(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Перейти до номеру
  • № 75
  • № 74
  • № 73
  • № 72
  • № 71
  • № 70
  • № 68-69
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
8/16
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Вересень , 2015/№ 76

Розриви формули та декларації

Останнім часом усе частіше читачі запитують про те, в яких випадках ліміт реєстрації, що обчислюється за відомою формулою, буде, як то кажуть, «рвати» з декларацією з ПДВ. З такими запитаннями до нас зверталися й раніше, але тоді вони, як правило, обмежувалися тими випадками, коли суми ПДВ до податкового кредиту включаються, а ось у формулі не враховуються. Проте є й зворотні ситуації: коли податкового кредиту немає, а формула змінюється. Саме їх розглянемо в нашій статті.

Не секрет, що законодавець прагнув пов’язати показники формули для розрахунку ліміту реєстрації й дані декларації з ПДВ. Узяти, наприклад, новоявлене включення до податкового кредиту сум вхідного ПДВ за будь-якими придбаними товарами (послугами) незважаючи на (не)господарність і (не)оподатковуваність використання. Зрозуміло, що такий дозвіл було введено для того, щоб формула і декларація були в ув’язці, адже вхідна податкова накладна в будь-якому разі збільшить ліміт покупця. Отже, треба збільшувати й податковий кредит, який одразу ж компенсується податковими зобов’язаннями, що одночасно зменшують ліміт реєстрації.

Проте красивий задум законодавця навряд чи завжди дотримуватиметься. Само собою, ще з початку року загальновідомі випадки, коли певна сума вхідного ПДВ до податкового кредиту включається, а у формулі не враховується (наприклад, придбання за касовими чеками, транспортними квитками тощо). Причина цілком зрозуміла: у показнику ∑НаклОтр фігурують тільки ПН і РК. Про інші документи нічого не сказано.

Але зараз не про такі ситуації. Розриви можуть бути й у зворотному напрямі: ПК немає, а формула є. Причому деякі розриви можуть бути тимчасовими, а деякі постійними. Їх не потрібно боятися. Адже ніде в ПКУ* не сказано, що збільшення ліміту реєстрації за показником ∑НаклОтр (ряд. 3 «Витягу») або ∑Митн (ряд. 4 «Витягу») повинне неодмінно йти в одній упряжці зі збільшенням податкового кредиту. Утім в деяких випадках, коли вимога податківців або іншого органу явно незаконна,

така невідповідність може слугувати додатковим аргументом у відстоюванні податкового кредиту

* Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Не претендуючи на опис вичерпного переліку розривів, наведемо ті з них, які, на наш погляд, зустрічаються найчастіше (головним чином, звернемо увагу на показники ∑НаклОтр, ∑Митн, ∑НаклВид).

Тимчасовий розрив

«Запізніла» ПН. Найпростіший випадок тимчасового розриву — це відображення так званої «запізнілої» податкової накладної. З 29 липня 2015 року реанімується можливість відображати податкові накладні у складі податкового кредиту не місяць у місяць, а в будь-якому з подальших періодів без виправлення помилки та подання УР. Зрозуміло, у межах відведених 365 днів. Якщо покупець не відобразив ПН у періоді реєстрації, то за формулою ця сума пройде у збільшення ліміту, а до ПК уключена не буде.

Але такий розрив тимчасовий. Він існуватиме тільки до того періоду, в якому покупець уключить цю ПН до ПК.

Помилкова ПН. А тепер уявімо іншу ситуацію: постачальник виписав ПН, зареєстрував її, проте з’ясувалося, що заповнена вона з помилкою (наприклад, неправильно зазначена назва контрагента, помилка в номенклатурі тощо, крім помилки в ІПН). Зрозуміло, покупець за такою ПН ПК збільшувати не буде. Проте ця ПН зіграє у збільшення його регліміту. Ось вам іще один випадок тимчасового розриву. Саме тимчасового, тому що після того, як помилка буде виправлена за допомогою РК (або РК і нової ПН, скажемо у випадку з помилкою в даті ПН), усе стане на свої місця.

До речі, якщо помилка сталася в ІПН, то це також може призвести до розриву. Наприклад, постачальник переплутав ІПН різних своїх контрагентів. У результаті ПН виявилася зареєстрована на того контрагента, який до операції взагалі жодного стосунку не має. Зрозуміло, що його ліміт буде збільшено, а ось ПК ставити не можна.

Розрив вирівняється після складання та реєстрації РК, що виправляє помилку в ПН

До речі, можливо, комусь така «помилка» припаде до душі. Особливо коли свій зайвий ліміт потрібно тимчасово перекинути на дружнє підприємство.

