1. Підприємці-єдиноподатники

Податки & бухоблік Жовтень, 2019/№ 85
В обраному У обране
Друк
Розмову про підприємців ми розпочнемо з єдиноподатників. Щоправда, залишимо осторонь платників єдиного податку групи 4. Вони варті окремої бесіди поза цим спецвипуском. Тут же ґрунтовно розберемо питання, що стосуються роботи підприємців-єдиноподатників груп 1 — 3. І перше, на чому зупинимося, — основні правила роботи на єдиному податку.

1.1. Єдиний податок: основні правила

Плануєте працювати як фізособа-підприємець на спрощеній системі оподаткування? Чудово! Але пам’ятайте, що кожна з «єдиноподаткових» груп має свої особливості й обмеження. Більше того, є спільні для всіх вимоги, невиконання яких закриває дорогу до спрощеної системи незалежно від групи, яка обирається. І тільки повне дотримання всіх умов, установлених п. 291.5 ПКУ, відкриє вам шлях до статусу єдиноподатника тієї чи іншої групи. Умовно обмеження для платників єдиного податку можна поділити на два види:

1) за суб’єктним складом;

2) за видами діяльності.

Розглянемо їх щодо фізосіб-підприємців (далі — ФОП).

Обмеження за суб’єктним складом

Тут можна виокремити два стримуючих фактори:

1. Не можуть перейти на спрощену систему підприємці, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник у результаті дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Це встановлено п.п. 291.5.8 ПКУ.

Що цікаво, не може бути перешкодою для отримання «єдиноподаткового» статусу заборгованість з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ). Річ у тому, що питання погашення зобов’язань і сплати ЄСВ норми ПКУ не регулюють (п. 1.3 ПКУ). А отже, заборгованість із цього внеску не вважається податковим боргом.

Поставтеся уважно до отриманих податкових повідомлень-рішень. Адже якщо встигнути їх оскаржити в 10-денний строк (в адміністративному або судовому порядку), суми, зазначені в них, не набудуть статусу погодженого грошового зобов’язання до самого закінчення процедури оскарження (п. 56.15 ПКУ). Тобто повідомлення-рішення не стане перешкодою для переходу на єдиний податок.

2. Єдиноподатниками не можуть бути фізичні особи — нерезиденти. Це чітко визначено п.п. 291.5.7 ПКУ.

Під нерезидентами, зокрема, розуміють фізичних осіб, які не є резидентами України (п.п. 14.1.122 ПКУ). Водночас відповідно до п. 177.12 згаданого Кодексу іноземці та особи без громадянства, зареєстровані підприємцями згідно із законодавством України, є резидентами. Тому зазначені суб’єкти можуть бути платниками єдиного податку за умови дотримання інших вимог, що висуваються для перебування на спрощеній системі оподаткування. Такої ж думки дотримуються і податківці (див. підкатегорію 107.03 БЗ*).

* База знань, розміщена на офіційному сайті ДПСУ: zir.sfs.gov.ua.

Обмеження за видами діяльності

Тепер поговоримо про те, якими ж видами діяльності заборонено займатися єдиноподатникам. Так, платниками єдиного податку не можуть бути ФОП, що здійснюють такі види діяльності:

1. Діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора).

Це обмеження почне діяти з дня набрання чинності законом, що регулює питання діяльності у сфері грального бізнесу. На сьогодні гральний бізнес в Україні заборонено.

Варто мати на увазі, що до азартних ігор не належать, зокрема, гра в більярд, кеглі (боулінг) та інші ігри, які проводяться без отримання гравцем призу (виграшу), гра на гральних автоматах типу «кран-машина», де як виграш гравець отримує виключно матеріальні речі (іграшки, цукерки тощо). На це вказує ч. 2 ст. 1 Закону № 1334.

Зазначену «неазартну» діяльність (наприклад, з організації боулінгу або більярду) слід відносити до розділу 93 КВЕД-2010. Тоді як організація азартних ігор віднесена до розділу 92.

Таким чином,

на проведення неазартних ігор для ФОП-єдиноподатників жодної заборони немає

Підтверджують це й податківці в консультації, наведеній у підкатегорії 107.01 БЗ.

Також зауважте, що під лотерейну діяльність не підпадають усякого роду безоплатні розіграші призів у рекламних цілях, які влаштовує ФОП — виробник або продавець товарів (п.п. 14.1.101 ПКУ). Крім того, податківці не проти перебування на єдиному податку підприємців — розповсюджувачів миттєвих лотерей (див. роз’яснення в підкатегорії 107.01 БЗ).

2. Обмін іноземної валюти. Діяльність з обміну валют можуть вести тільки банки, фінустанови й оператори поштового зв’язку, які мають ліцензію НБУ. Тобто така діяльність для ФОП у принципі недоступна.

3. Виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів. Нагадаємо, що до підакцизних товарів належать: спирт, алкогольні напої, пиво (крім квасу «живого» бродіння); тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; пальне; автотранспортні засоби, кузови до них, причепи та напівпричепи; електроенергія (ст. 215 ПКУ).

Згадане обмеження не стосується:

роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів (далі — ПММ) у ємностях до 20 літрів**. Із зазначеного формулювання випливає, що єдиноподатникам не можна здійснювати оптову торгівлю ПММ незалежно від об’єму тари. На цьому раніше наполягали і податківці (див. роз’яснення, розміщене в підкатегорії 107.03 БЗ***).

** Детально про продаж таких ПММ див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 59, с. 29.

*** Зараз це роз’яснення переведене до складу нечинних, проте не думаємо, що податківці змінили свою позицію.

Так, при оптовій торгівлі здійснюється продаж товару для його подальшого перепродажу або іншого використання в підприємницькій діяльності. У свою чергу, при роздрібній торгівлі товари призначено для особистого некомерційного використання, тобто продаж здійснюється кінцевому споживачеві. Тому необхідно бути максимально уважними, щоб не підпасти під заборону;

— діяльності ФОП, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додавання спирту) і столових вин.

Також єдиноподатникам дозволено:

— торгувати талонами на паливо (у разі якщо немає фізичної передачі палива і продаж талонів здійснюється як торговельна послуга). Адже реалізації підакцизних товарів у цьому випадку не відбувається (див. консультацію в підкатего- рії 116.01 БЗ);

— імпортувати і торгувати електронними сигаретами (рідиною для них), люльками та кальянами, оскільки до тютюнових виробів такі товари не належать (див. лист Міндоходів від 04.07.2014 р. № 4403 /б/99-99-21-03-14). А ось тютюн для кальяну, що підпадає під код 2403 11 УКТ ЗЕД, — підакцизний товар. І податківці послугу з паління такого тютюну через кальян розглядають як постачання цього підакцизного товару (див. роз’яснення в підкатегорії 115.03 БЗ).

4. Видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. Переліки дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння можна знайти в ст. 1 Закону № 637.

Виняток: виробництво, постачання, продаж (реалізація) ювелірних і побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення і напівдорогоцінного каміння. Але! Займатися такою діяльністю можуть тільки єдиноподатники групи 3 зі сплатою єдиного податку за ставкою 5 % (п. 293.3 ПКУ).

У групах 1 і 2 платників єдиного податку підприємцям можна займатися лише наданням окремих «ювелірних» послуг

Зокрема, вони можуть здійснювати діяльність з ремонту годинників, виготовлення ювелірних виробів за індивідуальними замовленнями і надавати послуги з ремонту ювелірних виробів (пп. 23, 28 і 29 п. 291.7 ПКУ).

5. Видобуток, реалізація корисних копалин (крім реалізації корисних копалин місцевого значення). Переліки корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення затверджено постановою № 827.

Що цікаво, єдиноподатники можуть без проблем торгувати виробами з корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення, виготовленими із сировини, придбаної в суб’єктів господарювання, які здійснюють їх видобуток. На це податківці вказують у роз’ясненні, наведеному в підкатегорії 107.03 БЗ. Також немає обмежень на торгівлю складними з’єднаннями і сумішами, до яких належать пестициди й агрохімікати (див. лист ГУ ДФС у Волинській обл. від 01.03.2018 р. № 828/К/03-20-08-07/ІПК).

Зверніть увагу: підземні води належать до корисних копалин загальнодержавного значення. Тому

суб’єкти господарювання, які здійснюють видобуток і реалізацію води, не мають права перебувати на спрощеній системі оподаткування

Про це говорять податківці в листі ДФСУ від 18.11.2015 р. № 10767/Б/99-99-17-02-02-14.

Важливо! На думку податківців, ця заборона не містить винятків для осіб, які видобувають корисні копалини без мети отримання доходу, у тому числі виключно для власних потреб (див. підкатегорію 107.03 БЗ).

Більше того, як зазначають фіскали в роз’ясненні з підкатегорії 108.01.01 БЗ*, власник свердловини не може бути платником єдиного податку навіть у тому випадку, якщо така свердловина надається в оренду.

* Це роз’яснення стосується юридичних осіб — єдиноподатників, проте вважаємо, що таку ж позицію податківці приймуть і щодо підприємців.

6. Діяльність у сфері фінансового посередництва.

Заборона не поширюється на діяльність у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом про страхування, сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розд. III ПКУ.

Згідно з ч. 3 ст. 333 ГКУ фінансове посередництво — це діяльність, пов’язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, що здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.

Але тут будьте особливо уважними, оскільки податківці часто трактують поняття «фінансове посередництво» на свій лад. Так, фінансовим посередництвом (група 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» КВЕД-2010) вони вважають, зокрема, надання поворотної фінансової допомоги (див. лист ДФСУ від 14.11.2017 р. № 2609/К/99-99-13-02-03-14/ІПК, роз’яснення з підкатегорії 107.04 БЗ).

Ми такий підхід вважаємо помилковим. Надання в позику власних коштів узагалі не може вважатися фінпосередництвом. Адже така операція не пов’язана з отриманням і перерозподілом фінансових коштів (див. ч. 3 ст. 333 ГКУ). На додачу видача безвідсоткової позики не несе в собі ознак фінансової послуги (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2664), оскільки не спрямована на отримання прибутку*.

* Більше про це див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 16, с. 3.

Водночас переконати фіскалів у помилковості їх твердження буде непросто. Тож якщо ви плануєте працювати на спрощеній системі оподаткування, краще утримайтеся від надання поворотної фінансової допомоги як підприємець.

Крім того, як фінансове посередництво податківці розцінюють і придбання/продаж цінних паперів та корпоративних прав (крім власних). Про це свідчать листи ГУ ДФС у Закарпатській обл. від 19.05.2017 р. № 280/ІПК/10/07-16-12-02-10, ДФСУ від 18.09.2018 р. № 4079/6/99-99-12-02-03-15/ІПК і роз’яснення з підкатегорії 107.03 БЗ.

До того ж, на думку податківців, платники єдиного податку не можуть бути поручителями за договором поруки. Принаймні таку позицію вони висловили щодо юросіб (див. роз’яснення, наведене в підкатегорії 108.01.02 БЗ). Не думаємо, що до фізосіб-підприємців вони поставляться лояльніше. Хоча, на наш погляд, така їх позиція законодавчо не обґрунтована.

7. Діяльність з управління підприємствами.

Як приклад тут можна навести діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів). Здійснювати таку діяльність у статусі підприємця-єдиноподатника не вийде.

8. Діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню).

Так,

ФОП, які здійснюють кур’єрську діяльність (надають кур’єрські послуги), можуть бути єдиноподатниками

На єдиному податку можуть працювати і підприємці, які здійснюють діяльність з надання послуг інтернет-зв’язку без використання радіочастотного ресурсу. Про це податківці говорять у роз’ясненні, наведеному в підкатегорії 107.01 БЗ.

А ось суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність у сфері телебачення, в єдиноподатники не потрапити. Річ у тому, що така діяльність згідно із Законом № 3759 здійснюється виключно на підставі ліцензії, що є перешкодою для спрощеної системи оподаткування.

9. Діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату.

У цьому випадку під виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату слід розуміти товари, що належать до товарних позицій за кодами 9701 — 9706 згідно з УКТ ЗЕД (див. підкатегорію 107.12 БЗ).

10. Діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.

Забороні підлягає та діяльність, яка охоплена поняттям «гастрольні заходи» із Закону № 1115. Під неї підпадають організація і проведення фестивалів, концертів, спектаклів, лекційно-концертних заходів, розважальних програм, виступів пересувних циркових колективів, атракціонів типу «Луна-парк» тощо.

11. Технічні випробування та дослідження.

Визначаючи, що належить до цього виду діяльності, слід орієнтуватися на клас 71.20 КВЕД-2010. Він включає (див. Методоснови № 396):

— проведення фізичних, хімічних, інших випробувань щодо всіх видів матеріалів, які підлягають аналізу, та продуктів;

— сертифікацію продуктів (у тому числі товарів народного споживання, двигунів, повітряних транспортних засобів, контейнерів під тиском, атомних електростанцій тощо);

— періодичні випробування автотранспортних засобів на предмет дорожньої безпеки;

— випробування із застосуванням моделей і макетів (наприклад, повітряних транспортних засобів, водної техніки, гребель тощо);

— діяльність міліцейських лабораторій.

Водночас до технічних випробувань і досліджень не належать:

— тестування матеріалів, узятих у тварин (клас 75.00 КВЕД-2010);

— зорова діагностика, дослідження й аналіз медичних та стоматологічних матеріалів (розділ 86 КВЕД-2010).

Тобто ФОП, які здійснюють таку діяльність, бути платниками єдиного податку можуть.

12. Діяльність у сфері аудиту.

Зверніть увагу: незважаючи на те, що діяльність у сфері бухгалтерського обліку в межах КВЕД-2010 має той же код, що й діяльність у сфері аудиту (клас 69.20), під заборону для застосування спрощеної системи оподаткування підпадають тільки аудитори. Це визнають і податківці (див. листи ДПСУ від 06.01.2012 р. № 432/6/15-2216є, ГУ ДФС у Львівській обл. від 21.03.2019 р. № 1139/М/13.1-12/ІПК і консультацію в підкатегорії 107.03 БЗ).

13. Страхові (перестрахові) брокери.

14. Надання в оренду таких об’єктів (п.п. 291.5.3 ПКУ), як:

— земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 га;

— житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 кв. м;

— нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 кв. м.

Тут потрібно враховувати декілька нюансів.

1. Не можна здавати в оренду частину нерухомого майна (житлового чи нежитлового) як ФОП-єдиноподатник, а частину — як звичайний громадянин (див. роз’яснення в підкатегорії 107.03 БЗ).

Фізособа може здавати в оренду нерухомість тільки в одному статусі: або як ФОП-єдиноподатник, або як громадянин

Передати в безоплатне користування понаднормову частину майна податківці також забороняють (див. підкатегорію 107.03 БЗ).

2. Якщо підприємець здає в оренду (передає в безоплатне користування) декілька об’єктів, то площі, які здаються в оренду, підсумовуються. Їх сумарна площа не повинна перевищувати допустиму.

3. «Орендна» заборона поширюється в тому числі на надання майна в суборенду.

4. Обмеження встановлене тільки щодо площі одного або декількох об’єктів, що здається в оренду. При цьому сам об’єкт може мати і більшу площу. Але зауважте: залишок площі, що виходить за встановлені ліміти, в оренду передаватися не повинен (див. підкатегорію 107.12 БЗ).

5. Брати в оренду підприємець-єдиноподатник може будь-яку площу, жодних обмежень тут немає.

6. Установлені обмеження щодо земельних ділянок, житлових і нежитлових приміщень не є взаємовиключними. Підприємець може одночасно здавати в оренду 0,2 га землі, 100 кв. м житлових і 300 кв. м нежитлових приміщень. При цьому якщо підприємець здає в оренду приміщення (будівлю, споруду), площа якого не виходить за зазначені обмеження, розташоване на земельній ділянці, що перевищує 0,2 га, він може перебувати на спрощеній системі за умови, що за договором оренди в користування передається земельна ділянка площею не більше 0,2 га (див. підкатегорію 107.01 БЗ).

7. Не вважається орендною операцією і відповідно не підпадає під це обмеження надання ФОП-єдиноподатником послуг з тимчасового проживання в готелях.

Ну що ж, тепер ви знаєте, у яких випадках шлях у єдиноподатники вам закритий. При цьому зверніть увагу: жодних перешкод до зовнішньоекономічної діяльності для платників єдиного податку немає. Звісно, за умови, що єдиноподатник не здійснює вищеперелічених заборонених для спрощеної системи видів діяльності (див. роз’яснення з підкатегорії 107.01 БЗ).

Важливо! Наявність у ЄДР* видів діяльності, які забороняються на спрощеній системі, не є підставою для відмови в реєстрації платником єдиного податку, якщо таких видів діяльності суб’єкт господарювання не здійснює (див. роз’яснення з підкатегорії 108.01.06 БЗ).

* Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

Умови роботи на єдиному податку

Діяльність, якою ви плануєте займатися, не підпадає під заборонену для єдиноподатників? Чудово! Тоді можна придивлятися до конкретних «єдиноподаткових» груп, у яких ви могли б працювати. Основні вимоги для кожної з груп єдиноподатників наведені в табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Умови роботи на єдиному податку для ФОП

Умови для роботи в групах

Група 1

Група 2

Група 3

Кількість найманих працівників

Не використовує працю найманих працівників

Не використовують працю найманих працівників або їх кількість одночасно не перевищує 10 осіб

Кількість найманих працівників не обмежено

Важливо! При розрахунку загальної кількості найманих працівників не враховують найманих працівників, які (п.п. 291.4.1 ПКУ):

— перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

— перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку;

— призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Крім того, не враховують осіб, залучених до виконання робіт за договорами підряду. Проте якщо укладений договір містить ознаки трудового договору, то осіб, залучених за ним, враховують при визначенні загальної кількості найманих працівників (див. роз’яснення в підкатегорії 107.01 БЗ).

Річний обсяг доходу

Не перевищує 300 тис. грн.

Не перевищує 1,5 млн грн.

Не перевищує 5 млн грн.

