Ну все, ФОП знято з реєстрації в ЄДР, усі построзреєстраційні процедури проведено. Можна спати спокійно? А ось і ні! Якщо на момент припинення реєстрації в підприємця були борги, з ними доведеться розібратися. Детальніше про це поговоримо далі.
10.1. Погашення заборгованості
Зобов’язання з податків, зборів та ЄСВ
Податки та збори. Нагадаємо, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізособа продовжує обліковуватися в контролюючих органах як фізособа — платник податків, яка отримувала доходи від здійснення підприємницької діяльності (абзац перший п.п. 6 п. 11.18 Порядку № 1588).
При цьому припинення підприємницької діяльності не знімає з фізособи обов’язків щодо погашення грошових зобов’язань (податкового боргу), які виникли під час здійснення такої діяльності. Як і відповідальності за їх невиконання (абзац другий п.п. 65.10.4 ПКУ, п.п. 4 п. 11.18 Порядку № 1588). Тож підприємцеві доведеться погасити всі борги з податків, зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законодавством строки. Щодо податків, зборів (обов’язкових платежів) діють строки давності, встановлені ПКУ, — 1095 днів.
ЄСВ. Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2464 у разі держреєстрації припинення підприємницької діяльності фізособа виконує обов’язки і несе відповідальність, передбачену для платника ЄСВ, у частині діяльності, яка здійснювалася ним як підприємцем.
Тож заборгованість з ЄСВ також погасити доведеться.
Причому
за цим внеском строку позовної давності немає (ч. 16 ст. 25 Закону № 2464)
«Розплата» за непогашеною кредиторкою
Також не вийде забути й про підприємницькі борги перед кредиторами. Річ у тому, що втрата фізособою свого підприємницького статусу не позбавляє її від необхідності відповідати за зобов’язаннями, що виникли раніше, у тому числі в межах її підприємницької діяльності. Пояснюється це наступним:
— по-перше, припинення підприємницької діяльності ФОП (крім банкрутства) не є підставою для погашення його зобов’язань або визнання заборгованості безнадійною (гл. 50 ЦКУ, п.п. 14.1.11 ПКУ). Така підстава передбачена лише при ліквідації юрособи — кредитора або боржника (ч. 1 ст. 609 ЦКУ, абзац «з» п.п. 14.1.11 ПКУ);
— по-друге, на відміну від юросіб, які після ліквідації де-факто більше не існують, фізособа, втративши статус підприємця, нікуди не зникає. До того ж, ЦКУ не виділяє окремо такого учасника цивільних відносин, як підприємець (ст. 2 гл. 1 ЦКУ).
Інакше кажучи,
зобов’язання, які виникли у фізособи в межах її підприємницької діяльності, відносяться безпосередньо до такої конкретної фізособи
При цьому не має значення, що в договорі вона фігурує як підприємець. Погашати такі борги в будь-якому разі доведеться особисто їй (фізособі — колишньому підприємцю).
Погашення дебіторської заборгованості
На дату припинення підприємництва цілком може залишатися непогашеною не лише кредиторська, а й дебіторська заборгованість.
Це може бути заборгованість, що виникла в межах підприємницької діяльності, за відвантажені ФОП товари (виконані роботи, надані послуги) або за сплачені ним аванси.
Після реєстрації припинення ФОП така заборгованість теж нікуди не випаровується. Контрагенти цілком можуть розрахуватися за своїми зобов’язаннями з фізособою як з простим громадянином.
Але зауважте: з дати розреєстрації ФОП усі надходження з «минулого життя», які не потрапили під оподаткування в період підприємництва, включатимуться до «громадянського» доходу такої фізособи — колишнього підприємця.
До «підприємницької» Книги обліку доходів (і витрат) такий дохід записувати не потрібно
Заборгованість за товари, роботи, послуги. Нагадаємо: підприємці (як загальносистемники, так і єдиноподатники) доходи відображають за касовим методом, тобто за надходженням грошових коштів. А отже, вартість відвантажених ФОП товарів (виконаних робіт, наданих послуг) до складу підприємницьких доходів не потрапила.
