З чого вибираємо?
Сільгосптоваровиробники постійно перебувають у виборі між однією з трьох систем оподаткування: загальною, звичайним єдиним податком, а також сільгоспЄП. Кожна з цих систем оподаткування по-своєму приваблива для аграрного підприємства:
— загальна система оподаткування дає змогу сплачувати податкові зобов’язання з податку на прибуток (для юросіб) та податку на доходи (для ФОП), спираючись виключно на результати своєї роботи за рік (є прибуток — платиш податок, немає — ні). Хоча мінусом цієї системи оподаткування є навантаження у сплаті інших податків і зборів плюс важкий і трудомісткий облік;
— ЄП дає змогу працювати без обов’язку сплачувати ПДВ (крім групи 3 ЄП зі ставкою 3 %) і звільняє від сплати деяких податків (земподатку). Водночас мінусами цієї системи є обмеження у сумі отриманого доходу, сплата податку незалежно від результатів діяльності (тільки для тих, хто обрав 1 та 2 групи ЄП), ну і, звичайно, неврахування специфіки агровиробництва (у періоди, коли відбувається масовий продаж сільгосппродукції (навесні), підприємству доводиться не тільки сплатити найбільший розмір податку зі свого доходу, а ще й нести великі витрати на вирощування врожаю);
— сільгоспЄП, на відміну від інших систем оподаткування,
враховує специфіку виробництва сільгосппродукції, а саме сезонність виробництва продукції рослинництва
Чого тільки варта методика сплати нарахованих податкових зобов’язань, коли за періоди, в які підприємство несе в основному тільки затрати на виробництво (перші два квартали року), податок сплачується у найменшому розмірі, а в періоди реалізації продукції (ІІІ та IV квартали) — у збільшеному. Крім того, той, хто обирає сільгоспЄП, отримає звільнення від сплати різних податків і зборів, а розмір податку не залежить від суми отриманого доходу чи прибутку, а прив’язаний до площі сільгоспугідь.
Водночас у відсутності прив’язки розміру податку до результатів діяльності криється й найбільший мінус цієї системи оподаткування. Навіть коли ФОП чи юрособа отримає збиток, їй усе одно доведеться сплатити розраховану на початок року суму податку.
Але незважаючи на це, для аграрія сільгоспЄП, зазвичай, є доволі гарною системою оподаткування. А щоб ви в цьому переконалися, нижче наведемо, від сплати яких податків буде звільнено аграрія, який обере сільгоспЄП.
Звільнення для платників сільгоспЄП
Юрособа чи ФОП, яка стане платником сільгоспЄП, отримує звільнення від сплати низки податків і зборів та інші пільги (п. 297.1 ПКУ), а саме:
1) звільняються від сплати податку на прибуток підприємств. Водночас це звільнення не поширюється на сільгосптоваровиробника, який здійснює на користь нерезидента-юрособи або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва на території України) будь-які виплати з доходів із джерелом їх походження з України (перелічені у п.п. 141.4.1 ПКУ). При виплаті доходів нерезидентам платник сільгоспЄП буде все одно зобов’язаний утримувати і сплачувати податок на репатріацію і подавати декларацію з податку на прибуток (п. 297.5 ПКУ).
Це твердження стосується і ФОП — платників сільгоспЄП при виплаті будь-якого «нерезидентського» доходу з перелічених у п.п. 141.4.1 ПКУ. На цьому неодноразово наголошували й податківці (див. лист ДФСУ від 08.11.2018 р. № 4735/Л/99-99-13-01-02-14/ІПК, категорія 102.16 БЗ). При цьому ФОП — платники сільгоспЄП, як і юрособи, при виплаті таких доходів повинні за підсумками звітного періоду, у якому здійснюється виплата, подати декларацію з податку на прибуток, заповнивши в ній тільки «нерезидентські» рядки 23 і 25, а також додаток ПН до неї. Інші рядки заповнювати не потрібно (див. «Податки та бухгалтерський облік». 2019, № 85, с. 17).