Детально про те, які доходи суб’єкта господарювання враховуються при визначенні граничного розміру річного доходу, див. у підрозділі 1.2 на с. 19, а наслідки перевищення граничного розміру доходу ми розберемо в підрозділі 1.5 на с. 40.

Дозволені види діяльності

Роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або діяльність з надання побутових послуг населенню

Надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню; виробництво та/або продаж товарів; діяльність у сфері ресторанного господарства

Усі види діяльності, крім заборонених для єдиноподатників згідно з п. 291.5 ПКУ (див. с. 4)

Детальніше зупинимося на обмеженнях щодо видів діяльності. Як видно з табл. 1.1, вони передбачені для платників єдиного податку груп 1 і 2. Розберемо, що це за обмеження.

Обмеження щодо видів діяльності для групи 1. Платники єдиного податку групи 1 можуть здійснювати тільки два види діяльності. Розглянемо їх.

1. Роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках.

Перше запитання, яке тут виникає: що в цьому випадку розуміти під торговельним місцем? На жаль, ПКУ відповіді на це запитання не дасть. Визначення цьому поняттю з посиланням на наказ Держкомстату від 26.07.2005 р. № 209 пропонують податківці в консультації з підкатегорії 107.01 БЗ.

Так, під торговельним місцем фіскали розуміють площу, відведену для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. При цьому до торговельних місць на ринках не належать магазини й об’єкти ресторанного господарства. Звідси випливає, що платник єдиного податку групи 1 не може здійснювати роздрібний продаж товарів у магазині або об’єкті ресторанного господарства, розташованому на території ринку.

2. Діяльність з надання побутових послуг населенню.

І знову запитання: що ж вважати побутовими послугами? Тут відповідь можна знайти вже в самому ПКУ. У п. 291.7 цього Кодексу наведено вичерпний перелік послуг, які належать до побутових.

Проте пам’ятайте:

надавати побутові послуги єдиноподатник групи 1 може виключно населенню

Поняття «населення» в цьому випадку використовують у загальному значенні (див. роз’яснення в підкатегорії 107.12 БЗ). Так, під ним розуміють сукупність людей, які перебувають у межах відповідної держави і підлягають її юрисдикції. До складу населення входять громадяни цієї держави, іноземні громадяни, які живуть у цій державі тривалий час, особи без громадянства та особи з подвійним і більше громадянством.

Обмеження щодо видів діяльності для групи 2. Єдиноподатникам групи 2 пощастило трохи більше, ніж їх «першогрупним» товаришам. Для них нормами ПКУ передбачено ширший спектр дозволених видів діяльності. Так, підприємець групи 2 може:

1) надавати послуги, у тому числі побутові, платникам єдиного податку та/або населенню;

2) здійснювати виробництво та/або продаж товарів;

3) провадити діяльність у сфері ресторанного господарства.

Розберемо кожен із цих видів діяльності трохи детальніше.

1. Надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню.

Як бачите, тут чітко встановлено, кому єдиноподатник групи 2 може надавати послуги. Це населення та інші платники єдиного податку (будь-якої групи).

Відповідно платнику єдиного податку групи 2 заборонено надавати послуги підприємствам і підприємцям — неспрощенцям і фізособам, які здійснюють незалежну професійну діяльність (див. роз’яснення фіскалів у підкатегорії 107.12 БЗ). Перевірити «єдиноподатковий» статус контрагента можна в Реєстрі платників єдиного податку (далі — Реєстр ЄП) на офіційному сайті ДПСУ (cabinet.tax.gov.ua/registers/edpod).

Зауважте: статус одержувача послуги важливий саме на дату її надання, а не на дату виникнення «єдиноподаткового» доходу. Тому якщо контрагент при отриманні послуги був єдиноподатником, а перерахував оплату за неї після того, як перетворився на загальносистемника, порушення «єдиноподаткових» правил не буде (див. підкатегорію 107.03 БЗ).

Цікавий момент. У консультації з підкатегорії 107.01 БЗ податківці розглядають ситуацію, коли єдиноподатник групи 2 виконує роботи для фізособи, з нею ж підписує акт виконаних робіт, але оплату цих робіт здійснює юрособа-неєдиноподатник. Примітно, що в цьому випадку фіскали віддають пріоритет статусу контрагента за договором (а не платнику грошових коштів) і не бачать порушення умов роботи для групи 2. Безумовно, така позиція радує. Але отримати для перестраховки індивідуальну податкову консультацію із цього питання буде не зайвим.

Якщо ж замовником послуг виступає суб’єкт господарювання на загальній системі оподаткування, а безпосереднім споживачем послуги є звичайна фізособа (наприклад, перевезення фізосіб замовляє підприємство-загальносистемник), підприємець, що надає такі послуги, не може працювати в групі 2. У цьому випадку можна бути єдиноподатником групи 3.

Крім того, на думку податківців, підприємець порушить умови перебування в групі 2 єдиного податку в разі надання послуг фізособі, яка перебуває у відрядженні, якщо оплата за послуги надходить від юрособи-загальносистемника, що є роботодавцем відрядженої особи (див. підкатегорію 107.01 БЗ). Така ситуація може виникнути, якщо, наприклад, фізособа здійснює оплату з використанням корпоративної платіжної картки.

Але!

Якщо фізособа, яка відряджається, розплачується за надані послуги самостійно (готівкою або з використанням особистої платіжної картки), жодного порушення не буде

Важливо! Згідно з п.п. 14.1.203 ПКУ надання права на користування майном за договором оперативної оренди прирівнюється до продажу результатів робіт (послуг). Говорять про це й податківці в роз’ясненні, наведеному в підкатегорії 107.12 БЗ. Із цього випливає, що передавати майно в оренду єдиноподатник групи 2 може тільки платникам єдиного податку і фізичним особам (населенню). При цьому не можна перевищувати граничних норм передачі в оренду нерухомості, встановлених для всіх єдиноподатників п.п. 291.5.3 ПКУ (див. с. 7).

Щодо оренди зауважте також, що, на думку податківців (див. підкатегорію 107.12 БЗ), платник єдиного податку групи 2, який обрав вид господарської діяльності «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», не має права здавати в оренду нерухомість як звичайний громадянин. І хоча з норм ПКУ цього не випливає, проте позицію податківців варто враховувати.

Ще зверніть увагу: в роз’ясненні з підкатегорії 107.03 БЗ фіскали попереджають, що другогрупник не має права виготовляти продукцію з давальницької сировини загальносистемника, оскільки така операція за своєю суттю є наданням послуг.

Крім обмеження щодо одержувачів послуг, які надаються єдиноподатниками групи 2, ПКУ встановлює також певні вимоги до видів послуг. Зокрема, згідно з п.п. 2 п. 291.4 ПКУ платники єдиного податку групи 2 не мають права надавати посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (клас 68.31 КВЕД-2010). ФОП, які здійснюють ці види діяльності, можуть працювати в групі 3 платників єдиного податку.

2. Виробництво та/або продаж товарів.

Тут, крім загальних обмежень, установлених для всіх єдиноподатників (див. вище), можна виокремити ще одне. Так, ФОП-єдиноподатникам групи 2 заборонено здійснювати виробництво, постачання, продаж (реалізацію) ювелірних і побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення і напівдорогоцінного каміння (п.п. 2 п. 291.4 ПКУ). ФОП, які здійснюють таку діяльність, можуть обрати групу 3 зі сплатою ставки єдиного податку 5 % (п. 293.3 ПКУ).

Водночас п. 291.7 ПКУ дозволяє платникам єдиного податку групи 2 надавати побутові послуги з виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням, а також ремонтувати ювелірні вироби.

Що стосується статусу покупця, то при продажу товарів жодних додаткових обмежень норми ПКУ не встановлюють. Тобто єдиноподатник групи 2 може продавати товари, не замислюючись про податковий статус покупця.

Також немає заборони на здійснення експортно-імпортних операцій.

3. Провадження діяльності у сфері ресторанного господарства.

Що стосується діяльності у сфері ресторанного господарства, то єдиноподатники групи 2 можуть займатися нею без будь-яких застережень. Тобто такий єдиноподатник у цьому напрямі може як працювати з фізособами, так і приймати будь-які замовлення від суб’єктів господарювання (юросіб і ФОП), незалежно від їх системи оподаткування. Згодні з цим і податківці (див. роз’яснення в підкатегорії 107.03 БЗ).

Але пам’ятайте: єдиноподатники груп 1 — 3 не мають права продавати підакцизні товари. Тобто реалізовувати алкогольні напої в межах своєї ресторанної діяльності платник єдиного податку групи 2 не зможе. Виняток щодо алкопродажів п.п. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ робить тільки для роздрібного продажу пива, сидру, пері (без додавання спирту) і столових вин.

І ще один важливий момент.

Види діяльності, які збирається здійснювати ФОП-єдиноподатник, мають бути зазначені в Реєстрі ЄП

Якщо підприємець (незалежно від групи) здійснює діяльність, не зазначену в цьому Реєстрі, він утрачає право працювати на спрощеній системі та зобов’язаний перейти на загальну систему оподаткування на підставі п.п. 7 п.п. 298.2.3 ПКУ (див. роз’яснення в підкатегорії 107.11 БЗ).

Але це ще не всі умови роботи на єдиному податку. Пам’ятайте, що для єдиноподатників установлено ще й обмеження за формою розрахунків. Згідно з п. 291.6 ПКУ платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

При цьому до негрошових форм розрахунку належать:

— бартер (п.п. 14.1.10 ПКУ) і залік зустрічних грошових вимог;

— отримання в оплату векселя (див. листи ДФСУ від 27.11.2015 р. № 25434/6/99-99-15-03-01-15 і від 04.06.2015 р. № 5267/Д/99-99-17-02-02-14);

— виплата зарплати в натуральній формі;

— здійснення розрахунків через електронні платіжні системи (електронні гроші) (див. листи ДФСУ від 15.08.2014 р. № 1773/6/99-99-17-02-02-14 і Мінекономрозвитку від 03.06.2014 р. № 3132-04/18028-02).

Також податківці часто називають негрошовим розрахунком відступлення права вимоги (див. лист ДФСУ від 25.07.2019 р. № 3469/6/99-99-13-02-03-15/ІПК). Однак на місцях зустрічаються і лояльні роз’яснення із цього приводу (див. листи ГУ ДФС у Запорізькій обл. від 09.10.2018 р. № 4341/ІПК/08-01-12-04-11 і ГУ ДФС у м. Києві від 05.08.2016 р. № 17714/10/26-15-12-04-18). Головною «дозвільною» умовою при цьому називається отримання єдиноподатником від нового кредитора грошових коштів (готівкових або безготівкових).

Ставки єдиного податку

Для кожної групи підприємців-спрощенців установлено свої ставки єдиного податку (п. 293.1 ПКУ):

— для групи 1 — у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (далі — ПМПО), встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (на 01.01.2019 р. ПМПО визначений у розмірі 1921 грн.);

— для групи 2 — у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати (далі — МЗП), установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (на 01.01.2019 р. розмір МЗП становить 4173 грн.);

— для групи 3 — у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Крім основних ставок, передбачена підвищена ставка єдиного податку (п. 293.4 ПКУ). Її застосовують у разі порушення встановлених правил роботи на єдиному податку підприємцем-єдиноподатником будь-якої групи.

Чинні ставки єдиного податку для ФОП наведемо в табл. 1.2 на с. 12.

Таблиця 1.2. Ставки єдиного податку для підприємців

Група 1

Група 2

Група 3

Основні ставки

У межах до 10 % ПМПО на 1 січня звітного року*

У межах до 20 % МЗП на 1 січня звітного року*

3 % — для платників ПДВ**

5 % — для неплатників ПДВ

* Фіксовані ставки єдиного податку для підприємців груп 1 і 2 встановлюють сільські, селищні, міські ради або ради об’єднаних територіальних громад залежно від виду господарської діяльності ФОП, з розрахунку на календарний місяць.

** ФОП-єдиноподатники на ставці 3 % можуть обрати квартальний податковий період з ПДВ (п. 202.2 ПКУ).

Підвищена ставка 15 % до доходу

— у сумі перевищення обсягу доходу, встановленого на календарний рік для відповідної групи (див. табл. 1.1 на с. 8)

— отриманого в результаті використання інших форм розрахунків, ніж розрахунки в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій)

— отриманого від провадження видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування (див. с. 4)

— отриманого від провадження діяльності, не зазначеної в Реєстрі ЄП

— отриманого від провадження діяльності, яка не передбачена для відповідної групи (див. табл. 1.1 на с. 8)

Зверніть увагу: в табл. 1.2 для спрощенців груп 1 і 2 наведено максимальні ставки єдиного податку, встановлені законодавством. Тобто вище зазначеної межі ставка податку бути не може. А ось менше — будь ласка! Конкретні розміри ставок установлюють місцеві ради.

При цьому

якщо ФОП провадить декілька видів господарської діяльності, застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів діяльності

Про це говориться в п. 293.6 ПКУ. При цьому зауважте: тут ідеться не про максимальний розмір ставки, встановлений у ПКУ, а про найбільшу зі ставок, установлених місцевими радами для видів діяльності, які провадить платник*.

* Звісно, йдеться тільки про ті випадки, коли ці ставки розрізняються.

Водночас може так статися, що місцева рада не встановила ставку єдиного податку для якого-небудь дозволеного виду діяльності. Як зазначають податківці в консультації з підкатегорії 107.05 БЗ, у такій ситуації слід застосовувати мінімальну ставку єдиного податку, встановлену цією радою для провадження діяльності ФОП-єдиноподатниками.

Також зауважте: якщо ФОП здійснює свою діяльність на територіях більш як однієї сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, то згідно з п. 293.7 ПКУ застосовують максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений ст. 293 ПКУ для відповідної групи (тобто 10 % ПМПО або 20 % МЗП — див. табл. 1.2 вище).

Порядок сплати

Правила сплати єдиного податку залежать від «єдиноподаткової» групи, до якої належить платник. Розглянемо всі випадки.

Єдиноподатники груп 1 і 2. Згідно з п. 295.4 ПКУ ці платники суму єдиного податку перераховують авансом за місцем своєї податкової адреси.

Авансові внески сплачують щомісячно не пізніше 20-го числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ПКУ)

Авансом єдиний податок можна сплатити до бюджету і за триваліший період (квартал, рік), але не більше ніж до кінця поточного звітного року.

Зауважте: якщо граничний строк сплати припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то перерахувати суму єдиного податку слід напередодні. Адже перенесення строків сплати нормами ПКУ не передбачено.

У виняткових випадках єдиний податок за певний місяць можна не платити. Це передбачено п. 295.5 ПКУ. Так, спрощенці груп 1 і 2 можуть бути звільнені від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності. Але! Для цього мають бути дотримані такі умови:

1) єдиноподатник не використовує найману працю. У платників єдиного податку групи 1 ця умова дотримується автоматично. Адже вони відповідно до п.п. 1 п. 291.4 ПКУ в принципі не можуть мати найманих працівників. А ось що стосується єдиноподатників групи 2, то, на наш погляд, достатньо, щоб вони не використовували найману працю з місяця, що передує місяцю виходу у відпустку (місяцю початку хвороби);

2) тривалість відпустки становить один календарний місяць, а тривалість хвороби — 30 і більше календарних днів.

Поговоримо про «відпускні» і «лікарняні» нюанси детальніше.

Підприємець має право скористатися «податковими канікулами» у зв’язку з відпусткою тільки один раз у звітному році

При цьому її тривалість повинна становити один календарний місяць. Зауважте: якщо єдиноподатник вирішить організувати собі відпустку меншої тривалості, він повинен сплатити за період відпустки єдиний податок у повному обсязі (див. консультацію в підкатегорії 107.12 БЗ). Не вийде і розділити відпустку на частини.

Щоб скористатися «податковими канікулами», необхідно подати до ДПІ за місцем свого обліку заяву в довільній формі із зазначенням інформації про період відпустки (п.п. 298.3.2 ПКУ). Строки подання такої заяви нормами ПКУ не встановлені. Проте податківці рекомендують подавати її до початку відпустки (див. підкатегорію 107.12 БЗ).

А чи може відпустка бути «перехідною»? Зазначимо, що раніше податківці були не проти. У разі коли період відпустки припадає відразу на два календарних місяці, вони рекомендували (див. лист ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.04.2014 р. № 832/0/26-15-17-03-14) не сплачувати єдиний податок:

— у місяці виходу ФОП у відпустку, якщо вона починається до 20-го числа такого місяця;

— у місяці закінчення відпустки, якщо вона почалася після 20-го числа попереднього місяця.

Роз’яснення фахівця податкового органу аналогічного змісту ви можете прочитати в «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 15, с. 28. Проте, перш ніж скористатися такими рекомендаціями, все ж безпечніше отримати індивідуальну податкову консультацію.

А якщо підприємець подав заяву про вихід у відпустку, але напередодні захворів? У такому разі фіскали дозволяють відкликати заяву про період щорічної відпустки до її настання (див. роз’яснення в підкатегорії 107.12 БЗ). При цьому якщо хвороба, що настала перед відпусткою, продовжиться 30 або більше днів, підприємець зможе скористатися «лікарняним» звільненням від сплати єдиного податку. Про це звільнення поговоримо далі.

З тексту п. 295.5 ПКУ випливає, що лікарняний можна брати кілька разів протягом року. При цьому отримати «податкові канікули» на період тимчасової непрацездатності можна незалежно від використання «відпускного» звільнення від сплати єдиного податку. Але тільки в тому випадку, якщо тривалість хвороби — 30 календарних днів і більше.

Лікарняні можуть бути «перехідними». Як у такій ситуації працюють «податкові канікули», ми можемо дізнатися з роз’яснень податківців (див. консультацію з підкатегорії 107.12 БЗ). Так, якщо хвороба розпочалася не з 1-го числа календарного місяця, тривала 30 і більше календарних днів і закінчилася в наступному місяці, то в загальному випадку звільнення від сплати єдиного податку діятиме:

— у місяці початку хвороби, якщо ФОП захворів до 20-го числа місяця. За місяць, на який припадає закінчення хвороби, єдиний податок необхідно сплатити в повному обсязі;

— у місяці закінчення хвороби, якщо ФОП захворів після 20-го числа місяця. При цьому єдиний податок за місяць, на який припадає початок хвороби, необхідно сплатити в повному обсязі.

