Повернення коштів нерезиденту

Особливості воєнного часу

На практиці нерідко трапляється так, що змінюються економічні умови та/або складаються відповідні обставини і у резидента виникає необхідність повернути нерезиденту кошти. І особливо такі випадки почастішали під час війни. Бо буває, різні «воєнні» форс-мажори заважають резидентам виконати свої експортні зобов’язання і треба повертати раніше отриману за експортним контрактом передоплату. Або часто-густо перелякані подіями в Україні закордонні інвестори та кредитори жадають вивести звідсіля свої кошти…

Раніше, до війни, проблем та обмежень щодо повернення коштів було менше, але прийшли важкі часи. Тож давайте подивимось, яка зараз ситуація із поверненням коштів нерезидентам.

В яких випадках дозволено повертати кошти нерезам. Нагадаємо, що під час війни діє низка обмежувальних норм спеціальної постанови Правління НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18 (далі — постанова № 18).

Пунктом 14 постанови № 18 введено заборони для банків щодо здійснення транскордонного переказу валютних цінностей з України / переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях / іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах, уключаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнтів.

Але у цьому ж п. 14 перерахована і низка випадків, які не підпадають під заборону. Зокрема, п.п. 2³ п. 14 постанови № 18

Окрім цього, що стосується повернень, то п.п. 19³ п. 14 постанови № 18 ще дозволяє операції з повернення на користь нерезидентів страхових платежів (їх частин) за достроково припиненими договорами страхування (перестрахування), отриманих після 24 лютого 2022 року*. Але це послаблення почало діяти лише наприкінці травня цього року.

* Включаючи операції, пов’язані з виконанням судових рішень за такими випадками, та з оплати витрат, пов’язаних із виконанням таких судових рішень.

У червні цього року НБУ дозволив за відповідних умов повертати й суми за деякими кредитами/позиками/поворотними фіндопомогами (див. пп. 42 та 43 п. 14, а також п. 19⁶ постанови № 18 та наш матеріал «НБУ дозволив розрахунки з нерезидентами за деякими кредитами» // «Податки & бухоблік», 2023 № 52).

Тож переказати валюту з України (а також придбати інвалюту) зараз можна лише у певних випадках, прямо передбачених законодавством, зокрема цією постановою. Три найбільш цікавих нам із цих випадків ми й згадали вище. Будь-які інші повернення коштів нерезидентам, що не потрапили до винятків (у тому числі інвестицій), зараз фактично — під забороною.

Є, щоправда, ще один варіант: п.п. 6 п. 14 постанови № 18 допускає проведення транзакцій на підставі окремих дозволів (рішень) НБУ, що приймаються на підставі розпоряджень КМУ*. Але це важкий шлях лише для «обраних»…

* Алгоритм реалізації такої можливості викладено у згаданому п.п. 6 п. 14 постанови № 18 (ср. ).

Тобто під час війни, окрім тих винятків, НБУ дозволяє лише транзакції за кордон, які передбачають імпорт (отримання) резидентами товарів, робіт, послуг. Фактично, це обмежує виведення інвестицій та має підштовхувати нерезидентів до реінвестування зароблених в Україні коштів. НБУ поступово лібералізує валютні обмеження, але й досі не дозволяє госп- та іншим суб’єктам здійснювати більшу частину транскордонних операцій.

Деталі повернення передоплат. Що стосується зараз дозволеного і найбільш цікавого нам повернення нерезидентам передоплат, отриманих за договорами (контрактами) «купівлі-продажу товару», то відзначимо таке.

По-перше, як прямо сказано в нормі (п.п. 2³ п. 14 постанови № 18), банк може дозволити перерахувати-повернути лише ті аванси, які були отримані з початку війни. Тобто — починаючи з 24.02.2022. Якщо кошти були отримані раніше, їх повернення формально під забороною! І обслуговуючий банк навряд чи дозволить вам таку транзакцію.

По-друге, у цій нормі вживається слово «товар». Але застосувати цей термін у широкому значенні (тобто щоб під «товаром» розуміти і роботи, й послуги), яке наведено у ст. 1 Закону про ЗЕД**, заважають слова «договором з купівлі-продажу», адже за такими договорами роботи/послуги не реалізуються. Тому

** Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 № 959-XII.

Хоча, можливо, вам і вдасться переконати свій обслуговуючий банк у більш ліберальному (широкому) розумінні цієї норми і повернути аванс, отриманий за роботи чи послуги. Але це може бути надто важко, бо в інших нормах постанови № 18 роботи/послуги згадуються окремо від «товарів»…

По-третє, якщо ви вже «розтринькали» отриманий за експортним контрактом від нерезидента аванс і у вас немає іншої власної вільної інвалюти, то вам буде нічим провести ці розрахунки з нерезидентом (повернення авансу). Адже інвалюти для цілей повернення коштів вам купити не вдасться. Оскільки п. 12 постанови № 18 забороняє уповноваженим установам здійснювати торгівлю валютними цінностями (уключаючи операції за дорученням клієнтів). І хоча серед винятків щодо цієї заборони у п.п. 4 п. 12 згадана купівля інвалюти з метою проведення валютних операцій, визначених у п. 14 постанови № 18, але під такі ліберальні винятки, зокрема, не потрапляють операції, визначені у п.п. 2³ цього пункту. А саме у цьому підпункті і йде мова про повернення нерезидентам авансів, отриманих за договорами купівлі-продажу товарів. Тож немає власної інвалюти — немає повернення… ☹

А от купівля інвалюти для також дозволених транзакцій з повернення на користь нерезидентів страхових платежів (їх частин) за достроково припиненими договорами страхування (перестрахування), отриманих після 24 лютого 2022 року, — не під забороною.

