* Річ у тім, що послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ч. 1 ст. 901 ЦКУ). Після того, як послугу надано, ніякого активу в підприємства не залишається.
У підприємства
Співпраця з підприємцем для підприємства — це чудовий варіант одразу організувати собі витрати, і тим самим оптимізувати податок на прибуток. Вартість послуг, отриманих від підприємця, враховується при визначенні прибуткового об’єкта оподаткування в загальному порядку (за правилами бухгалтерського обліку).
Причому такий варіант добування витрат підходить як малодохідникам, так і високодохідникам, що коригують фінрезультат на різниці.
Факт отримання послуг (робіт) не формує в податковоприбутковому обліку різниць, що впливають на бухфінрезультат
Єдине, необхідно визначитися з послугами, які ви отримаєте від підприємця, щоб їх вартість не довелося пов’язувати з отриманням доходу. Домовляйтесь краще на ті послуги, вартість яких можна відобразити у витратах миттєво, — у періоді отримання. Пояснимо.
У бухобліку діє принцип нарахування та відповідності доходів і витрат (ст. 4 Закону про бухоблік**). Він передбачає, що витрати визнають витратами періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 П(С)БО 16 «Витрати»). Тому якщо придбання послуг (робіт) потрібні для отримання регулярного доходу (який, скажімо, отримуємо частіше, ніж раз на рік), то з цією ж періодичністю покупцеві, по-хорошому, слід фіксувати і «пов’язані з ним» витрати.
** Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.
Якщо ж витрати неможливо прямо пов’язати з доходом, їх визнають витратами в періоді здійснення (п. 7 П(С)БО 16).
Отже, витрати підприємство повинне визнавати в тому періоді, до якого вони належать: спільно з доходом або в періоді фактичного понесення (якщо безпосередньо їх пов’язати з доходом проблематично).
Увага! Якщо це послуги оренди, то тут підключаються ще й орендні правила П(С)БО 14 «Оренда» — відображати витрати від оренди на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов’язаних з використанням об’єкта (пп. 9, 17 П(С)БО 14).
Крім того, зважте: акт надання послуг — документ, що фіксує надання послуг і прийняття їх замовником за кількістю. Утім і він не завжди є показником для відображення витрат. Навіть якщо його немає, відкладати момент відображення витрат на інший період не слід (ч. 5 ст. 9 Закону про бухоблік). Дата відображення операції у бухобліку не прив’язана до дати оформлення первинного документа. Тому якщо первинний документ від контрагента запізнюється, то доцільно відобразити витрати на підставі внутрішнього документа — самоакта. Головне, щоб самоакт містив усі обов’язкові реквізити з ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік (докладніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 62, с. 29, № 71, с. 14).
Але неоплату послуги (роботи) слід контролювати. Увага! Після закінчення строку позовної давності (визнання заборгованості безнадійною) суму непогашених зобов’язань доведеться включити до складу інших операційних доходів (Кт 717) (п. 5 П(С)БО 11 «Зобов’язання», п. 15. П(С)БО 15 «Доходи»).
Проте якщо правильно «відтягувати» закінчення строку позовної давності за договором, з відображенням доходу можна потягнути ще довше (див. «Податки та бухгалтерський облік», № 44, с. 38).
У підприємця
Підприємцю ж це взагалі нічого не коштуватиме. Здійснивши послуги і надавши підприємству акт, він у себе доходи не відображає. Адже і підприємці-загальносистемники, і підприємці-спрощенці відображають доходи за касовим методом.
У загальносистемників згідно з п. 177.2 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю підприємця.
І як зазначено в п.п. 2 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат*, до її графи 2 вписують дохід «… зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, до каси платника податків та/або отримані готівкою…».
* Затверджений наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. № 481.
В єдиноподатників доходом згідно з п. 292.1 ПКУ визнається дохід, отриманий протягом звітного періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Тож у підприємців
оподатковуваний дохід виникає у момент отримання готівки або в момент зарахування безготівкової виручки на поточний рахунок
Отже, до тих пір, поки гроші на рахунок за надані послуги не надійдуть, доходу у підприємця не буде. І не важливо, що послуги вже виконано та підтверджено актом.
Корисно знати
Проте щоб усе пройшло без зайвих проблем, потрудіться договір надання послуг із підприємцем оформити у письмовій формі (п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦКУ).
Крім того, обов’язково прослідкуйте, щоб у договорі було чітко зазначено, що стороною виступає саме фізособа-підприємець, а не просто фізична особа. Тоді, враховуючи норми (ст. 51 ЦКУ), його діяльність оподатковуватиметься за підприємницькими правилами і відповідними нормативно-правовими актами.
І, звісно ж, не забудьте отримати від підприємця документальне підтвердження його реєстрації як ФОП (докладніше про це див «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 76, с. 72).
Інакше ви ризикуєте стати податковим агентом фізичної особи, яка надала вам послуги, що супроводжуватиметься обов’язком утримати ПДФО (та ВЗ) із сум виплачених (нарахованих) йому доходів (п.п. 165.1.36, п. 177.8 ПКУ).
І ще важливий момент. Щоб раптом у контролюючих органів не виникло запитання щодо фіктивності такого правочину (зважаючи на відкладену оплату), постарайтеся все-таки факти отримання послуг переконливо задокументувати. Крім акта, добре було б ще оформити замовлення на надання послуг, а підприємцю хоча б мати калькуляцію їх вартості.
Але навіть якщо за наявності договору й акта податківці запідозрять їх ненадання, майте на увазі: згідно з ч. 2 ст. 234 ЦКУ фіктивний правочин визнається недійсним не ким іншим, як судом!
І по-хорошому, податківці не мають права виписати податкове повідомлення-рішення, якщо їм примариться, що операції за договором фіктивні. До тих пір, поки не буде рішення суду про недійсність і визнання такого правочину фіктивним, його таким називати не можна. Крім того, має бути встановлено намір обох сторін на вчинення саме такого «дефектного» правочину (п. 3.11 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 11, постанова ВС від 28.02.2018 р. у справі № 909/330/16).