Щоб скористатися «лікарняним» звільненням від сплати єдиного податку, до органу ДПСУ необхідно подати такі документи (п.п. 298.3.2 ПКУ):

— заяву в довільній формі;

— копію листка (листків) непрацездатності, що підтверджує період хвороби. Зверніть увагу: копію лікарняного засвідчувати ніде не потрібно.

А коли ж такі документи необхідно подати? Фіскали говорять, що зробити це потрібно відразу після закінчення хвороби.

Важливо! Хоч це прямо і не вказано в ПКУ,

податківці не проти звільнити від сплати єдиного податку і підприємницю на період тимчасової втрати працездатності у зв’язку з вагітністю та пологами

Але! Тільки за наявності відповідного листка непрацездатності. Таку позицію вони висловили в роз’ясненні, розміщеному в підкатегорії 107.06 БЗ.

Зазначимо ще декілька загальних моментів, що стосуються як «відпускного», так і «лікарняного» податкового звільнення.

Так, якщо підприємець сплатив єдиний податок наперед за кілька місяців (кварталів), у тому числі за місяць, у якому він планує піти у відпустку або перебував на лікарняному, то сума єдиного податку за такий місяць підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх платежів (п. 295.6 ПКУ). Таке зарахування проводять органи ДПСУ на підставі заяви ФОП в довільній формі.

Важливо! Якщо єдиноподатник здійснює види діяльності, при яких неможливе отримання доходу в періоді його відпустки або хвороби (роздрібна торгівля, надання послуг тощо), то надходження йому в цей період коштів свідчитиме про те, що фактично єдиноподатник продовжує працювати. Відповідно претендувати на звільнення від сплати єдиного податку на підставі п. 295.5 ПКУ він не зможе (див. лист ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.04.2014 р. № 832/0/26-15-17-03-14).

Зазначимо: в листах ДФСУ від 26.07.2019 р. № 3501/6/99-99-13-02-03-15/ІПК і від 31.07.2019 р. № 3578/6/99-99-13-02-03-15/ІПК податківці фіскалять ще більше. Вони наполягають на тому, що при отриманні будь-якого підприємницького доходу протягом періоду відпустки ФОП зобов’язаний сплатити єдиний податок за такий місяць. Хоча, на наш погляд, отримання оплати за раніше відвантажений товар (виконані роботи, надані послуги) або авансу не повинно бути перешкодою для застосування п. 295.5 ПКУ.

Існує ще одна причина для звільнення від сплати єдиного податку. Так, не платять його за весь період військової служби підприємці, які були призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації на посади, передбачені штатами військового часу, на особливий період, визначений Законом № 3543, за умови виконання вимог п. 25 підрозд. 10 розд. XX ПКУ. Але зауважте: згадане вище звільнення не поширюється на підприємців-єдиноподатників, які проходять військову службу за контрактом або строкову військову службу. Про це фіскали попереджають у консультаціях з підкатегорії 107.12 БЗ.

Вище ми розповіли про порядок перерахування спрощенцями груп 1 і 2 авансових внесків за основною ставкою єдиного податку. А ось для податку, розрахованого із суми перевищення отриманого доходу над установленим граничним розміром (див. табл. 1.2 на с. 12), передбачено інші строки сплати. Так, єдиний податок у цьому випадку слід сплатити протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації за звітний квартал (п. 295.7 ПКУ).

Тепер давайте поговоримо про порядок сплати єдиного податку спрощенцями групи 3.

Єдиноподатники групи 3. Згідно з п. 295.3 ПКУ підприємці, які обрали групу 3, сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата здійснюється за місцем податкової адреси єдиноподатника.

Традиційно, якщо граничний строк сплати податку припадає на вихідний (святковий, неробочий) день, то сплатити його необхідно напередодні цієї дати.

Жодних тимчасових звільнень від сплати єдиного податку, крім звільнення «по мобілізації»*, для єдиноподатників групи 3 не передбачено

* Див. с. 14.

Певні особливості передбачені для сплати єдиного податку в разі реєстрації припинення спрощенцем підприємницької діяльності. Так, єдиний податок нараховується до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому анульовано реєстрацію** ФОП (п. 295.8 ПКУ). Причому заява про відмову від спрощеної системи оподаткування в такій ситуації не подається.

** Так само нараховуються податкові зобов’язання підприємця в разі анулювання його реєстрації платником єдиного податку за рішенням контролюючого органу.

При цьому єдиний податок не сплачується (див. підкатегорію 107.10 БЗ):

— з 1-го числа місяця, що настає за місяцем, у якому контролюючим органом отримано від держреєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення, — якщо єдиноподатник перебував в групі 1 або 2;

— з 1-го числа місяця, що настає за податковим (звітним) кварталом, у якому контролюючим органом отримано від держреєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення — якщо підприємець був спрощенцем групи 3.

Отже, з перерахуванням єдиного податку, вважаємо, ви розібралися. Проте це далеко не все, що зобов’язані сплачувати спрощенці. Розбиратися, які податки та збори єдиноподатники сплачують до бюджету, а які ні, будемо прямо зараз.

Інші податки і збори: що сплачувати?

Податки, які ФОП-єдиноподатники не платять. Перелік податків і зборів, які не сплачують єдиноподатники, наведений у п. 297.1 ПКУ. Так, підприємці-спрощенці звільнені від сплати:

1) податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) у частині доходів (об’єкта оподаткування), отриманих у результаті господарської діяльності ФОП і обкладених єдиним податком;

2) ПДВ з операцій з постачання товарів, робіт і послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім ПДВ, що сплачується ФОП, які обрали ставку єдиного податку 3 %;

3) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, які не використовуються в господарській діяльності;

4) військового збору (далі — ВЗ) у частині доходів (об’єкта оподаткування), отриманих у результаті господарської діяльності фізичних осіб — єдиноподатників груп 1 — 3 і оподаткованих єдиним податком (п.п. 165.1.36, п.п. 1.7 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Усі інші податки та збори платники єдиного податку сплачують у загальному порядку. Більше того, в окремих випадках доведеться сплатити й ті, від яких спрощенці формально звільнені. Коли і як, розповімо далі.

Сплачуємо ПДФО і ВЗ. Від сплати ПДФО і ВЗ не звільняються доходи, що не включаються до підприємницьких (від продажу нерухомості, дивіденди, роялті тощо). У разі отримання таких доходів ПДФО і ВЗ єдиноподатники сплачують у загальному порядку як звичайні фізособи.

Крім того, кожен платник єдиного податку груп 1 — 3 є податковим агентом у разі нарахування (виплати, надання) доходів на користь фізичних осіб, які перебувають з ними в трудових або цивільно-правових відносинах (п. 297.3 ПКУ). У такому разі він зобов’язаний утримати і перерахувати до бюджету суму ПДФО і ВЗ, а також подати до відповідного органу ДПСУ Податковий розрахунок за формою № 1ДФ*.

* Затверджена наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. № 4.

Але пам’ятаєте про такий виняток: не утримують ПДФО і ВЗ при здійсненні виплат ФОП (незалежно від обраної ними системи оподаткування) в межах їх підприємницької діяльності** (п. 177.8, п.п. 165.1.36 ПКУ, роз’яснення з підкатегорії 132.05 БЗ). При цьому підприємницький статус фізичної особи має бути підтверджений такими документами:

** Крім випадку, коли місцезнаходженням або місцем проживання ФОП-контрагента є тимчасово окупована територія. Тоді нарахування і сплати ПДФО і ВЗ не уникнути (п.п. 38.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Детальніше про це див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 76, с. 73.

— копією витягу або виписки з ЄДР, якщо підприємець-контрагент — загальносистемник;

— копією документа, що підтверджує його держреєстрацію (витягу або виписки з ЄДР), і за необхідності — копією витягу з Реєстру ЄП, якщо підприємець-контрагент — єдиноподатник (див. роз’яснення з підкатегорії 107.12 БЗ).

Водночас у будь-якому випадку дохід, виплачений підприємцю, необхідно відобразити в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою «157».

ПДВ. Від сплати ПДВ з операцій з постачання товарів, робіт і послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, звільнені тільки єдиноподатники груп 1 і 2, а також групи 3, які обрали ставку єдиного податку 5 %.

Зверніть увагу: такі єдиноподатники мають право не сплачувати ПДВ протягом усього періоду перебування на спрощеній системі незалежно від досягнутих обсягів операцій (звичайно, у межах гранично допустимих «єдиноподаткових» обсягів доходу). При цьому п. 181.1 ПКУ, що встановлює критерії для обов’язкової реєстрації платниками ПДВ, на єдиноподатників груп 1 — 3 не поширюється.

Водночас навіть якщо ви не є платником ПДВ, сплатити цей податок доведеться у випадку:

— ввезення товарів на митну територію України в оподатковуваних обсягах (п.п. 3 п. 180.1 ПКУ);

— отримання від нерезидента оподатковуваних послуг з місцем постачання на митній території України.

Тут зазначимо: виходячи з формулювання норми, наведеної в п. 208.1 ПКУ, обов’язки зі сплати ПДВ з послуг нерезидента поширюються тільки на юросіб. Проте податківці бачать ситуацію по-іншому і, посилаючись на п. 180.2 ПКУ, наполягають на тому, що так само зобов’язані діяти і ФОП, які не є платниками цього податку (див. роз’яснення в підкатегорії 101.19 БЗ).

У цьому випадку єдиноподатнику — неплатнику ПДВ належить подати Розрахунок податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України. Форма Розрахунку затверджена наказом № 21 (детальніше про це див. «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 20, с. 8).

Плата за землю. Тут важливо пам’ятати таке: існує два різновиди плати за землю — земельний податок і орендна плата за землі державної та комунальної власності. При цьому п. 297.1 ПКУ звільняє єдиноподатників тільки від сплати земельного податку.

Сплачувати орендну плату за землі державної та комунальної власності єдиноподатники повинні на загальних підставах

Причому зауважте, що під звільнення від оподаткування підпадають тільки ті земельні ділянки, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності. При цьому зазначте: передача земельних ділянок в оренду є господарською діяльністю єдиноподатника за умови отримання ним плати за користування такою ділянкою. Із цим згодні і фіскали (див. роз’яснення в підкатегорії 112.01 БЗ). А отже, сплачувати за такі ділянки земельний податок єдиноподатникам груп 2 і 3 не доведеться. Звісно, за умови, що цей вид діяльності зазначений у Реєстрі ЄП.

Також підприємці-спрощенці звільняються від нарахування (сплати) земельного податку, якщо вони надають в оренду нерухомість, розташовану на земельній ділянці, яка їм належить. На це вказують податківці в УПК № 1051 і роз’ясненні, наведеному в підкатегорії 112.01 БЗ. Проте при цьому вони вимагають, щоб у договорі оренди обов’язково була зазначена площа ділянки, яка знаходиться під об’єктом нерухомості, з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території (див., зокрема, лист ДФСУ від 29.06.2017 р. № 900/П/99-99-13-03-01-14/ІПК).

А ось якщо ФОП-єдиноподатник не використовує земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності, то сплачувати земельний податок йому доведеться на загальних підставах як звичайній фізособі. У такому разі орган ДПСУ нарахує податкове зобов’язання із цього податку за місцезнаходженням земельної ділянки і направить (вручить) підприємцю за його місцем реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку (п. 286.5 ПКУ).

Зверніть увагу: податківці не вважають такою, що використовується у виробничій діяльності, земельну ділянку, на якій здійснюється будівництво (у тому числі виробничих об’єктів). Про це вони заявили в консультації, наведеній у підкатегорії 112.01 БЗ. Отже, на такі земельні ділянки звільнення від сплати земельного податку не поширюється.

Майте на увазі: у разі тимчасового припинення господарської діяльності ФОП-єдиноподатник сплачує земельний податок на загальних підставах (див. роз’яснення в підкатегорії 112.01 БЗ).

Єдиний соціальний внесок. Як ви могли бачити вище, ЄСВ не зазначений у числі несплачуваних єдиноподатниками податків і зборів. Але він там апріорі не міг опинитися, адже його стягнення не регламентоване ПКУ. Тому в цьому випадку необхідно звернутися до профільного Закону № 2464. А він свідчить, що ФОП зобов’язані сплачувати ЄСВ:

1) за осіб, які перебувають з ними в трудових або цивільно-правових відносинах (абзац третій п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464). У такому разі підприємець сплачує ЄСВ за загальними правилами, встановленими для роботодавців. Про них ви можете детально прочитати в спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 75;

2) «за себе». Нюанси сплати ЄСВ єдиноподатниками «за себе» детально висвітлені в розділі 3 цього спецвипуску (див. с. 72).

Податок на доходи нерезидента. Здавалося б, до ФОП цей податок не має жодного відношення, оскільки належить до несплачуваного підприємцями податку на прибуток. Але не все так просто. І ось чому.

Згідно з п.п. 141.4.2 ПКУ обов’язок утримувати податок з доходів нерезидента з джерелом походження з України (так званий податок на репатріацію) і сплачувати його до бюджету покладений на резидентів. При цьому з урахуванням п.п. 14.1.213 ПКУ до резидентів належать і фізичні особи — підприємці. Тому при виплаті будь-якого «нерезидентського» доходу з перелічених у п.п. 141.4.1 ПКУ податок на репатріацію повинні сплачувати і вони. Про це неодноразово говорили податківці (див., зокрема, лист ДФСУ від 08.11.2018 р. № 4735/Л/99-99-13-01-02-14/ІПК, роз’яснення з підкатегорії 102.18 БЗ). Більше того, з 01.01.2018 р. обов’язок сплати єдиноподатниками податку на репатріацію (без поділу на юросіб і ФОП) чітко закріплений у п. 297.5 ПКУ. Таким чином,

ФОП-єдиноподатники сплачують податок на репатріацію при виплаті «нерезидентських» доходів, перелічених у п.п. 141.4.1 ПКУ

Такі особливі платники податку на репатріацію повинні за підсумками податкового (звітного) періоду, у якому здійснювалася виплата доходів нерезиденту, подати декларацію з податку на прибуток, заповнивши в ній тільки «нерезидентські» рядки 23 і 25*, а також додаток ПН до неї.

* Інші рядки заповнювати не потрібно.

Майте на увазі: податок на репатріацію не утримують з доходів, що виплачуються нерезидентам — фізичним особам. Їх доходи обкладають ПДФО згідно з п. 170.10 ПКУ (див. консультацію в підкатегорії 102.18 БЗ).

Тепер ви знаєте, від сплати яких податків та зборів і за яких умов ФОП-єдиноподатники звільнені, а які все ж доведеться сплатити. Але щоб було легше орієнтуватися в цьому питанні, узагальнимо інформацію в табл. 1.3.

Таблиця 1.3. Податки і збори, що сплачуються / не сплачуються єдиноподатниками

Податки і збори в Україні

не сплачують

зобов’язані сплачувати

ПДФО і ВЗ

ФОП-єдиноподатники не сплачують ПДФО і ВЗ у частині доходів, отриманих від господарської діяльності й обкладених єдиним податком

Сплачуються ПДФО і ВЗ у частині «громадянських» доходів ФОП (наприклад, при отриманні дивідендів, роялті, доходів від продажу нерухомості тощо)

Єдиноподатники будь-якої групи повинні виконувати функції податкового агента (утримувати ПДФО і ВЗ, подавати Податковий розрахунок за формою № 1ДФ) у разі нарахування доходів фізособам, які перебувають з ними в трудових або цивільно-правових відносинах*

* За винятком виплат ФОП у межах їх підприємницької діяльності, якщо їх підприємницький статус підтверджений відповідними документами.

ПДВ за операціями з місцем постачання на митній території України

Звільнення від обкладення ПДВ поширюється на єдиноподатників:

— груп 1 і 2;

— групи 3, які обрали ставку єдиного податку 5 %

Звільнення від обкладення ПДВ не поширюється на єдиноподатників групи 3, які обрали ставку єдиного податку 3 %

При отриманні від нерезидента оподатковуваних послуг з місцем їх постачання на митній території України єдиноподатник повинен сплатити ПДВ і подати відповідну звітність згідно зі ст. 208 ПКУ

«Імпортний» ПДВ

«Імпортний» ПДВ не сплачується при ввезенні:

1) пільгових товарів;

2) товарів в обсязі, звільненому від оподаткування

«Імпортний» ПДВ сплачується при ввезенні на митну територію України оподатковуваних ПДВ товарів в обсязі, який підлягає оподаткуванню

Податок на майно

Податок на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, які використовуються для здійснення господарської діяльності

Орендна плата за землі державної та комунальної власності

Земельний податок за земельні ділянки, які єдиноподатники не використовують для здійснення господарської діяльності

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Транспортний податок

Податок на доходи нерезидента

Не сплачують «нерезидентський» податок при:

— перерахуванні нерезиденту-юрособі виручки від реалізації ним товарів, виконання робіт, надання послуг (п.п. «й» п.п. 141.4.1 ПКУ);

— виплаті доходів фізособам-нерезидентам

Сплачують при виплаті доходів, перелічених у п.п. 141.4.1 ПКУ, із джерелом їх походження в Україні на користь нерезидента-юрособи (крім винятків, наведених у графі ліворуч)

ЄСВ

Підприємці-єдиноподатники звільняються від сплати ЄСВ «за себе», якщо вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, і отримують згідно із законом пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками ЄСВ на добровільних засадах

Єдиноподатники сплачують ЄСВ у порядку, передбаченому законодавством, крім деяких винятків (див. графу ліворуч)

Інші податки та збори

Пенсійний збір з окремих видів господарських операцій

Мито

Державне мито

Туристичний збір (як податкові агенти)

Збір за місця для паркування транспортних засобів

Акцизний податок

Екологічний податок

Рентна плата (за спеціальне використання води, за користування надрами у цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, тощо)

1.2. Доходи і витрати єдиноподатників

Питання доходів дуже важливе для єдиноподатників. Адже, як ми вже говорили, розмір річного доходу для спрощенців є одним з критеріїв перебування в тій чи іншій групі (див. табл. 1.1). А для підприємця — єдиноподатника групи 3 дохід — це ще й об’єкт оподаткування. Тому дуже важливо розуміти, які суми включаються до складу доходу платника єдиного податку, а які — ні. Розбиратися в цьому питанні будемо далі.

