Кавомашина — вона, цукор — він, а два ПЗ — це «воно»…

Одразу визначимося, для кого буде кава. Якщо тільки для віп-клієнтів, а співробітники до неї доступу не матимуть, то це чистої води (точніше — міцної кави ☺) представницькі витрати, «господарність» яких беззаперечна («Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 51, с. 6). Якщо ж кава призначена для співробітників і клієнтів без обмеження доступу, то все складніше.

Почнемо з кавомашини.

Не станемо аж надто зациклюватися на питанні, «виробничий» це об’єкт чи «невиробничий» (про особливості обліку невиробничих ОЗ читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 17, с. 7). Але фіскали на те й фіскали, щоб традиційно відмовляти подібним необоротним активам у їх «виробничості».

Будемо відверті: якщо кулер для питної води і саму воду, і той самий кондиціонер, як правило, вдається легко продавити до складу «виробничо-господарських» активів, а електрочайник і тим більше холодильник з телевізором — через раз (а частіше — тільки після судової тяганини), то визнання кавомашини «виробничо-господарською» напевно викличе спротив податківців.

Отже, якщо ви твердо впевнені у своїх здібностях переконати контролера, можете сміливо купувати на фірму не тільки «виробничо-господарську» кавомашину, а й… кальян такого самого призначення (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 17, с. 26). ☺ У такому разі вам не доведеться морочитися з альтернативними правилами податкового обліку оренди кавомашини через її невиробничість. Бо ви розглядатимете всі ці премудрості щодо кавомашини нарівні з орендою, скажімо, верстата (див. «орендний» спецвипуск «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 94). Загалом, таким «шалено хоробрим» бухгалтерам усе інше — аж до зазначеного нижче щодо обліку кави — можна не читати…

Так чи інакше, усе одно потішимо вас (причому як мало- так і високодохідників): навіть визнаний вами невиробничий характер орендованої кавомашини в податковоприбутковому обліку не спричинить жодних значних відмінностей порівняно з орендою верстата. Ну, хіба що буде така особливість, як віднесення на витрати через «компенсацію» податкового кредиту (ПК) сум ПДВ, що сплачуються у складі орендної плати. Узагалі ж, щодо ПДВ-особливостей обліку негосподарської кавомашини (і дармової кави) слід сказати детальніше.

Ви добре знаєте, що, на відміну від «бухоблікового» податку на прибуток, для цілей оподаткування ПДВ принципово важливим є критерій використання придбаного активу саме в господарській діяльності платника ПДВ. У зазначеному спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 94, с. 26 ви читали, що спочатку «сліпо» (але, зрозуміло, на підставі податкової накладної (ПН), зареєстрованої в ЄРПН вашим орендодавцем) віднесений до ПК відповідний «вхідний» ПДВ у складі вашого орендного платежу за кавомашину має бути «скомпенсований» нарахуванням податкового зобов’язання (ПЗ) згідно з «негосподарським» п.п. «г» п. 198.5 ПКУ. У результаті ця сума «погасить» ПК і потрапить до витрат.

А тепер про каву. Безкоштовну. Знову ж таки, що стосується такої передачі кави (зрозуміло, у складі приготованого напою, що включає також воду, — з якою все давно зрозуміло, а також, можливо, цукор — з яким усе абсолютно аналогічно каві), то з точки зору податковоприбуткового обліку у вас не буде проблем. Ви це знаєте з «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 22, с. 16. Разом з іншими виробничо-господарськими витратами вартість придбання кави та цукру (зрозуміло, разом із «вхідним» ПДВ — на підставі абзацу п’ятого п. 9 П(С)БО 9 «Витрати») зменшить ваш фінансовий результат до оподаткування. І навіть високодохідникам не доведеться його коригувати (оскільки в ПКУ немає відповідних «різниць»).

Із «вхідним» ПДВ усе гірше. Причому, якщо ви «не хочете бути героєм», тобто погоджуєтеся з негосподарністю не тільки самої кавомашини, а й кави до неї — усе гірше не просто, а набагато… ☹

Як ви знаєте з тієї ж публікації у «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 22, с. 8, при безоплатному постачанні кави з цукром усім співробітникам та захожим клієнтам, які її п’ють (а згідно з п. 185.1 ПКУ тут від постачання вам ніяк не відкрутитися), ви зобов’язані нарахувати на вартість такого постачання відповідне ПЗ, та не одне, а два! Дивіться: перше ПЗ — це ПДВ згідно з п. 188.1 ПКУ — на вартість придбання кави (без ПДВ) як суму перевищення такої мінімальної бази оподаткування над договірною ціною постачання (що дорівнює 0). Причому, його вам доведеться нарахувати в будь-якому разі — навіть якщо ви вважаєте цю каву господарською. А друге ПЗ — це «компенсуючий» ПДВ згідно з п.п. «г» п. 198.5 ПКУ, якщо ви визнаєте цю каву негосподарською.

Зрозуміло, що про необхідність нарахування ПЗ таким платником ПДВ не один раз, а саме двічі ми пишемо із сумом у серці… ☹ Не станемо переказувати всі перипетії цієї проблеми і маневрування фіскалів від позиції «одне ПЗ» до позиції «два ПЗ». Згадаємо тільки статтю в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 22, с. 8 (де представлена погана, але формально законна позиція) і найостанніший «зигзаг удачі» від податківців у «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 33, с. 2 (де вони повернулися до хорошої позиції після того, як висловлювали погану)… До речі, у першій з цих статей подано детальні рекомендації з прикладами заповнення — увага! — аж трьох ПН: (1) «нульової» — з типом причини «02»; (2) на суму «мінбази» — з типом причини «15»; (3) «компенсаційної» — з типом причини «13».

Що вам економити, вирішуйте самі: свої нерви чи копійчаний ПДВ…

Як «ложечку меду» зазначимо, що обидві такі суми ПЗ спокійно ляжуть на ваші бухгалтерські витрати і зменшать фінрезультат для податковоприбуткового обліку. До того ж, не викличуть необхідності їх подальших коригувань.

А закінчимо на позитиві. ☺

Оскільки кава з кавомашини (і цукор) споживається вашими співробітниками і обласканими клієнтами, так би мовити, НЕперсоніфіковано, то в 103.02 БЗ податківці прямо пишуть, що об’єкт для ПДФО відсутній. А отже — відсутній він і для ВЗ! Тож кавоманьте на здоров’я!

І дивіться проводки «вприкуску»…

Облік орендованої кавомашини і загальнодоступної кави (цукру)