Тому отримані від дебіторів грошові кошти включаються до складу «громадянських» доходів.
Порядок оподаткування в цьому випадку залежатиме від статусу боржника, який виплачує такий дохід.
Так, якщо надходження — від податкового агента, то саме він зобов’язаний утримати та сплатити до бюджету ПДФО (18 %) і ВЗ (1,5 %) (п.п. «а» п. 176.2 ПКУ).
При цьому до податкових агентів відповідно до п.п. 14.1.180 ПКУ належать юридичні особи (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайняті особи, представництва нерезидентів — юридичних осіб, інвестори (оператори) за угодою про розподіл продукції, які виплачують доходи фізичним особам.
Таким чином,
податковий агент зобов’язаний контролювати статус контрагента на дату виплати доходу
Про це нагадують податківці у листі ДФСУ від 24.05.2017 р. № 353/6/99-99-13-02-03- 15/ІПК.
У свою чергу, отримувач (колишній підприємець) звільняється від обов’язку сплачувати ПДФО і ВЗ із таких доходів (п. 127.1 ПКУ).
Очевидно, що й звітувати за ними йому теж не потрібно.
А ось коли дохід виплачує не податковий агент (наприклад, громадянин або іноземець), отримувач (колишній підприємець) зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу і подати «громадянську» декларацію* за підсумками звітного податкового року, а також самостійно сплатити ПДФО і ВЗ (п.п. 168.2.1 ПКУ).
* За формою, затвердженою наказом Мінфіну від 02.10.2015 р. № 859. З порядком її заповнення ви можете ознайомитися в «Податки & бухоблік», 2020, № 16, с. 10.
Нагадаємо: у загальному випадку декларація про майновий стан і доходи подається до 1 травня року, наступного за звітним (п.п. 49.18.4 ПКУ). А сплатити суму зазначеного в ній податкового зобов’язання необхідно до 1 серпня року, наступного за звітним (п. 179.7 ПКУ).
Але декларацію за 2019 рік у зв’язку з карантином можна було подати до 1 липня 2020 року. У свою чергу, продовжили й строки сплати ПДФО та ВЗ за такою декларацією. Зробити це можна до 1 жовтня 2020 року (п. 523 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Заборгованість за перерахованими авансами. Погасити таку заборгованість дебітор може товарами (роботами, послугами). На цьому етапі про жодні доходи фізособи (колишнього підприємця) мови бути не може. Адже товар (роботи, послуги) він отримує не безоплатно. Той факт, що оплата відбулася в періоді здійснення фізособою підприємницької діяльності, ролі не відіграє.
Але зауважте:
у разі наступної реалізації таких товарів (робіт, послуг) без оподаткування не обійтися
Також майте на увазі: якщо, незважаючи на зняття з держреєстрації, фізособа продовжує вести підприємницьку діяльність, то їй загрожує штраф з можливою конфіскацією майна, отриманого внаслідок цього правопорушення (абзац третій п.п. 65.10.4 ПКУ, ст. 164 КУпАП).
Інший можливий варіант — повернення дебітором отриманого раніше авансу.
У цьому випадку фізособі повертаються її ж грошові кошти, перераховані нею раніше в підприємницькому статусі. Звісно, доходом такі надходження вважатися ніяк не можуть.
10.2. Списання заборгованості
Списання дебіторської заборгованості фізособи, що виникла в періоді здійснення нею підприємницької діяльності (у зв’язку з прощенням боргу або після закінчення строку позовної давності), до жодних податкових наслідків не призводить. А ось про списання кредиторки цього сказати не можна.
При цьому кредиторська заборгованість може бути двох видів:
1) за отриманими авансами;
2) за отримані товари (роботи, послуги).
Зазначимо, що в першому випадку суми отриманих передоплат уже були відображені у складі доходів фізичної особи в періоді здійснення нею підприємницької діяльності. Тому вдруге до складу вже «громадянських» доходів ці суми потрапити не повинні.
