«Не дай собі засохнути!», або Обліковуємо питну воду

Один з універсальних способів освіжитися — випити прохолодної водиці ☺. Вже давно незамінним помічником тут є кулер для води — пристосування для охолодження, розливу, дозування питної води. А для тих, хто встановлює кулер, необхідними аксесуарами є одноразові склянки.

Тому описуючи облік питної води, не можна обійти стороною облік операцій з придбання кулера і одноразових склянок. Першим виникає запитання про господарність усіх цих витрат.

Господарність придбань

Питна вода може придбаватися як для співробітників, так і для відвідувачів суб’єкта господарювання. Якщо воду придбавають тільки для відвідувачів, то це

Детальніше про це можна прочитати в «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 41, с. 14.

Інша справа, коли вода призначена тільки для співробітників або відразу і тих, і інших. Тут аргументація може бути трохи складніша, але, вважаємо, й тут цілком можна вписатися в господарську діяльність підприємства. Пояснимо.

Основний аргумент на користь зв’язку з господарською діяльністю таких придбань — це обов’язок роботодавця створити безпечні і здорові умови праці (ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-XII). До того ж відсутність живильної рідини може призвести до неуважності співробітників (звідси помилки і травми на роботі), а в деяких випадках — навіть до зневоднення організму, що має серйозні наслідки для здоров’я.

Загалом, можна сказати, що питна вода для співробітників — це предмет першої необхідності. Причому суди також визнають господарність таких витрат (див. постанову ВС від 24.01.2019 р. у справі № 812/822/15 // reyestr.court.gov.ua/Review/79409664).

Само собою, одноразові склянки і кулер тісно пов’язані із забезпеченням співробітників і відвідувачів питною водою, тобто витрати на їх придбання відносяться до госпдіяльності підприємства.

Бухоблік рулить

Правила бухгалтерського обліку тут досить прості. Придбаваючи актив, насамперед його треба класифікувати як оборотний (запаси, МШП) або необоротний (ОЗ, МНМА).

Кулер. Це об’єкт, строк корисного використання якого перевищує один рік. Отже, однозначно він в обліку класифікується як необоротний актив. Залежно від величини вартісного критерію, встановленого на підприємстві, необоротний актив обліковують як ОЗ чи МНМА.

Найчастіше для зближення з податковим обліком вартісний критерій для розмежування ОЗ і МНМА у бухобліку встановлюють у розмірі 6000 грн. У такому разі, якщо вартість кулера перевищує 6000 грн. — його визнають ОЗ (субрахунок 106), якщо менше 6000 грн. — МНМА (субрахунок 112).

До речі, якщо підприємство не хоче придбавати кулер у власність, завжди є можливість узяти його в оренду. У такому разі сам кулер підприємство обліковує на балансі, а орендна плата відображатиметься у звітному періоді її нарахування у складі витрат за напрямами його використання.

Питна вода, одноразові склянки. І те, й інше належить до запасів і обліковується на субрахунку 209. Витрати на придбання таких запасів відображаються в періоді їх фактичного здійснення (у міру списання запасів) і теж за напрямом їх використання (рахунки 91, 92, 93).

Поворотна тара. Зазвичай питна вода поставляється в поворотній тарі (пластикових бутлях), право власності на яку до підприємства не переходить. Підприємство повинне повернути власникові саме ту тару, яка була від нього отримана, а не подібну (того ж роду і якості).

У такому разі її облік ведеться на позабалансовому субрахунку 023 «Матеріальних цінності на відповідальному зберіганні». При первинному придбанні води окремо може оплачуватися заставна вартість поворотної тари. Ці заставні засоби зависають на позабалансовому рахунку 05 «Гарантії і забезпечення надані». Після повернення тари постачальникові заставна сума повертається підприємству і списується із позабалансового рахунка 05.

Якщо право власності на поворотну тару під отриманими товарами переходить до підприємства-покупця, то воно повинне зарахувати її до складу своїх активів (Дт 115, 284, 204, 22).

У цьому випадку підприємство зобов’язане повернути продавцеві товару тару такого ж роду і якості, а не саме ту, що була отримана (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 27, с. 25; 2016, № 76, с. 88).

Податковоприбутковий облік

Податковий облік повністю орієнтований на бухгалтерські правила. У бухобліку право на визнання витрат не залежить від зв’язку з господарською діяльністю. Водночас ПКУ також не передбачає будь-яких коригувань фінансового результату за негосподарськими операціями. Причому незалежно від того, пропонує в принципі ПКУ рахувати платникові податкові різниці чи ні (лист ДФСУ від 02.06.2015 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15).

У зоні ризику можуть виявитися тільки дорогі кулери, які підприємство віднесе до невиробничих* ОЗ. Стосуватися це може тільки осіб, зобов’язаних коригувати фінрезультат на податкові різниці.

* Під невиробничими розуміють ОЗ, які не використовуються в господарській діяльності платника податку на прибуток.