Доходи єдиноподатника

За доходи спрощенців груп 1 — 3 у ПКУ «відповідає» ст. 292. Якщо говорити в цілому, в доходи ФОП-єдиноподатника включаються доходи, отримані протягом звітного періоду в грошовій формі, а також (у випадках, визначених п. 292.3 ПКУ) у матеріальній або нематеріальній формі.

Дохід у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій*). На жаль, визначення грошових доходів, наведене в п. 292.1 ПКУ, недостатньо конкретне і не дозволяє визначити, які з грошових надходжень вважати доходом єдиноподатника. У зв’язку із цим, ми вважаємо, не залишається нічого іншого, як визначати склад грошових доходів ФОП, орієнтуючись на правила бухобліку. Ні, ми не закликаємо підприємців вести бухгалтерський облік. Просто, визначаючи дохід, орієнтуйтеся на бухоблікові принципи. Таким чином, грошовими доходами єдиноподатнику слід вважати «бухоблікові» доходи за умови, що вони є грошовими надходженнями. Детальніше склад грошових доходів підприємця-спрощенця розкритий в табл. 1.5.

* Більше про готівкові та безготівкові розрахунки ФОП читайте в розділі 4.

Дохід у матеріальній або нематеріальній формі. Згідно з п. 292.3 ПКУ в дохід єдиноподатника включають безоплатно отримані:

1) товари (роботи, послуги), надані йому відповідно до письмових договорів дарування (ст. 717 ЦКУ) та інших письмових договорів, укладених відповідно до законодавства, за якими не передбачається грошова чи інша компенсація вартості таких товарів (робіт, послуг) або їх повернення;

2) товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані ним.

Зверніть увагу: п. 292.3 ПКУ наказує включати в «єдиноподатковий» дохід товари (роботи, послуги), безоплатно отримані на умовах договору, укладеного виключно в письмовій формі. При цьому згідно з ч. 1 ст. 207 ЦКУ укладеним у письмовій формі слід вважати договір, зміст якого був зафіксований в одному або декількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Але майте на увазі:

вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно отриманих за усним договором, ФОП-єдиноподатнику доведеться включити у свої «громадянські» доходи й обкласти ПДФО і ВЗ

Про це нагадують податківці в консультації з підкатегорії 107.04 БЗ.

В якому розмірі визначається сума доходу, отриманого в матеріальній або нематеріальній формі? Податківці вважають, що суму доходу від безоплатного отримання товарів (робіт, послуг) необхідно визначати виходячи зі звичайних цін (див. роз’яснення, наведене в підкатегорії 107.04 БЗ). На нашу ж думку, ПКУ підстав для таких висновків не дає. Ми рекомендуємо фіксувати вартість подарунка (товарів, робіт, послуг) у договорі дарування (або в первинних документах) і саме її брати за основу для визначення суми отриманого доходу.

Детальнішу інформацію про безоплатне отримання ФОП-єдиноподатниками товарів, робіт, послуг ви можете почерпнути зі спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 24, с. 35.

До уваги єдиноподатників групи 3! Якщо ви є платниками ПДВ (тобто сплачуєте єдиний податок за ставкою 3 %), то до складу вашого доходу потрапить також сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

У свою чергу, єдиноподатники груп 1 і 2, а також третьогрупники на ставці 5 % оподатковують кредиторську заборгованість зі строком позовної давності, що минув, ПДФО і ВЗ як «громадянські» доходи.

А ось прощена кредиторська заборгованість, на думку податківців (див. підкатегорію 107.04 БЗ), для всіх груп спрощенців потрапить у «єдиноподаткові» доходи. Пояснюють вони це тим, що неоплачені товари за такою заборгованістю є безоплатно отриманими. Отже, платнику єдиного податку (незалежно від групи) слід відобразити дохід від отриманих товарів, заборгованість за якими йому простили, у звітному періоді прощення такої заборгованості.

Що не є доходом єдиноподатника. Не менш важливо розуміти, які доходи звільнені від потрапляння в «єдиноподаткові». Перелічимо їх.

1. Пасивні доходи: проценти, дивіденди роялті, страхові виплати і відшкодування (п. 292.1 ПКУ).

2. Доходи від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить фізособі на праві власності і використовується в її господарській діяльності (п. 292.1 ПКУ). На наш погляд, тут мається на увазі майно, яке належить фізичній особі і підлягає реєстрації (наприклад, транспортні засоби або нерухомість).

3. Суми ПДВ для єдиноподатників групи 3 на ставці 3 % (п.п. 1 п. 292.11 ПКУ).

4. Суми поворотної фінансової допомоги, поверненої протягом 12 календарних місяців із дня отримання, і суми кредитів (п.п. 3 п. 292.11 ПКУ).

5. Суми коштів цільового призначення, що надійшли з (п.п. 4 п. 292.11 ПКУ):

— Пенсійного фонду;

— інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;

— бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм.

6. Суми коштів (аванс, передоплата), які повертаються (надходять) єдиноподатнику — покупцю товарів (робіт, послуг), і кошти, які єдиноподатник — продавець товарів (робіт, послуг) повертає (виплачує) покупцеві в результаті повернення товарів (робіт, послуг), розірвання договору чи за листом-заявою про повернення коштів (п.п. 5 п. 292.11 ПКУ).

7. Надходження за перехідними операціями:

а) оплата, що надходить за товари (роботи, послуги), реалізовані в період до переходу на спрощену систему оподаткування, вартість яких при цьому була включена до складу загального оподатковуваного доходу ФОП на загальній системі (п.п. 6 п. 292.11 ПКУ);

б) суми ПДВ, отримані у вартості товарів (робіт, послуг), відвантажених (поставлених) у період до переходу на спрощену систему оподаткування (п.п. 7 п. 292.11 ПКУ).

8. Суми надмірно сплачених податків і зборів, установлених ПКУ, і суми ЄСВ, які повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів (п.п. 9 п. 292.11 ПКУ).

9. Суми податків і зборів, утримані (нараховані) єдиноподатником під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми ЄСВ, нараховані відповідно до закону (п. 292.10 ПКУ).

Крім того, згідно з п. 292.15 ПКУ при визначенні обсягу доходу з метою переходу на спрощену систему оподаткування та/або можливості перебування в лавах єдиноподатників у наступному звітному періоді не враховують дохід, отриманий як компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди. Але! Для визначення бази оподаткування єдиним податком ці суми включати в «єдиноподатковий» дохід потрібно. Зверніть увагу: на думку фіскалів (див. лист ДФСУ від 20.11.2015 р. № 24785/6/99-99-10-03-02-15), такий же підхід діє і щодо судового збору, раніше сплаченого єдиноподатником і поверненого на його поточний рахунок третьою особою на підставі рішення суду.

Дата відображення доходу єдиноподатником. Тут усе залежить від виду доходу. Подробиці — у табл. 1.4.

Таблиця 1.4. Дата відображення доходу ФОП-єдиноподатником

Вид доходу

Дата відображення доходу

Чим регламентовано

Дохід, отриманий у грошовій формі (у тому числі аванс)

Дата надходження коштів готівкою або на банківський рахунок

П. 292.6 ПКУ

Дохід від продажу товарів (робіт, послуг) через торговельні автомати (інше подібне обладнання), що не передбачають наявності реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО)

Дата вилучення з торговельних автоматів (іншого подібного обладнання) грошової виручки

П. 292.7 ПКУ

Дохід від продажу товарів (робіт, послуг) через торговельні автомати з використанням жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків

Дата продажу жетонів, карток або інших замінників грошових знаків

П. 292.8 ПКУ

Кредиторська заборгованість зі строком позовної давності, що минув, у єдиноподатників групи 3 на ставці 3 %

Дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності

П. 292.6 ПКУ

Безоплатно отримані товари, роботи, послуги

Дата підписання акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг

П. 292.6 ПКУ

Поворотна фінансова допомога, не повернена протягом 12 місяців із дня її отримання

На нашу думку, датою отримання доходу слід вважати перший день перевищення 12-місячного строку. Аналогічну точку зору можна знайти в листі ДПСУ від 27.09.2012 р. і роз’ясненні з підкатегорії 107.04 БЗ

А тепер більш прицільно розберемо окремі надходження і з’ясуємо, потрапляють вони в доходи єдиноподатників чи ні. Для цього скористаємося табл. 1.5. Окрім іншого, ви знайдете в ній думку податківців щодо неврегульованих ПКУ питань.

Таблиця 1.5. Дохід єдиноподатників за видами і джерелами надходження

Вид надходження

Порядок включення в дохід

норма ПКУ або позиція ДПСУ

ДОХІД У ГРОШОВІЙ ФОРМІ

Дохід від продажу продукції (товарів, робіт, послуг)

Включається в дохід (п. 292.1 ПКУ)

Цікава ситуація, коли при проведенні безготівкових розрахунків за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги) банк із суми виручки утримує свою комісію за обслуговування. На наш погляд, визнати оподатковуваним доходом продавець-єдиноподатник повинен усю суму виручки, яка повинна була надійти від покупця, без вирахування комісії. Така ж думка викладена в листах ДФСУ від 16.10.2018 р. № 4435/Д/99-99-13-01-02-14/ІПК, ГУ ДФС у Львівській обл. від 20.02.2019 р. № 625/І/13.1-12/ІПК, ГУ ДФС у Волинській обл. від 29.07.2019 р. № 3546/ІПК/03-20-13-01-06, ГУ ДФС у м. Києві від 18.04.2019 р. № 1665/Х/26-15-13-06-12-ІПК.

Надходження за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами

Доходом є сума отриманої винагороди повіреного, комісіонера, агента (п. 292.4 ПКУ). При цьому податківці вимагають відображати в Книзі обліку доходів (Книзі обліку доходів і витрат) усю суму коштів, що надійшли, а в декларації — тільки суму винагороди (див. листи ДФСУ від 22.01.2018 р. № 250/Б/99-99-13-01-02-14/ІПК і від 11.05.2018 р. № 2101/Д/99-99-14-05-01-14/ІПК, роз’яснення з підкатегорії 107.07 БЗ)

При цьому транзитні кошти податківці рекомендують виключити з доходів, відобразивши їх у графі 3 Книги (див. лист ДФСУ від 25.05.2018 р. № 2337/Б/99-99-13-01-02-14/ІПК). Іншим цілком прийнятним, на наш погляд, варіантом буде показати таку транзитну суму в наступному рядку Книги зі знаком «мінус».

Важливо! За ситуації, коли єдиноподатник виступає комітентом, дохід у нього виникає на дату надходження грошових коштів від комісіонера (а не, скажімо, у момент отримання грошових коштів комісіонером від покупців). При цьому рекомендуємо уникати ситуації, коли посередник-комісіонер утримує свою винагороду з належної комітенту-єдиноподатнику виручки (внаслідок чого на поточний рахунок комітента надходитиме вже зменшена, з урахуванням утриманої винагороди, сума коштів). Така ситуація небажана передусім тому, що в цьому випадку єдиноподатником-комітентом буде здійснено негрошовий розрахунок (у частині винагороди комісіонера) з усіма наслідками, що з цього випливають (див. табл. 1.11).

Орендна плата

Включається в дохід (п. 292.1 ПКУ)

У складі доходу відображається також орендна плата, отримана від здавання приміщення в суборенду.

Зверніть увагу: податківці вимагають включати в дохід не лише орендну плату, але й гарантійний платіж за договором оренди. При цьому в разі повернення єдиноподатником гарантійного платежу після закінчення дії договору оренди відкоригувати (зменшити) дохід вони не дозволяють, оскільки такі суми не є авансом або передоплатою за товари (роботи, послуги) (див. роз’яснення в підкатегорії 107.04 БЗ). Про отримання гарантійного платежу ФОП-єдиноподатником див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 99, с. 46.

Відшкодування орендарем комунальних платежів окремо від орендної плати

Повністю включається в дохід (див. підкатегорію 107.04 БЗ)

У ФОП — єдиноподатника групи 2 (орендодавця) можливість відшкодування комунальних платежів орендарем окремо від орендної плати рекомендуємо чітко прописати в договорі оренди. В іншому випадку податківці вважатимуть таку суму доходом, отриманим від виду діяльності, не зазначеного в Реєстрі ЄП. Окрім іншого, це призведе до оподаткування зазначеної суми єдиним податком за ставкою 15 % відповідно до п. 293.4 ПКУ.

Суми ПДВ

Не включаються в дохід (п.п. 1 п. 292.11 ПКУ)

Це стосується єдиноподатників групи 3, які є платниками ПДВ (тобто на ставці 3 %). Причому, на нашу думку, сума ПДВ не включається в дохід таких ФОП не лише при отриманні ПДВ у складі оплати, але також і в разі визнання доходу від списання кредиторської заборгованості.

Дохід від продажу власних цінних паперів (корпоративних прав)

В «єдиноподатковий» дохід не включається. Інвестиційний прибуток від продажу цінних паперів (як «громадянський» дохід) оподатковують за правилами, встановленими п. 170.2 ПКУ (див. підкатегорію 107.03 БЗ)

Нагадаємо: діяльність з продажу єдиноподатником цінних паперів і корпоративних прав в інтересах третіх осіб податківці розцінюють як фінансове посередництво, яким займатися платникам єдиного податку заборонено згідно з п.п. 6 п.п. 291.5.1 ПКУ (див. «1.1. Єдиний податок: основні правила» цього номера). Тому підприємцям-єдиноподатникам від здійснення такої діяльності варто утриматися.

Кошти, перераховані з одного підприємницького рахунку на інший

Не включаються в доходи підприємця, оскільки такі кошти вже відображені у складі доходів (див. підкатегорію 107.04 БЗ)

Внесення власних грошових коштів на поточний підприємницький рахунок

Раніше податківці однозначно вимагали включати такі надходження в «єдиноподатковий» дохід. Виняток робили тільки для внесення на поточний підприємницький рахунок раніше отриманої готівкової виручки від продажу товарів (робіт, послуг), яка вже була відображена в Книзі обліку доходів (і витрат) при її отриманні (див. УПК № 1183). Проте зараз вони висловлюються менш категорично. Так, з роз’яснення в підкатегорії 107.04 БЗ випливає, що кожен випадок внесення грошових коштів на поточний рахунок підприємця потрібно розглядати окремо і визначати необхідність їх віднесення в дохід залежно від походження таких грошових коштів. Для цього фіскали рекомендують звертатися в органи ДПСУ за отриманням індивідуальної податкової консультації

З юридичної точки зору внесення власних коштів взагалі не повинне розглядатися як операція, що призводить до виникнення доходу, адже тут немає «зовнішнього» грошового надходження. Відбувається рух коштів «усередині» однієї особи. Проте, щоб убезпечити себе, все ж краще отримайте індивідуальну податкову консультацію із цього питання.

Кошти, видані на відрядження, яке не відбулося, повернені на банківський рахунок ФОП

Податківці в консультації, наведеній у підкатегорії 107.04 БЗ, вимагають включати такі кошти в «єдиноподатковий» дохід підприємця

Ми з такою позицією не згодні. Адже, по суті, підприємцеві повертаються його ж грошові кошти, які не були використані за призначенням підзвітною йому особою. Тобто, як і в попередній ситуації, немає «зовнішнього» надходження грошових коштів. А отже, немає і підстав говорити про дохід.

Кошти, перераховані на поточний рахунок єдиноподатника з його депозитного рахунку

Не є доходом підприємця-єдиноподатника за умови, що зазначені кошти в періоді їх отримання були включені в «єдиноподатковий» дохід (див. підкатегорію 107.04 БЗ)

На нашу думку, як і у випадку з внесенням власних коштів на підприємницький рахунок, зарахування грошей з депозитного рахунку не повинно розглядатися як «єдиноподатковий» дохід без будь-яких умов (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 103, с. 24).

Грошові кошти, які були перераховані іншій особі, але повернулися на рахунок єдиноподатника у зв’язку з помилкою в банківських реквізитах

Не враховуються у складі доходів за наявності документального підтвердження їх помилкового перерахування і повернення (див. підкатегорію 107.04 БЗ)

Дохід, отриманий в іноземній валюті

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховують у гривні за курсом НБУ на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ПКУ), тобто на дату зарахування на валютний (не на розподільчий!) рахунок підприємця

При подальшому продажу іноземної валюти, на наш погляд, підприємець-єдиноподатник повинен включити до складу своїх доходів додатну різницю між сумою коштів, отриманих від продажу такої валюти, і сумою «єдиноподаткового» доходу, яку він раніше відобразив при надходженні такої валюти (за курсом НБУ). Причому, якщо гривня від продажу інвалюти надходить на поточний рахунок за мінусом комісії банку, з метою оподаткування єдиним податком суму, що надійшла, слід збільшити на суму утриманої винагороди. Водночас фіскали висловлюються ліберальніше із цього питання. На їхню думку, додатна різниця від продажу банком іноземної валюти за дорученням ФОП не є його «єдиноподатковим» доходом (див. підкатегорію 107.04 БЗ).

Курсові різниці при перерахунку валюти, що знаходиться на поточному рахунку на кінець звітного періоду

Перерахунок іноземної валюти, яка на дату закінчення звітного періоду обліковується на поточному рахунку ФОП-єдиноподатника, не здійснюється (див. підкатегорію 107.04 БЗ). А отже, підстав для відображення «єдиноподаткового» доходу не виникає

Кошти, що надходять єдиноподатнику-покупцю від продавця за повернений товар

У дохід не включаються (п.п. 5 п. 292.11 ПКУ)

Не включаються в дохід і грошові кошти (по суті, переплата), які повертаються єдиноподатнику продавцем після зменшення вартості поставленого неякісного товару (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 80, с. 30).

