1. Замовлення автобуса. Підприємство через скасування регулярних перевезень громадян пасажирським транспортом цілком може на період карантину організувати доставку працівників до місця роботи і назад замовленим автобусом (який працює в режимі спеціальних регулярних перевезень згідно з п. 13, 40 — 45 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою КМУ від 18.02.97 р. № 176). Такого роду пасажирські перевезення під обмеження з постанови КМУ від 11.03.2020 р. № 211 не потрапляють.
З перевізником оформляється договір на постачання послуг перевезення й у кінці кожного місяця підписується акт приймання-передачі таких послуг.
ПДФО, ВЗ. Якщо роботодавець організовує безоплатну доставку співробітників на роботу / з роботи, то формально в них виникає дохід (п.п. «е» п.п. 164.2.17 ПКУ).
Проте тут не слід скидати з рахунків можливість персоніфікації одержувачів доходу і визначення суми доходу кожного такого одержувача. Адже сторонній перевізник, рухаючись по затвердженому маршруту, (1) може забирати працівників з різних місць посадки і при цьому (2) не вести обліку працівників, які скористалися наданою ним можливістю з доставки до місця роботи і назад. У результаті в роботодавця в такій ситуації відсутня об’єктивна можливість визначити достовірно дохід кожного працівника, що скористався послугою доставки. А якщо дохід визначити неможливо, то й питання з ПДФО і ВЗ відпадає саме собою.
Але попереджаємо! У питанні доставки працівників за рахунок роботодавця податківці дотримуються іншої позиції! Вони наполягають, що вартість перевезення оподатковується ПДФО і ВЗ у складі інших оподатковуваних доходів (див., наприклад, лист ДФСУ від 18.09.2018 р. №4081/6/99-99-13-02-03-15/ІПК і коментар до нього в «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 95, лист ГУ ДФСУ в Закарпатській обл. від 28.02.2019 р. № 818/ІПК/10/07-16-13-02-12).
Тож якщо ви не готові сперечатися з податківцями, зважайте на їхню думку. Інакше будьте готовими обстоювати свою позицію в суді. Практика тут позитивна (див., наприклад, постанову Восьмого апеляційного адмінсуду від 16.12.2019 р. у справі № 857/10404/19).
ЄСВ. У будь-якому разі ЄСВ не буде. Немає персоніфікації — немає ЄСВ. Є персоніфікація — дивимося п. 7 розд. ІІ постанови КМУ від 22.12.2010 р. № 1170: вартість послуги з доставки працівників на роботу (з роботи) не є базою нарахування ЄСВ.
Бухоблік/податок на прибуток. Витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад із залученням замовленого автобуса перевізника підприємство визнає в тому звітному періоді, у якому їх здійснило. Відображають такі витрати за напрямом (Дт 91, 92, 93 або 949).
З податку на прибуток об’єкт оподаткування визначають від суми фінрезультату до оподаткування, розрахованого за правилами бухобліку (норми ПКУ різниць у цьому випадку не передбачають). Тож абсолютно всі витрати на замовлення автобуса для розвезення працівників сформують у підприємства базу оподаткування податком на прибуток.
ПДВ. Якщо перевізник — платник ПДВ, то, отримавши від нього ПН, складену на послуги перевезення і зареєстровану в ЄРПН, підприємство суму ПДВ, сплачену у складі вартості послуги, має право включити до податкового кредиту (пп. 198.2, 201.10 ПКУ).
Надалі нараховувати компенсуючі ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ не потрібно. По-перше, у підприємства в наявності будуть документи, що підтверджують зв’язок оплачених послуг перевезення працівників з госпдіяльністю. По-друге, податківці вже давно пропагують підхід про ненарахування компенсуючих ПЗ за умови, що послуги доставки працівників включаються до вартості товарів/послуг, постачання яких оподатковується ПДВ, і це підтверджує калькуляція ціни або інший подібний документ (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 74, с. 3; 2019, № 54, с. 3).
