Баритися, дійсно, не варто. Доки ще є час, вам слід подати декларацію з екологічного податку за I квартал (граничний строк подання — 10 травня), а заразом ще й за IV квартал минулого року. Це те, що одразу спадає нам на думку, — і цілком може виявитися, що у вашій ситуації саме ця думка є слушною. До неї в усіх деталях ми ще обов’язково повернемося наприкінці статті.
Проте не виключаємо, що висловлені вище рекомендації можуть вам і не знадобитися. По-перше, це залежатиме від того, хто саме є власником орендованої вами будівлі — інший суб’єкт господарювання чи звичайна фізична особа. По-друге, треба ще додатково знати, на кого оформлено дозвільні документи на експлуатацію опалювального котла у цій будівлі — на власника чи на вас. А є ще й по-третє — необхідно з’ясувати, з ким укладено договір на газопостачання — знову ж таки з власником чи з вами.
На жаль, усієї необхідної інформації щодо наших «по-перше», «по-друге» та «по-третє» ви у своєму запитанні не навели. Тож доведеться тут змалювати усю картину, а не лише той її фрагмент, з якого ми почали свою відповідь.
А щоб нам не витрачати зайвої фарби ☺, прочитайте, будь ласка, вступну статтю про екоподаток у тематичному номері «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 30, с. 22. І особливо той її розділ, де йдеться про екоподаток за викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення. Тоді вам одразу стане зрозуміло, що
будь-який опалювальний котел — теж стаціонарне джерело забруднення, а фактичні обсяги викидів у атмосферу при згоранні палива (газу зокрема), яке використовується для роботи цього котла, — об’єкт та база оподаткування екологічним податком
А хто ж є його платником? Податківці у консультації з БЗ 120.01, роз’яснюючи питання про сплату «атмосферного» екоподатку при експлуатації такого стаціонарного джерела забруднення, як опалювальний котел, покладають обов’язок із його сплати на власника.
Водночас вони наголошують: якщо орендодавцем — власником автономної системи опалення (котла), що використовується для опалення будівлі, переданої в оренду одному або декільком суб’єктам господарювання, є звичайна фізична особа (не суб’єкт господарювання), то платником екологічного податку вона не буде. Підстава для такого висновку — п.п. 240.1.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), який узагалі не визначає фізичних осіб платниками цього податку.
При цьому не будуть його платниками й суб’єкти господарювання — орендарі будівлі або приміщень, крім випадків, коли ними укладені договори на придбання (постачання) палива (у ситуації, що розглядається, — газу) для такого джерела забруднення.
Здається, все чітко й зрозуміло. Та не поспішайте з передчасними висновками.
Бо в іншій консультації з БЗ 120.01, роз’яснюючи більш загальне питання — хто сплачує за викиди в атмосферу стаціонарним джерелом забруднення в разі передачі його в оренду — контролери крайнім називають орендаря. Мотивуючи це тим, що саме він безпосередньо забруднює атмосферне повітря своїми викидами, а орендодавець — власник джерела забруднення тут абсолютно ні до чого.
Заради справедливості зауважимо, що нам ближче якраз остання їх відповідь. Чому? А ось дивіться.
Формула для розрахунку «атмосферного» екоподатку прописана у п. 249.3 ПКУ — вона теж є у згаданій вище статті. Однак власне ця формула сама по собі нічого не варта. Бо скористатися нею на практиці неможливо, якщо на експлуатацію котла не отримано спеціальний дозвіл на викиди забруднюючих речовин стаціонарним джерелом забруднення.
Саме із цього дозволу (точніше, із документів, на підставі яких його видають — детальніше про це читайте у тій самій статті) можна достовірно визначити перелік забруднюючих речовин, що викидаються опалювальним котлом в атмосферу, та їх фактичну кількість. А отже, коректно розрахувати суму екологічного платежу до бюджету за тією формулою.
Скажемо навіть більше: експлуатацію будь-якого стаціонарного джерела забруднення можна розпочинати лише після отримання зазначеного дозволу (ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.92 р. № 2707-XII). Тобто наявність цього дозвільного документа убиває одразу двох зайців — дає можливість виконати зобов’язання перед бюджетом як платника екологічного податку та забезпечує дотримання природоохоронного законодавства!
Хто ж має отримувати такий спецдозвіл? Відповідь — у п. 1.9 Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами…, затвердженої наказом Мінприроди від 09.03.2006 р. № 108 (ср. ). У ньому під суб’єктом господарювання, який повинен отримати дозвіл на викиди, розуміється особа, яка управляє або контролює обладнання, у тому числі особа, якій відповідно до законодавства передано права володіти та користуватися обладнанням, а також забезпечувати його технічне функціонування.
