1. Підприємці-єдиноподатники

В обраному У обране
Друк
Податки та бухгалтерський облік Жовтень, 2019/№ 85
Розмову про підприємців ми розпочнемо з єдиноподатників. Щоправда, залишимо осторонь платників єдиного податку групи 4. Вони варті окремої бесіди поза цим спецвипуском. Тут же ґрунтовно розберемо питання, що стосуються роботи підприємців-єдиноподатників груп 1 — 3. І перше, на чому зупинимося, — основні правила роботи на єдиному податку.

1.1. Єдиний податок: основні правила

Плануєте працювати як фізособа-підприємець на спрощеній системі оподаткування? Чудово! Але пам’ятайте, що кожна з «єдиноподаткових» груп має свої особливості й обмеження. Більше того, є спільні для всіх вимоги, невиконання яких закриває дорогу до спрощеної системи незалежно від групи, яка обирається. І тільки повне дотримання всіх умов, установлених п. 291.5 ПКУ, відкриє вам шлях до статусу єдиноподатника тієї чи іншої групи. Умовно обмеження для платників єдиного податку можна поділити на два види:

1) за суб’єктним складом;

2) за видами діяльності.

Розглянемо їх щодо фізосіб-підприємців (далі — ФОП).

Обмеження за суб’єктним складом

Тут можна виокремити два стримуючих фактори:

1. Не можуть перейти на спрощену систему підприємці, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник у результаті дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Це встановлено п.п. 291.5.8 ПКУ.

Що цікаво, не може бути перешкодою для отримання «єдиноподаткового» статусу заборгованість з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ). Річ у тому, що питання погашення зобов’язань і сплати ЄСВ норми ПКУ не регулюють (п. 1.3 ПКУ). А отже, заборгованість із цього внеску не вважається податковим боргом.

Поставтеся уважно до отриманих податкових повідомлень-рішень. Адже якщо встигнути їх оскаржити в 10-денний строк (в адміністративному або судовому порядку), суми, зазначені в них, не набудуть статусу погодженого грошового зобов’язання до самого закінчення процедури оскарження (п. 56.15 ПКУ). Тобто повідомлення-рішення не стане перешкодою для переходу на єдиний податок.

2. Єдиноподатниками не можуть бути фізичні особи — нерезиденти. Це чітко визначено п.п. 291.5.7 ПКУ.

Під нерезидентами, зокрема, розуміють фізичних осіб, які не є резидентами України (п.п. 14.1.122 ПКУ). Водночас відповідно до п. 177.12 згаданого Кодексу іноземці та особи без громадянства, зареєстровані підприємцями згідно із законодавством України, є резидентами. Тому зазначені суб’єкти можуть бути платниками єдиного податку за умови дотримання інших вимог, що висуваються для перебування на спрощеній системі оподаткування. Такої ж думки дотримуються і податківці (див. підкатегорію 107.03 БЗ*).

* База знань, розміщена на офіційному сайті ДПСУ: zir.sfs.gov.ua.

Щоб подивитися повну версію, підпишіться на журнал Ви вже підписалися? Увійти

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити