Сільгоспприбуткове декларування за 2015/2016 рік

Хто такі сільгоспники

Право звітувати з податку на прибуток за особливими правилами надається підприємствам, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції. Належність до таких підприємств визначається за критерієм так званої сільгоспчастки, тобто за відсотковим показником доходу від продажу сільгосппродукції власного виробництва за попередній податковий (звітний) рік у загальній сумі доходу. Рівень сільгоспчастки має перевищувати 50 % ( абзац другий п.п. 137.4.1 ПКУ). Про особливості визначення цього показника скажемо пізніше.

Водночас необхідно, щоб вироблена такими підприємствами продукція належала до сільськогосподарської за визначенням ст. 209 ПКУ, якою встановлено спецрежим сільгоспПДВ. За такого відсилання до правил ПДВ-оподаткування виходить, що і для прибуткового оподаткування є актуальними вимоги щодо безпосередності виробництва та правомірності землекористування відповідно до норм земельного законодавства.

Застерігаємо: позиція контролерів послідовно жорстка — сільгосппродукція, вироблена (вирощена) на орендованих земельних ділянках, держреєстрацію прав оренди яких не здійснено, у світлі ст. 209 ПКУ не може вважатися власно виробленою.

Податковий (звітний) період: рік

Так от, на відміну від інших прибуткових платників, для виробників сільгосппродукції встановлено лише річний податковий (звітний) період ( п.п. «б» п. 137.5 ПКУ), причому незалежно від обсягів доходу (більше чи менше 20 млн грн.). Ця умова, що за загальними правилами поділяє платників на квартальників та річників, аграріїв не стосується.

Важливо! «Сільськогосподарський» податковий рік може бути двох різновидів:

(1) звичайним, який збігається зі звичним календарним роком (з 1 січня по 31 грудня включно);

(2) специфічним, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року ( п.п. 137.4.1 ПКУ).

Стосовно останнього слід звернути увагу на те, що застосування сільгосппідприємством специфічного податкового звітного року (з двома суміжними півріччями двох календарних років) — не обов’язок, а право платника.

Відзвітувати за специфічний податковий (звітний) рік (01.07.15 р. — 30.06.16 р.) сільгоспники мають не пізніше 29 серпня, а сплатити податок — не пізніше 8 вересня.

Сільгосппідприємства мають звітувати за формою декларації, затвердженою наказом Мінфіну від 20.10.15 р. № 897, яка є єдиною для всіх платників податку на прибуток. І що приємно: за специфічний 2015/2016 сільгоспрік аграріям нарешті не потрібно подавати дві декларації за двома півріччями, як було раніше протягом кількох попередніх років.

У загальному порядку аграрії керуються розд. III ПКУ, в якому після його оновлення з 01.01.15 р. із «сільгоспприбуткових» норм залишилась великою мірою лише одна — поняття податкового (звітного) періоду. Стосовно решти іншого — здебільшого все, як для всіх.

Із правилами складання та подання нової декларації з податку на прибуток підприємств ви вже знайомі (див. «БТ», 2016, № 29, с. 11). Тож переказувати їх у цілому вважаємо зайвим. Зосередимося лише на окремих агроособливостях.

Одразу скажемо: виникнення певних нюансів загалом пов’язане з тим, що у таких сільгосппідприємств не збігаються періоди: специфічний — щодо прибуткового декларування та календарний — щодо фінансової звітності. Утім, все по порядку.

Декларації «перехідного» характеру

Повторюємо: іншого податкового (звітного) періоду, крім року (звичайного чи специфічного), ПКУ для аграріїв не встановлює. Проте, як кажуть, немає правил без винятків. Тобто у сільгоспників можуть бути прибуткові декларації й нерічного періоду, подання яких зумовлено перехідними ситуаціями.

Спочатку про більш характерні.

1. Виробник сільгосппродукції з 01.01.16 р. переходить зі сплати єдиного податку (ЄП) групи 4 на загальну систему оподаткування та в подальшому вибирає специфічний податковий звітний рік. Такому аграрію слід окремо подати прибуткову декларацію за період з 01.01.16 р. по 30.06.16 р. (листи № № 11819, 10300, 9143*). У цьому разі, як бачимо, йдеться про декларацію за перше півріччя.

