачів давно. На щастя, Мінфін та Держказначейська служба цьогоріч прояснили ситуацію.

І насамперед Мінфін у своєму листі вказує на порядок формування первісної вартості отриманих активів. Так, Мінфін нагадав: при визначенні первісної вартості таких об’єктів слід орієнтуватися на інформацію, зазначену у первинних документах (актах приймання-передачі) чи облікових регістрах. Безумовно, йдеться про документи (їх копії), отримані від установи, яка передає відповідне майно. При цьому порядок оцінки не залежить від підпорядкування установ. Тобто не має значення, здійснена така операція в межах одного головного розпорядника чи ні.

Якщо ж активи передані без супровідних документів, які підтверджують їх вартість, оцінюємо їх за справедливою вартістю на дату отримання.

Також варто пам’ятати і про додаткові витрати, понесені у зв’язку з прийманням майна (витрати на доставку, монтаж, налагодження). Якщо такі витрати мали місце, їх суму необхідно включити до первісної вартості отриманих активів (п. 5 розд. ІІІ Методрекомендацій з обліку ОЗ).

З приводу відображення безоплатної передачі-отримання майна на рахунках бухобліку Мінфін дає лише посилання на норми Типової кореспонденції. Але у листі не зазначено, які саме бухгалтерські записи має зробити установа, що передає майно, а які — установа-отримувач. Водночас із роз’яснень Мінфіну можна зробити висновок:

установа, яка передає майно, має скласти такі проводки:

1) відображено вибуття об’єкта основних засобів:

• на суму нарахованого зносу: Дт 1411 — Кт 10;

• на залишкову вартість: Дт 8411 — Кт 10;

2) віднесено до накопичених фінансових результатів суму внесеного капіталу: Дт 5111 — Кт 5512;

установа, яка отримує майно, відображає цю операцію таким чином:

1) оприбутковано отримані основні засоби: Дт 10 — Кт 2117 (6211);

2) одночасно відображено:

• дохід від безоплатно отриманих активів: Дт 2313 — Кт 7511;

• збільшення внесеного капіталу на вартість безоплатно отриманих необоротних активів: Дт 7511 — Кт 5111;

• касові видатки: Дт 2117 (6211) — Кт 2313.

Отже, установа, яка передає майно іншій бюджетній установі, списує з балансу його залишкову вартість та суму накопиченого зносу. І, звісно ж, не забуваємо зменшити на відповідну суму внесений капітал.

У свою чергу, отримання необоротних активів від установ, підвідомчих іншим суб’єктам управління, слід відображати як звичайне безоплатне надходження. Тобто у такому випадку показуємо збільшення доходів за необмінними операціями. З огляду на це, не пізніше останнього робочого дня місяця необхідно подати до Держказначейської служби Довідку про надходження в натуральній формі. Цього вимагає п. 12.7 Порядку № 938 та п. 11. 17 Порядку № 1407.

Приклад заповнення Довідки про надходження в натуральній формі ви знайдете у статті «Надходження в натуральній формі: оцінюємо, оформляємо, обліковуємо» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2018, № 10-11), а також у консультації «Велосипед від благодійника: оформляємо та оприбутковуємо» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2018, № 32).

А докладно про облік операцій з безоплатної передачі-отримання майна між різними суб’єктами управління читайте у статті «Безоплатна передача-отримання майна між різними розпорядниками» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2018, № 12). Також у нашому виданні була окрема публікація, присвячена застосуванню вартісного критерію при зарахуванні на баланс безоплатно отриманих від іншої установи необоротних активів (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2018, № 30). Впевнені, ця інформація стане вам у пригоді.

Що стосується роз’яснень фахівців Держказначейської служби, то вони повністю підтримують позицію Мінфіну та акцентують увагу на необхідності відображення такої операції у бюджетній звітності

Зокрема, такі надходження слід показати за кодом рядка 020 Звіту про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень (форми № 4-2д, № 4-2м).

