Чи буде штраф
1. Наразі спецнорма п.п. 69.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ щодо зупинення на період воєнного стану перебігу податкових строків вже має ряд виключень. Зокрема, є виключення і щодо сплати податків і зборів, у тому числі податкових зобов’язань з ПДВ.
Тож сплачувати ПДВ слід саме в той строк, що його встановлено ПКУ. При цьому для зобов’язань лютого — травня 2022 з урахуванням роз’яснень податківців то є строк «не пізніше 31.07.2022». Більше нюансів (зокрема для тих, хто перейшов на спец-ЄП) знайдете у статті «ПДВ у війну: актуальний стан речей» // «Податки & бухоблік», 2022, № 54.
2. А якщо не сплатили? То буде відповідальність, уберегтись від якої можна:
— або через доведення відсутності можливості своєчасно виконувати податкові обов’язки під час дії воєнного стану (згідно п.п. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Доводити таку відсутність треба буде у порядку, який має визначити Мінфін. На сьогодні є лише проєкт цього документу (див. деталі у статті «Підтвердження «податкової» неможливості: проєкт Порядку» // «Податки & бухоблік», 2022, № 49);
— або через доведення перебування платника під впливом форс-мажору (згідно п.п. 69.2 підрозд. 10 розд. ХХ, п.п. 112.8.9 ПКУ). Про нюанси такого доведення детальніше див. у статті «Знищене майно або Війна — форс-мажор… не для всіх?!» // «Податки & бухоблік», 2022, № 40.
У першому випадку саме податківці будуть встановлювати причинно-наслідковий зв’язок між форс-мажорними обставинами, що сталися в результаті збройної агресії РФ, безпосереднім впливом таких обставин саме на конкретного платника та можливістю виконання ним податкового обов’язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов’язку.
У другому випадку — ТПП (Торгово-промислова палата України). Це якщо прийняти логіку податківців, що отримувати індивідуальний сертифікат у будь-якому випадку потрібно.
Та що важливо розуміти. Відсутність коштів на рахунку платника не є форс-мажорною обставиною, що унеможливлює виконання зобов’язань, у т.ч. сплату податку (п. 3.2 Регламенту засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин, затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. № 44(5)).
Навіть попри те, що «Документ, що підтверджує відсутність коштів на банківських рахунках платника податків (виписка з рахунків клієнта банку на дату подання до банку розрахункового документа на сплату податків)» згадано у проектних переліках документів, що підтверджують неможливість своєчасно виконати свій податковий обов’язок.
Тож доводити доведеться якійсь інші обставини / комплекс обставин, які унеможливили своєчасну сплату податку. Наприклад, комплексу таких викликаних агресією РФ обставин як фактичне знаходження підприємства на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії; знищення або втрата майна, що знаходиться на балансі підприємства і є об’єктом оподаткування, єдиним джерелом для сплати податків.
Якщо ж платник не буде доводити податківцям неможливість сплати (у даному випадку ПДВ-зобов’язань лютого — травня 2022 у строк не пізніше 31.07.2022) у порядку, що його скоро затвердить Мінфін, чи податківці за результатом розгляду поданих платником документів приймуть вмотивоване рішення щодо можливості своєчасного виконання ним своїх податкового обов’язку, то відповідальності не уникнути.
Хіба що платник «зайде» через отримання сертифікату від ТПП. Втім логіка його отримання фактично та сама (корисні деталі знайдете у статті «Карантин та форс-мажор: як це працює?» // «Податки & бухоблік», 2020, № 29).
Далі давайте подивимось, що то за відповідальність.
Який буде штраф
Оскільки маємо справу з узгодженими податковими зобов’язаннями, то нас буде цікавити ст. 124 ПКУ. Хоча, насправді це не єдина штрафна стаття за несвоєчасну сплату. Зокрема, «своя» стаття є для авансових платежів з єдиного податку ФОП (ст. 122 ПКУ), для податків, що вони сплачуються до або під час виплати доходу на користь іншого платника (ст. 1251 ПКУ) тощо.
| Пункт ст. 124 ПКУ/ склад порушення | Розмір штрафу |
| 124.1. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім …) протягом визначених ПКУ строків | при затримці до 30 к. днів включно — 5 % погашеної суми податкового боргу; |
| при затримці більше 30 к. днів — 10 % погашеної суми податкового боргу. | |
| 124.11. У разі порушення платником податків строку сплати до бюджету суми акцизного податку, передбаченого абз. 2 п.п. 222.1.2 ПКУ | 10 % від суми такого акцизного податку |
| 124.2. Діяння, передбачені п. 124.1, 124.11 ПКУ (див. вище) вчинені умисно | 25 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання |
| 124.3. Діяння, передбачені п. 124.2 ПКУ (див. вище), вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов’язання на строк більше 90 календарних днів | 50 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання. |
Також, якщо мова про юридичну особу, на конкретну винну посадову особу може бути накладено адмінштраф — за неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків і зборів (ст. 1632 КУпАП) від 5 (85 грн) до 10 (170 грн) НМДГ, при повторному порушенні протягом року — від 10 (170 грн) до 15 (255 грн) НМДГ. Втім оскільки розглядають справи і накладають штрафи суди (ст. 221 КУпАП), то доведеться заплатити ще і судовий збір 496,20 грн.
Далі важливий момент щодо умислу. Бо ми бачимо, що
штраф за ПКУ різко злітає вгору, якщо податківці кваліфікують порушення, як вчинене умисно. І проблема в тому, що податківці цей умисел розуміють не дуже адекватно.
При цьому поведінка їх базується на рекомендаціях ДПСУ від 26.03.2021 № 7485/7/99-00-18-02-02-07 (далі — Рекомендації).
Цей документ досить спірний, втім маємо що маємо.
Нас цікавить ситуація щодо застосування штрафу саме за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання. Виходячи з Рекомендацій (приклад 2 у них — конкретно наш випадок) умисним це порушення податківці гарантовано будуть визнавати, якщо платник уже притягувався за подібне порушення до відповідальності протягом 1095 днів. При цьому факт вини й умислу в несвоєчасній сплаті податків податківці рекомендують доводити, зокрема, так:
— попереднім актом перевірки платникові вже давався опис порушення, роз’яснювалися строки сплати податку та відповідальність;
— в Електронному кабінеті є календар платника податків з нагадуваннями про строки сплати податків.
Тому платник був уже цілком обізнаний з вимогами ПКУ в частині своєчасної сплати ПДВ. А те, що він несвоєчасно заплатив податок, свідчить, що він діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. А отже, є його вина (а вина = умисел) у вчиненні порушення.
Якщо ж платник раніше не притягувався за подібне порушення до відповідальності, то можливо податківці обмежаться застосуванням «помірного» штрафу за п. 124.1 ПКУ, але теж не факт! Судячи з практики, більш вірогідні ті ж 25 % штрафу за п. 124.2 ПКУ (ср. ). «Аргументація» та сама: платник обізнаний із граничними строками сплати податку, адже вони закріплені в ПКУ та знаходяться у вільному доступі, про терміни сплати міститься інформація в інтерактивному календарі на сайті ДПС та у відкритій частині Електронного кабінету платника податку, платник самостійно визначив та подав декларацію, в якій задекларував суму податкового зобов’язання, тощо.
Чому ми вважаємо логіку податківців хибною? По-перше, при такому підході будь-який факт несвоєчасної сплати податків можна підвести під умисне порушення. Але законодавець мав іншу мету. Про це свідчить хоча б те, що він спеціально передбачив окремий (підвищений) штраф за умисне порушення.
По-друге, те, що платник знав про строки сплати податків, зовсім не свідчить про те, що він умисне не заплатив податок. Можливо, причиною цьому стала банальна відсутність коштів на рахунку.
Якщо ми поглянемо в ПКУ, то там зазначено, що (ч. 2 п. 109.1 ПКУ):
«діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».
А що ж судова практика?
Судова практика різна.
Є рішення, де суди, на жаль, погоджуються із логікою, що її наведено у Рекомендаціях (рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі № 520/22505/21 , рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 у справі № 520/24734/21 , рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.03.2022 у справі № 600/4595/21-а ).
Втім є і багато позитивних для платників рішень. У них зазначається, що умисне діяння платника податків із несвоєчасної оплати податків (зборів) може мати місце виключно у випадку неініціювання переказу коштів за обов’язкової умови:
1) фізичної наявності у власності платника безготівкових коштів на рахунку в установі банку (або фізичної наявності готівкових коштів у касі суб’єкта господарювання юридичної особи, володінні громадянина підприємця);
2) відсутності перешкод/перепон у визначенні юридичної долі цих коштів;
3) відсутності невиконаних грошових зобов’язань, котрі мають законодавчий пріоритет над податковим обов’язком.
Тобто, на думку суду, податківці повинні спочатку проаналізувати, а чи була «фізична» можливість у платника сплатити податки. І тільки потім робити висновки про умисність порушення.
Ба більше, суд підкреслює, що перелічені фактори не можуть бути виявлені під час камеральної перевірки. Обставини, які вказують на те, що платник вчинив порушення умисне, податківці можуть відслідкувати тільки за результатами документальної перевірки (рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі № 520/20735/21 , рішення Харківського окружного адмінсуду від 08.11.2021 у справі № 520/15954/21).
Тож тут, так би мовити, як повезе. Не факт, що суд стане на сторону платника.
У цьому плані корисна порада. У будь-якому випадку користуйтеся можливістю подання заперечень та додаткових документів і пояснень (у тому числі документів, що підтверджують відсутність вини) — до контролюючого органу, який проводив перевірку платника, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (п. 86.7 ПКУ). Можливо і без звернення до суду вдасться уникнути «підвищеного» 25 %-ого штрафу (все обмежиться «помірним» штрафом за п. 124.1 ПКУ).
Висновки
- Відсутність коштів на рахунку платника не є форс-мажорною обставиною, що унеможливлює виконання зобов’язань. Тож доводити доведеться якійсь інші форс-мажорні обставини / комплекс обставин, які унеможливили своєчасну сплату податку.
- Якщо платник не буде доводити неможливість сплати, чи податківці за результатом розгляду поданих платником документів приймуть вмотивоване рішення щодо можливості своєчасного виконання ним своїх податкового обов’язку, то відповідальності не уникнути.
- Штраф за ПКУ різко злітає вгору (до розміру 25 %), якщо податківці кваліфікують порушення, як вчинене умисно. І проблема в тому, що податківці питання наявності умислу розуміють не дуже адекватно.
- Втім судова практика різна. Не факт, що суд захистить платника.
- У будь-якому випадку користуйтеся можливістю подання заперечень та додаткових документів і пояснень (у тому числі документів, що підтверджують відсутність вини) — до контролюючого органу, який проводив перевірку платника, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки.