Кошти, виплачені єдиноподатником-продавцем покупцеві за повернений товар

Не включаються в дохід (п.п. 5 п. 292.11 ПКУ). Мається на увазі, що ці суми виключаються (тобто віднімаються) з доходу єдиноподатника. Адже при продажу товару сума грошових коштів, отриманих від покупця, потрапила в доходи єдиноподатника. А отже, при поверненні покупцю грошей сума відображеного доходу підлягає зменшенню

Згідно з п.п. 5 п. 292.11 ПКУ зменшення доходу можливе, якщо повернення грошей відбувається при поверненні товарів, розірванні договору або за листом-заявою про повернення коштів.

Зверніть увагу: якщо отримання грошей і їх повернення здійснюються в одному періоді, то дохід в «єдиноподатковій» декларації не показують. Якщо ж повернення грошей відбувається в наступних періодах, то в декларації за період, у якому ФОП-спрощенець повернув гроші (аванс), слід відобразити скоригований дохід, тобто зменшений на повернену суму (див. лист ДФСУ від 08.11.2017 р. № 2551/К/99-99-13-01-02-14/ІПК, роз’яснення з підкатегорії 107.08 БЗ).

Дохід від продажу основних засобів (далі — ОЗ)

Не включаються в «єдиноподатковий» дохід доходи від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить фізособі на праві власності і використовується в її господарській діяльності (п.п. 1 п. 292.1 ПКУ)

Дохід від продажу земельних ділянок

На наш погляд, до складу «єдиноподаткових» доходів ФОП не включається дохід від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить фізособі на праві власності і при цьому реєструється на неї відповідним чином (транспортні засоби, нерухомість тощо). Такі доходи слід вважати «громадянськими» доходами фізособи, що підлягають оподаткуванню відповідно до норм ст. 172 і 173 ПКУ. Дохід від реалізації інших об’єктів, які можна ідентифікувати як ОЗ, на нашу думку, прирівнюється до продажу товарів з включенням у «єдиноподатковий» дохід.

Повернений єдиноподатнику завдаток

Не включається в «єдиноподатковий» дохід (див. роз’яснення в підкатегорії 107.04 БЗ)

Кошти поверненої єдиноподатнику фіндопомоги, раніше наданої ним іншому суб’єкту

Фіскали вважають (див. підкатегорію 107.04 БЗ), що надання поворотної фінансової допомоги є порушенням умов перебування ФОП-єдиноподатників на спрощеній системі оподаткування, оскільки така діяльність вважається фінансовим посередництвом і заборонена ним відповідно до п.п. 6 п.п. 291.5.1 ПКУ. При цьому вони вимагають включити суму поверненої фіндопомоги до складу «єдиноподаткових» доходів і оподаткувати її за ставкою 15 %

На нашу думку, надання поворотної фіндопомоги за рахунок власних коштів не може вважатися фінансовим посередництвом (детальніше див. «1.1. Єдиний податок: основні правила» цього номера). Примітно, що раніше податківці погоджувалися із цим (див. лист ДПСУ від 11.02.2013 р. № 1990/6/17-1216). Крім того, юрособам-єдиноподатникам вони і нині дозволяють надавати поворотну фіндопомогу і не включати при поверненні її суму до складу доходів (див. підкатегорію 108.01.02 БЗ).

Безповоротна фіндопомога, отримана грошовими коштами

Не включається в дохід ФОП-єдиноподатника, оскільки таке грошове надходження не пов’язане зі здійсненням господарської діяльності підприємця (див. роз’яснення в підкатегорії 107.04 БЗ). При цьому таку суму включають у «громадянські» доходи фізособи й оподатковують ПДФО і ВЗ у загальному порядку (див. роз’яснення фахівця податкового органу в «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 65, с. 17)

Поворотна фінансова допомога, отримана і повернена єдиноподатником протягом 12 календарних місяців із дня її отримання

Не включається в дохід (п.п. 3 п. 292.11 ПКУ)

Поворотна фінансова допомога, отримана і не повернена єдиноподатником протягом 12 календарних місяців із дня отримання

Включається в дохід (п.п. 3 п. 292.11 ПКУ). Це правило поширюється і на випадок, коли фіндопомога була отримана під час перебування підприємця на загальній системі оподаткування, залишається не поверненою ним протягом 12 календарних місяців із дня її отримання і строк повернення такої фіндопомоги припадає на період перебування на єдиному податку (див. роз’яснення в підкатегорії 107.04 БЗ)

Поворотна фінансова допомога включається в доходи того звітного періоду (кварталу або року), на який припадає перший день перевищення 12-місячного строку (див. роз’яснення з підкатегорії 107.04 БЗ). У разі повернення коштів надалі дохід не коригується.

Кредити

У дохід єдиноподатника не включаються (п.п. 3 п. 292.11 ПКУ)

Відсотки, отримані від банку (за депозитом, поточним рахунком тощо)

Не включаються в дохід єдиноподатника (п.п. 1 п. 292.1 ПКУ)

Оподатковуються ПДФО і ВЗ за «громадянськими» правилами згідно з п. 170.4 ПКУ.

Роялті

Не включаються в дохід ФОП-єдиноподатника (п.п. 1 п. 292.1 ПКУ)

Їх оподатковують як «громадянські» доходи згідно з п. 170.3 ПКУ.

Дивіденди

Не включаються в дохід ФОП-єдиноподатника (п.п. 1 п. 292.1 ПКУ)

Їх оподатковують як «громадянські» доходи відповідно до п. 170.5 ПКУ.

Страхові виплати і відшкодування

Не включаються в дохід підприємця-єдиноподатника (п.п. 1 п. 292.1 ПКУ)

Ці доходи оподатковують за «громадянськими» правилами.

Дотації із центру зайнятості, допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, компенсація роботодавцям частини сплачуваного ЄСВ, виплати чорнобильцям тощо, які надійшли на поточний рахунок підприємця

Не включаються в дохід (п.п. 4 п. 292.11 ПКУ)

Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності з Фонду соціального страхування, яка виплачується самому ФОП-єдиноподатнику на підставі лікарняного, не є доходом єдиноподатника, але оподатковується як «громадянські» доходи (див., зокрема, листи ДФСУ від 20.07.2018 р. № 3214/Р/99-99-13-02-03-14/ІПК і від 19.12.2017 р. № 3040/Ч/99-99-13-02-03-14/ІПК).

Помилково зараховані на рахунок єдиноподатника кошти, повернені в тому ж звітному (податковому) періоді

За наявності письмового пояснення банку (суб’єкта господарювання) про помилкове зарахування коштів їх суму єдиноподатник (неналежний одержувач) не включає до складу своїх доходів (див. підкатегорію 107.04 БЗ)

Помилково зараховані на рахунок єдиноподатника кошти, повернені в наступному звітному (податковому) періоді

На думку податківців (див. підкатегорію 107.04 БЗ), у періоді надходження кошти включаються в дохід, а в періоді, коли гроші будуть повернені, здійснюється перерахунок доходу. При цьому обов’язковою є наявність документів, що підтверджують помилкове зарахування, зокрема письмового пояснення банку або суб’єкта господарювання

На нашу думку, і в цьому випадку помилково зараховані кошти в доходи не включаються, адже фактично вони будуть повернені. Відповідно доходу в підприємця бути не повинно.

Суми надмірно сплачених податків і зборів, а також ЄСВ, що повертаються єдиноподатнику з бюджетів або державних цільових фондів

У дохід не включаються (п.п. 9 п. 292.11 ПКУ)

Кошти, отримані у звітному періоді за рішенням суду як компенсація (відшкодування) за минулі звітні періоди

Не включаються в дохід при визначенні обсягу доходу, що надає право підприємцю зареєструватися єдиноподатником та/або перебувати на спрощеній системі в наступному податковому (звітному) періоді (п. 292.15 ПКУ, роз’яснення з підкатегорії 107.04 БЗ)

Зверніть увагу: в п. 292.15 ПКУ йдеться тільки про те, що компенсація, отримана за рішенням суду, не враховується при визначенні доходу, що дає право перейти та/або перебувати на спрощеній системі в наступному податковому періоді, а не про те, що цей дохід не включається до бази оподаткування єдиним податком. Іншими словами, якщо вся сума перевищення граничного доходу формується тільки за рахунок таких компенсацій, то ФОП не втрачає права використовувати спрощену систему. Проте, очевидно, оподатковувати таке перевищення йому все одно доведеться за підвищеною ставкою (п. 293.4 ПКУ). Якщо перевищення доходу немає, то кошти, отримані за рішенням суду, оподатковуються у звичайному порядку. Датою отримання доходу, на нашу думку, слід вважати дату фактичного надходження коштів (на виконання рішення суду).

Сума судового збору, сплачена єдиноподатником, яка відшкодовується йому третьою особою за рішенням суду

Згідно з роз’ясненням фіскалів (див. лист ДФСУ від 20.11.2015 р. № 24785/6/99-99-10-03-02-15 і консультацію в підкатегорії 107.04 БЗ) така сума включається в «єдиноподатковий» дохід. Але при цьому її не враховують для цілей визначення можливості переходу на спрощену систему оподаткування та/або перебування в лавах єдиноподатників у наступному звітному періоді

Зазначимо: якщо повернення судового збору відбувається на підставі ст. 7 Закону № 3674 (наприклад, у зв’язку зі зменшенням суми позову), то така сума до складу доходу єдиноподатника потрапляти не повинна. Чому? Як зазначили податківці в згаданому вище листі, за своєю правовою природою така операція є поверненням передоплати за отримання послуг суду, а отже, підпадає під дію п.п. 5 п. 292.11 ПКУ.

ДОХІД У МАТЕРІАЛЬНІЙ І НЕМАТЕРІАЛЬНІЙ ФОРМАХ

Сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності

В «єдиноподатковий» дохід включають тільки ФОП-єдиноподатники групи 3 на ставці 3 % (абзац третій п. 292.3 ПКУ)

У зв’язку із застосуванням зазначеної норми зверніть увагу на такі нюанси:

1. На наш погляд, не повинна включатися в «єдиноподатковий» дохід заборгованість за одержаними авансами, оскільки ці суми вже були включені при їх отриманні до складу доходу ФОП.

2. Під дію абзацу третього п. 292.3 ПКУ підпадає в тому числі й кредиторська заборгованість, що виникла під час перебування ФОП на загальній системі оподаткування.

3. Сума списаної кредиторської заборгованості до складу доходів єдиноподатників повинна потрапити без урахування ПДВ, сплаченого у складі вартості раніше придбаних товарів (робіт, послуг). Підтвердженням цього висновку слугує і назва графи 6 «Сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, без податку на додану вартість, грн., коп.» Книги обліку доходів і витрат (детально про її заповнення див. у підрозділі 1.3).

В єдиноподатників — неплатників ПДВ сума простроченої кредиторської заборгованості має бути обкладена ПДФО і ВЗ відповідно до вимог п.п. 164.2.7 ПКУ.

Детальніше про списання кредиторської заборгованості зі строком позовної давності, що минув, див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 44, с. 29 і 45.

Безоплатно отримані товари (роботи, послуги)

Включаються в дохід (абзац перший п. 292.3 ПКУ). Виняток — якщо товари (роботи, послуги) отримані безоплатно за усною домовленістю. У такому разі їх вартість не потрапляє в «єдиноподатковий» дохід ФОП і оподатковується як звичайні «громадянські» доходи (див. роз’яснення з підкатегорії 107.04 БЗ)

Зауважте: безоплатно отриманими податківці вважають також товари (роботи, послуги), за якими кредиторська заборгованість була списана за домовленістю сторін до закінчення строку позовної давності (див. роз’яснення в підкатегорії 107.04 БЗ).

Будьте уважні: користування майном за договором позички податківці розцінюють як отримання безоплатної послуги і вимагають відображати дохід за звичайною ціною (див. роз’яснення в підкатегорії 107.04 БЗ). Детальніше про безоплатне отримання див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 24, с. 35.

Підтвердні документи

Як відомо, підприємці не ведуть бухгалтерського обліку і, відповідно, не зобов’язані складати бухгалтерські документи. Водночас згідно з п. 44.1 ПКУ платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документально. Таким чином,

єдиноподатники зобов’язані документально підтверджувати дані, зазначені ними в деклараціях

При цьому, як вважають фахівці Мінфіну (див. лист від 05.03.2012 р. № 31-08410-07/23-1595/1186), достатнім документальним підтвердженням відомостей про доходи, заявлені в декларації з єдиного податку, є дані Книги обліку доходів (і витрат). Тобто наявності первинних документів вони не вимагають. Аргументація така, що при відображенні доходів у Книзі факт їх надходження не завжди може бути підтверджений первинними документами, а ПКУ не передбачено вимоги про обов’язковість здійснення записів у Книзі на підставі первинних документів.

Проте податківці таку лояльність мінфінівців не підтримують. Вони пояснюють (див. листи ДПСУ від 06.01.2012 р. № 432/6/15-2216є і ГУ ДФС в Одеській обл. від 04.04.2018 р. № 1362/ІПК/15-32-13-01-09, а також роз’яснення в підкатегорії 107.11 БЗ), що ФОП — платники єдиного податку зобов’язані забезпечити зберігання:

— первинних документів, на підставі яких заповнювалися дані Книги обліку доходів (і витрат), що використовуються для складання податкової декларації підприємця-єдиноподатника;

— інших первинних документів, що використовуються для складання податкової звітності з інших податків і зборів — у разі їх сплати.

Такі первинні документи повинні зберігатися не менше 1095 днів із дня подання податкової декларації платника єдиного податку — підприємця або іншої податкової звітності, для складання якої вони використовуються.

Як відомо, сума витрат не відображається в декларації з єдиного податку і не впливає на його суму. Тож, чи потрібні первинні документи, що підтверджують факт здійснення витрат єдиноподатником? Їх важливо мати з таких причин:

— єдиноподатники групи 3 — платники ПДВ на підставі цих документів заповнюють розділ ІІ Книги обліку доходів і витрат. Крім того, «витратні» документи підтвердять реальність операції, що важливо для отримання податкового кредиту з ПДВ;

— якщо ФОП (незалежно від групи єдиного податку) купував товари (роботи, послуги) в громадян або інших підприємців, то він повинен відобразити ці суми в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ. Крім того, при здійсненні закупівель у звичайних фізосіб необхідно утримувати ПДФО і ВЗ. У разі відсутності документів, що підтверджують придбання, податківці можуть звинуватити ФОП у невиконанні ним функцій податкового агента.

А ось визнати товари (роботи, послуги) безоплатно отриманими (і відповідно включити їх вартість у дохід спрощенця) у податківців навряд чи вийде. Адже безоплатно отриманими вважаються тільки ті товари (роботи, послуги), які передані за письмовими договорами або отримані на відповідальне зберігання і використані єдиноподатником (див. «1.2. Доходи і витрати єдиноподатників» цього номера).

Підтвердними документами можуть бути:

1) для доходів: виписка банку (якщо дохід отримано у безготівковій формі), запис про виручку в Книзі обліку доходів / доходів і витрат (якщо дохід отримано у готівковій формі);

2) для витрат: платіжне доручення, квитанція, чек або документ довільної форми про готівкову оплату товарів, робіт, послуг (якщо вони придбавалися в громадян або у ФОП-єдиноподатників), договори, акти закупівлі, товарно-транспортні накладні тощо.

1.3. Книги обліку доходів (і витрат) єдиноподатників

У попередніх підрозділах ми неодноразово згадували про Книгу обліку доходів і Книгу обліку доходів і витрат єдиноподатника. Тепер же в подробицях розберемося, кому належить їх вести та в якому порядку заповнювати.

Форми цих книг затверджено наказом № 579. При цьому Книгу обліку доходів (КОД) ведуть єдиноподатники груп 1, 2 і 3 (неплатники ПДВ), а Книгу обліку доходів і витрат (КОДВ) — єдиноподатники групи 3 — платники ПДВ (пп. 296.1.1 і 296.1.2 ПКУ).

Основні правила ведення

Перш ніж почати робити записи в Книзі, її потрібно зареєструвати в органі ДПСУ за основним місцем обліку. Причому зробити це слід заздалегідь, щоб до початку отримання доходів на спрощеній системі вона вже була в підприємця.

Як передбачено п. 2 Порядку ведення КОД і п. 2 Порядку ведення КОДВ, вести Книгу можна в паперовому або в електронному вигляді за вибором платника. Яких при цьому потрібно дотримуватися правил, розповімо далі.

Книга в паперовій формі. Для реєстрації до податкового органу за основним місцем обліку подають прошнурований і пронумерований екземпляр Книги із заповненим титульним аркушем*. На титульному аркуші Книги зазначають:

* В окремих податкових вимагають також заяву з проханням зареєструвати Книгу, хоча законодавством подання такої заяви не передбачено.

— прізвище, ім’я та по батькові підприємця;

— реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта**;

** Паспортні дані зазначають особи, які відмовилися від отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті.

— податкову адресу.

Реєстрацію КОД або КОДВ у податковому органі здійснюють безоплатно.

Відповідно до типової інформаційної картки адмінпослуги «Реєстрація книги обліку доходів та книги обліку доходів і витрат платникам єдиного податку», затвердженої наказом ДФСУ від 19.04.2019 р. № 320, строк надання такої послуги становить 1 робочий день. Тобто зареєстрована КОД або КОДВ має бути протягом одного робочого дня.

Книга засвідчується підписом керівника або заступника керівника органу ДПСУ і скріплюється печаткою.

Після закінчення сторінок у КОД або КОДВ єдиноподатник повинен завести нову Книгу. При цьому записи в ній продовжуються наростаючим підсумком.

Попередня Книга залишається на зберіганні в платника

Книга в електронній формі. Законодавство передбачає можливість ведення КОД/КОДВ в електронній формі. Теоретично для цього потрібно (п.п. 1 п. 4 Порядку ведення КОД і п.п. 1 п. 4 Порядку ведення КОДВ):

1) отримати посилені сертифікати відкритих ключів;

2) укласти з органом ДПСУ за основним місцем обліку договір про визнання електронних документів;

3) сформувати і надіслати до цього органу ДПСУ заяву про обрання способу ведення Книги в електронній формі. Така заява повинна направлятися засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням законодавчо встановлених умов щодо реєстрації електронного підпису.