Від себе додамо: операції з безоплатного надходження майна повинні також знайти своє відображення у фінансовій звітності. А конкретно, суму таких надходжень потрібно зазначити у складі доходів від необмінних операцій за кодом рядка 2130 Звіту про фінансовий результат (форма № 2-дс)

лист Держказначейської служби від 27.03.2018 р. № 16-09/316-5013

<…>

Згідно з п. 2 розд. III Порядку № 44 зазначені операції відображаються у Звіті про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень (форми № 4-2д, № 4-2м) (додаток 3)

лист Мінінфраструктури від 29.01.2018 р. № 900/25/10-18

Запитання: чи має право установа збільшувати норму витрати пального у зв’язку з кліматичними чи дорожніми умовами та як правильно це оформити документально?

Розрахунки нормативних витрат палива за результатами виконаної транспортної роботи здійснюються відповідно до тимчасових, тимчасових індивідуальних та постійних базових лінійних норм витрат палива, встановлених для моделей транспортних засобів. При цьому базові лінійні норми витрат палива затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.98 р. № 43, а тимчасові та тимчасові індивідуальні відповідно до положень зазначеного наказу розробляються провідним інститутом у сфері автомобільного транспорту — ДП «ДержавтотрансНДІпроект» та встановлюються на підставі централізовано зібраних даних із застосуванням механізмів попередньої апробації в різноманітних природно-кліматичних, дорожніх та інших умовах.

Крім того, до лінійних норм витрат палива застосовується низка коригуючих коефіцієнтів, вичерпний перелік яких також встановлений зазначеним наказом.

Сукупність застосованих коригуючих коефіцієнтів характеризує режим експлуатації автомобіля в певних умовах, при цьому сума витрат палива у режимах експлуатації автомобіля саме і визначає нормативні витрати палива за результатами виконаної транспортної роботи.

При цьому, як передбачено п.п. 3.5.4 Норм № 43, фактичні потреби та нормативні витрати палива визначають за звітними документами (встановленими підприємствами, у тому числі — з використанням сучасних інформаційних технологій та супутникових систем навігації тощо) із наведенням умов експлуатації, до яких можуть бути застосовані відповідні коефіцієнти коригування базової норми, що враховують вплив на споживання палива тих чи інших умов. Умови експлуатації можуть бути наведені безпосередньо у звітному документі, а також (у випадку здійснення перевезень, що передбачають часту зміну умов руху з індивідуальним обчисленням нормативної витрати палива на окремих ділянках) у додатку до звітного документа, що є його невід’ємною частиною та належним чином оформлюється (у довільній формі, але із дотриманням загальних вимог щодо оформлення).

Коефіцієнти, що застосовуються окремо на частину маршруту, який характеризується певними умовами експлуатації, повинні бути належно задокументовані записами відповідальних осіб у дорожніх листах та/або інших звітних документах, згідно з порядком, затвердженим наказом (розпорядженням) керівництва підприємства.

<…> підставою для бухгалтерських операцій є первинні документи (ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік).

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов’язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм (п. 2.7 Положення № 88)

У листі Міністерство нагадало, що базові лінійні норми витрати пального для різних моделей транспортних засобів встановлено Нормами № 43. Їх значення наведені в таблицях додатків А і Б до цих Норм у розрізі моделей (модифікацій) автомобілів у алфавітному порядку.

Водночас нормативні витрати палива для кожного конкретного автомобіля розраховують залежно від його типу та призначення із застосуванням норм витрат палива, а також коефіцієнтів їх коригування. При цьому конкретні значення нормативних витрат пального кожна установа встановлює самостійно виходячи із фактичних потреб (але не вище гранично допустимих значень) та відповідно до умов експлуатації (п. 1.9 Норм № 43).