* Відповідно листи ДФСУ від 31.05.16 р. № 11819/6/99-99-15-02-02-15, від 10.05.16 р. № 10300/6/99-95-42-01-15 і від 22.04.16 р. № 9143/6/99-95-42-01-15.

2. Сільгосппідприємство переходить зі специфічного звітного періоду на звичайний (календарний рік). У цьому випадку має бути подана спочатку декларація за такий специфічний рік, а вже потім — за друге півріччя поточного календарного року. Таку думку поділяють і контролери на місцях.

Як ми розуміємо, декларація «другого півріччя» має подаватись і в разі переходу прибуткового платника зі специфічним звітним роком на спрощену систему зі сплатою ЄП групи 4 з початку 2017 року.

3. Менш характерними для практики агрогосподарювання є переходи на загальну систему єдиноподатників групи 3 (застосування якої сільгосппідприємствами також можливе) чи у зворотному напрямку. Заслуговують на увагу такі роз’яснення контролерів.

Єдиноподатники, які з 1 січня або пізніше переходять на загальну систему, сплачують податок на прибуток на підставі декларації за рік як новостворені.

Такий період для них починається з дати переходу та закінчується 31 грудня (консультація в ЗІР ДФСУ 102.12). Зауважимо: якщо перехід відбувається із самого початку року, то ситуація аналогічна переходу з ЄП групи 4 (див. п. 1).

Платник податку на прибуток у разі переходу до єдиноподатників в середині року подає прибуткову декларацію за звітний період, що передує кварталу переходу. Така декларація подається у «квартальний» термін, тобто протягом 40 наступних календарних днів (консультація в ЗІР ДФСУ 102.23.01). Оскільки жодних винятків не передбачено, то виходить, що це стосується і аграрних платників.

4. Якщо аграрії бажають змінити звичайний період на специфічний, декларація має подаватися у такому самому порядку, як і в варіанті 1.

Сільгоспчастка: нюанси визначення

Пам’ятаємо: сільгоспчастка розраховується за попередній податковий (звітний) рік. А оскільки річний прибутково-звітний період може бути двох різновидів, то це має відгукуватись і на порядку визначення цього ключового показника. На жаль, роз’яснень контролерів із цього питання не знайти, тому будемо керуватись здоровим глуздом.

Якщо підприємство звітує за звичайний календарний рік (з 1 січня по 31 грудня включно), то й розрахунок сільгоспчастки теж має бути за відповідний період, але, звісно, попереднього року. А якщо раніше застосовувався специфічний звітний рік (з 1 липня поточного по 30 червня наступного звітного року), то й сільгоспчастка має бути аналогічного специфічного характеру.

Певні нюанси спричинюють перехідні моменти. Виробники сільгосппродукції, які з початку року переходять зі сплати ЄП групи 4 на загальну систему, мають розраховувати сільгоспчастку за підсумками попереднього календарного року. І це цілком зрозуміло, адже для платників сільгоспЄП податковим (звітним) роком є календарний рік.

Контролери аналогічної думки (див. листи № 11819 та № 9143). Причому як у разі застосування сільгосппідприємствами — платниками податку на прибуток звичайного податкового (звітного) року, так і специфічного. Тобто у разі переходу з сільгоспЄП на загальну систему з подальшим вибором з 1 липня специфічного звітного періоду розраховувати сільгоспчастку заново не потрібно. Скажемо більше — це й неможливо. Адже сільгоспчастка розраховується за звітний попередній рік — розрахунку її за звітне півріччя не передбачено.

Також відзначимо: на відміну від інших систем оподаткування, що застосовуються у сільгоспгалузі, для сільгоспприбуткового оподаткування достатньо перевищення 50 % розміру сільгоспчастки. А ось для цілей сільгоспПДВ та сільгоспЄП групи 4 цей критерій має бути не менш як 75 %. Крім розміру цього показника, різними є і механізми його розрахунку, але на цьому зупинятись не будемо.