Протягом 3 робочих днів після отримання заяви ДПІ повинна сформувати і направити платнику податків повідомлення про реєстрацію Книги із зазначенням її реєстраційного номера та дати реєстрації. Проте фактично податківці визнають, що нині можливість реєстрації і ведення книг в електронному вигляді не реалізована (див. роз’яснення в підкатегорії 107.07 БЗ).

Скільки книг обліку потрібно єдиноподатнику? Чинне законодавство не передбачає ведення підприємцем більше ніж однієї Книги обліку. При цьому не має значення, скільки видів діяльності здійснює ФОП і чи є в нього наймані працівники.

Зміна податкової адреси. За роз’ясненнями фіскалів (див. підкатегорію 107.07 БЗ), реєструвати чи ні в такому разі нову Книгу обліку, залежить від того, до якого адміністративного району належить нова податкова адреса підприємця. Тут можуть мати місце дві ситуації:

зміна податкової адреси (місця проживання) призводить до зміни адміністративного району. У такому разі ФОП-єдиноподатнику необхідно зареєструвати нову Книгу в контролюючому органі за новим місцем обліку. Її починають вести з нового бюджетного року. Про це податківці говорять також у листі від 18.09.2018 р. № 4069/Б/99-99-13-01-02-14/ІПК;

зміна податкової адреси (місця проживання) відбувається в межах одного адміністративного району. У такій ситуації реєструвати нову Книгу не вимагається. Підприємець продовжує здійснювати записи наростаючим підсумком у наявній Книзі. При цьому, як роз’яснюють фіскали (див. підкатегорію 107.07 БЗ), він може самостійно внести відповідні зміни на титульному аркуші КОД/КОДВ.

Порядок ведення книг обліку. Записи в Книзі здійснюються розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою (п.п. 3 п. 3 Порядку ведення КОД і п.п. 3 п. 3 Порядку ведення КОДВ).

Заповнюють Книгу в гривнях з копійками (п. 8 Порядку ведення КОД і п. 8 Порядку ведення КОДВ).

ФОП-єдиноподатники здійснюють записи в КОД/КОДВ за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід (здійснено витрати)

При цьому застосовують касовий метод. Тобто в доходах відображають кошти, що надійшли за день на поточний рахунок підприємця або готівкою, фактично безоплатно отримані товари (роботи, послуги) тощо (п. 5 Порядку ведення КОД і п. 5 Порядку ведення КОДВ).

Витрати в КОДВ спрощенці групи 3 за ставкою 3 % відображають за підсумками дня, протягом якого вони були понесені. Зокрема, тут показують оплату за придбані товари (роботи, послуги), виплачену заробітну плату, сплачений ЄСВ тощо.

А якщо протягом робочого дня підприємець не отримував доходу і не здійснював витрат (для групи 3 з ПДВ)? У такому разі заповнювати Книгу за цей день не потрібно. Погоджуються із цим і податківці (див. роз’яснення з підкатегорії 107.07 БЗ). Також немає необхідності заповнювати КОД/КОДВ у вихідний день, якщо в цей день підприємець не працював і відповідно не отримував доходу (не ніс витрати).

Зверніть увагу: згідно з п.п. 2 п. 6 Порядку ведення КОД, щоденні суми доходів підсумовуються в кінці місяця, кварталу та року. І хоча Порядок ведення КОДВ прямо про це не говорить, на наш погляд, визначати підсумкові суми слід і в цій Книзі обліку. Таким чином, у кінці 2019 року в Книзі мають бути 3 підсумкові записи: «Разом за грудень 2019 року», «Разом за ІV квартал 2019 року» і «Разом за 2019 рік».

Зберігання Книги. Як ми вже говорили, КОД/КОДВ знаходиться безпосередньо в підприємця (див. підкатегорію 107.07 БЗ). Причому зберігати Книгу потрібно протягом 3 років після закінчення звітного періоду, у якому було зроблено останній запис (п. 7 Порядку ведення КОД і п. 7 Порядку ведення КОДВ).

Проте зауважимо: п. 44.3 ПКУ зобов’язує зберігати документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, не менше 1095 днів із дня подання податкової звітності, для складання якої використовувалися такі документи, а якщо звітність не подавалася — з передбаченого ПКУ граничного строку її подання. Цей строк дещо довший, тому безпечніше орієнтуватися на нього.

Виправлення в Книзі. Згідно з п.п. 3 п. 3 Порядку ведення КОД і Порядку ведення КОДВ підприємцю дозволено робити виправлення в Книзі. Так, для виправлення помилки в Книзі необхідно внести новий запис з відображенням у відповідних графах від’ємного (зі знаком «-») або додатного (зі знаком «+») значення. При цьому в графі 1 КОД (графі 1 розділу І або розділу ІІ КОДВ) зазначають ту дату, коли припустилися помилки. Внесений запис має бути підтверджений підписом підприємця-єдиноподатника.

Якщо Книга загубилася. Якщо Книга загублена (пошкоджена або знищена), то в цьому випадку підприємцю-єдиноподатнику потрібно керуватися нормами п. 44.5 ПКУ. Тобто слід у 5-денний строк із дня такої події письмово в довільній формі повідомити про це орган ДПСУ за місцем обліку.

Відновити втрачені документи необхідно протягом 90 календарних днів із дня, наступного за днем надходження повідомлення до податкового органу

Крім того, податківці, посилаючись на п. 6.10 Положення № 88, рекомендують підприємцю-єдиноподатнику звернутися до правоохоронних органів із заявою про втрату Книги обліку й отримати довідку про подання такої заяви (див. підкатегорію 107.07 БЗ).

Відповідальність. Перше, що ми хочемо тут зазначити: з 23.06.2019 р. до суб’єктів господарювання більше не застосовуються фінансові санкції за порушення норм щодо регулювання обігу готівки. Це пов’язано з тим, що втратив чинність Указ № 436/95, яким такі санкції встановлювалися*. А отже, ФОП не загрожує драконівський штраф за неоприбуткування у випадку, якщо отримана готівка не відображена в КОД/КОДВ.

* Більше про це — у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 52, с. 2.

Водночас нікуди не подітися від адміністративної відповідальності, встановленої КУпАП, за порушення правил ведення книг обліку. Так, згідно зі ст. 1641 КУпАП за неведення або неналежне ведення обліку доходів і витрат підприємцеві «світить» штраф у розмірі від 3 до 8 нмдг** (від 51 до 136 грн.). При повторному порушенні особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, штраф становитиме від 5 до 8 нмдг (від 85 до 136 грн.).

** Тут і далі — неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім того, можна нарватися на штраф за незберігання Книги, первинних документів з питань обчислення та сплати податків і зборів та/або за ненадання контролюючим органам оригіналів документів або їх копій при здійсненні податкового контролю. Зокрема, п. 121.1 ПКУ передбачено штраф у розмірі 510 грн. Повторне порушення протягом року після накладення цього штрафу обійдеться підприємцю-порушнику в 1020 грн. Про застосування такої відповідальності до ФОП-єдиноподатників податківці говорили в листі ДПСУ від 17.04.2012 р. № 11206/7/17-1217 і в роз’ясненні з підкатегорії 107.07 БЗ.

Нюанси заповнення

Ознайомившись із загальними моментами, перейдемо до розгляду пографного заповнення КОД і КОДВ.

Спершу розберемо відображення в цих книгах доходів. Нагадаємо, що в КОДВ доходи відображають у розділі І.

Загалом, графи КОД і розділу I «Доходи» КОДВ майже повністю ідентичні. Тому ми не зупинятимемося окремо на кожній із книг, а опишемо загальну схему дій при заповненні їх граф (див. табл. 1.6). Але при цьому пам’ятайте, що в КОДВ єдиноподатники групи 3 — платники ПДВ усі суми доходу фіксують без ПДВ.

Таблиця 1.6. Заповнення граф КОД і розділу I «Доходи» КОДВ

Номер графи

Книга

Назва графи / Пояснення до заповнення

1

КОД і КОДВ

Дата запису

Тут проставляють дати всіх робочих днів підприємця, протягом яких отримано дохід. Вихідні дні, а також дні, у які в підприємця не було доходу, тут не відображають. У цій графі також зазначають період, за який наводиться сумарний дохід за місяць, квартал, рік

2 — 6

КОД

Дохід від провадження діяльності

2 — 7

КОДВ

У цих графах фіксують доходи (у КОДВ — без ПДВ), оподатковувані за основними ставками, у вигляді:

— вартості проданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (графи 2 — 4 КОД і розділу І КОДВ);

— вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (графа 5 КОД і розділу І КОДВ);

— суми кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (графа 6 розділу І КОДВ). Оскільки кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, згідно з абзацом третім п. 292.3 ПКУ включається тільки в дохід єдиноподатників групи 3 на ставці 3 % (див. «1.2. Доходи і витрати єдиноподатників» цього номера), ця графа наявна тільки в КОДВ.

У графі 6 КОД і в графі 7 розділу І КОДВ відображають загальну суму доходу за день, яку оподатковують за основними ставками

2

КОД

КОДВ

сума, грн., коп.

сума без податку на додану вартість, грн., коп.

Тут відображають щоденний сумарний дохід, отриманий від продажу товарів, виконання робіт, надання послуг у межах «єдиноподаткової» діяльності ФОП. «Громадянські» доходи ФОП (наприклад, від продажу автомобіля або відсотки за депозитом) ані в цю графу, ані в Книгу в цілому не потрапляють.

До цієї графи вносять тільки той дохід, який отримано у вигляді готівкових грошових коштів (у тому числі реалізаторами, які працюють у ФОП) або коштів, що надійшли на поточний рахунок підприємця. Зауважте: коли розрахунки здійснюються за допомогою платіжних карток (із застосуванням POS-термінала), грошові кошти «падають» на рахунок ФОП не миттєво, а через певний час. При цьому, на нашу думку, дохід у КОД/КОДВ слід відображати на дату зарахування грошей на поточний рахунок. Причому тут показують усю суму виручки, яка повинна була надійти від покупця, без вирахування комісії банку.

Зверніть увагу: п.п. 3 п. 6 Порядку ведення КОД і Порядку ведення КОДВ при отриманні протягом дня доходу в готівковій та безготівковій формах вимагають кожен вид доходу відображати окремо (окремими рядками) за підсумками дня. Підтверджують це і податківці, зокрема, в листі ДФСУ від 01.03.2019 р. № 845/6/99-99-13-01-03-15/ІПК і консультації з підкатегорії 107.07 БЗ.

Зверніть увагу: до цієї графи не потрапить дохід, який оподатковується за ставкою 15 %. Йому відведено окреме місце — у графі 8 КОД і в графі 9 розділу І КОДВ (див. нижче пояснення до цих граф).

Будьте уважні при отриманні грошових коштів у межах посередницьких договорів. Адже, як говорять податківці (див., зокрема, листи ДФСУ від 04.07.2019 р. № 3088/6/99-13-02-03-15/ІПК і від 11.05.2018 р. № 2101/Д/99-99-14-05-01-14/ІПК, роз’яснення в підкатегорії 107.07 БЗ), у Книзі обліку необхідно відобразити не лише суму винагороди підприємця, а всю суму коштів, отриманих за посередницькими договорами. При цьому транзитні кошти, на наш погляд, необхідно відразу ж виключити із доходів, відобразивши їх суму зі знаком «мінус» у наступному рядку Книги, або ж, як пропонують податківці у листі ДФСУ від 25.05.2018 р. № 2337/Б/99-99-13-01-02-14/ІПК, через графу 3.

До графи 2 рекомендуємо включати і доходи, не пов’язані з продажем товарів (робіт, послуг), безоплатним отриманням товарів (робіт, послуг) і списанням простроченої кредиторської заборгованості, зокрема:

— внесення власних грошових коштів фізособи на підприємницький рахунок (якщо ФОП включає такі надходження до складу доходів — див. «1.2. Доходи і витрати єдиноподатників» цього номера);

— суми поворотної фінансової допомоги, якщо минуло 12 місяців із дня її отримання;

— суми неустойки (штрафів, пені), фактично отримані у зв’язку з порушенням контрагентом умов договору;

— суми відшкодування орендарем комунальних платежів за переданим в оренду майном (якщо вони не включені до складу орендної плати і передбачені договором оренди).

Будьте уважні! До цієї графи не потрапляють:

— вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) — такі суми відображають у графі 5 КОД і в графі 5 розділу І КОДВ;

— кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, — її єдиноподатники групи 3 на ставці 3 % показують у гр. 6 розділу І КОДВ

3

КОД

сума повернутих коштів за товар (роботи, послуги) та/або передплати, грн., коп.

КОДВ

сума повернутих коштів за товар (роботи, послуги) та/або передплати без податку на додану вартість, грн., коп.

У графі 3 відображають суму коштів (у тому числі отриманих авансів), яку єдиноподатник повернув своїм покупцям або замовникам у зв’язку з розірванням договору, поверненням товару або за листом-заявою про повернення коштів (п.п. 5 п. 292.11 ПКУ). Ці суми зазначають в день їх повернення (див. роз’яснення в підкатегорії 107.07 БЗ)

4

КОД і КОДВ

скоригована сума доходу, грн, коп. (гр. 2 - гр. 3)

У цій графі наводять скориговану суму доходу за продані товари (виконані роботи, надані послуги). Її визначають як різницю між значеннями граф 2 і 3. Тобто скориговану суму доходу визначають за вирахуванням повернених покупцям і замовникам коштів. Значення цієї графи може вийти від’ємним. Але! Фіскали у своєму роз’ясненні з підкатегорії 107.07 БЗ стверджують, що дані в графі 4 не можуть зазначатися з від’ємним значенням

5

КОД

вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), грн., коп.

КОДВ

вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) без податку на додану вартість, грн., коп.

У цій графі відображають вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Такий дохід виникає на дату підписання акта приймання-передачі. Про те, які товари (роботи, послуги) вважаються безоплатно отриманими, див. на «1.2. Доходи і витрати єдиноподатників» цього номера.

Якщо керуватися роз’ясненнями податківців, до цієї графи потрапить також сума прощеної до закінчення строку позовної давності кредиторської заборгованості та вартість користування майном за договором позички (див. «1.2. Доходи і витрати єдиноподатників» цього номера)

6

КОДВ

сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, без податку на додану вартість, грн., коп.

У цій графі єдиноподатники групи 3 на ставці 3 % зазначають кредиторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності. Причому показують суму такої заборгованості без урахування ПДВ, сплаченого у складі вартості раніше придбаних товарів (робіт, послуг).

Нагадаємо: згідно зі ст. 257 ЦКУ загальний строк позовної давності становить 3 роки. Проте в окремих випадках може встановлюватися спеціальна позовна давність (детальніше див. у спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 58, с. 92).

Дохід відображають на дату списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ПКУ).

Зверніть увагу: якщо кредиторська заборгованість списується за домовленістю сторін до закінчення строку позовної давності, то в цій графі їй не місце. Таку заборгованість потрібно відобразити в графі 5 Книги обліку як доходи від безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг)

6

КОД

всього, грн., коп. (гр. 4 + гр. 5)

7

КОДВ

всього, грн., коп. (гр. 4 + гр. 5 + гр. 6)

Тут відображають загальну суму оподатковуваного за основною ставкою доходу, отриманого єдиноподатником. Значення цієї графи є сумою значень граф 4 і 5 КОД (граф 4, 5 і 6 розділу І КОДВ).

Показник цієї графи є підставою для заповнення єдиноподатником:

— групи 1 — рядка 01 розділу II декларації платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця;

— групи 2 — рядка 03 розділу III декларації;

— групи 3 — рядка 05 (06) розділу IV декларації.

Значення цієї графи може вийти від’ємним. Проте, на думку податківців (див. підкатегорію 107.07 БЗ), дані в графі 6 КОД не можуть зазначатися з від’ємним значенням. Вважаємо, така думка поширюється й на графу 7 розділу І КОДВ

7 — 8

КОД

Дохід, що оподатковується за ставкою 15 %

8 — 9

КОДВ

7

КОД

вид доходу

8

КОДВ

У цій графі зазначають вид підприємницького доходу, оподатковуваного за ставкою 15 % у зв’язку з порушенням правил роботи на спрощеній системі оподаткування. Згідно з приміткою до цієї графи для зазначення виду доходу використовують цифру від 1 до 5, що відповідає виду доходу, зазначеного в пп. 1 — 5 п. 293.4 ПКУ. Так, у цій графі потрібно зазначити цифру:

«1» — для суми перевищення граничної річної суми доходу відповідної «єдиноподаткової» групи, визначеної пп. 1 — 3 п. 291.4 ПКУ. Нагадаємо: «дохідна» межа для групи 1 становить 300 тис. грн., для групи 2 — 1,5 млн грн., для групи 3 — 5 млн грн.;

«2» — для доходу, отриманого спрощенцями групи 1 або 2 від здійснення діяльності, не зазначеної в Реєстрі ЄП. Такий вид доходу не відображають єдиноподатники групи 3 (як зі сплатою, так і без сплати ПДВ);

«3» — для доходу, отриманого при використанні негрошових форм розрахунків;

«4» — для доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, що не дозволяють застосовувати спрощену систему оподаткування згідно з п. 291.5 ПКУ (див. «1.1. Єдиний податок: основні правила» цього номера);

«5» — для доходу, отриманого єдиноподатниками групи 1 або 2 від здійснення діяльності, не передбаченої в пп. 1 і 2 п. 291.4 ПКУ відповідно (див. «1.1. Єдиний податок: основні правила» цього номера). Цей вид доходу не зазначають єдиноподатники групи 3

8

КОД

сума, грн., коп.

9

КОДВ

У графі 8 КОД і в графі 9 розділу І КОДВ зазначають суму доходу, вид якого був записаний у графі 7 КОД і в графі 8 розділу І КОДВ відповідно. Зверніть увагу: єдиноподатники групи 3 — платники ПДВ відображають тут дохід без ПДВ.