Коефіцієнти, які підвищують норми витрат палива, та порядок їх застосування визначено п. 3.1. Норм № 43. Зокрема, норми витрат пального можуть бути збільшені у випадку:

• роботи автомобіля у холодну пору року;

• роботи в гірській місцевості та/або на маршрутах з горбистим рельєфом;

• роботи на дорогах зі складним планом;

• роботи в міських умовах;

• роботи, яка потребує частих зупинок;

• виконання робіт, що потребують понижених швидкостей;

• роботи в кар’єрах, їзди по полях, на лісових чи степових ділянках, по пересіченій місцевості тощо;

• роботи в надважких дорожніх умовах;

• пробігу першої тисячі кілометрів новими автомобілями;

• для автомобілів старше 5 (8, 11, 14) років;

• погодинної роботи вантажних автомобілів;

• навчальної їзди;

• для підтримання прийнятних (комфортних) температурних умов у салоні автомобіля;

• для оперативних автомобілів під час виконання невідкладних службових завдань тощо.

Більше того, допускається одночасне застосування кількох коригуючих коефіцієнтів. У такому випадку розраховують сумарний коефіцієнт коригування, який дорівнює сумі цих надбавок.

Але майте на увазі: максимальні значення коефіцієнтів відповідають гранично допустимим нормативам для найскладніших умов експлуатації та не можуть бути встановлені одночасно на всі автомобілі установи та на весь період їх експлуатації. Таке обмеження передбачено п.п. 3.5.2 Норм № 43.

Конкретні величини коефіцієнтів у регламентованих межах та терміни їх дії встановлює безпосередньо керівник установи і затверджує своїм наказом (розпорядженням).

У будь-якому випадку доцільність застосування того чи іншого коригуючого коефіцієнта має бути обґрунтована і належним чином задокументована. На цьому наголосили і фахівці Мінтрансу у своєму листі. Але типових форм таких підтверджувальних документів законодавством не передбачено. Це можуть бути дорожні листи та/або інші звітні документи, заповнені відповідальними особами згідно з порядком, затвердженим наказом (розпорядженням) керівництва установи

Наприклад, для підтвердження потреби у надбавці за «солідний» вік автівки доцільно звернутися на СТО і заручитися письмовим висновком автомеханіка. А якщо маєте намір застосовувати «погодні» коефіцієнти, тоді будьте готові підтвердити середню температуру повітря у відповідній місцевості на конкретну дату. Для цього можна використовувати дані Укргідрометцентру, інших достовірних офіційних джерел (краще мати довідку) або результати власних вимірювань. Останні також мають бути належним чином задокументовані. Як це зробити? Керівництво установи має призначити відповідальну особу та організувати ведення на постійній основі журналу обліку температурного режиму.

Якщо ж хочете дізнатися більше про застосування такого чи іншого коригуючого коефіцієнта, насилайте свої побажання та запитання на електронну пошту нашої редакції (e-mail: bb@id.factor.ua). Ми з радістю відповімо на сторінках нашого журналу

лист Мінфіну від 03.08.2018 р. № 35220-07-10/20592

Запитання: як правильно відображати в бухобліку нарахування заробітної плати за час відпустки за невідпрацьований час?

Статтею 9 Закону про бухоблік передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 3 розд. II НП(С)БО 132 виплати за невідпрацьований час визнаються зобов’язанням у тому періоді, у якому настає подія щодо виплати таких зобов’язань.

<…>

Згідно з Порядком № 1219 облік розрахунків з працівниками, що перебувають і не перебувають у штаті суб’єкта державного сектору, за всіма видами заробітної плати, преміями, допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю ведеться на субрахунку 6511 «Розрахунки із заробітної плати».

Відповідно до ст. 8 Закону про бухоблік питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно з Методрекомендаціями щодо облікової політики суб’єкт державного сектору самостійно на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку в державному секторі визначає за погодженням з головним розпорядником бюджетних коштів облікову політику, а також зміни до неї.

Таким чином, господарські операції, у тому числі виплати за невідпрацьований час, відображаються в бухгалтерському обліку відповідно до законодавства та затвердженої облікової політики

Одна з найголовніших вимог щодо порядку оплати відпусток продиктована ч. 1 ст. 21 Закону про відпустки. Так, цією нормою передбачено здійснювати виплату заробітної плати працівникам за час відпустки наперед. А конкретно, це треба зробити не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Також нагадаємо: бюджетні установи та організації проводять оплату відпусток за рахунок бюджетних асигнувань на їх утримання (ч. 2 ст. 23 Закону про відпустки).