Облік повернення нерезиденту передоплати

Податок на прибуток. Щодо впливу операцій з повернення коштів на цей податок — орієнтир повністю на бухоблік (див. нижче). Жодних податкових різниць задля коригування фінрезультату до оподаткування за операціями повернення нерезидентам передоплат чи якихось інших особливостей податкового обліку таких операцій ПКУ не передбачає. Не встановлює ПКУ ніяких спеціальних коригувань і щодо курсових різниць (див. статтю «Курсові різниці в податковоприбутковому обліку» // «Податки & бухоблік», 2022, № 52).

Єдиний податок. Для ФОП-єдинників, що працюють у групі 2 або 4, ніяких податкових наслідків таке повернення не матиме, адже вони сплачують фіксовані суми ЄП.

У платників ЄП групи 3, якщо отримання авансу і повернення відбудеться у одному звітному періоді, теж ніяких наслідків та відображень у податковому обліку не буде.

А от якщо повернення буде у наступних звітних періодах, то єдинник групи 3 має включити такий аванс до складу доходу у звітному періоді, в якому було отримано на рахунок гроші (у сумі, перерахованій у гривню за курсом НБУ на дату отримання — п. 292.5 ПКУ). А потім здійснити перерахунок доходу у податковому періоді, в якому відбулось їх повернення, шляхом подання уточнень до раніше поданої податкової декларації або уточнення показників у складі звітної податкової декларації за період повернення (п.п. 5 п. 292.11 ПКУ, див. лист ДФСУ від 08.11.2017 № 2551/К/99-99-13-01-02-14/ІПК, БЗ 108.01.05, роз’яснення ГУ ДПС у Запорізькій обл. від 13.01.2021, статтю «Повернення в єдиноподатників» // «Податки & бухоблік», 2019, № 77)*. Зазначимо, що на відміну від юросіб, для ФОП податківці «педалюють» саме другий варіант (уточнення доходу в декларації за період повернення коштів), див. БЗ 107.01.07 та лист ДФСУ від 24.01.2019 № 263/6/99-99-13-01-02-15/ІПК.

* У платників спецЄП відображення повернення авансів має свою специфіку, адже звітність місячна і без наростаючого підсумку. Детальніше про те, як це їм робити, читайте «Повернення в єдиноподатників-юросіб» // «Податки & бухоблік», 2022, № 68.

Звісно, сума доходу, що коригується, у гривнях буде така ж сама: тобто за курсом НБУ саме на дату отримання авансу, а не на дату повернення цих коштів нерезиденту*.

* Але в юросіб-єдинників ще можуть бути проблеми із курсовими різницями (у разі зміцнення курсу гривні за час «висіння» заборгованості за авансом. Детальніше читайте «Курсові різниці в єдиноподатників» // «Податки & бухоблік», 2022, № 59.

ПДВ. Повернення нерезиденту передоплати, отриманої за експорт товарів, не матиме ніяких ПДВ-наслідків. Адже отримання (як і повернення) таких авансів у ПДВ-обліку ніяк не відображається (див. п. 187.11 ПКУ).

Нюанси можуть виникнути у деяких випадках при поверненні нерезам авансів за договорами, що передбачали надання послуг (у тому числі, виконання робіт**). І тут усе залежить від місця постачання послуг (у т. ч. робіт), передбачених контрактом з нерезидентом. Аванси, отримані за послуги із місцем постачання за межами території України (пп. 186.2 — 186.4 ПКУ), також у ПДВ-обліку платника жодної ролі не відіграють. Адже такі операції не є об’єктом оподаткування ПДВ (п.п. «б» п. 185.1 ПКУ). Тому їх повернення теж ніяк не позначиться на ПДВ-обліку.

** Нагадаємо, що для цілей оподаткування ПДВ термін «постачання послуг» (див. п.п. 14.1.185 ПКУ ) доволі широкий і охоплює також і операції з постачання (виконання) робіт!

А ось якщо контракт передбачає послуги, місцем постачання яких за нормами пп. 186.2 — 186.4 ПКУ є територія України, ПДВ має бути нарахований за датою отримання авансу від нерезидента — за загальним правилом першої події (п. 187.1 ПКУ). А оскільки операція постачання послуг не відбулася, то на загальних підставах (відповідно до ст. 192 ПКУ) потрібно буде прибрати податкові зобов’язання, склавши мінусовий РК на дату повернення нерезиденту авансу.

Водночас можливість повернення нерезидентам авансів, отриманих за контрактами на виконання/надання робіт/послуг, зараз — під питанням (див. вище)!

Бухгалтерський облік. У наших випадках мова йде про операції в іноземній валюті, тож головний обліковий нормо-орієнтир — НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».

Оскільки кредиторська заборгованість перед нерезидентом за отриманий аванс є немонетарною (бо винні не кошти, а товари, роботи чи послуги), то вона відображається в бухобліку у сумі, перерахованій у гривні за курсом НБУ на дату отримання авансу (авансів). І курсові різниці на таку заборгованість не мають нараховуватись (пп. 4 та 7 НП(С)БО 21).

Однак,

Тому логічно вже на дату прийняття такого рішення перевести заборгованість на інший субрахунок, визначити різницю між курсом НБУ, що діяв на цю дату, і курсом НБУ на дату отримання авансу (за яким вона значилася на балансі), обрахувати і відобразити в обліку суму курсової різниці.

Надалі платникові щодо цієї монетарної заборгованості належить визначати курсові різниці (пп. 7 та 8 НП(С)БО 21): на дату балансу і на дату здійснення операції (операцій) з повернення нерезиденту авансу.

Повернення нерезиденту передоплати