Показник цієї графи слугує підставою для заповнення:

— рядка 02 розділу II декларації — єдиноподатниками групи 1;

— рядка 04 розділу III декларації — єдиноподатниками групи 2;

— рядка 07 розділу IV декларації — єдиноподатниками групи 3

У ФОП — єдиноподатників груп 1, 2 і 3 на ставці 5 % на цьому все. А ось спрощенці, які працюють у групі 3 зі сплатою ПДВ (на ставці 3 %), повинні заповнити ще й розділ II «Витрати» КОДВ. Як це зробити, розповімо далі.

У цьому розділі єдиноподатники групи 3 на ставці 3 % відображають суми здійснених витрат, зокрема на оплату товарів (робіт, послуг), виплату заробітної плати, сплату ЄСВ тощо.

Суму витрат відображають у Книзі в день сплати грошових коштів незалежно від того, отримано вже дохід, пов’язаний із цими витратами, чи ні

Витрати в Книзі відображають за датою списання коштів з поточного рахунку або за датою оплати готівкою. На це звертають увагу і фіскали в консультації, розміщеній у підкатегорії 107.07 БЗ.

Майте на увазі: витрати підприємець-єдиноподатник записує до Книги загальним підсумком за день, без розшифровки в ній, кому і за що перераховано оплату (п. 5 Порядку ведення КОДВ). Подробиці заповнення конкретних граф розділу II КОДВ покажемо в табл. 1.7.

Таблиця 1.7. Заповнення граф розділу II «Витрати» КОДВ

Номер графи

Назва графи / Пояснення до заповнення

1

Дата запису

Тут проставляють дати всіх робочих днів підприємця, протягом яких були здійснені витрати. Вихідні дні, а також дні, коли в підприємця не було витрат, у графі 1 не зазначають

2 — 3

Витрати, пов’язані з придбанням товарів (робіт, послуг)

2

вид витрат

До графи 2 записують види витрат на придбання товарів (робіт, послуг), наприклад:

— вартість оплачених постачальнику (підряднику) товарів (робіт, послуг) згідно з договором;

— суми ввізного мита;

— суми непрямих податків, сплачені у зв’язку з купівлею товарів (робіт, послуг), які не відшкодовуються підприємцю;

— транспортно-заготівельні витрати;

— інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням товарів (робіт, послуг) і доведенням їх до стану, придатного для використання в запланованих цілях

3

сума без податку на додану вартість, грн., коп.

У цій графі зазначають загальну суму коштів, витрачену підприємцем протягом дня у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) за кожним видом витрат. Записи тут слід робити за касовим методом: сплатив гроші — записав до графи 3 загальним підсумком за день. Вартість придбаних товарів (робіт, послуг) зазначають без ПДВ.

Зауважте: витрати, які єдиноподатники відображають у цій графі, мають бути підтверджені первинними документами (див. «1.2. Доходи і витрати єдиноподатників» цього номера)

4

Витрати на оплату праці найманих працівників, грн., коп.

Ця графа заповнюється підприємцями, які мають найманих працівників. До неї вносять суму нарахованої їм зарплати (без вирахування ПДФО і ВЗ, тобто «грязну» суму). Запис здійснюють у день виплати зарплати

5

Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, грн., коп.

У цій графі, на наш погляд, слід відображати суму ЄСВ, нарахованого на зарплату працівників. Утім, назва самої графи 5 не виключає можливості вписувати сюди і суми ЄСВ, сплачені підприємцем «за себе». Запис у графі 5 здійснюють у день перерахування (сплати) ЄСВ на рахунки органу ДПСУ

6

Інші витрати, грн., коп.

Тут зазначають суму інших витрат, пов’язаних з підприємницькою діяльністю єдиноподатника (наприклад, на рекламу, оренду, оплату комунальних платежів, телефонного зв’язку, передплату спеціалізованих періодичних видань, сплату податків тощо)

7

Всього, грн., коп. (гр. 3 + гр. 4 + гр. 5 + гр. 6)

У цій графі підраховують загальну суму витрат за день. Значення цієї графи є сумою значень граф 3 — 6 розділу II КОДВ

На підставі відомостей, наведених у книгах обліку, підприємці заповнюють податкову декларацію єдиноподатника. Про загальні правила її заповнення та подання поговоримо в наступному підрозділі.

1.4. Декларування доходів єдиноподатника

Обов’язок підприємців-спрощенців подавати до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку встановлено пп. 296.2 і 296.3 ПКУ. На сьогодні форму такої декларації затверджено наказом № 578. Вона є єдиною для всіх груп підприємців-спрощенців.

Згідно з п. 49.2 ПКУ платник податків зобов’язаний подавати декларацію в тому випадку, якщо у звітному періоді в нього:

1) виникають об’єкти оподаткування або

2) наявні показники, що підлягають декларуванню.

Поширюється ця норма і на спрощенців, про що прямо сказано в згаданому пункті. А це означає, що ФОП-спрощенці, які не отримували протягом звітного періоду доходів і не мають показників, що підлягають декларуванню, не зобов’язані подавати декларацію єдиноподатника. Згодні із цим і податківці (див. роз’яснення в підкатегорії 107.08 БЗ).

Але зауважте: якщо в єдиноподатника групи 3 у попередніх звітних періодах календарного року був отриманий і задекларований дохід, то за відсутності доходу за поточний звітний період (квартал) того ж року задекларувати отриманий раніше дохід (звісно, без сплати єдиного податку) все ж доведеться. Виною тому наростаючий підсумок звітності з єдиного податку.

У свою чергу, єдиноподатникам груп 1 і 2, перш ніж скористатися п. 49.2 ПКУ, який звільняє від декларування, рекомендуємо отримати індивідуальну податкову консультацію. Адже в їх деклараціях мають бути відображені суми щомісячних авансових внесків з єдиного податку. А вони, нагадаємо, нараховуються незалежно від результатів діяльності підприємця.

Основні правила подання «єдиноподаткової» декларації див. у табл. 1.8.

Таблиця 1.8. Декларація єдиноподатника: загальні правила

Показник

Група платників єдиного податку

група 1

група 2

група 3

Звітний (податковий) період*

Календарний рік (абзац перший п. 294.1 ПКУ)

Календарний квартал (абзац другий п. 294.1 ПКУ)

* Для отримання довідки про доходи єдиноподатник може подати до органу ДПСУ податкову декларацію за інший, ніж квартальний (річний), податковий (звітний) період. Проте подання такої декларації не звільняє його від обов’язку подання квартальної (річної) податкової декларації (п. 296.8 ПКУ).

Строки подання декларації

У загальному випадку протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п. 49.18.3 і п. 296.2 ПКУ)*

Протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (п.п. 49.18.2 і п. 296.3 ПКУ)

* Виняток із цього правила становлять тільки єдиноподатники груп 1 і 2, які:

1) перевищили протягом року граничний обсяг доходу (для групи 1 — 300 тис. грн., для групи 2 — 1,5 млн грн.) та/або

2) самостійно перейшли на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для «старшої» групи, або залишають спрощену систему у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів.

Такі єдиноподатники повинні відзвітувати у «квартальні» строки (п.п. 296.5.1 ПКУ). Так, якщо вищезгадана подія відбулася в IV кварталі 2019 року, то декларацію слід подати протягом 40 (а не 60) календарних днів після закінчення звітного періоду. При цьому подання такої декларації звільняє єдиноподатників груп 1 і 2 від обов’язку подавати декларацію у строк, установлений для річного періоду.

На таких же строках подання декларації податківці наполягають і в разі реєстрації припинення єдиноподатником підприємницької діяльності після 01.01.2017 р. (див. підкатегорію 135.02 БЗ), хоча з норм ПКУ це не випливає.

Можливість перенесення строку подання

Передбачена згідно з п. 49.20 ПКУ. Так, якщо останній день строку, встановленого для подання декларації, припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, наступний за вихідним або святковим*

* У зв’язку із цим, наприклад, податкову декларацію за 2019 рік єдиноподатники груп 1 і 2 можуть подати не пізніше 02.03.2020 р., оскільки останній день її подання припадає на суботу 29 лютого.

Куди подається декларація

До контролюючого органу за місцем податкової адреси (місцем проживання) єдиноподатника (п. 296.4 ПКУ). Тобто за місцем, де він узятий на облік як платник податків (п. 45.1 ПКУ)

Способи подання декларації

ПКУ передбачає три варіанти (п. 49.3 ПКУ):

1) особисто єдиноподатником або уповноваженою на це особою;

2) поштою з повідомленням про вручення й описом вкладення (не пізніше ніж за 5 днів до закінчення граничного строку подання декларації, п. 49.5 ПКУ);

3) за допомогою засобів електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів про електронний документообіг та про електронні довірчі послуги

Одиниця виміру при заповненні декларації

Грошові показники наводять у гривнях з копійками. Про це свідчить примітка «3» до декларації єдиноподатника

Мова заповнення декларації

Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону № 2704 громадські об’єднання, політичні партії та інші юридичні особи повинні подавати податкову звітність у відповідні органи державною мовою. При цьому державною мовою в Україні є українська (ст. 10 Конституції України, ч. 1 ст. 1 Закону № 2704). Оскільки згідно зі ст. 51 ЦКУ ФОП у процесі підприємницької діяльності «підпорядковані» нормативно-правовим актам, що регулюють діяльність юросіб (якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті відносин), ця норма повинна поширюватися і на підприємців. Таким чином, ФОП-єдиноподатники складають податкову декларацію українською мовою

Вимоги до заповнення

1. У декларації мають бути заповнені всі обов’язкові реквізити, передбачені її формою, з перелічених у пп. 48.3 і 48.4 ПКУ. У разі виявлення порушень у заповненні обов’язкових реквізитів у прийнятті податкової декларації може бути відмовлено (п. 49.11 ПКУ).

2. Декларацію складають наростаючим підсумком з початку звітного (податкового) року (п. 296.7 ПКУ).

3. У рядках декларації, де відсутні показники (суми), в паперовому варіанті ставлять прочерк, а в електронному нічого не заповнюють.

4. У декларації окремо відображають доходи, які оподатковуються за основними і за підвищеними ставками (пп. 296.5.2 і 296.5.3 ПКУ).

5. Показники декларації формують на підставі первинних та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ПКУ). Фізособи-єдиноподатники заповнюють декларацію, користуючись даними з КОД або КОДВ* (пп. 296.1.1 і 296.1.2 ПКУ)

* Більше про згадані книги див. у підрозділі 1.3.

Хто підписує декларацію

Декларацію підписує сам підприємець або його представник (п.п. 48.5.2 ПКУ). За наявності печатки підпис скріплюють її відбитком (п. 48.3 ПКУ)

Як ви могли побачити з табл. 1.8, податковим (звітним) періодом для єдиноподатників груп 1 і 2 є календарний рік, а для платників єдиного податку групи 3 — календарний квартал. При цьому в загальному випадку податковий (звітний) період починається з 1-го числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п. 294.2 ПКУ). Проте є особливі випадки, в яких звітний період визначається по-іншому. Розглянемо їх у табл. 1.9.

Таблиця 1.9. Звітний період єдиноподатника

Ситуація

Групи ФОП-єдиноподатників

група 1

група 2

група 3

Звітний (податковий) період — загальний випадок (п. 294.1 ПКУ)

Календарний рік

Календарний квартал

Суб’єкт перейшов на сплату єдиного податку зі сплати інших податків та зборів (п. 294.3 ПКУ)

Перший податковий (звітний) період починається з 1-го числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому суб’єкта зареєстровано платником єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду

Новозареєстрований суб’єкт господарювання (п. 294.4 ПКУ)

Перший податковий (звітний) період починається з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому підприємець зареєстрований платником єдиного податку*

Перший податковий (звітний) період починається з 1-го числа місяця, у якому відбулася державна реєстрація**

* За умови, що новозареєстрований підприємець подав заяву про обрання спрощеної системи оподаткування до закінчення місяця, у якому відбулася його держреєстрація. Зауважте: в цьому випадку за період з дати держреєстрації до 1-го числа наступного місяця застосовується загальна система оподаткування.

** Якщо новозареєстрований підприємець подав заяву про обрання спрощеної системи оподаткування протягом 10 календарних днів із дня держреєстрації.

Здійснення держреєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП-єдиноподатника (п. 294.6 ПКУ)

Останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідним органом ДПСУ від держреєстратора отримано повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності

Зміна податкової адреси єдиноподатника (п. 294.7 ПКУ)

Останнім податковим (звітним) періодом за старою адресою вважається період, у якому платник подав заяву органу ДПСУ про зміну податкової адреси*

* При цьому в разі зміни адреси, пов’язаної зі зміною адміністративного району, подання податкової декларації і сплата єдиного податку здійснюються за попереднім місцем податкової адреси до закінчення поточного бюджетного року, а починаючи з 1 січня наступного року — за новою податковою адресою (див. підкатегорію 107.12 БЗ).

А тепер окреслимо декілька важливих моментів, що стосуються заповнення декларації єдиноподатника.

Як ми вже говорили, форма декларації є єдиною для всіх груп підприємців-спрощенців. Вона розроблена таким чином, що показники господарської діяльності для кожної групи перебувають в окремому розділі. Так, розділ ІІ заповнюють єдиноподатники групи 1, розділ ІІІ — єдиноподатники групи 2, а розділ IV — платники єдиного податку групи 3. Крім того, в декларації є загальні для всіх груп розділи І, V і VI.

Пам’ятайте:

якщо протягом року ви змінювали групу — у декларації потрібно буде одночасно заповнювати розділи, призначені і для нової, і для старої вашої групи

Іншими словами, якщо ви в І кварталі працювали в групі 2, а з ІІ кварталу перейшли до групи 3, то в декларації до кінця року відображайте:

— у розділі III — показники за І квартал;

— у розділі IV — показники починаючи з ІІ кварталу (наростаючим підсумком).

А що робити у разі виникнення «перехідних» доходів — товари/послуги були продані/надані під час перебування в одній групі, а гроші за це отримані вже під час перебування в іншій групі? Податківці в консультації з підкатегорії 107.08 БЗ відповідають на це запитання таким чином:

— якщо першо- чи другогрупник перейшов до групи 3 — він відображає такі доходи в поточній декларації в періоді фактичного отримання грошових коштів у розділі, призначеному для доходів третьогрупника (розділ IV);

— якщо третьогрупник перейшов до групи 1 або 2 — він повинен подати уточнюючий розрахунок за період, у якому були відвантажені товари (надані послуги), і включити грошові кошти, що надійшли, до складу доходу, оподатковуваного за ставками групи 3.

Роз’яснення податківців обумовлене тим, що «перехідні» доходи, які надійшли першо- чи другогрупнику, але зароблені ним у період перебування в групі 3, можуть бути отримані від діяльності, не сумісної з перебуванням в групі 1 або 2.

Тому такі доходи податківці не дозволяють відображати в розділі ІІ або ІІІ поточної декларації підприємця. Вони через уточнюючий розрахунок повинні потрапити в доходи того періоду, у якому підприємець був у групі 3 і заробив «перехідні» доходи.

Більше про заповнення декларації єдиноподатника ви можете прочитати в «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 3, с. 23.

А якщо при заповненні декларації припустилися помилки

У такому разі потрібно звернутися до механізму виправлення помилок, прописаного в п. 50.1 ПКУ (див. роз’яснення з підкатегорії 107.08 БЗ).

Так, якщо помилку виявлено після подання податкової декларації за звітний період, але до закінчення граничного строку її подання за цей же звітний період, потрібно подати нову декларацію з усіма правильно заповненими показниками. При цьому проставляють відмітку в полі «Звітна нова».

Якщо ж граничний строк подання декларації за звітний період минув, виявлену помилку можна виправити одним з таких способів:

1) через уточнюючу декларацію (зі сплатою 3 % штрафу від суми недоплати) з відміткою «Уточнююча»;

2) у поточній (звітній) декларації (зі сплатою 5 % штрафу від суми недоплати).

Форма декларації для самовиправлення — та ж, що й для стандартної звітності.

Більше про зазначені виправлення див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 55, с. 10.

1.5. Наслідки порушення «єдиноподаткових» правил

З попередніх підрозділів спецвипуску ви дізналися, що для ФОП-єдиноподатників установлено чимало обмежень (за видами діяльності, чисельністю працівників, формою розрахунків тощо) та обов’язків (своєчасно подавати податкові декларації, правильно і в повному обсязі нараховувати і сплачувати суми єдиного податку тощо). Проте зустрічаються випадки, коли правила роботи на єдиному податку порушуються. Що в такому разі загрожує єдиноподатнику, розповімо далі.

Порушення порядку подання звітності, нарахування і сплати єдиного податку

Підприємець-спрощенець не подав звітність з єдиного податку, неправильно нарахував або несвоєчасно перерахував цей податок?

У табл. 1.10 ви можете ознайомитися з відповідальністю, яка йому загрожує за такі порушення.

Таблиця 1.10. Відповідальність за порушення порядку нарахування і сплати єдиного податку

Порушення

Норма ПКУ

Відповідальність

За неподання звітності

Неподання або несвоєчасне подання декларації єдиноподатником

П. 120.1

Штраф у розмірі 170 грн. за кожне неподання або несвоєчасне подання

Неподання або несвоєчасне подання декларації при повторному порушенні платником, до якого протягом року вже було застосовано штраф за таке порушення

Штраф у розмірі 1020 грн. за кожне неподання або несвоєчасне подання

За неправильне заповнення звітності (податкове зобов’язання не змінюється)

Помилки в обов’язкових реквізитах декларації єдиноподатника

П. 48.7

Декларацію визнають недійсною: вважатиметься, що декларацію не подано. Відповідальність настане, як за неподання декларації (див. вище в таблиці)

Інші помилки в декларації, коли не змінюється податкове зобов’язання

Відповідальність не передбачена

За несплату єдиного податку:

— для єдиноподатників груп 1 і 2:

Несплата (неперерахування) фізичними особами — платниками єдиного податку груп 1 і 2 авансових внесків єдиного податку в порядку й у строки, визначені ПКУ

П. 122.1

Штраф у розмірі 50 %* ставки єдиного податку, обраної єдиноподатником відповідно до ПКУ

* Зверніть увагу: розмір штрафу не залежить від суми несплаченого авансового внеску з єдиного податку. Як за ситуації, коли платник податків зовсім не сплатив єдиного податку, так і за ситуації, коли сума недоплати становила всього 1 грн., розмір штрафу буде однаковий — 50 % ставки єдиного податку.