Тимчасова МД. А ось приклад надуманого тимчасового розриву. Донедавна мало хто сумнівався в можливості збільшення податкового кредиту за тимчасовою митною декларацією. Тим паче, що самі податківці не бачили в цьому нічого поганого (консультація в категорії 101.16 БЗ). Проте зовсім нещодавно ВСУ прийняв дивне рішення — на підставі тимчасової МД ПК формувати не можна (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 73, с. 27).

Але, наскільки нам відомо, тимчасова МД у формулі враховується! Це ще раз доводить, що тимчасова МД нічим не відрізняється від основної, а отже, повинна давати право на податковий кредит. І якщо попередні два випадки тимчасового розриву виникають з цілком об’єктивних причин, то цей може з’явитися через дивне судове рішення. Якщо слідувати його логіці, то часовий розрив закриється тільки після оформлення додаткової МД, якою остаточно коригуються митні платежі (детальніше про тимчасову та додаткову МД див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 16, с. 22).

Постійний розрив

Безоплатний імпорт. Ми неодноразово писали про незаконну позицію податківців щодо безоплатного отримання товарів від нерезидента. Вони вважають, що ця операція не є придбанням імпортного товару, а отже, не повинна призводити до збільшення податкового кредиту (принаймні, відповідна консультація була чинною до 01.07.2015 р. в категорії 101.10 БЗ). Адже саме придбання поставлене основним завданням при формуванні ПК у п. 198.1 ПКУ. Ми ж традиційно дотримувалися думки, що придбання — це будь-які варіанти отримання майна у власність, у тому числі й безоплатним шляхом.

Зрозуміло, що імпортний ПДВ має свою специфіку — він завжди сплачений грошовими коштами. Тому «безоплатна» МД щодо ПДВ не повинна відрізнятися від звичайної МД, а отже, так само повинна проходити за формулою у збільшення ліміту. Але без ПК отримуємо постійний розрив.

Чи зміниться позиція податківців після 1 липня 2015 року?

Мабуть, вони в кулуарах приймуть рішення збільшувати ПК, але одразу ж нараховувати й ПЗ? Не виключено, таке рішення і буде прийнято (тим паче, що зазначена вище консультація значиться скасованою), але якщо чітко дотримуватися вказівок ПКУ, то підстави для таких дій немає. Адже п. 198.5 ПКУ стосується ситуації, коли придбаний товар використовується в негосподарських або неоподатковуваних операціях (ст. 197 і 196 ПКУ, а також розд. XX «Перехідні положення» цього Кодексу). Принаймні, саме від періоду придбання треба відштовхуватися при визначенні дати виникнення ПЗ (та й термін «придбання» з п. 198.1 ПКУ нікуди не зник). Адже самі податківці вважають, що жодного придбання не було! Так звідки ж візьметься нарахування податкових зобов’язань?

До речі, таке неправильне розуміння ПКУ знову ж таки підтверджує, що ПК за безоплатно отриманими від нерезидента товарами має бути.

Закінчення строку позовної давності за авансом. Ще одна можлива невідповідність. Після перерахування авансу продавцю покупець має право збільшити податковий кредит (зрозуміло, за наявності зареєстрованої ПН). Проте після закінчення строку позовної давності операція перестала бути об’єктом оподаткування. Свого часу податківці пропонували коригувати цей податковий кредит на підставі бухгалтерської довідки. Причому коригування здійснювалося через ряд. 16 декларації, тобто шляхом зменшення (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 29, с. 11).

Якщо на сьогодні податківці застосовуватимуть такі самі правила коригування, то ліміт реєстрації «покупця» і його декларація не відповідатимуть, адже вхідна ПН збільшить регліміт, а зменшення ПК після закінчення строку позовної давності ніяк на нього не вплине.

Цілком можливо, податківці приймуть рішення не зменшувати ПК, а збільшувати ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ

Про таку можливу зміну їх позиції ми попереджали в зазначеній консультації. Проте і в цій ситуації зауважимо: це не зовсім відповідає нормі зазначеного пункту. Адже ще раз повторимо, що в ньому йдеться про придбані товари (послуги), що використовуються в негосподарських або неоподатковуваних операціях. У нашому ж випадку товар узагалі не був придбаний, а отже, й не використаний у жодних операціях. Але заради збереження паритету між формулою і декларацією податківці можуть піти на таке порушення ПКУ.

Інша справа, якщо сама операція (перерахування авансу) відбулася до 1 липня 2015 року (а саме з такими ситуаціями бухгалтер стикатиметься зараз). Тоді виходить, що сама операція через формулу ніяк не пройшла (станом на 01.07.2015 р. ліміт обнулили), тому логічно й закінчення строку позовної давності не проводити через ліміт, тобто потрібно використовувати звичайне сторнування ПК через ряд. 16 декларації на підставі бухдовідки.

