Експорт сільгосппродукції: реалії сьогодення

Експортне забезпечення

Ще на початку 2023 року законодавці вперше вирішили змінити правила експорту деяких видів продукції рослинництва, а саме пшениці і суміші пшениці та жита, ячменю, кукурудзи, соєвих бобів, насіння ріпаку або кользи, насіння соняшнику, олії соняшникової і макухи та інших твердих відходів і залишків, одержаних під час добування рослинних або мікробних жирів і олій, за винятком відходів соєвої та арахісової олії.

Для цього був прийнятий Закон України від 12.01.2023 № 2881-IX, який вводив в обіг спеціальний режим експорту вищезгаданих видів продукції рослинництва — експортне забезпечення.

Якщо коротко і дуже спрощено, то суть цього режиму зводилася до того, що під час дії ВС, щоб вивезти певні види сільгосппродукції, аграрій мав нарахувати ПДВ не за нульовою, а за звичайною ставкою, встановленою для постачання такої продукції в Україні (14 % чи 20 %). І тільки після оплати нерезидентом він міг скасувати нараховані зобов’язання з ПДВ і отримати свою законну експортну нульову відсоткову ставку.

Детально про дію режиму експортного забезпечення читайте у «Режим експортного забезпечення для сільгосппродукції» // «Податки & бухоблік», 2023, № 14.

Щоб почав діяти цей спеціальний механізм експорту сільгосппродукції, Кабмін мав затвердити перелік товарів, щодо яких запроваджується режим експортного забезпечення, вибираючи певні товарні позиції із видів продукції, що наведені вище.

З дати появи у законодавстві згадки про режим експортного забезпечення минуло уже практично 9 місяців, а Кабмін так і не зумів затвердити перелік товарів, на які поширюється режим експортного забезпечення.

А враховуючи те, що на сьогодні у ВРУ затверджено уже два законопроєкти (від 06.11.2023 № 10168-2 та від 06.11.2023 № 10169-2), якими мають намір змінити порядок застосування режиму експортного забезпечення, то є дуже велика імовірність, що цей режим у первісному вигляді так ніколи і не запрацює.

Що стосується змін, які ВРУ має намір внести до режиму експортного забезпечення, то вони полягають у тому, що для вивезення вищезгаданої продукції рослинництва експортер має:

1) скласти не пізніше ніж за 30 днів до вивезення продукції експорту нульову ПН, а не ПН за звичайною 14 % чи 20 % ставкою, яка вимагається зараз;

2) складену експортну ПН слід обов’язково зареєструвати в ЄРПН до дати перетину товаром кордону;

3) дані про ПН експортер має вказати у митній декларації. Якщо ПН не буде зареєстрована до вивезення товару, аграрій має сплатити мито у розмірі 10 % вартості вивезених товарів. Причому таке мито аграрію не повертається;

4) на бюджетне відшкодування аграрій має право ставити не всю суму податкового кредиту, отриманого при придбанні чи вирощуванні експортованої сільгосппродукції, а тільки відсоток, який дорівнює частці обсягів фактично отриманої валютної виручки за продаж таких товарів у загальному обсязі таких експортних операцій.

Чи стануть ці законопроєкти законами і чи взагалі колись запрацює режим експортного забезпечення, ми повідомимо, як тільки відбудуться якісь зрушення.

Ліцензування експорту гречки

Кожного року Кабмін визначає перелік сільгосптоварів, при експорті яких слід отримувати ліцензію. На 2023 рік такий перелік Кабмін довів постановою № 1466*.

* Постанова Кабміну від 27.12.2022 № 1466.

На початку року перелік сільгосптоварів, які потрапляли під ліцензування, містився тільки у додатку 5 до постанови № 1466 і налічував 5 видів продукції тваринництва і 4 види продукції рослинництва. Згодом постановою Кабміну від 12.05.2023 № 472 перелік підліцензійної сільгосппродукції був скорочений.

Так, із усього переліку товарів, що на початку 2023 року потрапили під експортне ліцензування, лишилася тільки гречка (код 1008 10 00 00 УКТ ЗЕД).

Причому щоб отримати ліцензію на експорт такої сільгосппродукції, аграрій мав спиратися не на загальні правила, а на правила, прописані у Тимчасовому порядку ліцензування експорту деяких товарів, зазначених у додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1424, затвердженому наказом Мінекономіки від 10.03.2022 № 393-22.