Позначка у полі 9

Усе начебто очевидно: в цьому полі має бути проставлена позначка щодо належності платника до відповідної категорії (виробника сільгосппродукції). Говоримо «начебто», тому що контролери тлумачать інакше: позначка має ідентифікувати платника не з точки зору «сільгоспвиробничого» статусу, а з точки зору поширення на нього особливостей оподаткування (лист ДФСУ від 04.01.16 р. № 102/7/99-99-19-02-01-17). Такий самий підхід спостерігаємо у листах № 11819 та № 10300: позначка проставляється у декларації за специфічний річний податковий (звітний) період (з 1 липня поточного по 30 червня наступного звітного року).

У випадку застосування виробником сільгосппродукції звичайного річного періоду (з 1 січня по 31 грудня) позначка не проставляється. Порядок обчислення та сплати податку на прибуток здійснюється таким підприємством на загальних підставах.

Звідси робимо висновок: позначка не проставляється і на піврічних деклараціях.

Декларація + фінзвітність

Вимоги п. 46.2 ПКУ щодо подання разом із прибутковою декларацією квартальної або річної фінансової звітності (крім малих підприємств) платникам, безумовно, добре відомі. Малі підприємства, віднесені до таких відповідно до ГКУ, подають разом із річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

І такий порядок аграрії загалом вітали б, як би не низка «але»… На відміну від «звичайних» платників, у сільгосппідприємств зі специфічним звітним роком виникають «головоломки»:

• яку фінзвітність подавати, якщо декларування прибутку розпочинається з II півріччя, за яке фінзвітність окремо не подається;

• на підставі чого заповнювати декларацію, якщо подається лише річна фінзвітність без піврічної навіть за першу половину року.

Насамперед пригадаємо загальні правила подання фінзвітності. Звітним періодом для складання фінзвітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року у складі Балансу та Звіту про фінансові результати ( ч. 1 ст. 13 Закону про бухоблік).

Варто згадати також п. 2 Порядку подання фінзвітності, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419: платники податку на прибуток подають податковим органам квартальну фінзвітність, крім підприємств, що відповідно до ГКУ належать до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва (див. табл. 1).

Таблиця 1. Класифікація суб’єктів господарювання «за розміром»

Ці два критерії (чисельність та обсяг) мають враховуватись сукупно — сполучник «та» у формулюванні ч. 3 ст. 55 ГКУ не дозволяє тлумачити інакше. Перевищення хоча б одного з них змінює статус, а отже, не виключені наслідки у вигляді необхідності подання щоквартальної фінзвітності.

А тепер щодо раніше озвучених запитань. Ніяка звітність за II півріччя, звісно, не складається і не подається. Подається річна фінзвітність та за I півріччя (остання — за умови, що проміжна звітність взагалі подається).

Якщо ж піврічна звітність не подається, то підставою для складання декларації мають слугувати регістри бухобліку. Думка контролерів аналогічна: ПКУ не містить вимог щодо розрахунку податку на прибуток виключно на підставі фінзвітності. Водночас вони зауважують, що підприємство може скласти фінзвітність виключно з метою заповнення декларації.

Таким чином, сільгосппідприємства у загальному порядку мають подавати фінзвітність. Питання лише в тому, що річну звітність за 2015 рік мають подати всі аграрії, а от за перше півріччя 2016 року — лише ті, які зобов’язані подавати її і щоквартально.

Ключові рядки декларації

Для сільгосппідприємств, як і для інших платників, об’єктом оподаткування є прибуток, визначений шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінрезультату до оподаткування (прибутку або збитку) на різниці, прописані як у «прибутковому» розд. III, так і в «перехідному» розд. XX ПКУ.

Для переважної більшості аграріїв з невеликою чисельністю працівників євромільйонні обсяги річного доходу є захмарними, а тому їх підприємницький статус легко вгадується. З огляду на це розмову щодо заповнення окремих рядків декларації поведемо «приземлено» — в контексті «малого» та «мікропідприємницького» Звіту про фінансові результати ф. № 2-м та ф. № 2-мс відповідно.