На яких субрахунках узагальнювати інформацію про нарахування і виплату відпускних, мабуть, ні в кого сумнівів не викликає. Адже відпускні — це не що інше, як заробітна плата за період відпустки працівника. Тож для обліку розрахунків з працівниками за цими сумами застосовуємо субрахунок 6511 «Розрахунки із заробітної плати». Про це нагадав і Мінфін у своєму листі.

Облік витрат на виплату відпускних ведуть на субрахунку:

• 8011 «Витрати на оплату праці» — якщо працівник виконує функції у процесі основної діяльності установи або його діяльність пов’язана з виконанням бюджетних програм;

• або 8111 «Витрати на оплату праці» — якщо працівник займається організацією та наданням платних послуг, виготовленням продукції, виконанням робіт.

Таким чином, нарахування відпускних слід показувати в обліку відповідно до п. 8.1 Типової кореспонденції, а їх виплату — згідно з п. 8.10 Типової кореспонденції. Тобто при нарахування складаємо проводку Дт 8011 (8111) — Кт 6511, а при виплаті — Дт 6511 — Кт 2311 (2211). Власне, все просто і нічого нового.

То в чому ж питання? Труднощі викликає передусім вибір дати нарахування зобов’язань з виплати відпускних і, відповідно, віднесення цих сум на витрати звітного періоду. Безперечно, це стосується «перехідних» відпускних. Якщо відпустка припадає на один місяць (не переходить на наступний), у бухгалтера питань не виникає, коли саме нараховувати відпускні. Але часто трапляється, що відпустка розпочинається в одному звітному місяці, а закінчується в наступному. Як діяти у такому випадку? Коли нарахувати відпускні і в якій сумі?

Теоретично тут є два варіанти. Перший — це нарахувати відпускні на загальну суму у місяці їх виплати. Другий — нарахувати відпускні двома частинами окремо в кожному звітному місяці. При цьому суму витрат розподілити пропорційно до кількості днів відпустки, що припадають на кожен місяць. Але виплату відпускних слід провести, звісно ж, у повній сумі у встановлені строки.

Розглянемо приклад.

Згідно з колдоговором виплата заробітної плати в установі проводиться двічі на місяць (15 і 30 числа). 14.09.2018 р. працівнику було виплачено аванс за вересень у сумі 3150 грн. (середньоденна заробітна плата становить 315 грн.).

Працівник надав заяву на відпустку з 24.09.2018 р. на 14 календарних днів. 20.09.2018 р. працівнику було виплачено відпускні у сумі 2940 грн. (середньоденна заробітна плата для оплати відпустки становить 210 грн.)

Перший варіант. У вересні нараховано: заробітну плату за відпрацьований робочий час у вересні (з 03.09.2018 р. по 21.09.2018 р.) у сумі 4725 грн. та відпускні у повній сумі 2940 грн. 28.09.2018 р. виплачено залишок заробітної плати за відпрацьовані дні у вересні (з 17.09.2018 р. по 21.09.2018 р.) — 1575 грн.

Другий варіант. У вересні нараховано: заробітну плату за відпрацьований робочий час у вересні у сумі 4725 грн. та відпускні пропорційно кількості днів відпустки у вересні 1470 грн. (7 днів х 210 грн.). 28.09.2018 р. виплачено залишок заробітної плати за відпрацьовані дні у вересні (з 17.09.2018 р. по 21.09.2018 р.) у сумі 1575 грн.

У жовтні (15.10.2018 р.) виплачено аванс у сумі 1575 грн. Наприкінці жовтня нараховано заробітну плату за відпрацьовані дні у жовтні — 5670 грн. та відпускні пропорційно до кількості днів відпустки у жовтні — 1470 грн. (7 днів х 210 грн.). 30.10.2018 р. виплачено залишок заробітної плати за жовтень — 4095 грн.