Для одержання ліцензії експортер мав подати до Мінекономіки в електронній формі через Портал електронних сервісів Мінекономіки, Єдиний державний вебпортал електронних послуг:

— заявку на видачу ліцензії за формою, затвердженою наказом Мінекономіки від 09.09.2009 № 991;

— лист-звернення щодо оформлення ліцензії;

— копію ЗЕД-договору (контракту), а також специфікацій, додатків, додаткових угод та інших документів, які є невід’ємними частинами договору (контракту), або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), засвідчені в установленому законодавством України порядку. У разі якщо такі документи укладено іноземною мовою, заявник додає його переклад українською мовою.

Після цього слід зачекати 5 робочих днів, доки Мінекономіки прийме рішення, видавати ліцензію чи ні.

Ліцензія видається під час дії ВС безкоштовно (постанова Кабміну від 18.05.2005 № 362). Видається така ліцензія у 2023 році із строком дії до кінця 2023 року.

ПДВ-облік

Що стосується ПДВ-обліку експорту сільгосппродукції, то якщо продукцію експортує платник ПДВ, то оподатковувати таку операцію він має за звичайними експортними правилами.

Тобто

При цьому виникають податкові зобов’язання за особливими правилами — на дату оформлення МД, тобто на дату завершення процедури митного оформлення експорту товару. Саме на цю дату експортер повинен скласти ПН за ставкою 0 %. Правило першої події при експорті не працює.

Щоб пригадати, як складати експортну ПН, загляньте до «ПН при експортних постачаннях» // «Податки & бухоблік», 2022, № 48.

Важливо! Базою оподаткування при експорті є договірна (контрактна) вартість товарів, зазначена в гр. 42 «Ціна товару» експортної МД. При цьому базу оподаткування (ціну з гр. 42 МД у валюті) перераховують у гривні за курсом НБУ, що діяв на 0 годин дня подання митної декларації до оформлення (ст. 39¹ ПКУ), тобто за курсом НБУ на день подання МД, відображеним у гр. 23 «Курс валюти» МД (див. Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Мінфіну від 30.05.2012 № 651).

Відображати операції з експорту сільгосппродукції слід у ряд. 2.1 декларації з ПДВ.

Причому обсяги експортних постачань відображають у декларації того звітного періоду, у якому оформлена МД.

Крім того, варто пам’ятати, що при дешевому експорті сільгосппродукції мінбазні ПЗ нараховувати не треба. Адже при експорті правило мінбази не працює, оскільки п. 189.17 ПКУ встановлена своя база оподаткування ПДВ. Детально читайте у «Експорт і база ПДВ» // «Податки & бухоблік», 2020, № 84.

Ліцензування експорту іншої сільгосппродукції

Загальні вимоги. Вільний експорт сільгосппродукції, який почався ще навесні 2023 року, дуже не подобався найближчим західним країнам-сусідам (Болгарії, Румунії, Словаччині, Угорщині та Польщі), які постійно блокували можливість експорту в ці країни.

Тому Кабмін на початку вересня (постановою від 19.09.2023 № 1020) вніс зміни до постанови № 1466. Після цих змін у постанові № 1466 з’явився додаток 6 з переліком сільгосптоварів, при експорті яких тільки до Болгарії, Румунії, Словаччини, Угорщини та Польщі слід отримувати експорту ліцензію. Мова йде про експорт пшениці (код 1001 99 00 00 УКТ ЗЕД), кукурудзи (код 1005 90 00 00 УКТ ЗЕД), насіння ріпаку або кользи (коди 1205 10 90 00, 1205 90 00 УКТ ЗЕД) та насіння соняшнику (коди 1206 00 91 00, 1206 00 99 00 УКТ ЗЕД).

Потім Кабмін вирішив, що введення ліцензії на експорт тільки вищенаведених видів сільгосппродукції до 5 країн, — це замало. І тому на початку листопада (постановою від 31.10.2023 № 1133 // див. «Нове у ліцензуванні експорту сільгосппродукції» // «Податки & бухоблік», 2023, № 92) ще раз оновив постанову № 1466.