Хоча не виключено, що податківці захочуть застосувати тут загальні норми оподаткування списаної у зв’язку із закінченням строку позовної давності або прощеної кредиторської заборгованості.
Про те, що це за правила, поговоримо далі.
Прощення кредиторської заборгованості
Основна сума боргу платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності в сумі, яка не перевищує 25 % мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року (у 2020 році — 1180,75 грн), не включається до загального оподатковуваного доходу платника податку на підставі п.п. 165.1.55 ПКУ.
Також така не оподатковувана ПДФО сума не ввійде до бази оподаткування ВЗ. Це пов’язано з тим, що відповідно до п.п. 1.7 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ звільняються від обкладення ВЗ доходи, які згідно з розд. IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).
А ось якщо сума прощеного боргу перевищує зазначений розмір, то, на думку податківців (див. «Податки & бухоблік», 2019, № 88, с. 23),
уся така сума (а не лише сума перевищення) обкладається ПДФО як дохід у вигляді додаткового блага (п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ)
Кредитор (юридична особа або ФОП) зобов’язаний повідомити платнику податку — боржнику про анулювання (прощення) боргу одним з таких способів:
— надіслати рекомендований лист із повідомленням про вручення;
— укласти відповідний договір;
— надати повідомлення боржнику особисто під підпис.
При отриманні такого повідомлення боржник (колишній ФОП) самостійно сплачує ПДФО (18 %) і ВЗ (1,5 %) з таких доходів на підставі річної податкової декларації.
У разі неповідомлення кредитором боржнику про прощення (анулювання) боргу саме кредитор зобов’язаний виконати всі функції податкового агента.
Закінчення строків позовної давності
У цьому випадку «в гру» вступають норми п.п. 164.2.7 ПКУ.
У ньому сказано, що сума заборгованості платника податків за укладеними ним цивільно-правовими договорами, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує 50 % місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року (у 2020 році — 1051 грн), включається до складу річного оподатковуваного доходу фізособи*.
* Крім сум податкової заборгованості, за якою минув строк позовної давності згідно з розд. II ПКУ.
Отже, такі суми підлягають обкладенню ПДФО (за ставкою 18 %).
А ось якщо заборгованість менше встановленого порога, вона до оподатковуваного доходу не потрапляє і ПДФО не обкладається.
За тими самими правилами утримують і ВЗ (1,5 %).
З оподатковуваної суми заборгованості фізособа зобов’язана самостійно сплатити ПДФО і ВЗ на підставі річної декларації про доходи
Водночас податківці інакше бачать оподаткування заборгованості за товари (роботи, послуги) зі строком позовної давності, що минув, якщо вона виникла в періоді здійснення фізособою підприємницької діяльності, а списується після її розреєстрації.
Так, у консультації з підкатегорії 103.02 БЗ вони наполягають на тому, що в такій ситуації зазначену заборгованість слід розглядати як безповоротну фінансову допомогу (п.п. 14.1.257 ПКУ), яка включається до складу доходу фізособи як додаткове благо згідно з п.п. «ґ» п.п. 164.2.17 ПКУ.
Із цього контролери доходять висновку про те, що відповідальним за оподаткування такого доходу є податковий агент (юрособа або ФОП), який списує заборгованість після закінчення строку позовної дав- ності.
Проте ми з таким підходом категорично не згодні.
висновки
- Колишній ФОП після держреєстрації припинення підприємницької діяльності зобов’язаний погасити всі нараховані «підприємницькі» податкові зобов’язання в установлені законодавством строки.
- Реєстрація припинення ФОП не звільняє його від виконання зобов’язань перед кредиторами, що виникли в періоді здійснення підприємницької діяльності.
- З дати розреєстрації ФОП усі надходження, які не потрапили під оподаткування в періоді здійснення підприємницької діяльності, включаються до «громадянського» доходу такої фізособи.
- Суми прощеної кредиторської заборгованості включаються до складу доходу фізособи, якщо її сума перевищує 25 % мінзарплати, встановленої на 1 січня звітного року.
