Рекламний відеоролик від нерезидента: платимо податки

Бухгалтерський облік

Про бухоблік витрат на замовлення рекламних відеороликів у вітчизняних авторів ми в усіх подробицях розповідали в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 71, с. 22. Ну а оскільки бухоблікові правила відображення таких послуг не залежать від того, хто був автором вашого ролика — резидент чи нерезидент, зараз укотре не повторюватимемо всіх своїх міркувань із цього приводу, а відразу ж нагадаємо головний висновок.

Єдине, про що потрібно пам’ятати, коли мова заходить саме про «нерезидентські» послуги: розрахунки в цьому випадку вам належить проводити в іноземній валюті, тобто потрібно буде враховувати правила «валютного» П(С)БО 21. Детальніше про бухоблік ЗЕД-послуг ми розповідали в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 104, с. 28.

Податок на прибуток

Абсолютно всі підприємства, незалежно від їх рівня дохідності, обліковують вартість відеоролика за бухгалтерськими правилами*. Тобто щойно витрати на оплату послуг нерезидента потрапляють до складу витрат на збут, їх сума автоматично зменшує об’єкт оподаткування на прибуток.

* У «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 71, с. 22 ми говорили про те, що високодохідники в податковому обліку вартість ролика визнають нематеріальним активом згідно з п.п. 14.1.120 ПКУ. Але на сьогодні Кодекс не містить визначення терміна «нематеріальні активи» (воно виключене з 01.01.2017 р.), тому сьогодні в податкових цілях НМА визнають ті ж активи, що й у бухобліку.

Точно так само за бухобліковими правилами відображають і суму 20-відсоткового податку на прибуток з доходу нерезидента (див. лист ДФСУ від 16.06.2016 р. № 13467/6/99-99-15-02-02-15), а також курсові різниці (за їх наявності).

Крім того, у разі отримання ЗЕД-послуг підприємством-високодохідником його фінрезультат, можливо, доведеться відкоригувати на податкові різниці за:

— п.п. 140.5.2 — на суму перевищення договірної (контрактної) вартості придбаних послуг над ціною, визначеною за принципом «витягнутої руки», при здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених ст. 39 ПКУ;

— п.п. 140.5.4 ПКУ — на суму 30 відсотків вартості послуг (окрім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ), придбаних у нерезидентів (у тому числі нерезидентів — пов’язаних осіб), зареєстрованих у державах (на територіях), указаних у п.п. 39.2.1.2 ПКУ, тобто за Переліком, затвердженим розпорядженням КМУ від 16.09.2015 р. № 977-р.

У такому разі потрібно буде збільшити бухгалтерський фінрезультат на суму такої різниці.

Податок на доходи нерезидента

Як передбачено п.п. 141.4.6 ПКУ, резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво і розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 % сум таких виплат за власний рахунок. Податківці про це говорили в листі від 29.09.2016 р. № 21170/6/99-99-15-02-02-15.

Тобто резидент при перерахуванні коштів нерезиденту в оплату вартості рекламного відеоролика одночасно перераховує 20 % цієї суми до бюджету. Причому нерезиденту він виплачує все належне йому за договором, а податок сплачує за рахунок власних коштів. Суму доходу, з якої належить платити податок, визначають за курсом НБУ, що діє на дату виплати такого доходу (категорія 102.18 БЗ).

І врахуйте! Положення міжнародних договорів при оподаткуванні «рекламної» виплати до нерезидента не застосовують (див. лист ДФСУ від 16.06.2016 р. № 13467/6/99-99-15-02-02-15).

У Декларації з податку на прибуток суму «рекламного» податку вказують у рядку 23, а також у рядку 21 таблиці 1 додатка ПН. Причому в цьому випадку подавати декларацію із заповненими рядками 23 — 25 і додаток ПН вимушені навіть єдиноподатники, а також фізичні особи (див. БЗ 102.18, лист ДФСУ від 22.02.2017 р. № 3721/6/99-99-15-02-02-15 // «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 25, с. 6). Стосовно строків подання декларації позиція податківців поки що не до кінця зрозуміла: у консультації в категорії 108.05 БЗ вони просто вимагають подавати декларацію за рік, але частіше трапляються роз’яснення, де вони говорять про те, що потрібно орієнтуватися на строки надання «єдиноподатної» звітності (див. листи від 07.04.2016 р. № 7782/6/99-99-19-02-02-15, ГУ ДФС у м. Києві від 24.03.2017 р. № 6253/10/26-15-12-05-11, ІПК ГУ ДФС у Харківській обл. від 22.11.2017 р. № 2684/ІПК/20-40-12-04-14). Тож яким чином звітувати (за рік чи квартал), краще уточнити у своїх податківців.

ПДВ

У ПДВ-обліку отримання від нерезидента послуг з виготовлення рекламного відеоролика розглядають як імпорт послуг. При цьому місце постачання таких послуг визначають за правилами п. 186.3 ПКУ, тобто таким місцем вважається місце, в якому одержувач послуг зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності. Тобто в цьому випадку, коли замовник — резидент України замовляє відеоролик у нерезидента, місцем постачання послуг вважається територія України. Відповідно, така операція є об’єктом обкладення ПДВ на підставі п.п. «б» п. 185.1 ПКУ. Податківці до такого ж висновку дійшли в листі від 16.10.2015 р. № 21850/6/99-99-19-03-02-15.

Ідемо далі. Оскільки в нашому випадку продавець послуг — нерезидент не є платником ПДВ, то нарахувати і сплатити ПДВ-зобов’язання за свій рахунок повинен саме покупець (пп. 180.2 і 208.2 ПКУ). І зверніть увагу:

Аналогічного висновку доходять також податківці (див. листи ДФСУ від 03.10.2016 р. № 21407/6/99-99-15-03-02-15 і від 28.03.2017 р. № 6312/6/99-99-15-02-02-15).