2. Компенсація проїзду на таксі. Необхідно видати наказ по підприємству, в якому зафіксувати факт, обґрунтування, порядок і періодичність здійснення такої компенсації.
Для компенсації працівникам вартості проїзду на таксі будуть потрібні підтвердні документи (щонайменше квитанції про оплату, рахунки-замовлення тощо — див. «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 71, с. 3). Тому з метою підтвердження здійснення цих витрат працівників слід зобов’язати збирати документи або просто інформацію для підтвердження понесених витрат на робочі поїздки в таксі.
ПДФО, ВЗ. Дійсно, при компенсації працівникам проїзду з роботи та/або на роботу в них виникає оподатковуваний дохід. Ми вважаємо, що такий дохід — зарплата. Адже п.п. 2.3.4 Інструкції № 5 визначає суму компенсації працівникам вартості проїзду на роботу (з роботи) однією зі складових оплати праці.
Проте будьте уважними! Якщо можливість такої компенсації не зазначена в прийнятому на підприємстві документі, що встановлює перелік зарплатних виплат (у розділі «Оплата праці» колдоговору або трудового договору, укладеного з працівником), то податківці при перевірці, найімовірніше, наполягатимуть, що така компенсація для цілей ПДФО є додатковим благом на підставі п.п. «г» п.п. 164.2.17 ПКУ (див. консультацію, розміщену в БЗ 103.02). А це означає, що до Податкового розрахунку за формою № 1ДФ такий дохід потрапить з ознакою доходу «126». Крім того, зазначений дохід включають і до бази оподаткування ВЗ (п.п. 1.2 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Підприємству-роботодавцеві із суми компенсації доведеться утримати ПДФО (18 %) і ВЗ (1,5 %). Оскільки виплата «компенсаційного» доходу здійснюватиметься в грошовій формі, то до бази оподаткування він увійде без збільшення на натуральний коефіцієнт, а на руки працівник отримає суму компенсації за вирахуванням ПДФО і ВЗ.
У формі № 1ДФ компенсацію-зарплату відображайте в загальній сумі зарплати, нарахованої працівникові за звітний квартал, з ознакою доходу «101».
Якщо ж ви готові погодитися з податківцями і визнати компенсацію додатковим благом для цілей ПДФО, то в Податковому розрахунку відобразіть її з ознакою доходу «126».
ЄСВ. А ось для цілей ЄСВ сума компенсації працівникам вартості проїзду на роботу (з роботи) — однозначно зарплата. Оскільки інші виплати, що мають індивідуальний характер, належать до фонду оплати праці (див. п.п. 2.3.4 Інструкції № 5, п.п. 5 п. 3 розд. IV Інструкції № 449). Отже, на суму компенсації доведеться нараховувати 22 % ЄСВ.
На жаль, поки що змін до ПКУ і Закону про ЄСВ, що дозволяють не оподатковувати суму компенсації витрат на проїзд, у тому числі й на таксі, на період карантинного скасування регулярних перевезень громадян пасажирським транспортом ПДФО, ВЗ і ЄСВ, не внесено. Тож підприємство не звільнене від ролі податкового агента та сплати ПДФО, ВЗ і ЄСВ до бюджету.
Єдине, якщо підприємство вчасно не сплатить ПДФО, ВЗ і ЄСВ, у тому числі й з компенсації витрат на таксі, у період з 1 березня по 31 травня, штрафні санкції до нього застосовані не будуть (п. 521 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ)*.
* Детальніше про карантинні заходи див. «Податки та бухгалтерський облік», 2020, № 24, с. 24.
Бухоблік/податок на прибуток. Якщо компенсація витрат на проїзд у таксі на роботу / з роботи буде передбачена колективним або трудовим договором у розділі «Оплата праці», то ці суми будуть зарплатною статтею витрат, тобто обліковуватися на субрахунку 661 (або 663, якщо як додаткове благо).
ПДВ. Оскільки ідеться про грошову компенсацію працівникам вартості проїзду на таксі, то в ПДВ-обліку ні податкового кредиту, ні податкових зобов’язань не буде.
