Отримання майна за договором позички

* Стефан Цвейг «Марія Антуанета».

Принципи і правила безоплатного користування майном за договором позички встановлює гл. 60 ЦКУ (ст. 827 — 836 ЦКУ). Також до таких договорів застосовують положення «орендної» гл. 58 ЦКУ.

За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати іншій стороні (користувачеві) річ для користування протягом установленого строку (ч. 1 ст. 827 ЦКУ). Про всі тонкощі укладення цих договорів див. у «Податки & бухоблік», 2018, № 24, с. 12. А ми згадаємо деякі нюанси, без яких договір позички розгубить свої переваги або взагалі не вважатиметься таким.

Правові акценти

1. Договір позички між юрособами, а також юрособою і фізособою складають у письмовій формі (ч. 2 ст. 828 ЦКУ). Якщо договір позички будівлі, іншої капспоруди або їх частини укладають на 3 роки і більше, то він додатково підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 3 ст. 828 ЦКУ і ч. 2 ст. 793 ЦКУ). Крім того, нотаріальне посвідчення потрібне договорам позички транспортних засобів (крім наземних самохідних транспортних засобів) з фізособою (ч. 4 ст. 828 ЦКУ). Тобто нотаріально посвідчувати договір позички автомобіля не потрібно!

2. Безоплатність договору позички має бути прямо обумовлена сторонами в тексті договору або ж це повинно випливати із суті відносин між ними (ч. 2 ст. 827 ЦКУ). Якщо застереження про безоплатність позички не буде, відносини можуть бути визнані орендними**.

** Безоплатність позички — одна з основних відмінностей її від оренди, яка завжди передбачає оплату.

3. За договором позички річ передають у користування, а отже, розпоряджатися нею (наприклад, продати) користувач не має права.

4. Предметом договору позички може виступати неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками. Із цієї причини предметом договору позички не можуть бути, наприклад, запаси або грошові кошти.

Існує ще договір позики грошових коштів та речей, визначених родовими ознаками, але це зовсім інша «історія» зі ст. 1046 — 1053 ЦКУ.

5. Засновник підприємства може виступати позичкодавцем. А ось, навпаки, передавати речі в позичку своїм засновникам, учасникам, керівникам або членам органу управління (контролю) не можна (ч. 2 ст. 829 ЦКУ).

6. Договір позички не може бути підписаний з обох сторін (зі сторони позичкодавця і користувача) однією й тією ж особою. Тому якщо майно в безоплатне користування передає директор, то від підприємства договір підписує особа, уповноважена на це Статутом або відповідною довіреністю.

Облік за договором позички

Бухоблік. Право власності на майно, яке передається в позичку, залишається в позичкодавця. Тому користувач обліковує предмети позички в позабалансовому обліку. Окремого «позичкового» рахунка в Інструкції № 291 немає, тому цілком підійде «орендний» рахунок 01 «Орендовані необоротні активи». Тільки відкрийте до нього окремий субрахунок. Отримання майна покажете за Дт 01, а повернення — за Кт 01. Крім того, за час користування майном, як це не сумно, доведеться нараховувати дохід від безоплатного користування об’єктом позички. Суму доходу визначаємо на рівні середньої орендної плати, що справляється при оренді подібного майна, і показуємо записом Дт 23, 91, 92, 93, 94 — Кт 719 «Інші доходи від операційної діяльності» (залежно від функціонального призначення отриманого майна)***.

*** Детальніше аналізувати облік витрат на експлуатацію, ремонт і поліпшення предметів договору позички зараз не будемо. За бажання, див. «Податки & бухоблік», 2019, № 58, с. 5.

ПДФО, ВЗ, ЄСВ. Договір позички, як ми вже сказали, передбачає безоплатне користування майном. А отже, і немає доходів позичкодавця, які могли б оподатковуватися ПДФО, ВЗ і ЄСВ.

Про доходи позичкодавця може йтися, наприклад, якщо користувач майна за договором позички здійснював його капремонт/поліпшення, а власник майна поліпшувальні витрати не компенсував (див. «Податки & бухоблік», 2019, № 67, с. 90). Що стосується ЄСВ, то його за договорами позички не справляють узагалі.

Податок на прибуток. Операції за договорами позички вважають продажем послуг (п.п. 14.1.203 ПКУ). Результати цього продажу показують за бухправилами. Тобто доходи від безоплатного користування майном компенсуються витратами (Дт 23, 91, 92, 93, 94 — Кт 719), а об’єкт оподаткування за цією операцією не виникає. Крім того, немає тут і жодних податкових різниць (див. лист ДФСУ від 29.07.2019 р. № 3529/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).

ПДВ. Передача майна в позичку (і, відповідно, його повернення) не підпадає під визначення постачання товарів з п.п. 14.1.191 ПКУ, а отже, немає й підстав для нарахування ПДВ. Тому операція з отримання майна в позичку пройде повз ПДВ-облік користувача.

Щоправда, позичкодавцеві не варто забувати про те, що надання майна в безоплатне користування в ПДВ-цілях вважається постачанням послуг (п.п. «в» п.п. 14.1.185 ПКУ), яке є об’єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20 %. ПДВ-зобов’язання нараховують з урахуванням правила мінбази з абзацу другого п. 188.1 ПКУ. Тобто виходячи зі звичайної ціни послуги, якою буде середня орендна плата, що справляється при оренді подібного майна (див. лист ДПСУ від 22.10.2019 р. № 928/6/99-00-07-03-02-15/ІПК).

Єдиний податок. До ЄП-доходу включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів, робіт, послуг (п. 292.3 ПКУ). Простіше кажучи, єдиннику, який отримує майно за договором позички, доведеться показувати дохід від безоплатно отриманих послуг. Причому суму доходу, на думку податківців, потрібно показувати на рівні звичайної ціни (лист ДПСУ від 21.05.2020 р. № 2146/6/99-00-04-06-03-06/ІПК, 107.01.03 БЗ).

Кому і з ким укладати договори позички