До речі, податківці наполягають: платниками ПДВ з вартості послуг нерезидентів є в тому числі й ФОП — неплатники ПДВ* (див. ІПК ДФСУ від 14.08.2017 р. № 1587/С/99-99-13-01-02-14/ІПК і категорію 101.19 БЗ).

* Навіть незважаючи на те, що з п. 208.1 ПКУ виходить, що цей порядок діє тільки в тому випадку, коли постачання здійснює особа-нерезидент, не зареєстрована як платник податку, особі, зареєстрованій як платник ПДВ, або будь-якій іншій юридичній особі — резидентові. Відповідно, на послуги, отримані підприємцем — неплатником ПДВ, його дія не поширюється.

Базою для нарахування ПДВ з отриманих від нерезидента послуг є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків і зборів, за винятком ПДВ, включеного в ціну придбання відповідно до законодавства (п. 190.2 ПКУ). При цьому контрактну вартість в іноземній валюті перераховують у гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ на дату виникнення податкових зобов’язань.

Цікаво, що база оподаткування може також включати податки і збори, сплачені нерезидентом у своїй країні у зв’язку з наданням таких послуг. Звичайно ж, за умови, що такі податки і збори нерезидент включив у договірну вартість (див. категорію 101.19 БЗ).

При отриманні послуг від нерезидентів без їх оплати базу оподаткування визначають виходячи зі звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

ПДВ-зобов’язання з вартості «нерезидентських» послуг нараховують за загальним правилом першої події: на дату списання коштів з банківського рахунку платника в оплату послуг або на дату оформлення документа, що підтверджує факт постачання послуг нерезидентом (абзац третій п. 187.8 ПКУ).

Подальші дії одержувача послуг залежать від його ПДВ-статусу.

Одержувач — платник ПДВ суму нарахованих ПДВ-зобов’язань показує в податковій накладній (ПН), оформленій на таку операцію. ПН складають за правилами п. 12 Порядку № 1307:

— у полі «Індивідуальний податковий номер постачальника (продавця)» показують умовний ІПН «500000000000»;

— у полі «Постачальник (продавець)» зазначають найменування (П. І. Б.) нерезидента і через кому — країну, в якій зареєстрований нерезидент (продавець). При цьому якщо найменування нерезидента перекласти українською мовою неможливо, податківці дозволяють заповнювати це поле без перекладу державною мовою (див. категорію 101.16 БЗ);

— у графах, відведених для заповнення даних покупця, одержувач послуг указує свої дані.

Покупцеві таку ПН не направляють, про що в її верхній лівій частині роблять позначку «Х» і проставляють тип причини 14 — «Складена одержувачем (покупцем) послуг від нерезидента».

Приклад оформлення ПН на вартість послуг, отриманих від нерезидента, ви знайдете в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 78, с. 14.

Оформлену за всіма правилами ПН обов’язково реєструють у ЄРПН.

Підстава для цього — п.п. «в» п. 198.1 ПКУ.

Зверніть увагу! З абзацу четвертого п. 198.2 ПКУ виходить, що ПК з ПДВ показують на дату складання платником податків ПН за такою операцією, за умови її реєстрації в ЄРПН. Тобто доки одержувач послуги не складе ПН і не зареєструє її в ЄРПН, він не зможе суму нарахованого ПДВ показати у складі ПК. А звідси — ще один висновок: тягнути з реєстрацією таких ПН не варто, мало того, що при цьому відкладається право на ПК, так ще в разі пропуску встановлених строків реєстрації ПН можна поплатитися штрафом за п. 120¹.1 ПКУ.

У Декларації з ПДВ суму нарахованих ПДВ-зобов’язань показують у рядку 6 у звітному періоді їх виникнення. У свою чергу, суму ПК за «нерезидентськими» послугами показують у рядку 13. При цьому діє таке правило:

Принаймні так податківці роз’яснюють у категорії 101.23 БЗ.

Одержувач «нерезидентських» послуг — неплатник ПДВ ПН не виписує (п. 208.4 ПКУ). Але про свої ПДВ-зобов’язання йому звітувати все ж потрібно. Для цього використовують спеціальний Розрахунок податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Такий Розрахунок належить до податкової звітності з ПДВ (п. 6 розд. I Порядку № 21) і його форма затверджена наказом № 21. Його складають тільки в разі здійснення відповідних операцій (п. 9 розд. III Порядку № 21) і подають у строки, встановлені для місячної Декларації з ПДВ: протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Нараховану в Розрахунку суму ПДВ-зобов’язань перераховують до бюджету протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку надання розрахунку.

Про всі нюанси нарахування неплатниками ПДВ податку з «нерезидентських» послуг, а також про порядок надання Розрахунку ми розповідали в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 104, с. 24.

Ну і на закінчення давайте розглянемо облік «нерезидентських» послуг на прикладі.

Приклад. Підприємство замовило нерезиденту рекламний відеоролик своєї продукції, який демонструватиметься по телебаченню в Україні. Вартість послуг зі створення відеоролика склала $5000. 24.11.2017 р. нерезидент передав відеоролик підприємству-резидентові. 27.11.2017 р. резидент погасив кредиторську заборгованість перед нерезидентом.

Офіційний курс НБУ склав (курс умовний):

— на дату надання послуг з виготовлення відеоролика (24.11.2017 р.) — 26,86 грн./$;

— на дату погашення заборгованості (27.11.2017 р.) — 26,91 грн./$.

У бухобліку витрати на виготовлення рекламного відеоролика на замовлення відображають так:

Облік «нерезидентських» послуг з виготовлення рекламного відеоролика