Вочевидь, другий варіант обліку більш клопіткий. Однак саме до нього схиляється Мінфін у своїх роз’ясненнях, посилаючись на норму п. 3 розд. II НП(С)БО 132. Аргументом на користь застосування саме цього підходу також є принцип нарахування, встановлений ст. 4 Закону про бухоблік. Так, доходи і витрати необхідно відображати в бухобліку та звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Але котрий із цих варіантів обрати, вирішувати лише вам

Бюджетний процес та застосування КЕКВ

лист Держказначейської служби від 10.07.2018 р. № 16-10/55-11135

Запитання: чи має право бюджетна установа проводити попередню оплату за електроенергію у розмірі 100 % та чи правомірною є вимога постачальника про застосування виключно такої форми розрахунків?

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 ГКУ).

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу (ч. 1 ст. 275 ГКУ).

При укладанні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строки дії договору (ч. 3 ст. 180 ГКУ).

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 180 ГКУ).

<…> залежно від того, що саме розпорядник бюджетних коштів закуповує — електричну енергію чи послуги енергопостачання — застосовуються відповідні положення постанови № 117.

Згідно з п. 2 постанови № 117 розпорядники бюджетних коштів здійснюють попередню оплату тільки тих товарів, робіт і послуг, що згідно з договорами про закупівлю передбачається поставити, виконати і надати протягом поточного бюджетного періоду.

Виняткові випадки і терміни проведення попередньої оплати при закупівлі за бюджетні кошти визначено постановою № 117, якою установлено, що розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати відповідно до належно оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише в разі закупівлі, зокрема на строк не більше одного місяця, інших товарів вартістю не більш як 100 тис. грн. (п.п. 1 п. 1 постанови № 117) та на строк не більше шести місяців послуг з енергопостачання в межах бюджетного року (п.п. 4 п. 1 постанови № 117)

Насамперед зауважимо: взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електроенергії між електропостачальником та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електроенергії, врегульовано Правилами № 312. Ці Правила діють з 19 квітня 2018 року

З приводу оплати електроенергії у вищезгаданому документі чорним по білому зазначено, що вона може здійснюватися у формі (п. 4.7 Правил № 312):

1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електроенергію згідно з даними комерційного обліку;

2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, який проводиться за фактично відпущену електроенергію згідно з даними комерційного обліку;

3) оплати за фактично відпущену електроенергію відповідно до даних комерційного обліку.

До речі, аналогічну за змістом норму містив і «попередник» Правил № 312 — Правила № 28. Тобто установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, й раніше мали право здійснювати оплату за електроенергію за попередньою оплатою, плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (абз. 4 п. 6.6 Правил № 28).

Як раніше, так і зараз, форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку мають бути чітко прописані у договорі про постачання електричної енергії споживачу (п. 4.8 Правил № 312).

Водночас слід пам’ятати, що будь-який договір вважається укладеним лише після досягнення між його сторонами згоди щодо усіх істотних умов цього документа. Така вимога зафіксована в ч. 1 ст. 638 ЦКУ та ч. 2 ст. 180 ГКУ.

У свою чергу, п.п. 3.2.6 Правил № 312 визначено істотні умови, які повинен містити договір про постачання електричної енергії споживачу. І серед них ціна та/або порядок її розрахунку, а також порядок обліку та оплати електричної енергії.

При цьому у ч. 8 ст. 56 Закону про ринок електроенергії закріплено обов’язок електропостачальника надати споживачу до укладення договору інформацію про його істотні умови. Більше того, постачальник повинен повідомити про наявний вибір порядку та форм виставлення рахунка і здійснення розрахунків

Разом з тим загальні положення та умови договору мають бути справедливими і прозорими, викладеними чітко і ясно. Наявність у договорі будь-яких процедурних перешкод, які ускладнюють здійснення прав споживача, не допускається (ч. 9 ст. 56 Закону про ринок електроенергії).

До того ж одним із основоположних принципів функціонування ринку електроенергії є вільного вибору електропостачальника споживачем. На це вказує п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону про ринок електроенергії.

З огляду на вищезазначене, вимога електропостачальника щодо здійснення споживачем розрахунків виключно у формі попередньої оплати є не обґрунтованою і не правомірною.