Туроператор і турагент. Нарахування ПДВ туроператором і турагентом має свою специфіку, установлену ст. 207 ПКУ (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 61, с. 6 і 13 відповідно). Ідея в тому, що вони нараховують ПДВ не так, як усі (вхідний — до ПК, вихідний — до ПЗ, а різницю сплачуючи до бюджету), а по-своєму: до бази оподаткування потрапляє тільки винагорода. Для туроператора — це різниця між вартістю поставленого турпродукту (турпослуги) і вартістю витрат туроператора на придбання (створення) цього турпродукту (турпослуги). А для турагента — винагорода, яку йому виплачують (нараховують) туроператори або інші постачальники турпослуг.

У результаті виходить, що постачальники відповідних послуг виписують податкову накладну на туроператора на повну їх вартість, але до податкового кредиту ці суми не включаються.

Тому ліміт реєстрації туроператора буде збільшено, а податковий кредит — ні

На виході буде тільки ПЗ виходячи зі своєї, урізаної бази. Отже, туроператор завжди в більш привілейованому становищі, ніж звичайний платник ПДВ.

У турагента приблизно така сама ситуація. Туроператор складає на його ім’я податкову накладну виходячи зі своєї винагороди. Тому сума ПДВ за цією податковою накладною гарантовано потрапляє в турагента до ліміту. І вона звичайно більше суми ПДВ, яку турагент розраховує виходячи зі своєї винагороди. Тому й турагент у виграші — у нього ліміт завжди буде позитивним і навіть у більшій сумі, ніж потрібно для реєстрації своїх податкових накладних.

РК до старої ПН. Згідно з п. 2001.3 ПКУ РК, складені до «старих» ПН (до 01.07.2015 р.), які не видавалися покупцям — платникам ПДВ, не повинні проходити через формулу. Хоча на показники декларації з ПДВ вони впливають. Однак поки що (на момент підготовки статті) програмне забезпечення фіскалів налаштоване по-іншому: у ЄРПН допускаються для реєстрації всі РК до ПН (до 01.07.2015 р.).

Подібна ситуація і з тими РК, які виписані до 01.07.2015 р., але зареєстровані пізніше. Вони також через формулу не повинні проходити (п. 2001.3 ПКУ, п. 35 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ), але на показники декларації впливають.

Відновлення податкового кредиту. Пунктом 36 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ встановлено перехідні норми за «старими» придбаннями (до 1 липня 2015 року). Йдеться про ситуації, коли платник податків спочатку не планував використовувати придбані товари/послуги в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Згідно з діючими тоді правилами сума вхідного ПДВ до податкового кредиту не включалася. Якщо ж при придбанні ПК все-таки збільшили, але потім напрямок використання змінився на неоподатковуваний (негосподарський), то його слід було компенсувати нарахуванням ПЗ.

Однак якщо товари/послуги зрештою будуть використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (після 1 липня 2015 року), то згадана норма дозволяє відновити ПК. Робиться це на підставі бухдовідки. І тут ми знову стикаємося з розривом декларації та формули. Адже зрозуміло, що бухдовідка на регліміт ніяк вплинути не може (вона просто не фігурує в документах, перерахованих у показниках формули), а в декларації ПК буде відображений.

Перевищ. Особливий інтерес викликає показник ∑Перевищ. Благо зараз він уже не повинен призводити до викривлення регліміту, оскільки, по-перше, він розраховується наростаючим підсумком, а по-друге, перераховується не тільки на дату подання декларації, а й на дату несвоєчасної реєстрації ПН. А отже, на дату перерахунку (на дату несвоєчасної реєстрації ПН) у Витягу показник ряд. 6 — збільшиться, показник ряд. 8 зменшиться, але розбіжностей і невідповідностей не буде (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 74, с. 5, а також за посиланням http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-zmini-2015/elektronne-administruvannya-pdv/63933.html).

висновки

  • ПКУ не пов’язав збільшення ліміту реєстрації зі збільшенням податкового кредиту. Проте інколи розрив цих показників може слугувати додатковим аргументом у відстоюванні податкового кредиту.

  • Найяскравіші приклади тимчасового розриву — запізніла та помилкова ПН.

  • У випадку з безоплатним імпортом збільшення ліміту може слугувати аргументом у боротьбі з неправильною позицією податківців.

  • Тимчасова декларація враховується при розрахунку регліміту. ВСУ вважає, що за нею ставити ПК не можна.

  • Через специфічну бази оподаткування туроператора і турагента показники декларації не збігатимуться з даними формули. Вони завжди в більш привілейованому становищі, ніж звичайний платник ПДВ.

ліміт реєстрації, декларація, ПДВ додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті