Позичаємо гроші фізособі

6.1. Договір позики: основні питання

Укладаємо договір позики

Законодавство визначає договір позики як цивільно-правовий договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦКУ). Із цього визначення випливає висновок, що предметом договору позики можуть бути:

1) грошові кошти;

2) інші речі, визначені родовими ознаками (тобто ті, що мають ознаки, властиві всім речам того ж роду, і вимірюються числом, вагою, мірою).

ЦКУ не встановлює будь-яких обмежень щодо сум грошових коштів або кількості речей, які можуть надаватися в позику, а також щодо цілей їх використання.

У цьому розділі ми поговоримо про грошові позики.

Тому недостатньо, щоб сторони просто уклали договір позики. Повинна відбутися фактична передача грошових коштів. Тільки після цього у сторін виникають взаємні права й обов’язки.

Аналогічним чином позика вважається поверненою в момент повернення позикодавцю грошових коштів (ч. 3 ст. 1049 ЦКУ).

Нерідко при наданні позики використовується термін «поворотна фінансова допомога». Зауважимо: з точки зору ЦКУ, поворотна фіндопомога є різновидом позики. Водночас ПКУ розрізняє ці поняття.

Так, відповідно до п.п. 14.1.267 ПКУ позика — це грошові кошти, які надаються резидентами, що є фінансовими установами, або нерезидентами (крім нерезидентів, які мають офшорний статус), позичальнику на визначений строк із зобов’язанням їх повернення і сплатою процентів за користування сумою позики.

У свою чергу, поворотну фінансову допомогу п.п. 14.1.257 ПКУ визначає як суму грошових коштів, яка надійшла платнику податків у користування за договором, що не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими грошовими коштами, і підлягає обов’язковому поверненню.

Таким чином, виходячи з норм ПКУ, відмінність між позикою і поворотною фіндопомогою полягає в:

1) статусі позикодавця і

2) встановленні плати за користування позиковими коштами.

Що стосується ЦКУ, то він не встановлює будь-яких обмежень щодо статусу позикодавця.

А що говорить ЦКУ про сплату процентів за договором позики? За загальним правилом договір позики є платним (якщо інше не встановлено договором або законом). Розмір і порядок отримання плати за користування позиковими коштами визначаються в договорі. Навіть якщо в договорі нічого не буде сказано про проценти, нарахувати їх усе одно доведеться на рівні облікової ставки НБУ (ч. 1 ст. 1048 ЦКУ). При цьому проценти сплачуються щомісячно до дня повернення позики. Але сторони можуть обумовити й інший строк їх сплати.

Договір позики за умовчанням вважається безпроцентним, тільки якщо (ч. 2 ст. 1048 ЦКУ):

1) він укладений між фізособами на суму, що не перевищує 50-кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (850 грн), і не пов’язаний зі здійсненням підприємницької діяльності хоча б однієї зі сторін;

2) позичальнику передані речі, визначені родовими ознаками.

Тому якщо ви вирішили укласти договір безпроцентної позики, обов’язково прямо зазначте в договорі, що плата за користування позиковими коштами не справляється.

Якщо ж договором буде передбачена можливість нарахування процентів, то для цілей оподаткування такий договір класифікуватиметься як позика (п.п. 14.1.267 ПКУ) або як фінансовий кредит (п.п. 14.1.258 ПКУ).

Зверніть увагу: раніше податківці наполягали на тому, що процентну позику можуть видавати виключно фінустанови (див. лист ДПСУ від 11.02.2013 р. № 1990/6/17-1216). Проте під тиском судової практики податківці відступили і тепер погоджуються з тим, що позикодавцем можуть бути і юрособи, які не мають статусу фінустанови (див. лист ДФСУ від 21.05.2019 р. № 2283/6/99-99-14-06-01-15/IПК).

Далі ми говоритимемо про найпоширеніші — безпроцентні позики, які ПКУ називає поворотною фінансовою допомогою.

Форму договору позики визначає ч. 1 ст. 1047 ЦКУ.

Посвідчувати договір нотаріально не потрібно. Водночас за бажанням або в разі потреби сторони самі можуть внести до договору вимогу про його нотаріальне посвідчення (ч. 4 ст. 209 ЦКУ).

Зверніть увагу: щодо сторони позичальника ні цивільним, ні податковим законодавством не встановлено ніяких обмежень. Договір позики може бути укладений з будь-якими фізособами незалежно від наявності з ними трудових, цивільно-правових та інших взаємовідносин. Іншими словами, підприємство може позичити гроші як своєму працівнику, так і будь-якій сторонній особі.

Зазвичай підставою для оформлення договору позики є заява на ім’я керівника підприємства, в якій фізособа зазначає бажану суму позики і строк, протягом якого вона зобов’язується повернути грошові кошти. Якщо позика повертатиметься частинами, то доцільно скласти графік погашення грошової позики як додаток до договору. Крім того, окремі умови погашення позики можуть бути визначені в заяві фізособи (наприклад, способи повернення грошових коштів).

Важливо! Потрібно врахувати один момент, пов’язаний з видачею позики керівнику юридичної особи. Якщо договір буде підписаний керівником з обох сторін — і зі сторони підприємства-позикодавця, і зі сторони фізособи-позичальника, він може бути визнаний недійсним (ч. 3 ст. 238 ЦКУ). Щоб цього уникнути, від імені підприємства договір має бути підписаний іншою особою, що має для цього повноваження на підставі статуту або відповідної довіреності.

Видача позик готівкою

Як при видачі позики, так і при її поверненні готівковими коштами діють обмеження, встановлені п. 6 Положення № 148.

Серед винятків із цього правила, зазначених у п. 8 Положення № 148, позик немає.

Причому зауважте: податківці наполягають на тому, що готівкові обмеження діють протягом дня в розрахунках з однією особою в обидві сторони (див. роз’яснення в підкатегорії 109.13 БЗ). Тобто «зустрічні потоки» готівки для порівняння з граничною величиною підсумовуються.

За порушення готівкових обмежень на вас чекають значні адмінштрафи, передбачені ст. 163¹⁵ КУпАП. Згідно з цією статтею за перевищення граничних сум розрахунків готівкою передбачено штраф для фізосіб-підприємців або посадових осіб юрособи в розмірі від 1700 до 3400 грн. За повторне порушення протягом року особою, яку було піддано адмінстягненню за ті самі дії, штраф збільшується і становить від 8500 до 17000 грн. Тому радимо не виходити «за межі».

А ось до звичайних фізосіб відповідальність згідно зі ст. 163¹⁵ КУпАП не застосовується. На це звертають увагу і податківці (див. лист ГУ ДФС у Запорізькій обл. від 11.09.2018 р. № 3990/ІПК/08-01-14-08-16).

Потрібно зауважити, що при видачі (поверненні) готівкової позики фізособі використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або програмних РРО (далі — ПРРО) законодавством не передбачено. Річ у тому, що такі операції не є розрахунковими в розумінні Закону про РРО (ст. 2 і п. 1 ст. 3 цього Закону). Це випливає також з консультації податківців у підкатегорії 109.03 БЗ.

Утримуємо заборгованість із зарплати

Заборгованість за позикою може погашатися шляхом:

— перерахування позичальником коштів на банківський рахунок підприємства;

— внесення коштів до каси підприємства;

— утримань із заробітної плати, якщо позика була надана працівнику.

Розглянемо останній варіант детальніше.

Можливість утримання із зарплати коштів у рахунок погашення позики має бути передбачено умовами договору або заявою позичальника. У протилежному випадку роботодавець за власною ініціативою не має права здійснювати такі утримання, навіть якщо працівник прострочив установлені договором строки погашення позики.

А що з обмеженням розміру відрахувань із зарплати, встановленого ст. 128 КЗпП (20 % і 50 % від суми до виплати)? Норми цієї статті захищають права працівника в разі примусового утримання коштів з його заробітку і не поширюються на випадки погашення позики добровільно. Крім того, ст. 25 Закону про оплату праці забороняє будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю зарплатою, крім випадків, передбачених законодавством. Отже,

Увага! Відрахування частини зарплати в рахунок погашення позики є, по суті, виплатою такої зарплати. Припустимо, що зарплата за травень 2021 року нарахована 31.05.2021 р. і в цей же день з неї утримана частина суми в погашення заборгованості за позикою (у бухобліку зроблено проводку: Дт 661 — Кт 377). Виходить, що 31.05.2021 р. проведена часткова виплата зарплати. А якщо має місце така виплата, то має бути своєчасна сплата ПДФО, ВЗ і ЄСВ.

Для того щоб уникнути проміжної сплати зарплатних податків, рекомендуємо встановити в договорі, що погашення позики шляхом утримань із заробітку здійснюється в день виплати зарплати за другу половину місяця.