Що ж робити, якщо договір уже укладено на невигідних для вас умовах? Вихід є. Слід ініціювати внесення змін до такої угоди. Проте майте на увазі: зміна та розірвання договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Це прописано в ч. 1 ст. 188 ГКУ, а також у ч. 1 ст. 651 ЦКУ.

Тож якщо ви маєте намір внести зміни до договору на постачання електроенергії, необхідно надіслати свої пропозиції постачальнику у письмовій формі. Далі постачальник має розглянути вашу пропозицію і надати відповідь протягом 20 днів після одержання пропозиції.

Якщо не вдалося досягти згоди або постачальник взагалі проігнорував ваше звернення, ви маєте право звернутися до суду. Готові відстоювати свої права? Тоді вперед, дійте. Правда на вашому боці.

Що стосується можливості здійснення попередньої оплати за електроенергію, то, звісно, ви маєте на це право. Причому законодавством не встановлено жодних обмежень щодо суми такої попередньої оплати. Але існує обмеження щодо строку, на який здійснюється така попередня оплата. Максимум це може бути шість місяців. І що важливіше, така оплата можлива тільки в межах одного бюджетного року

На цьому акцентувала увагу і Держказначейська служба у своєму листі. Таким чином, сплатити, наприклад, у грудні 2018 року наперед за електроенергію навіть лише за один місяць — січень 2019 року — ви не маєте права. І цей нюанс слід обов’язково враховувати при укладенні договорів на електропостачання

лист Держказначейської служби від 06.12.2017 р. № 16-08/1104-20460

Запитання: за якими КЕКВ слід проводити видатки на соціальне забезпечення студентів та учнів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування?

Відповідно до Інструкції № 333 економічна класифікація видатків бюджету призначена для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування.

Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету.

Придбання та виготовлення одягу та м’якого інвентарю дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування; виплата компенсацій за одяг, взуття, обмундирування тощо відповідно до законодавства проводиться за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» (пп. 2.2.1-14 Інструкції № 333).

За кодом економічної класифікації видатків 2230 «Продукти харчування» здійснюється придбання продуктів харчування та/або оплата послуг з харчування для лікувально-профілактичних закладів, будинків-інтернатів, загальноосвітніх навчальних закладів, дитячих будинків, дитячих дошкільних установ, профтехучилищ, вищих закладів освіти та інших установ (організацій) згідно із законодавством; компенсаційні виплати за всі види харчування, передбачені законодавством (у тому числі оплата наборів харчування донорам) (пп. 2.2.3-1, 5 Інструкції № 333)

Матеріальна допомога студентам і учням з числа дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування, іншим категоріям громадян, якщо це передбачено законодавством виплачується за КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню» (пп. 2.5.3-12 Інструкції № 333)

Засади і гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, визначено Законом № 2342. Зокрема, ч. 1 ст. 8 цього нормативного документа гарантовано повне державне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Право на таке забезпечення мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, до досягнення ними 18-річного віку, а у разі продовження навчання — до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Допомогу та утримання таких дітей установлено на рівні не нижчому, ніж прожитковий мінімум для таких осіб (ч. 2 ст. 8 Закону № 2342). Забезпечення таких осіб здійснюється як у натуральній формі (безкоштовне харчування, забезпечення одягом, взуттям, м’яким інвентарем тощо), так і в грошовій (виплата одноразової грошової допомоги, щорічна допомога на придбання навчальної літератури тощо). Конкретні норми матеріального і нормативи фінансового забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлено наказом № 763.

Витрати на здійснення соціального забезпечення студентів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, навчальні заклади повинні запланувати у своїх кошторисах. Це випливає з норм ч. 5 та 7 ст. 8 Закону № 2342. Тому потрібно чітко розуміти, за якими саме КЕКВ слід планувати і здійснювати такі видатки. І тут насамперед варто звернутися до Інструкції № 333:

• за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» планують видатки на придбанні одягу, взуття, м’якого інвентарю і обладнання при працевлаштуванні сиротам. За цим же кодом здійснюють також видатки на виплату грошової компенсації на придбання цих речей;

• за КЕКВ 2230 «Продукти харчування» — видатки на придбання продуктів харчування та/або послуг з харчування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у навчальних закладах, а також на виплату компенсації за харчування таким студентам і учням;

• за КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню» — видатки на виплату щорічної матеріальної допомоги, одноразової грошової допомоги при вступі до навчального закладу та при працевлаштуванні після закінчення навчального закладу, допомоги на придбання навчальної літератури.

