Коротка відповідь ☺: ні, строки позовної давності, передбачені у ЦКУ, все ще залишаються призупиненими. До кінця воєнного стану.
Тепер більш детально пояснимо чому.
Усі ви (як і наша читачка, що поставила запитання) чули про законопроєкт № 8401 (тепер це Закон України від 30.06.2023 № 3219-IX). Він набув чинності 1 серпня 2023 року та вніс зміни, пов’язані з податковими перевірками*, податковими строками, штрафними санкціями (включаючи санкції щодо РРО) та іншим.
* Подробиці щодо актуального стану у царині перевірок читайте у «Податки & бухоблік», 2023, № 63.
У частині строків з 01.08.2023 було запущено більшість із них. Є, звісно, винятки. Але їх не так вже й багато. У «податковому» контексті залишилися зупиненими строки давності (встановлені у ст. 102 ПКУ) в межах заборонених документальних перевірок, а також строки зберігання первинки (якщо знову ж таки йдеться про заборонені перевірки). Тепер про це, зокрема, зазначено у п.п. 69.36 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ (деталі див. у статті «Строки податкової давності та перевірки під час війни» // «Податки & бухоблік», 2023, № 63).
Але
у запитанні йдеться про строки позовної давності. І це зовсім інше
По-перше, це строки, передбачені у ЦКУ.
По-друге, це строк, протягом якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦКУ). Тобто, по факту, це строк, в межах якого можна, наприклад, стягнути борг у примусовому порядку. Крім того, сплив цього строку означає, що заборгованість безнадійна і її можна списати (п. «а» п.п. 14.1.11 ПКУ).
Нагадаємо, що строк позовної давності спочатку продовжувався на строк дії карантину (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ). Потім цей строк продовжився ще й на строк дії воєнного та надзвичайного стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).
Змін до цих положень Закон України від 30.06.2023 № 3219-IX не вносив. Та і воєнний стан ще, на жаль, не скінчився. Тому ситуація зі строками позовної давності, визначеними у ЦКУ, лишається незмінною.
Ба більше, навіть закінчення карантину (діяв до 30.06.2023) на ситуацію не вплинуло. Бо воєнні норми «наклалися» на карантинні. Тобто «карантинне» призупинення строків давності було підхоплено (без якихось часових проміжків) призупиненням у зв’язку із воєнним станом. Про це (як і, до речі, про інші наслідки скасування карантину) ми писали у статті «Карантин скасовано з 1 липня: наслідки» // «Податки & бухоблік», 2023, № 54.
Тож строки позовної давності, які хоча б на один день припали на карантин, все ще продовжуються. Але вже на період воєнного стану.
Тому ще зарано списувати заборгованість саме у зв’язку зі спливом позовної давності, за якою цей строк (визначений у ЦКУ) припав на карантин. Чекаємо на закінчення воєнного стану. Також на цій підставі рано списувати заборгованість, за якою строк позовної давності мав би розпочатися у період карантину або у період того ж воєнного стану. Щодо розрахунку саме позовної давності можна почитати у «Податки & бухоблік», 2023, № 29.
Але не забуваймо, що заборгованість може бути визнана безнадійною (а отже, її можна списати) і за інших умов (див. п.п. 14.1.11 ПКУ). Наприклад, у зв’язку з тим, що боржник-юрособа ліквідувався (п. «з» п.п. 14.1.11 ПКУ).
Також урахуйте: усе, що ми зараз сказали про «воєнну» та «карантинну» призупинки, працюватиме тільки тоді, коли ми застосовуємо ЦКУ в частині строків позовної давності. А це не завжди так. Наприклад, у межах ЗЕД-контрактів часто діють свої, особливі правила, зокрема, і щодо строків позовної давності (про це так само можна почитати у «Податки & бухоблік», 2023, № 29).