Працівник, що має борг за договором позики, зібрався звільнитися? Пам’ятайте: роботодавець не має права відмовити працівнику у звільненні у зв’язку з тим, що він не погасив позику. Адже звільнення пов’язане з трудовими відносинами, які регулюються КЗпП, а договірні стосунки, що виникли при наданні позики, визначаються ЦКУ. Роботодавець не має права не видавати трудову книжку і грошові кошти, належні при звільненні, через наявність боргу за позикою.

Водночас звільнення працівника не призводить до припинення його зобов’язання щодо повернення підприємству-позикодавцю суми позики. При цьому якщо договір позики не містить умов, які зобов’язують працівника повернути заборгованість за позикою при звільненні, він повинен погашати таку заборгованість відповідно до встановленого графіку платежів.

6.2. Податковий облік видачі та повернення позики

Будь-яка виплата від підприємства фізособі ставить перед бухгалтером запитання: а що з оподаткуванням такої виплати?

ПДФО і ВЗ. З точки зору ПКУ, безпроцентна позика фізособі — це поворотна фінансова допомога (п.п. 14.1.257 ПКУ).

Згідно з п.п. 165.1.31 ПКУ основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується фізособою, не включається до оподатковуваного доходу. До бази справляння ВЗ сума позики не входить на підставі п.п. 1.7 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX ПКУ.

Причому для цілей оподаткування фізособи не має значення строк, на який видається позика.

Не буде доходу в позичальника і тоді, коли сума позики погашається ним із порушенням строків, установлених договором, проте в межах строку позовної давності.

І ще один важливий момент.

Зверніть увагу: будь-який дохід, виплачений фізособі, незалежно від того, оподатковуваний він чи ні, має бути відображений у розділі I додатка 4ДФ з ознакою доходу «197» (див. консультацію в підкатегорії 103.25 БЗ).

Цікавий момент! Якщо поворотна фіндопомога була надана фізособі, зареєстрованій підприємцем, такий дохід також необхідно відображати з ознакою «197». У цьому випадку «підприємницьку» ознаку доходів «157» не використовуємо. Про це податківці говорять в іншій консультації з підкатегорії 103.25 БЗ.

Суму нарахованої і виплаченої фіндопомоги відображаємо в графах 3а і 3 розділу I 4ДФ відповідно. Графи 4а і 4, призначені для відображення інформації про суми утриманого і сплаченого ПДФО, не заповнюємо. Не вимагають заповнення також і графи 5а і 5, передбачені для зазначення сум утриманого і перерахованого ВЗ.

Важливо! Бажано, щоб поворотна фінансова допомога була фактично видана саме тій фізособі, з якою укладено договір позики. Річ у тому, що в окремих роз’ясненнях податківці наполягали на тому, що при видачі фіндопомоги третій особі в неї виникає оподатковуваний дохід (див. лист ДФСУ від 23.08.2017 р. № 1718/6/99-99-13-02-03-15/ІПК). Із цього випливає, що підприємству потрібно утримати і сплатити до бюджету ПДФО за ставкою 18 % і ВЗ за ставкою 1,5 % як з іншого оподатковуваного доходу (п.п. 164.2.20 ПКУ), а також відобразити його в 4ДФ з ознакою «127».

Проте ми вважаємо, що цей висновок справедливий тільки в тому випадку, якщо підприємство не зможе документально підтвердити, що виплата суми фіндопомоги здійснювалася за дорученням фізособи-позичальника.

Також потрібно врахувати, що при такому розвитку подій працівник може стверджувати, що гроші йому виплачені не були, а отже, і договір позики з ним укладений не був. Адже договір позики, як ми говорили вище, вважається укладеним з моменту передачі грошей (ст. 1046 ЦКУ).

Інша річ, якщо підприємство-позикодавець перераховує грошові кошти третій особі на підставі письмової заяви позичальника або за реквізитами, зазначеними в договорі.

У цьому випадку, на наш погляд, не можна говорити про виникнення оподатковуваного доходу в третьої особи, на чий банківський рахунок надійшли кошти.

Але чи варто мати справу з третіми особами, зважаючи на думку податківців? Ми радимо уникати подібних ситуацій.

ЄСВ. Незалежно від того, виплачується грошова позика працівнику підприємства чи фізособі, яка не перебуває з ним у трудових відносинах, ЄСВ не буде (абзац перший п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

Якщо йдеться про непрацівника підприємства, то можна констатувати, що позика виплачується не в межах трудового договору і не за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовим договором.