Таким чином, при виборі КЕКВ для планування і здійснення зазначених видатків передусім необхідно враховувати економічну суть платежів. Це також підкреслила Держказначейська служба у своїх роз’ясненнях.

Детально про порядок обліку операцій із соціального забезпечення студентів і учнів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, читайте у консультації «Стипендіальне та соціальне забезпечення студентів: відображаємо в обліку» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2017, № 21)

лист Мінфіну від 04.04.2018 р. № 07030-03-21/9313

Запитання: за яким кодом доходів слід зараховувати надходження від реалізації документів бібліотечного фонду, що підлягають утилізації?

Відповідно до ст. 2 БКУ власні надходження бюджетних установ — це кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації в установленому порядку продукції чи майна та іншої діяльності.

Пунктом 4 ст. 13 БКУ визначено групи та підгрупи власних надходжень бюджетних установ, а також напрями їх використання. Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету

Згідно з абз. 9 п. 14 Переліку № 1271 до платних послуг державних і комунальних закладів культури належить продаж документів з фондів бібліотек, що списуються та підлягають утилізації, фізичним та юридичним особам.

З огляду на зазначене, продаж документів з фондів бібліотек, що списуються та підлягають утилізації, передбачає реалізацію майна, і доходи мають бути зараховані до державного або місцевого бюджетів за кодом класифікації доходів бюджету 25010400 «Надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна)»

Бібліотеки мають право самостійно вилучати та реалізовувати документи із своїх фондів відповідно до нормативно-правових актів. Така можливість передбачена ст. 20 Закону про бібліотеки.

При цьому продаж документів з фондів бібліотек, які списуються та підлягають утилізації, фізичним та юридичним особам, входить до переліку платних послуг закладів культури (п. 14 Переліку № 1271).

Власне, це і збиває з пантелику. Адже, з одного боку, ми маємо справу з реалізацією матеріальних цінностей, а з другого — Кабмін відніс таку операцію до платних послуг

З огляду на це, виникає запитання: як же правильно класифікувати доходи, отримані в результаті продажу таких документів? Ці надходження слід зараховувати до четвертої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ як доходи від реалізації майна (за кодом доходів 25010400) чи все ж таки до першої підгрупи першої групи як плату за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за кодом доходів 25010100)? Це має значення, оскільки недотримання встановлених вимог щодо застосування бюджетної класифікації є одним із порушень бюджетного законодавства. І хоча фінансових санкцій за це не передбачено, але пильної уваги з боку контролюючих органів та Держказначейської служби у такому разі вам не уникнути.

На щастя, Держказначейська служба надала конкретну і чітку відповідь на питання щодо класифікації доходів від продажу документів з бібліотечного фонду. Так, згідно з роз’ясненнями ці надходження слід зараховувати за кодом 25010400 «Надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна)». Тобто такі надходження належать до четвертої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ.

Нагадаємо: кошти, отримані від реалізації майна, можна використовувати на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов’язаних з організацією збирання і транспортування відходів та брухту на приймальні пункти. Окрім того, такі надходження дозволено спрямовувати на господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (ч. 4 ст. 13 БКУ).

Також майте на увазі: далеко не всі документи бібліотечного фонду можна продавати. Виняток становлять документи, внесені до Державного реєстру національного культурного надбання України, та унікальні документи Національного архівного фонду України. Для них передбачено особливий режим охорони, зберігання та використання (ч. 6 ст. 16 Закону про бібліотеки)

А про всі нюанси списання бібліотечних фондів ви можете дізнатися зі статті «Читач загубив книжку та взамін приніс нову: оформлення та облік» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2017, № 45). У цій статті ви також знайдете детальні числові приклади та приклади заповнення документів на списання

лист Держказначейської служби від 02.08.2018 р. № 16-10/135-12657

Запитання: чи має право бюджетна установа-орендодавець включити до витрат, що підлягають відшкодуванню орендарем, суму сплаченого земельного податку?