Цього разу він скасував додаток 6 і замість нього у постанові № 1466 з’явився новий додаток 7. Виходячи з нього з 11.11.2023:

1) під ліцензування потрапило 12 видів продукції рослинництва (включаючи й ті, що підлягали ліцензування у 5 країн-сусідів і містилися у скасованому додатку 6);

2) ліцензію на ці 12 видів сільгосппродукції слід отримувати при експорті у будь-яку країну світу, а не тільки у 5 країн-сусідів.

З 11.11.2023 під ліцензування потрапляють такі 12 видів сільгосптоварів:

—пшениця і суміші пшениці та жита (меслин) (код 1001 УКТ ЗЕД);

— жито (код 1002 УКТ ЗЕД);

— ячмінь (код 1003 УКТ ЗЕД);

— овес (код 1004 УКТ ЗЕД);

— кукурудза (код 1005 УКТ ЗЕД);

— соєві боби, подрібнені або неподрібнені (код 1201 УКТ ЗЕД);

— насіння ріпаку або кользи, подрібнене або неподрібнене (код 1205 УКТ ЗЕД);

— насіння соняшнику, подрібнене або неподрібнене (код 1206 00 УКТ ЗЕД);

— олія соєва та її фракцій, рафіновані або нерафіновані, але без зміни їх хімічного складу (код 1507 УКТ ЗЕД);

— олія соняшникова, сафлорова або бавовняна та їх фракції, рафіновані або нерафіновані, але без зміни їх хімічного складу (код 1512 УКТ ЗЕД);

— олія ріпакова (із ріпаку або кользи) або гірчична та їх фракції, рафіновані або нерафіновані, але без зміни їх хімічного складу (код 1514 УКТ ЗЕД);

— макуха та інші тверді відходи і залишки, одержані під час добування рослинних або мікробних жирів і олій, за винятком відходів товарної позиції 2304 або 2305, мелені або немелені, негранульовані або гранульовані (код 2306 УКТ ЗЕД).

Правила ліцензування до країн-сусідів. Після того як з 11.11.2023 у постанові № 1466 з’явився додаток 7, правила отримання ліцензії для експорту різних видів товарів, що згадані у цьому переліку, почали дещо відрізнятися.

Так, щоб експортувати пшеницю (код 1001 99 00 00 УКТ ЗЕД), кукурудзу (код 1005 90 00 00 УКТ ЗЕД), насіння ріпаку або кользи (коди 1205 10 90 00, 1205 90 00 УКТ ЗЕД) та насіння соняшнику (коди 1206 00 91 00, 1206 00 99 00 УКТ ЗЕД) до Болгарії, Румунії, Словаччини, Угорщини та Польщі, правила експорту виглядають так:

1) експортер має подати до Мінекономіки:

— заявку на видачу ліцензії за формою, затвердженою наказом Мінекономіки від 09.09.2009 № 991;

— лист-звернення щодо оформлення ліцензії з гарантією сплати державного збору за її видачу. Оскільки під час дії ВС плата за видачу ліцензії не справляється (постанова Кабміну від 18.05.2005 № 362), то про гарантію сплати держзбору можна не говорити;

— копія свідоцтва про державну реєстрацію експортера, засвідчена в установленому законодавством порядку;

— копія ЗЕД-договору (контракту), усі додатки та специфікації до нього, засвідчені в установленому законодавством порядку;

— експертний висновок (оригінал) з визначенням країни походження та коду товару відповідно до УКТ ЗЕД, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою;

— інші документи, вимоги щодо подання яких установлені законодавством України.

Подати документи для отримання ліцензії можна особисто або в електронному вигляді, наприклад через портал «Дія» чи через Портал електронних сервісів Мінекономіки.

Після подання заявок експортеру слід зачекати 30 днів. Протягом цього часу Мінекономіки перевірить подані документи і проведе двосторонні консультації з партнерами (тобто країнами, у які буде експортуватися підліцензійна сільгосппродукція). Якщо все буде добре, то експортер отримає ліцензію.

Отримана ліцензія у 2023 році діє до кінця 2023 року.

Якщо і на 2024 рік лишиться обов’язок отримувати ліцензію при експорті гречки, то для її отримання напевно потрібно буде здійснити ті ж дії, що й у 2023. І діятиме така ліцензія також до кінця календарного року.