У разі надання позики працівникові підприємства на її суму не нараховується ЄСВ у зв’язку з тим, що позика зазначена в п. 13 розд. I Переліку № 1170 як виплата, на яку не нараховують ЄСВ. Крім того, сума позики не включається до фонду оплати праці на підставі п. 3.28 Інструкції № 5, а отже, не входить до бази нарахування ЄСВ.

Важливо! У фізособи-позичальника може виникнути оподатковуваний дохід у випадку:

1) прощення боргу підприємством-позикодавцем за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності;

2) списання заборгованості за договором позики, за якою закінчився строк позовної давності.

Кожен з перелічених випадків розглянемо детальніше.

6.3. Оподаткування прощеної (анульованої) позики

Що винен — віддати повинен. Але підприємство-позикодавець може прийняти самостійне рішення, не пов’язане з процедурою банкрутства, про прощення (анулювання) основної суми боргу за договором позики до закінчення строку позовної давності.

Така сума прощеного боргу включатиметься до оподатковуваного доходу фізособи як дохід у вигляді додаткового блага (п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ). При цьому ПКУ встановлює неоподатковуваний розмір суми анульованого боргу.

Якщо сума прощеного боргу (у розрахунку на рік):

— не перевищує 25 % мінзарплати, встановленої на 1 січня звітного року, то вона не обкладається ПДФО і ВЗ (п.п. 165.1.55, п.п. 1.7 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX ПКУ).

— перевищує 25 % мінзарплати, встановленої на 1 січня звітного року (у 2021 році — 1500 грн), то вся така сума, а не тільки сума перевищення, обкладається ПДФО і ВЗ. На цьому наполягають податківці (див. «Податки & бухоблік», 2019, № 88, с. 23).

Для ситуації анулювання боргу п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ встановлює особливий порядок виконання кредитором функцій податкового агента.

Так, кредитор повинен виконати такі дії:

1) повідомити платника податку — боржника про прощення (анулювання) боргу одним з установлених ПКУ способів (див. нижче);

2) відобразити основну суму прощеного боргу в додатку 4ДФ за підсумками звітного періоду, в якому такий борг був прощений (див. роз’яснення в підкатегорії 103.02 БЗ) з ознакою доходу:

— «189», якщо його сума не перевищує неоподатковувану межу;

— «126», якщо його сума перевищує неоподатковувану межу.

При виконанні вищеперелічених дій утримувати ПДФО та ВЗ і перераховувати їх до бюджету підприємство-кредитор не зобов’язане. Таким чином, графи 4а і 4, а також 5а і 5 розділу I 4ДФ не заповнюємо.

Як повідомити позичальника про прощення боргу? Згідно з п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ зробити це можна одним з таких способів:

1) надіслати рекомендований лист з повідомленням про вручення;

2) укласти відповідний договір;

3) вручити повідомлення боржнику про прощення (анулювання) боргу особисто під підпис.

При цьому ПКУ не встановлює обмежень щодо строків, протягом яких кредитор повинен повідомити боржника про анулювання боргу.

Розберемо детальніше кожен зі способів повідомлення позичальника на підставі рекомендацій, наведених в УПК № 400.

Направлення рекомендованого листа. Рекомендований лист з повідомленням про вручення надсилається за адресою фактичного проживання боржника або за адресою його реєстрації, зазначеною в договорі позики. Якщо боржник повідомив про зміну адреси, лист направляється за останньою адресою, про яку позичальник повідомив підприємство-позикодавця.

При цьому підприємство, що простило борг, не зобов’язане відстежувати або якось доводити факт отримання листа фізособою-боржником або його представником. ПКУ не містить вимоги про наявність у підприємства повідомлення про вручення листа боржнику з підписом такого боржника (його представника) або з відміткою про невручення.

Достатнім підтвердженням належного повідомлення боржника в цьому випадку є документ, що засвідчує факт направлення повідомлення. Зокрема, це може бути розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), виданий оператором поштового зв’язку, який підтверджує надання послуг поштового зв’язку. У разі відправлення згрупованих поштових відправлень таким документом може бути розрахунковий документ і копія списку відправлень. Зверніть увагу на те, що оператор поштового зв’язку має бути внесений до єдиного держреєстру таких операторів.

Укладення відповідного договору. Підтвердженням повідомлення боржника про анулювання боргу шляхом укладення відповідного договору є особистий підпис боржника на цьому договорі.