Статтею 796 ЦКУ встановлено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (ст. 797 ЦКУ).

Відповідно до ст. 10 Закону про оренду укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

<…>

Пунктом 1.1 Примірного договору встановлено, що балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання зазначених робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Таким чином, компенсація земельного податку сплачується орендарем у складі орендної плати або як відшкодування таких витрат орендодавця.

Плата за користування земельною ділянкою орендарем здійснюється за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)» (пп. 2.2.4-6 Інструкції № 333)

Бюджетна установа-орендодавець сплачує земельний податок за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» (пп. 2.6-1 Інструкції № 333).

У разі відшкодування земельного податку орендарем кошти мають зараховуватися на реєстраційні рахунки орендодавця за КЕКВ 0000

За загальним правилом платниками земподатку є власники земельних ділянок та їх землекористувачі (п. 269.1 ПКУ). Водночас для бюджетних установ передбачено пільгу щодо сплати цього податку. Зокрема, установи, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, звільнені від сплати цього податку. Це закріплено у п.п. 282.1.4 ПКУ.

Однак ця пільга не діє, якщо установа надає в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини (п. 284.3 ПКУ). Виняток становлять лише випадки, коли орендарем є інша бюджетна установа. У такому разі в установи-орендодавця зберігається пільга із земподатку.

А от якщо ваш орендар — небюджетна установа (будь-яка інша юридична чи фізична особа), доведеться все ж таки сплачувати земподаток на загальних підставах.

От і виходить, що, з одного боку, ви маєте доходи (у вигляді орендної плати), а з іншого боку — витрати (у вигляді земподатку). Але, на щастя, ці витрати не ляжуть важким каменем на плечі вашої установи. Адже ви маєте повне право на їх компенсацію.

Так, одним із обов’язків орендаря є здійснення витрат, пов’язаних з утриманням орендованого майна. Це прописано у п. 5.13 Типового договору.

Окрім того, п. 1.1. Примірного договору передбачено, що орендар бере участь у витратах орендодавця на обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі та утримання прибудинкової території

Здебільшого такі витрати розподіляють між наймачем (наймачами) і наймодавцем пропорційно до займаної площі.

Тож головне — чітко прописати у договорі обов’язок орендаря відшкодовувати орендодавцю витрати на сплату земельного податку. Причому це може бути оформлено як окремим договором про відшкодування витрат, так і одним із пунктів договору оренди. Це підкреслила у своїх роз’ясненнях і Держказначейська служба.

До речі, аналогічний підхід також справедливий щодо відшкодування орендарем екологічного податку (див. лист Держказначейської служби від 09.01.2018 р. № 16-09/25-591). У цьому випадку також діє правило розподілу витрат пропорційно до займаної площі.

Разом з тим фахівці Держказначейства нагадали, що оплату земельного податку установа-орендодавець має планувати і здійснювати за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». Відповідно, суму компенсації земподатку, отриману від орендаря, зараховуємо за КЕКВ 0000. Далі проводимо відновлення касових видатків за КЕКВ 2800 на необхідну суму.

Важливо: відновлення касових видатків загального фонду за рахунок коштів спеціального фонду і навпаки бюджетним законодавством не передбачено. На цьому наголосила свого часу і Держказначейська служба у листі від 29.07.2016 р. № 14-08/912-13135.

При цьому майте на увазі: всі розрахунки слід проводити через спеціальний реєстраційний рахунок, адже плата за оренду майна належить до підгрупи 3 першої групи власних надходжень бюджетних установ (ч. 4 ст. 13 БКУ). Отже, і сплату земельного податку слід проводити за рахунок коштів спецфонду. У свою чергу, відшкодування цих витрат також зараховуємо на спеціальний реєстраційний рахунок.

Як правильно показати операції з відновлення касових видатків у бухобліку, ви можете дізнатися з консультації «Зарплатний бумеранг»: оформляємо та відображаємо в обліку» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2108, № 27)