Майте на увазі: податок на репатріацію не утримують з доходів, що виплачуються нерезидентам — фізособам. Їх доходи оподатковують ПДФО згідно з п. 170.10 ПКУ (див. підкатегорії 102.16 БЗ);
2) звільняються (для ФОП) від сплати податку на доходи фізосіб «за себе» у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника сільгоспЄП (фізособи);
3) звільняються від сплати податку на майно, в частині земподатку за земельні ділянки, що використовуються для ведення сільгоспвиробництва. Це звільнення стосується як землі, що належить юрособі, так і землі фізособи, що створила ФОП, яка використовується для ведення сільгоспвиробництва.
За землю, яка використовується не в сільгоспдіяльності, земподаток доведеться сплачувати на загальних підставах
До відома! Податківці у категорії 111.02 БЗ погоджуються, що ФОП — платник сільгоспЄП отримує звільнення від сплати земподатку за сільгоспземлі та/або землі водного фонду, що використовуються ними для ведення агротоваровиробництва.
Водночас вони чомусь мовчать про те, як отримати таке звільнення. Річ у тому, що ФОП не є суб’єктом права власності на землю. Земля, що використовується для ведення діяльності ФОП, закріплюється на праві власності за фізособою, яка створила такого ФОП. Тому, на наш погляд, щоб отримати таке звільнення, фізособа — власник землі має повідомити податківців (які нараховують їй земподаток) про те, що за належну їй землю земподаток не сплачується. Як це зробити, читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 46, с. 20.
При цьому, якщо в сільгосптоваровиробника є в оренді землі державної та комунальної власності, що робить аграрія платником податку на майно в частині орендної плати, то звільнення від сплати цієї складової податку на майно він не отримає. За такі землі податок у вигляді орендної плати сплачується у повному обсязі;
4) звільняються (і юрособи, і ФОП) від сплати рентної плати за спецводокористування. Звертаємо увагу: на сьогодні платниками рентної плати за спецводокористування є тільки первинні водокористувачі, тобто ті, що на підставі дозволу на спецводокористування здійснюють забір води із водного об’єкта, в тому числі із свердловини. Тому аграрії, які використовують воду із свердловини для господарських цілей, наприклад напування тварин чи зрошення землі, не будуть сплачувати рентну плату за воду, видобуту із свердловини.
Водночас від сплати рентної плати за видобування корисних копалин (води) платник сільгоспЄП не звільняється.
Окрім цього, і для юросіб, і для ФОП установлено більш лояльні критерії для невіднесення місць зберігання пального до акцизних складів. Так, щоб у платника сільгоспЄП його місце зберігання пального, яке він використовує для зберігання пального виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, не було акцизним складом, потрібно просто, щоб на його склад протягом календарного року не надійшло пального в об’ємах, що перевищують 10000 куб. метрів (без урахування об’єму пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії) (п.п. 14.1.6 ПКУ). При цьому об’єм ємностей, що є на складі, ролі не відіграє. Детально про це у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 59, с. 22;
Також ФОП матимуть змогу отримати починаючи з 01.01.2020 р. держпідтримку у вигляді часткової сплати ЄСВ (від 10 до 90 % мінімального страхового внеску) протягом 10 років за членів/голову сімейного ФГ. Детально про отримання такої держпідтримки читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 103-104, с. 2.
Крім того, фізособи, які передаватимуть в оренду платнику сільгоспЄП (як юрособі, так і ФОП) землю, отримують звільнення від сплати плати за землю в частині земельного податку (п. 281.3 ПКУ). Це звільнення хоч і не стосується безпосередньо платників сільгоспЄП, а поширюється на фізосіб-орендодавців, та все ж дає платникам сільгоспЄП гарний козир у двобої за орендодавців порівняно з орендарями, які обрали інші системи оподаткування.
