Втрата статусу
Якщо виявиться так, що в єдиноподатника на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів значиться податковий борг (ПБ) у сумі, що перевищує 1020 грн*, то така помилка загрожує платникові втратою єдиноподаткового статуту. Щоправда, відбувається це не автоматично — саме на винного платника покладається обов’язок перейти на загальну систему оподаткування в останній день другого з двох послідовних кварталів (ч. 8 п.п. 298.2.3 ПКУ).
* Раніше (до 23.05.2020 р.) розмір податкового боргу для цих цілей значення не мав.
Наприклад: за даними електронного кабінету в єдиноподатника 3 групи на 1 квітня, 1 травня, 1 червня, 1 липня, 1 серпня та 1 вересня 2020 року зафіксовано недоїмку зі сплати єдиного податку в сумі більшій, ніж 1020 грн (навіть на 0,01 грн**). До речі, не має значення, ПБ за цей період був тільки за єдиним податком або за різними податками (наприклад, земельний податок).
** Див. «Податки & бухоблік», 2019, № 19, с. 16 і 30.
Якщо на будь-яку з вищезазначених дат вам вдалося зменшити заборгованість до 1020 грн або повністю її погасити, то, вважаємо, уникнути втрати єдиноподаткових статусу можна. Якщо це не так і ви не сперечаєтеся з фактом недоїмки, то з четвертого кварталу 2020 року безпечніше залишити лави спрощенців. Для цього вам треба подати заяву до контролерів не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (п.п. 298.2.1 ПКУ). Виходячи з нашого прикладу — не пізніше 18 вересня 2020 року.
Попутно зауважимо: якщо спрощенець не знав, що є платником будь-якого податку (наприклад, податку на нерухомість) і, відповідно, не платив його, то у такому разі ПБ не утворюється «заднім числом». Отже, втрата єдиноподаткового статусу йому не загрожує.
А якщо нічого не робити?
Якщо спрощенець самостійно не залишить спрощенку, то «допомогти» йому в цій ситуації можуть податківці. Зроблять це вони з першого числа кварталу, наступного за кварталом, у якому допущено порушення (п. 299.11 ПКУ). Найсумніше в тому, що це може бути зроблено «заднім числом». А в такому разі відповідальність виникає така, начебто ви весь цей час працювали на загальній системі оподаткування. Тобто вам потрібно було сплачувати податки як при роботі на загальній системі, проводити всі розрахункові операції через РРО/ПРРО, реєструватися платником ПДВ, досягши реєстраційного критерію, тощо. До того ж вам загрожують штрафи за ігнорування всіх цих обов’язків***.
*** Про наслідки анулювання єдиноподаткового статусу див. у «Податки & бухоблік», 2019, № 12, с. 4.
Загалом, враховуючи всі можливі наслідки, якщо ви вже потрапили в таку халепу, — безпечніше перейти на загальну систему самостійно. Від того, що ви й надалі вважатимете себе єдиноподатником, нічого не зміниться. Податківці анулюють ЄП-реєстрацію «заднім числом».
Визначаємо податковий борг
Наявність ПБ з податкових зобов’язань (ПЗ), не пов’язаних з госпдіяльністю особи як платника ЄП, не є підставою для анулювання реєстрації платником ЄП. Наприклад, наявність у фізособи ПБ з податків, з яких контролери визначили податкові зобов’язання такій особі як несуб’єкту господарювання (див. 107.09 БЗ, втратила чинність з 23.05.2020 р., але, вважаємо, позиція фіскалів не змінилася).
Крім того, не кожна недоїмка в обліковій картці платника податків може вважатися податковим боргом. ПБ складається з: узгодженого ПЗ, узгодженого штрафу і нарахованої пені (пп. 14.1.175, 14.1.39 ПКУ). При цьому пеня стає ПБ відразу після її нарахування, а от щоб штраф і ПЗ переросли в ПБ, вони мають бути узгодженими.
Узгоджений штраф. Штраф за прострочення сплати податку стає узгодженим тільки після того, як єдиноподатник отримує податкове повідомлення-рішення (ППР) із сумою цього штрафу (п.п. 54.3.3, пп. 58.1, 54.5 ПКУ). Без ППР штраф не може перетворитися на ПБ (п.п. 14.1.175 ПКУ).
Строк сплати штрафу відлічується саме з моменту отримання підприємцем ППР від податківців (п. 57.3 ПКУ). Якщо ж такого повідомлення немає, то немає ані строку сплати, ані прострочення платежу. Зверніть увагу: для штрафів застосовують стандартний строк давності — 1095 днів (ст. 114 ПКУ). А раз так, то якщо за цей період податківці так і не надіслали ППР із сумою штрафу, вони вже не мають права цього зробити.
Узгоджене ПЗ. Це зобов’язання, самостійно розраховане й зазначене в поданій декларації, або зобов’язання, розраховане податковим органом, не оскаржене в установлений строк (ст. 54 і 56 ПКУ).
Для третьої групи ЄП усе просто: узгодження ПЗ відбувається на підставі декларації, яка щоквартально подається. Не сплатили вчасно — відразу утворився податковий борг.
А ось спрощенці груп 1 і 2 сплачують авансові внески з ЄП до 20-го числа поточного місяця згідно з нарахуваннями податківців. Тобто узгодження через декларацію не відбувається. Не буде узгодження зобов’язань через ППР. Бо за несплату авансових внесків податківці відправляти ППР не квапляться (п. 56.12 ПКУ). Ось і виходить, що формально за несплаченими авансовими внесками ЄП узгодження ПЗ не світить, а отже, і ПБ нібито й не виникає. Щоправда, вважаємо, доводити це доведеться через суд.
Що стосується суми несплаченого ЄСВ, виходячи з п. 1.3 ПКУ, вона не потрапляє під визначення ПБ у розумінні п.п. 14.1.175 ПКУ. Тому недоїмка за сумами ЄСВ до втрати статусу спрощенця не приводить.
Ложка меду
Сам факт недоплати в обліковій картці платника податків не підтверджує наявність у нього податкового боргу. Рішення про анулювання ЄП-реєстрації фіскали можуть прийняти виключно на підставі акта перевірки, як того вимагає п. 299.11 ПКУ. Якщо протягом строку позовної давності (1095 днів) перевірка контролерами проведена не буде, то підстави для анулювання єдиноподаткового статусу «за строком давності» зникнуть. Хоча, на практиці, фіскали не поспішають дотримуватися встановленого порядку дій. Але суди в такому разі на боці платника (див. «Податки & бухоблік», 2020, № 57, с. 20).
Загалом, якщо податківці вчасно не відреагують на несплачений ПБ (у тому числі пеню), після закінчення строку давності (1095 днів) платник звільняється від його сплати і такі суми підлягають списанню (п. 101.1, п.п. 101.2.3, п. 102.4 ПКУ). Утім, вирішувати вам: піти самому здатися чи жити «на пороховій бочці» три роки.
«А мне б сначала все начать...»
Якщо ви захочете повернутися на спрощенку після самостійного виходу з неї згідно з ч. 8 п.п. 298.2.3 ПКУ, то це можливо зробити з урахуванням загальних правил ст. 298 ПКУ. Обмеження щодо неможливості зареєструватися платником ЄП протягом чотирьох послідовних кварталів (з дати анулювання) повинно торкатися тільки тих суб'єктів, яким примусово анулювали ЄП-реєстрацію за актом перевірки (п. 299.11 ПКУ, лист ДФСУ від 13.11.2017 р. № 30848/7/99-99-13-01-02-17).