Надання повідомлення боржнику особисто під підпис. При такому способі повідомлення боржника достатнім його підтвердженням буде особистий підпис боржника на повідомленні, яке складається в довільній формі із зазначенням суми прощеного боргу.

А які дії фізичної особи, яку позикодавець належним чином повідомив про анулювання боргу? Така фізособа-боржник зобов’язана за підсумками року подати податкову декларацію про майновий стан і доходи і самостійно сплатити з оподатковуваної суми прощеного боргу ПДФО і ВЗ.

Позикодавець не повідомив позичальника про анулювання його боргу одним з описаних вище способів? Якщо сума боргу не перевищує неоподатковуваної межі (у 2021 році — 1500 грн), то для підприємства-позикодавця нічого не змінюється. Відобразили дохід у 4ДФ і забули.

Інша річ, коли анульований борг оподатковується. У цьому випадку на позикодавця покладаються всі обов’язки податкового агента. Таким чином,

Також слід відобразити дохід боржника й утримані з нього суми ПДФО і ВЗ у додатку 4ДФ.

Сума прощеного боргу є для фізичної особи негрошовим доходом. Тому для визначення бази обкладення ПДФО позикодавцю необхідно застосовувати «натуральний» коефіцієнт, передбачений п. 164.5 ПКУ. При ставці ПДФО 18 % він дорівнює 1,219512.

А ось для розрахунку ВЗ при отриманні негрошового доходу законодавство не передбачає застосування будь-яких коефіцієнтів (див. підкатегорію 126.05 БЗ).

У 4ДФ суму оподатковуваного прощеного боргу підприємство відображає в розділі I з ознакою доходу «126». При цьому графи 3а і 3 (сума нарахованого і виплаченого доходу) заповнюємо з урахуванням «натурального» коефіцієнта (див. підкатегорію 103.25 БЗ). У графах 4а і 4 зазначаємо суму утриманого і перерахованого ПДФО, а в графах 5а і 5 — суму утриманого і перерахованого ВЗ.

Тепер про ЄСВ. Якщо борг за договором позики був прощений непрацівнику, запитань не виникає. ЄСВ не нараховуємо.

У разі прощення позики працівникові не все так однозначно.

Так, на думку Держстату, викладену в листі від 08.06.2016 р. № 09.4-12/147-16, сума позики, яка згідно з рішенням позикодавця-роботодавця не підлягає поверненню, належить до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат згідно з п.п. 2.3.4 Інструкції № 5. А отже, входить до бази нарахування ЄСВ.

Проте з такою позицією не можна погодитися. Відносини, що виникають у межах договору позики, регулює цивільне законодавство, а не трудове. Тому не можна анульовану позику (поворотну фіндопомогу) відносити до виплат, що здійснюються в межах трудового договору.

Такого висновку доходили й податківці в листі ДФСУ від 28.10.2015 р. № 22849/6/99-99-17-03-03-15. Але зважаючи на те, що їх позиція буває мінливою, рекомендуємо підприємству, яке вирішило простити працівнику борг за позикою, отримати індивідуальну податкову консультацію із цього питання.

6.4. Списання позики після закінчення строку позовної давності

Правила обкладення ПДФО заборгованості фізособи за цивільно-правовим договором, списаної у зв’язку із закінченням строку позовної давності, встановлені п.п. 164.2.7 ПКУ. Відповідно до цієї норми заборгованість, розмір якої перевищує 50 % прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного року (у 2021 році — 1135 грн), після закінчення строку позовної давності включається до оподатковуваного доходу фізособи-позичальника.

Такий дохід обкладається також ВЗ на підставі п.п. 1.2 п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX ПКУ (див. консультацію в підкатегорії 126.05 БЗ).

При цьому фізособа-позичальник самостійно відображає дохід у вигляді суми заборгованості, списаної після закінчення строку позовної давності, в річній декларації і сплачує до бюджету ПДФО і ВЗ.

Проте яким би не був розмір суми списаної позики, підприємству-позикодавцю необхідно відобразити її в додатку 4ДФ.

При цьому зазначають ознаку доходу:

— «107» — якщо сума заборгованості включається до оподатковуваного доходу позичальника;

— «194» — якщо сума заборгованості не оподатковується.

На це вказують податківці в роз’ясненні, розміщеному в підкатегорії 103.25 БЗ. При цьому графи 4а і 4 (сума нарахованого і перерахованого ПДФО), а також 5а і 5 (сума нарахованого і перерахованого ВЗ) розділу I додатка 4ДФ не заповнюються.