Алгоритм заповнення ключових рядків декларації на підставі показників Звіту наведемо в табл. 2.

Таблиця 2. Заповнюємо сільгоспприбуткову декларацію

Щоправда, таким алгоритмом можуть скористатись в більшій мірі сільгосппідприємства зі звичайним звітним (календарним) роком. І то — не в «чистому» виді. Показники Звіту про фінансові результати (у тис. грн. з одним десятковим знаком) в декларації необхідно відобразити у гривнях, що зумовлює звернення до регістрів бухобліку.

Сільгосппідприємствам зі специфічним роком складніше. Виходить, що показники за II півріччя доведеться витягувати з річного Звіту за мінусом I півріччя одного й того ж календарного року. Отриманий результат буде лише орієнтиром, який знову ж таки має бути уточнений до гривень на підставі бухобліку. А за умови неподання проміжної фінзвітності за півріччями 2015/2016 років навіть орієнтир відсутній. Такі підприємства можуть заповнювати прибуткову декларацію лише на підставі регістрів бухобліку. Це ще одне підтвердження того, що прибуткове декларування аграріїв за специфічний рік та їх фінзвітність за календарний рік живуть самі по собі.

Різниці: за бажанням та обов’язкові

Рядок 03 декларації, в якому відображаються різниці, що виникають відповідно до ПКУ, аграріями за певних умов може не заповнюватись. Згідно з п.п. 134.1.1 ПКУ, якщо визначений за правилами бухобліку дохід за останній річний звітний (податковий) період не перевищує 20 млн грн., об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінрезультату до оподаткування.

Відразу звертаємо увагу на період — звітний (податковий) рік. Отже, стосовно розміру доходу сільгосппідприємствам зі специфічним роком треба орієнтуватись не на річну фінзвітність, а на дохід, зазначений у прибутковій декларації.

Гадаємо, більшість сільгосппідприємств вписується в 20-мільйонний критерій, а отже, є малодохідниками. Тому будемо говорити здебільшого про них. Високодохідники, тобто з обсягом доходу понад 20 млн грн., серед аграріїв якщо і є, то навряд чи їх багато.

На відміну від високодохідників, для яких коригування на різниці є обов’язковим, малодохідникам надано право вибору — коригувати на них фінрезультат чи ні.

Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік у безперервній сукупності років. У подальші роки коригування фінрезультату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Отже, якщо сільгосппідприємство в попередній прибутковій декларації вже заявляло про непроведення коригування, то в поточній декларації таке право діє автоматично. І не біда, що стара (чинна на той час) форма декларації не мала окремого спецполя для такого запису. Керуючись п. 46.4 ПКУ, його можна було зробити в додатку до декларації в довільній формі. До речі, якщо підприємство не заявляло, але має бажання не коригувати, то виправити положення можна лише через подання уточненої декларації 2014/2015 років. Про це говорили контролери в ЗІР ДФСУ 102.23.02 (див. «БТ», 2016, № 26, с. 47). Час ще є.

Зауважте: право не коригувати розповсюджується на усі різниці, визначені відповідно до розд. III ПКУ, за винятком однієї — збитків минулих років. Ця різниця має застосовуватись малодохідниками у загальному порядку разом з високодохідниками.

Незалежно від високо(мало)-дохідного статусу, сільгосппідприємствам також не уникнути низки інших коригувань-різниць згідно з підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ. Такі «перехідні» коригування є обов’язковими для всіх платників. Якщо коротко, то йдеться про застарілі збитки, прибутки від участі в капіталі, дивіденди, різниці за сумнівною заборгованістю, «грошові» різниці, витрати за відпустками.

Детальніше про вирахування різниць, на які збільшується чи зменшується фінрезультат, складання відповідного додатка РІ та заповнення рядка 3 декларації ви можете прочитати у «БТ», 2016, № 5, с. 38.

Зменшення податку

З об’єктом оподаткування (рядок 04) та розміром податку (рядок 06), гадаємо, визначились. Тепер коротко зупинимось на додатку ЗП щодо зменшення нарахованої суми податку.

