Умовно всі «безРКшні» випадки можна розділити на дві групи: (1) коригувальні події, які фізично відбуваються, але нічого не змінюють у ПДВ-обліку; (2) реальні коригування, цебто ситуації, коли реально змінюється сума ПЗ чи ПК. Поговоримо окремо про кожну із цих груп.
«Псевдокоригувальні» події. Зі статті на с. 4 сьогоднішнього номера ви вже дізналися про загальні правила щодо випадків, коли необхідно складати РК. Зі ст. 192 ПКУ випливає, що РК складається переважно з двох причин: (а) або змінюється сума компенсації вартості товарів чи послуг, постачання яких зафіксовано у ПН (перегляд цін після фактичного постачання товарів чи послуг, повернення товарів, повернення суми попередньої оплати); (б) або у ПН виправляються помилки, не пов’язані зі зміною суми компенсації товарів/послуг. Крім того, існує така специфічна причина для складання РК, як зміна номенклатури товарів чи послуг, що постачаються згідно з ПН. Тож фактично РК складається у випадку, якщо змінюється хоча б один з обов’язкових реквізитів ПН, що їх визначено у п. 201.1 ПКУ.
Так от, бувають випадки, коли відбуваються події, які формально підпадають під ознаки коригувальних, але не змінюють жодних реквізитів ПН, якою первісно оформлено постачання товарів чи послуг.
Найпростіший приклад: постачальник отримав аванс* і під нього відвантажив товар, а покупець його повернув через неналежну якість і зажадав отримати таку ж кількість такого ж товару й за такою ж ціною, але належної якості. У цьому випадку має місце фактичне повернення товару, але РК не складається. Адже ідеться не про зміну будь-яких первісних умов договору, а лише про належне виконання первісних умов. Постачальник не повертає покупцю гроші, а постачає під них товар належної якості. Відтак, жодні реквізити «авансової» ПН не змінюються і коригувати за допомогою РК немає чого. Докладно про цю ситуацію читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 29, с. 28.
* Сміливі платники, на нашу думку, можуть використовувати цей принцип і в тому випадку, коли першою подією було відвантаження і покупець вже встиг перерахувати оплату. Особливо це актуально в роздробі, де є обмеження щодо зменшення ПЗ (п.192.2 ПКУ): ми обходимо його. А от обережним платникам, імовірно, слід дослухатися до фіскалів. А фіскали стверджують, що на дату повернення товару отримані постачальником кошти набудуть статусу попередньої оплати (див. також БЗ 101.04). Тобто в цьому випадку, на думку фіскалів, зміниться дата виникнення ПДВ-зобов’язань і тому РК буде потрібен. Якщо ж оплати зовсім не було — РК буде потрібен у будь-якому випадку.
Реальні коригувальні безРКшні події. За настання таких подій обов’язково змінюються суми ПЗ і ПК. Однак така зміна в ПДВ-обліку і в декларації з ПДВ відображається без залучення РК.
Найпростішим прикладом схожих операцій є зменшення ПК покупцем у зв’язку із тим, що отримані ним товари не були оплачені покупцем протягом строку позовної давності**. Фіскали наголошують, що такий податковий кредит покупець зменшує без РК, на підставі бухгалтерської довідки (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 101.23). Докладніше про це читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 78, с. 9; 2017, № 92, с. 5.
** Або у зв’язку із тим, що кредитор припинив своє існування (докладніше — у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 17, с. 13).
Вочевидь, фіскали наполягають саме на бухдовідковому коригуванні тому, що ПН для цілей обліку «живе» 1095 днів, тоді як на бухдовідку жодні «податкові» строки давності не поширюються (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 101.13).
З цієї ж причини фіскали заперечують право постачальника скласти РК у випадку, коли покупець повертає товари (і покупцю повертають гроші) за постачанням, з моменту якого минуло 1095 днів. У цьому випадку, на думку фіскалів, ідеться про зворотне постачання: покупець при поверненні товарів відображає їх «відвантаження» з ПДВ-зобов’язаннями (і складає нову ПН), а продавець, який повертає гроші за свої товари, відображає «оплату» таких товарів і податковий кредит щодо їх «придбання» (див. консультацію із БЗ, підкатегорія 101.15).