Таким чином,
у разі передачі в оренду стаціонарного джерела забруднення спецдозвіл зобов’язаний отримувати орендар такого джерела забруднення
Отже, і екоподаток сплачувати саме йому. Тобто вам.
Але це, так би мовити, в ідеалі — якщо при укладенні договору оренди рік тому ваше керівництво потурбувалося про отримання цього дозволу. Тоді до початку опалювального сезону дозвіл, імовірніше за все, мав би у вас бути. І вже за IV квартал минулого року ви зобов’язані були подати відповідну «екоподаткову» звітність та сплатити цей податок до бюджету.
Якщо саме так (ну майже ідеально) склалися обставини у вас, хутчій розраховуйте свої податкові зобов’язання за обидва квартали опалювального сезону, що минув, і відображайте їх окремо у двох звітних деклараціях — за I квартал поточного року та IV квартал минулого року. Щоправда, остання буде вважатися такою, що подана з порушенням строків, а за це, як відомо, фіскали по голівці не погладять…
Та то все буде потім, а зараз просто подайте — і все. Як це правильно зробити — читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 30, с. 31.
І зауважте собі ще й таке. Залежно від того, коли ви закінчили опалювальний сезон — попереду на вас чекають один, а може й декілька звітних періодів (кварталів), коли викидів від котла у повітря не буде. У такому разі
за звітні періоди (квартали) поточного року, у яких платник екологічного податку не мав об’єкта оподаткування (зокрема, не здійснював викидів забруднюючих речовин), він зобов’язаний подавати декларацію з цього податку без відповідних додатків
Таке роз’яснення податківців міститься у категорії БЗ 120.05. Хоча з ним можна й сперечатися, апелюючи до відомого п. 49.2 ПКУ, що зобов’язує подавати звітність з того чи іншого податку лише за ті звітні періоди, у яких виникають об’єкти оподаткування або є показники, що підлягають декларуванню (детальніше про це читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 48, с. 8).
Йдемо далі. Не виключено, що події у вашому випадку могли розгортатися й не так ідеально, як ми припустили вище. Можливі ще декілька варіантів розвитку ситуації та шляхів виходу з неї.
1. Дозвіл і досі оформлений на орендодавця — суб’єкта господарювання, який продовжує сплачувати екоподаток за свій котел, а ви йому компенсуєте ці суми. Тоді мерщій отримуйте такий дозвіл на своє підприємство і розпочинайте з наступного опалювального сезону подавати «екоподаткову» звітність.
2. Дозволу в орендодавця не було зроду, й податок він не платив (або ваш орендодавець — звичайна фізособа). Тоді, крім поради оформити такий дозвіл на себе, рекомендуємо знову-таки подати дві декларації з екоподатку — за IV квартал минулого року та I квартал поточного.
А які ж податкові зобов’язання в них задекларувати — запитаєте ви. Адже раз немає спецдозволу на викиди, то немає й вихідних даних для розрахунку екоподатку. У відповідь зауважимо, що податківці довгий час узагалі не ставили обов’язок сплати екоподатку в залежність від наявності чи відсутності зазначеного дозволу (див. БЗ 120.03). Більше того, вони й досі пропонують платнику податків, який не має такого дозволу, «самостійно визначати обсяги викидів і ставки податку». Хоча при цьому не пояснюють, як це зробити. Мабуть, «на око».☺
Тож можна за ці два квартали сплатити «атмосферного» екоподатку стільки, скільки не шкода. А якщо контролерам видасться мало — надати їм можливість донарахувати його самостійно. До речі, для перевірки правильності визначення обсягів викидів вони мають право залучати за попереднім погодженням працівників тероргану Мінприроди ( п. 250.12 ПКУ). Ось тоді, якщо їхні донарахування вас улаштують, і сплатите екоподаток до бюджету в повній сумі.
Тим більше, що такий варіант для багатьох може виявитися навіть вигідним. Адже до кінця поточного року платникам-«додвадцятимільйонникам» можуть списати штрафні санкції за умови сплати донарахованої контролюючим органом основної суми податкового зобов’язання без його оскарження (детальніше читайте про це у «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 76, с. 42). Між іншим, порядок такого списання штрафів Мінфін уже затвердив (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 23, с. 4).
Як бачите, варіантів для роздумів у вас вдосталь. Тож поміркуйте гарненько — й вчиніть так, як вам здасться простіше. А надалі перед тим, як взятися за будь-яку відповідальну справу (як-от ця злощасна оренда будівлі разом з котлом чи, може, за якусь іншу), порадьтеся заздалегідь з нами. Адже ми працюємо саме для того, щоб допомагати вам.
