Позиція податкових органів
На думку податківців, платник завищив ПК, зберігши його за отриманими товарами, які не були оплачені протягом строку позовної давності. Такий ПК слід було відкоригувати. Податківці міркували таким чином: якщо не було оплати, товари стають безоплатно отриманими, за ними міняється (на 100 % зменшується) сума компенсації. А отже, платник не має права на ПК і повинен відкоригувати його на підставі ст. 192 ПКУ (оскільки встановлений нею перелік підстав для коригувань — невичерпний і в тому числі за допомогою неї можна відкоригувати ПК при списанні безнадійної кредиторки).
Рішення справи судом
На жаль, під час судового розгляду судами виносилися протилежні рішення.
Так, суд першої інстанції цілком підтримав платника: позовні вимоги підприємства задовольнив, визнав протиправним і відмінив ППР. Спростовуючи думку податківців, суд вказав на те, що ПКУ не вимагає коригувати ПК після закінчення строку позовної давності. Також суд підкреслив, що «коригувальна» ст. 192 ПКУ встановлює винятковий перелік підстав для ПДВ-коригування. При цьому операції зі списання заборгованості в ньому відсутні. Тому ПК залишається недоторканним.
А ось подальші судові інстанції, розглядаючи справу, на жаль, підтримали сторону фіскалів, а не платника.
Так, суд апеляційної інстанції скасував рішення нижчого суду і підтримав податківців. При цьому суд погодився з підходом контролерів про «невинятковий» перелік коригувальних підстав у ст. 192 ПКУ. Тому висновок апеляції:
списання безнадійної кредиторки призводить до зміни суми компенсації вартості товарів та є підставою для коригування ПК відповідно до ст. 192 ПКУ
Особливо вражає, що далі апеляційну інстанцію на вищому рівні в усьому підтримав Верховний Суд (ВС)*, який на сьогодні є судом касаційної інстанції (ст. 24, 327 КАСУ). На думку ВС, апеляція все розсудила правильно і підприємство при списанні безнадійної кредиторки повинне було відкоригувати ПК з ПДВ.
* Див. постанову ВС від 06.02.2018 р. у справі № 804/7561/15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/ 72065133).
Думка редакції
Найсвіжіша постанова вищої судової інстанції — Верховного Суду — тривожний знак! Оскільки останнім часом у битвах з податківцями за «безнадійний» ПК суди переважно вступалися за платників. Хоча були і рішення на користь податківців (детальніше історію питання див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 72, с. 6; № 98, с. 13). І ось цього разу фіскалів підтримав «сам» Верховний Суд, причому в спорі з «немалим» платником ☹.
Нагадаємо, що податківці споконвіку вимагали коригувати ПК при списанні безнадійної кредиторки. На їх думку, товари/послуги, отримані, але не оплачені протягом строку позовної давності, стають безоплатно отриманими, отже, факт їх придбання відсутній, тому покупець повинен зменшити ПК з ПДВ (листи ДФСУ від 05.10.2015 р. № 21062/6/99-99-19-03-02-15, від 29.06.2016 р. № 14038/6/99-99-15-03-02-15; лист ГУ ДФС у м. Києві від 19.01.2016 р. № 701/10/26-15-11-02-13).
З такими аргументами податківців було важко погодитися — наші контраргументи вам добре відомі:
— по-перше, товари (роботи, послуги) не відповідають визначенню «безоплатно отриманих» (п.п. 14.1.13 ПКУ), оскільки поставлялися не безоплатно, а за договором купівлі-продажу (і із закінченням строку давності форма договору не міняється);
— по-друге, умова оплатності після закінчення строку давності нікуди не зникає і сторони продовжують залишатися кредитором та боржником. Адже звернутися до суду кредитор може і після закінчення строку давності (ч. 2 ст. 267 ЦКУ), а боржникові навіть після закінчення такого строку не забороняється погашати борг;
— по-третє, зверніть (!) увагу, «коригувальна» ст. 192 ПКУ не вимагає коригувати ПК після закінчення позовної давності. А визначальною підставою для коригування ПДВ називає «зміну суми компенсації» (яка, у свою чергу, можлива в строго (!) визначених випадках: при поверненнях, перегляді цін, помилках — і ці випадки вичерпні). Словом, розмова про коригування доречна лише тоді, коли сума компенсації міняється. Тобто для коригування перш за все важлива головна умова — щоб змінювалася сума компенсації.
Проте, як ми з’ясували вище,
при списанні безнадійної кредиторки жодної «зміни суми компенсації» не відбувається
сторони не передомовляються про суму компенсації, не обнуляють ціну на товар.
Але ВС тут чомусь спільно з податківцями угледів «зміну суми компенсації» і далі, звертаючи увагу на те, що перелік коригувань у ст. 192 ПКУ невичерпний (тоді як він вичерпний), присудив коригування «безнадійного» ПК*. І до речі, ще один з аргументів (до якого раніше також апелювали суди, підтримуючи платників, щоб уникнути подвійного відображення сум у податковому обліку), що списану кредиторку (з урахуванням ПДВ) покупець у той же час включив у дохід, ВС тепер не приймає.
* Хоча, що відмітно, у разі списання безнадійної кредиторки з нерезидентом контролери самі визнають, що сума компенсації не міняється (БЗ 101.10).
Як це розуміти? Чи вважати це зміною позиції судів?
Чи не відвернуться тепер служителі Феміди від платників? Сподіваємося, що ні. Хоча наразі стверджувати щось складно. Подивимося, якими будуть справи в судовій практиці після такого «лякаючого» дзвіночка від ВС.
До речі, ч. 5 ст. 242 КАСУ не забороняє нижчим судам відступати від правової позиції ВС. Можливо, при проходженні інших подібних позовів всією судовою вертикаллю все зміниться на краще. Процесуальні підстави для таких припущень надає ст. 346 КАСУ.
Ну і звичайно ж, укотре зауважимо: питання з ПК-коригуванням виникатиме тоді, коли борг перетвориться на безнадійний. У зв’язку з цим можливий шлях вирішення проблеми — максимально відтягнути годину «Х». Тобто не доводити борги до безнадійних. Для цього, наприклад, у договорі (чи в додатковій угоді) сторони зі спільної згоди можуть установити триваліший строк позовної давності (ст. 259 ЦКУ), що перевищує «звичайні» 3 роки (ст. 257 ЦКУ). Або ще можна діяти таким чином: підписати акт звіряння або відповісти на претензію. У такому разі (після визнання боргу боржником) перебіг строку позовної даності переривається (ч. 1 ст. 264 ЦКУ) і після переривання відлік строку позовної давності починається наново (ч. 3 ст. 264 ЦКУ). Детальніше про позовну давність див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 78; 2017, № 58, с. 92.