Рядок 16.1 додатка ЗП, звісно, залишиться в спокої: від авансових внесків з податку на прибуток аграрії звільнені.

Щодо рядка 16.2 «Сума нарахованого та сплаченого податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» слід звернути увагу принаймні на чотири важливі моменти:

• по-перше, зменшення податку на прибуток дозволяється лише на суму податку на нерухоме майно щодо об’єктів нежитлової нерухомості;

• по-друге, зменшення можливе щодо тих сум «нерухомого» податку, що нараховані за періоди, які враховуються у прибутковому декларуванні. Іншими словами, у зменшення податку на прибуток можуть «зіграти» суми «нерухомого» податку відповідних періодів. Для сільгосппідприємств зі специфічним роком це II півріччя-2015 та I півріччя-2016;

• по-третє, зменшення податку можливе уже за фактом нарахування (декларування) «нерухомого» податку (див. «БТ», 2016, № 26, с. 5);

• по-четверте, варто застерегти, що вже в минулому норма ст. 155 ПКУ, згідно з якою до 01.01.15 р. податок на прибуток зменшувався на суму податку на землю, що використовувалась у сільгоспвиробництві.

У рядку 16.3 показують суму авансових внесків при виплаті дивідендів, нарахованих і сплачених у звітному (податковому) періоді. Детальніше про заповнення згаданих та інших рядків додатка ЗП див. «БТ», 2016, № 5, с. 38.

«Пільговий» звіт

Якщо сільгосппідприємство при складанні прибуткової декларації враховувало суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та/або суму «ціннопаперових» збитків, то вони мають бути включені і до «пільгового» звіту, форму якого затверджено постановою КМУ від 27.12.10 р. № 1233.

У Довіднику № 79/2 інших податкових пільг станом на 01.07.16 р. стосовно таких сум передбачені коди 11020301 та 11020302 відповідно.

На жаль, і в цьому аспекті аграріям теж «пощастило»: доводиться вирішувати додаткові ребуси.

1. У який термін подавати «пільговий» звіт? Адже його подання передбачено протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду, в той час як декларація подається протягом 60 днів.

2. За який період складати? Пам’ятаємо, що цей звіт подається за три, шість, дев’ять і дванадцять календарних місяців. У сільгосппідприємств зі «звичайним» звітним роком непорозумінь не виникає. Але як бути тим, у кого звітний період специфічний, що включає два суміжних півріччя двох років?

На нашу думку, найбільш прийнятним варіантом вирішення цих ребусів є орієнтир на «прибутковий» порядок. Адже нелогічно говорити про пільги ще до моменту їх відображення у прибутковій декларації. Водночас не можна і не брати їх до уваги за період II півріччя минулого календарного року, оскільки раніше вони не враховувались. А тому, на наш погляд, сільгосппідприємства зі специфічним «прибутковим» роком мають подавати «пільговий» звіт за аналогічний специфічно-річний період.

До речі, про строки подання «пільгового» звіту у строки подання річної декларації говорять і контролери (консультація в ЗІР ДФСУ 102.23.01). Виходячи з того, що цей звіт не є податковою декларацією в розумінні п. 46.1 ПКУ (див. лист ДПС у м. Києві від 28.01.13 р. № 833/10/06-406), формальне недотримання установлених строків його подання, гадаємо, не повинно тягти «штрафних» наслідків.

Висновки

• Подання аграріями прибуткової декларації за підсумками року можливе за умов дотримання рівня сільгоспчастки та належності виробленої продукції до сільськогосподарської за визначенням ст. 209 ПКУ.
• Декларації нерічного періоду зумовлені перехідними ситуаціями.
• Сільгоспчастка розраховується за звітний попередній рік.
• Малодохідникам надано право вибору — коригувати на різниці фінрезультат чи ні. Проте таке право не розповсюджується на збитки минулих років та на різниці згідно з підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ.
• При врахуванні у декларації «пільгового» від’ємного значення звіт про суми податкових пільг подається за аналогічний період у строки подання річної декларації.