Правила ліцензування експорту іншої сільгосппродукції. Для експорту визначеної у додатку 7 до постанови № 1466 сільгосппродукції у всі країни світу (крім експорту пшениці (код 1001 99 00 00 УКТ ЗЕД), кукурудзи (код 1005 90 00 00 УКТ ЗЕД). насіння ріпаку або кользи (коди 1205 10 90 00, 1205 90 00 УКТ ЗЕД) та насіння соняшнику (коди 1206 00 91 00, 1206 00 99 00 УКТ ЗЕД) до Болгарії, Румунії, Словаччини, Угорщини та Польщі), потрібно або:

— отримати експортну ліцензію;

або

— взяти участь в експериментальному проєкті з верифікації суб’єктів АПК.

Про те, як узяти участь в експериментальному проєкті, ви можете дізнатися зі статті «Експорт агропродукції: або ліцензія, або участь в експериментальному проєкті» // «Податки & бухоблік», 2023, № 92.

Якщо ж ви вирішили отримувати ліцензію (адже так простіше чи ви не можете взяти участь у проєкті через вимоги до учасників), то для її отримання аграрій має:

1) подати до Мінекономіки, крім документів, що подають експортери при отриманні ліцензії на експорт пшениці (код 1001 99 00 00 УКТ ЗЕД), кукурудзи (код 1005 90 00 00 УКТ ЗЕД), насіння ріпаку або кользи (коди 1205 10 90 00, 1205 90 00 УКТ ЗЕД) та насіння соняшнику (коди 1206 00 91 00, 1206 00 99 00 УКТ ЗЕД) до Болгарії, Румунії, Словаччини, Угорщини та Польщі (див. вище), також:

— витяг з реєстру платників ПДВ про те, що аграрій є платником ПДВ;

— довідку про відкриття банківського рахунку нерезидентом (покупцем товару).

Подати документи для отримання ліцензії можна особисто або в електронному вигляді, наприклад через портал «Дія» (diia.gov.ua) чи через Портал електронних сервісів Мінекономіки.

Після подання заявок експортеру слід зачекати лише 10 днів, доки Мінекономіки перевірить подані документи. Якщо Мінекономіки все влаштує, то експортер отримає ліцензію.

Отримана ліцензія у 2023 році діє до кінця 2023 року.

Якщо і на 2024 рік лишитися обов’язок отримувати ліцензію при експорті вищезгаданих видів продукції (ймовірність цього дуже висока, враховуючи той факт, що ліцензування почало діяти тільки наприкінці 2023 року), то для її отримання напевно потрібно буде здійснити ті ж дії, що й у 2023. І діятиме така ліцензія також до кінця календарного року.

Валютний контроль

І наостанок декілька слів скажемо про випадки, коли аграрій експортує свою продукцію на умовах післяплати. Такі операції згідно із ст. 11 Закону про валюту* потрапляють під валютний нагляд.

* Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII.

Узагалі-то, загальний строк ЗЕД-розрахунків складає 365 календарних днів (п. 21 розд. II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Нацбанку від 02.01.2019 № 5).

Водночас з початку війни граничний строк здійснення ЗЕД-розрахунків був скорочений. А саме на операцію з експорту всіх видів сільгосптоварів, які здійснені починаючи з 05.04.2022, граничні строки розрахунків становлять 180 календарних днів (п. 14² постанови Нацбанку від 24.02.2022 № 18).

І так було до 11.11.2023, поки Нацбанк постановою від 10.11.2023 № 145 не вніс зміни до своєї постанови від 14.05.2019 № 67 і не визначив, що для певних видів сільгосппродукції граничний строк розрахунків складає тільки 90 календарних днів. Деталі шукайте у «За експорт рослинної агропродукції строк розрахунків — 90 днів» // «Податки & бухоблік», 2023, № 92.

Мова йде про ті види продукції рослинництва, для експорту яких з 11.11.2023 потрібно отримувати ліцензію, тобто наведені у додатку 7 до постанови № 1466 (див. вище).

Отже, з цього випливає. що на сьогодні, якщо експортна операція була здійснена:

1) до 11.11.2023, то граничний строк розрахунків при експорті будь-яких видів сільгосппродукції складає 180 днів;

2) починаючи з 11.11.2023, то при експорті:

— сільгосппродукції, для якої з 11.11.2023 слід отримувати експортну ліцензію (перелік цієї продукції наведений у додатку 7 до постанови № 1466), — граничний строк розрахунків складає 90 днів;

— інших видів сільгосппродукції, крім продукції, наведеної у додатку 7 до постанови № 1466, — граничний строк розрахунків складає 180 днів.