Проте, по-перше, вартість більшості кулерів не перевищує 6000 грн., а у такому разі «амортизаційні» коригування не застосовуються (лист ДФСУ від 06.06.2019 р. № 2559/6/99-99-15-02-02-15/ІПК). А по-друге, можна довести виробничий характер будь-якого кулера.

ПДВ-нюанси

На відміну від податковоприбуткового обліку, для цілей ПДВ дуже важливий зв’язок із госпдіяльністю. Така залежність є обов’язковою умовою збереження податкового кредиту (ПК).

Так, спершу будь-який вхідний ПДВ збільшує ПК незалежно від подальшого використання таких придбань** (пп. 198.6, 201.10 ПКУ). Але, якщо товари/послуги призначені або надалі використовуватимуться не в господарській, пільговій, неоподатковуваній діяльності, то нараховують «компенсуючі» зобов’язання з ПДВ (п. 198.5 ПКУ).

** За наявності податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, або іншого документа, що є підставою для відображення податкового кредиту, згідно з п. 201.11 ПКУ.

У цілому, зв’язок витрат із забезпечення питною водою співробітників і відвідувачів з господарською діяльністю, на наш погляд, не повинен викликати складнощів.

Що стосується безкоштовного розповсюдження запасів, то тут виникає об’єкт оподаткування ПДВ (п. 185.1 ПКУ) і нараховувати податкові зобов’язання (ПЗ) слід виходячи з мінбази (п. 188.1 ПКУ). При цьому податківці не наполягають на нарахуванні «компенсуючих» ПЗ за п. 198.5 ПКУ за умови відображення ПЗ згідно з пп. 185.1, 188.1 ПКУ (лист ДФСУ від 23.05.2019 р. № 2343/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, 101.06 БЗ).

Тобто

При цьому складає податкову накладну «на себе» з типом причини «15» і кодом зведеності «3» (пп. 11, 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.2015 р. № 1307).

Зверніть увагу на один цікавий момент, викладений у вищезгаданих консультаціях фіскалів. Вони говорять про можливість ненарахування ПДВ при безкоштовній роздачі, якщо виконуються визначені ними умови.

Так, якщо вартість безкоштовно роздаваних товарів уключається в ціну продажу готової продукції, використаної в оподатковуваних операціях, пов’язаних з отриманням доходу, окремих ПЗ за операцією безкоштовної передачі не виникає. Вважається, що такі безкоштовно передані товари/послуги потрапили під ПДВ-оподаткування у складі тієї операції, у вартість якої були включені.

Тобто, в принципі, особливо сміливі платники, спираючись на такий підхід фіскалів, можуть через калькуляцію доводити, що витрати на воду/склянки покриваються продажною вартістю товарів, послуг. Детальніше про зв’язок калькуляції і ПЗ див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 46, с. 5.

Щодо поворотної тари зазначимо таке. Як сказано в п. 189.2 ПКУ, у базу оподаткування ПДВ не включають вартість тари, яка згідно з договором визначена як поворотна (заставна). Тільки якщо в строк, що перевищує 12 календарних місяців з моменту надходження поворотної тари, вона не буде повернена постачальникові, вартість такої тари потрапляє у базу оподаткування ПДВ одержувача.

Проте якщо за договором постачання право власності на тару (з індивідуальними ознаками) від продавця до покупця не переходить, то така операція не підпадає під визначення терміна «постачання» з п.п. 14.1.191 ПКУ (ср. ). Тобто така операція, в принципі, не є об’єктом для нарахування ПДВ-зобов’язань, тобто в цьому випадку п. 189.2 ПКУ взагалі не працює.

Персоніфікація доходу: ПДФО і ВЗ

Якщо не хочете проблем з персоніфікацією, яка потягне за собою нарахування ПДФО, ВЗ та ще і ЄСВ, рекомендуємо максимально розмити коло споживачів води. Пояснимо чому.

Так, якщо ви в колективному договорі або в іншому документі прописали, що «на водопій» можуть ходити тільки працівники підприємства, то ви тим самим чітко окреслите коло споживачів.

Далі міркування контролерів цілком можуть бути такими. Кожен працівник підприємства має право на воду, а отже, кожен працівник є одержувачем доходу. І не важливо, що хтось сьогодні не скористався своїм правом, а хтось попив за себе і за свого друга. Але ж усі працівники рівні (немає дискримінації) — отже, і дохід вони отримують у рівних сумах.

І така логіка проглядає в листах податківців (див. листи ДФСУ від 03.06.2019 р. № 2535/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, від 15.11.2018 р. № 4828/6/99-99-13-02-03-15/ІПК).

Саме тому, щоб у фіскалів не виникало бажання усе взяти і розділити порівну,

Тоді, по суті, не буде жодних інструментів, щоб вирахувати дохід конкретної фізичної особи, оскільки з’явиться невизначена кількість сторонніх осіб.

Сподіваємося, тепер із порядком обліку кулера і питної води, жодних труднощів не буде. Тож освіжайтеся — пийте воду з задоволенням!

А для закріплення матеріалу наведемо приклад обліку операцій, пов’язаних із забезпеченням співробітників і відвідувачів питною водою, у проводках.

Обліковуємо кулер, воду та одноразові склянки