Потрібно мати на увазі, що підприємство-позикодавець тільки відображає в 4ДФ суму списаного боргу. Повідомляти фізособу про списання боргу не входить до його обов’язку.

Чи потрапляє списана заборгованість, за якою закінчився строк позовної давності, до бази нарахування ЄСВ? Логіка у відповіді на це запитання така сама, як і в ситуації з анулюванням боргу до закінчення строку позовної давності.

Відносини, що виникають у межах договору позики, не є трудовими, а регулюються ЦКУ, тому, на нашу думку, ЄСВ нараховувати не потрібно. І те, що борг фізособи за договором позики був списаний підприємством-роботодавцем, не дає підстав переводити ці відносини із цивільно-правових у трудові. Що стосується думки офіційних органів, то вони поки із цього приводу не висловлювалися.

6.5. Бухоблік позик

Суму позики, видану підприємством фізичній особі, відображаємо у складі дебіторської заборгованості згідно з нормами НП(С)БО 10.

При цьому дебіторську заборгованість потрібно класифікувати як поточну або довгострокову. Так, якщо строк повернення позики:

— не перевищує 12 місяців з моменту надання — заборгованість позичальника є поточною й обліковується на субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»;

— перевищує 12 місяців з моменту надання — заборгованість позичальника є довгостроковою* і відображається на субрахунку 183 «Інша дебіторська заборгованість».

* Нагадаємо: така заборгованість у бухобліку підлягає дисконтуванню (див. «Податки & бухоблік», 2020, № 23, с. 11).

У випадку коли дебіторська заборгованість за виданою позикою визнається безнадійною, позикодавець списує її в дебет субрахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги» або рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів» (якщо щодо зазначеної заборгованості створювався такий резерв).

Що стосується заборгованості, списаної за самостійним рішенням позикодавця, то вона не є сумнівною, адже позичальник цілком міг її погасити. Тому суму прощеної позики підприємство списує в дебет субрахунку 949 або 977 (залежно від виду заборгованості — поточна чи довгострокова). Причому, якщо раніше під цю заборгованість з якоїсь причини все-таки був сформований резерв сумнівних боргів (Дт 944 — Кт 38), то цей запис необхідно відкоригувати в облікових регістрах методом «червоне сторно».

Порядок відображення операцій з надання і повернення позик в обліку позикодавця розглянемо на прикладах.

Приклад 6.1. Підприємство надало своєму працівнику, який обіймає посаду економіста, грошову безпроцентну позику 05.04.2021 р. у сумі 5000 грн. Згідно з умовами договору позика погашається працівником у день виплати зарплати за другу половину квітня 2021 року (07.05.2021 р.) шляхом утримання із заробітної плати.

Працівник з 1 по 15 квітня 2021 року перебував у неоплачуваній відпустці. Його заробіток за відпрацьовані дні квітня становив 12000 грн.

Облік операцій з надання і погашення позики в обліку позикодавця наведено у табл. 6.1.

Таблиця 6.1. Облік надання позики працівнику підприємства

Приклад 6.2. Підприємство надало за договором безпроцентної позики 11.01.2021 р. грошові кошти фізичній особі, яка не є працівником підприємства, в сумі 30000 грн з умовою їх повернення протягом 6 місяців.

Відповідно до графіка погашення позики, що додається до договору, її повернення здійснюється шляхом щомісячного внесення грошових коштів до каси підприємства в сумі 5000 грн.

11.02.2021 р. фізична особа в рахунок погашення позики внесла до каси підприємства 5000 грн.

До настання строку погашення наступної частини позики 22.02.2021 р. підприємство прийняло рішення про анулювання суми боргу, що залишилася (25000 грн), повідомивши про це фізичну особу в письмовій формі під підпис. Суму прощеного боргу підприємство відобразило в додатку 4ДФ за 1 квартал 2021 року з ознакою доходу «126».

Підприємство-позикодавець при виконанні умов, передбачених у п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ, не утримує і не перераховує до бюджету ПДФО і ВЗ із суми анульованого боргу. Фізична особа за підсумками 2021 року зобов’язана подати декларацію про доходи і самостійно сплатити до бюджету ПДФО і ВЗ.

В обліку позикодавець відображає ці операції так, як показано в табл. 6.2.

Таблиця 6.2. Облік надання й анулювання позики