— для єдиноподатників групи 3:

Несплата або несвоєчасна сплата погодженої суми податкового зобов’язання з єдиного податку при затримці сплати:

до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання

П. 126.1

Штраф у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу

більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання

Штраф у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу

Несвоєчасне перерахування грошового зобов’язання, визначеного платником податків*

П.п. 129.1.3, п. 129.4

Пеня, що нараховується на суму грошового зобов’язання, визначеного платником податків (з урахуванням штрафів за їх наявності й без урахування пені) за кожен календарний день прострочення, починаючи з 91-го календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати, з розрахунку 100 % річних облікової ставки НБУ, що діє на кожен такий день**

* У тому числі в разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення єдиноподатником помилок відповідно до ст. 50 ПКУ.

** Детальніше про порядок нарахування пені в цьому випадку див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 12, с. 7.

Несвоєчасне перерахування грошового зобов’язання, визначеного податковим органом

П.п. 129.1.1, п. 129.4

Пеня, що нараховується за кожен календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє на кожен такий день*

* Пеня нараховується з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Детальніше про нарахування пені в цьому випадку див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 12, с. 6.

За заниження податкових зобов’язань з єдиного податку в декларації.

Донарахування здійснює податковий орган

Заниження суми податкових зобов’язань, виявлене контролюючими органами

П. 123.1

Штраф у розмірі 25 % суми податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом

Повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання з єдиного податку

Штраф у розмірі 50 % суми нарахованого податкового зобов’язання

Самостійне виправлення помилок

Заниження податкового зобов’язання з єдиного податку підприємцями:

— груп 1 і 2 (коли в результаті виправлення нараховується єдиний податок за ставкою 15 %);

— групи 3

П. 50.1*

Штраф 5 % від суми недоплати — якщо помилка виправляється в поточній декларації.

Штраф 3 % від суми недоплати**— якщо помилка виправляється в уточнюючій декларації

* Перелічені в п. 50.1 ПКУ штрафні санкції платники податків розраховують самостійно. Ці штрафи не застосовують, якщо після подання декларації за звітний період єдиноподатник подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за цей же звітний період.

** Штраф у розмірі 3 % разом із сумою недоплати необхідно перерахувати до подання уточнюючого розрахунку. Якщо цю умову порушити, податківці накладуть штраф у розмірі 5 % донарахованої платником суми на підставі п. 120.2 ПКУ.

Порушення правил роботи на єдиному податку

Порушили законодавчо встановлені правила роботи на єдиному податку? Тоді готуйтеся до того, що вам доведеться:

1) залишити спрощену систему оподаткування (в деяких випадках допускається перехід до «старшої» групи), а також

2) сплатити підвищену ставку єдиного податку (15 %).

Детальніше про наслідки порушення «єдиноподаткових» правил — у табл. 1.11.

Таблиця 1.11. Наслідки порушення правил роботи на єдиному податку

№ з/п

Порушення

Наслідок

1

Перевищення протягом календарного року граничних розмірів доходу

1. Перехід до «старшої» групи (можливий для груп 1 і 2 за бажання і з урахуванням умов, що висуваються п. 291.4 ПКУ) або на загальну систему оподаткування (пп. 1 — 3 п. 293.8 ПКУ).

2. Із суми перевищення граничного розміру доходу єдиний податок сплачується за підвищеною ставкою (п.п. 1 п. 293.4 ПКУ)

2

Проведення негрошових розрахунків

1. Перехід на загальну систему оподаткування (пп. 4, 5 і 9 п.п. 298.2.3 ПКУ).

2. Із суми доходу, отриманого з порушенням, єдиний податок сплачується за підвищеною ставкою (пп. 3 — 5 п. 293.4 ПКУ)

3

Здійснення видів діяльності, заборонених на єдиному податку (спеціальні обмеження, встановлені пп. 1 і 2 п. 291.4 ПКУ для єдиноподатників груп 1 і 2, та загальні обмеження, які визначені п. 291.5 ПКУ і поширюються на всіх платників єдиного податку незалежно від групи)

4

Здійснення діяльності, не зазначеної в Реєстрі ЄП

1. Перехід на загальну систему оподаткування (п.п. 7 п.п. 298.2.3 ПКУ).

2. Єдиноподатники груп 1 і 2 із суми доходу, отриманого з порушенням, єдиний податок сплачують за підвищеною ставкою (п.п. 2 п. 293.4 ПКУ)

5

Перевищення допустимої кількості працівників, установленої п. 291.4 ПКУ

Перехід на загальну систему оподаткування у строки, визначені в пп. 6 і 8 п.п. 298.2.3 ПКУ

6

Наявність податкового боргу на кожне 1-ше число місяця протягом двох послідовних кварталів*

* Майте на увазі: податковим боргом вважається борг не лише з єдиного податку, але й з інших податків та зборів.

Потрапили до однієї з наведених у табл. 1.11 ситуацій? Тоді вам корисно дізнатися, які дії потрібно здійснити в тому чи іншому випадку. Про це ми вам обов’язково розповімо (див. табл. 1.12). Але спочатку хочемо зупинитися на одному важливому моменті.

У п.п. 298.2.3 ПКУ щодо декількох порушень, говорячи про дату переходу на загальну систему, законодавець оперує терміном «звітний період». Так, з першого числа місяця, наступного за звітним періодом, слід перейти на загальну систему оподаткування у випадках (пп. 4 — 7 п.п. 298.2.3):

— застосування негрошових способів розрахунку;

— здійснення видів діяльності, які не дають права бути спрощенцем (п. 291.5 ПКУ);

— перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах;

— здійснення видів діяльності, не зазначених у Реєстрі ЄП.

У випадку з єдиноподатниками груп 1 і 2 це має особливе значення, адже згідно з п. 294.1 ПКУ для них звітним періодом є календарний рік. Але чи означає це, що в разі здійснення перелічених порушень для переходу на загальну систему їм потрібно чекати закінчення податкового року?

Фіскали в консультації з підкатегорії 107.10 БЗ обмежуються посиланням на строки, визначені п.п. 298.2.3 ПКУ. Але водночас натякають на можливість і доцільність переходу на загальну систему з початку наступного кварталу.

Ми ж не рекомендуємо першо- і другогрупникам працювати на спрощеній системі до кінця року. Адже якщо фіскали виявлять порушення при перевірці, то в будь-якому разі анулюють реєстрацію єдиноподатника з першого числа кварталу, що настає за кварталом, у якому допущено порушення (п. 299.11 ПКУ). Тому безпечніше самостійно залишити спрощену систему вже з наступного кварталу.

Ну що ж, тепер можна говорити безпосередньо про дії єдиноподатника в разі порушення ним правил перебування на спрощеній системі (див. табл. 1.12).

Таблиця 1.12. Дії спрощенця при порушенні «єдиноподаткових» правил

Що повинен зробити платник єдиного податку

група 1

група 2

група 3

Перевищення гранично допустимого доходу

1) прийняти одне з двох рішень (пп. 1 і 2 п. 293.8 ПКУ):

— з календарного кварталу, що настає за кварталом перевищення, перейти до «старшої» групи (2 або 3), подавши заяву про зміну групи не пізніше 20-го числа місяця, наступного за кварталом перевищення, або

— перейти на загальну систему оподаткування з 1-го числа місяця, наступного за кварталом перевищення (п.п. 1 п.п. 298.2.3 ПКУ);

2) подати декларацію єдиноподатника в строки, установлені для квартального звітного періоду (п.п. 296.5.1 ПКУ). При цьому у разі переходу на загальну систему річну декларацію з єдиного податку подавати не потрібно;

3) оподаткувати суму перевищення за ставкою 15 % (п.п. 1 п. 293.4, пп. 1 і 2 п. 293.8 ПКУ);

4) сплатити єдиний податок із суми перевищення протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації за квартал (п. 295.7 ПКУ);

5) сплатити суму авансового внеску з єдиного податку за кожен місяць кварталу перевищення в загальному порядку (не пізніше 20-го числа поточного місяця)

1) перейти на загальну систему оподаткування з 1-го числа місяця, наступного за кварталом перевищення, подавши відповідну заяву не пізніше 20-го числа місяця, наступного за кварталом перевищення (п.п. 3 п. 293.8, п.п. 3 п.п. 298.2.3 ПКУ);

2) тим, хто працював на ставці 5 %, — за необхідності* зареєструватися платниками ПДВ;

3) тим, хто працював на ставці 3 % і застосовував квартальний звітний період з ПДВ — перейти на місячний період (абзац другий п. 202.2 ПКУ);

4) подати декларацію єдиноподатника;

5) суму доходу в допустимих межах оподаткувати за основною ставкою (3 або 5 %);

6) суму перевищення доходу оподаткувати за ставкою 15 % (п.п. 1 п. 293.4, п.п. 3 п. 293.8 ПКУ);

7) суму податку, нарахованого за зазначеними вище ставками, сплатити протягом 10 календарних днів після закінчення граничних строків подання декларації за квартал (п. 295.7 ПКУ)

Негрошові розрахунки; здійснення видів діяльності, заборонених на єдиному податку; здійснення діяльності, не зазначеної в Реєстрі ЄП

1) сплатити суму авансового внеску з єдиного податку в місяці порушення і далі протягом звітного періоду в загальному порядку (не пізніше 20-го числа поточного місяця);

2) перейти на загальну систему з 1-го числа місяця, наступного за звітним періодом, у якому допущено порушення (пп. 4, 5 і 7 п.п. 298.2.3 ПКУ);

3) подати декларацію за звітний період, у якому відбулося порушення;

4) оподаткувати суму доходу, отриману з порушеннями, за ставкою 15 % (пп. 2 — 4 п. 293.4 ПКУ);

5) сплатити єдиний податок із «забороненого» доходу протягом 10 днів після закінчення граничних строків подання декларації за звітний період

1) перейти на загальну систему з 1-го числа місяця, наступного за кварталом порушення (пп. 4, 5 і 7 п.п. 298.2.3 ПКУ);

2) подати декларацію єдиноподатника;

3) суму доходу, отриманого без порушень, оподаткувати за основною ставкою (3 або 5 %);

4) суму доходу, отриманого з порушеннями**, оподаткувати за ставкою 15 % (пп. 3 і 4 п. 293.4 ПКУ);

5) сплатити суму єдиного податку протягом 10 календарних днів після закінчення граничних строків подання декларації за квартал;

6) тим, хто працював на ставці 5 %, — за необхідності* зареєструватися платниками ПДВ;

7) тим, хто працював на ставці 3 % і застосовував квартальний звітний період з ПДВ — перейти на місячний період (п. 202.2 ПКУ)

Здійснення діяльності, забороненої для роботи в групах 1 і 2

1) сплатити суму авансового внеску з єдиного податку за кожен місяць кварталу, у якому відбулося зазначене порушення, в загальному порядку (не пізніше 20-го числа поточного місяця);

2) перейти на загальну систему з 1-го числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність (п.п. 9 п.п. 298.2.3 ПКУ);

3) подати декларацію за квартал, у якому відбулося порушення. Річну декларацію при цьому подавати не потрібно;

4) оподаткувати суму доходу, отриману з порушеннями, за ставкою 15 % (п.п. 5 п. 293.4 ПКУ);

5) сплатити єдиний податок із «забороненого» доходу протягом 10 днів після закінчення граничних строків подання декларації за квартал

Перевищення максимальної чисельності працівників

1) сплатити суму авансового внеску з єдиного податку в місяці порушення і далі протягом звітного періоду в загальному порядку (не пізніше 20-го числа поточного місяця);

2) перейти на загальну систему оподаткування з 1-го числа місяця, наступного за звітним періодом, у якому було допущено порушення (п.п. 6 п.п. 298.2.3 ПКУ);

3) подати декларацію за звітний період, у якому відбулося порушення

Податковий борг протягом двох податкових кварталів

1) сплатити суму авансового внеску з єдиного податку в другому кварталі існування боргу в загальному порядку;

2) перейти на загальну систему в останній день другого з двох послідовних кварталів існування податкового боргу (п.п. 8 п.п. 298.2.3 ПКУ);

3) подати декларацію у строки, встановлені для квартального звітного періоду. Річну декларацію при цьому подавати не потрібно

1) перейти на загальну систему в останній день другого з двох послідовних кварталів існування податкового боргу (п.п. 8 п.п. 298.2.3 ПКУ);

2) тим, хто працював на ставці 5 % (без ПДВ), — за необхідності* зареєструватися платниками ПДВ;

3) тим, хто працював на ставці 3 % (з ПДВ) і застосовував квартальний звітний період з ПДВ, — перейти на місячний період (п. 202.2 ПКУ);

4) подати декларацію єдиноподатника;

5) сплатити суму єдиного податку протягом 10 календарних днів після закінчення граничних строків подання декларації за квартал

* Нагадаємо, що реєстрація платником ПДВ здійснюється:

— в обов’язковому порядку в разі перевищення єдиноподатником обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців суми в 1 млн грн. (п. 181.1 ПКУ) або

— за добровільним рішенням (п. 182.1 ПКУ).

Заяву на реєстрацію платником ПДВ потрібно подати (пп. 183.3, 183.4 ПКУ):

при обов’язковій реєстрації — не пізніше 10-го числа першого календарного місяця, у якому здійснено перехід на загальну систему;

при добровільній реєстрації — не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками ПДВ і матимуть право на податковий кредит і складання податкових накладних.

** Дохід від здійснення діяльності, не зазначеної в Реєстрі ЄП, у єдиноподатників групи 3 оподатковується за основною ставкою (3 або 5 %).

Примусова розреєстрація єдиноподатників

У разі коли перелічені в табл. 1.11 (див. «1.5. Наслідки порушення «єдиноподаткових» правил» цього номера) порушення контролюючий орган виявить у спрощенця під час проведення перевірки, то за власним рішенням на підставі акта перевірки він анулює реєстрацію платника єдиного податку (п. 299.11 ПКУ).

Реєстрація анулюється з 1-го числа місяця, наступного за кварталом, у якому допущено порушення

Отже, якщо перевіряючі виявлять порушення критеріїв перебування на спрощеній системі, допущені в минулих періодах, то вони анулюють реєстрацію платника єдиного податку заднім числом.

У такому разі готуйтеся до того, що:

1) податківці донарахують вам:

— відповідні податкові зобов’язання з ПДФО і ВЗ, оскільки з моменту анулювання реєстрації платника єдиного податку ви вважатиметеся загальносистемником;

— штрафи;

— пеню;

2) вам доведеться:

— вести складніший облік доходів і витрат;

— застосовувати РРО (якщо, звичайно, ви не потрапляєте під «виняткові» випадки, встановлені ст. 9 і 10 Закону про РРО);

— сплачувати деякі додаткові податки (збори). Наприклад, при відповідності критеріям, установленим п. 181.1 ПКУ, ФОП-загальносистемник зобов’язаний зареєструватися платником ПДВ.

Зауважте: з того моменту, коли суб’єкт господарювання вважається таким, що перебуває на загальній системі, на нього покладаються всі відповідні обов’язки. Тому перевіряючі, швидше за все, візьмуть і цей факт до уваги. Тоді підприємцю може загрожувати штраф за непроведення розрахункових операцій через РРО і за нероздрукування відповідних розрахункових документів. Якщо порушення допущено вперше, штраф на сьогодні становить 1 грн., а за кожне наступне порушення — 100 % вартості товарів (послуг), проданих з порушенням (п. 1 ст. 17 Закону про РРО).

Порушивши умови перебування на спрощеній системі, ви, як і раніше, вважаєте себе єдиноподатником і продовжуєте вести КОД (КОДВ), призначену для платників єдиного податку? Тоді майте на увазі, що податківці навряд чи вважатимуть записи про доходи і витрати в цих книгах допустимими для загальносистемників. При цьому ФОП може загрожувати штраф за неправильне ведення обліку доходів і витрат (куди цілком уписується не та форма книги) від 51 до 136 грн. (ст. 1641 КУпАП).

Крім того, податківці можуть застосувати штрафи за неподання декларації про майновий стан і доходи, а також декларацій з інших податків і зборів, платником яких єдиноподатник став заднім числом. Згідно з п. 120.1 ПКУ це 170 грн. за кожне неподання.

Але! Якщо податківці прийдуть на перевірку до кінця кварталу, у якому відбулося порушення порядку перебування на спрощеній системі, єдиноподатнику наведені вище санкції не загрожують.

Назад повернутися на спрощену систему після проведеного податківцями «рейду» і зняття з реєстрації платником єдиного податку суб’єкт господарювання зможе після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення про анулювання такої реєстрації (п. 299.11 ПКУ).

Детальніше про наслідки примусового анулювання реєстрації єдиноподатником див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 19, с. 23.

висновки

  • Для перебування в тій чи іншій групі платників єдиного податку підприємцем мають бути дотримані всі вимоги, передбачені ст. 291 ПКУ.
  • Єдиноподатники груп 1 і 2 щомісячно не пізніше 20-го числа (включно) поточного місяця сплачують авансові внески з єдиного податку. В окремих випадках, передбачених ПКУ, вони можуть скористатися «податковими канікулами».
  • ФОП-єдиноподатники груп 1, 2 і 3 на ставці 5 % ведуть Книгу обліку доходів, а підприємці — платники єдиного податку групи 3 на ставці 3 % (з ПДВ) — Книгу обліку доходів і витрат.
  • У разі порушення «єдиноподаткових» правил ФОП доведеться залишити спрощену систему оподаткування. У деяких випадках допускається перехід до «старшої» групи.
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд