Коли потрібен платіжний термінал інтернет-магазину: роз’яснення фіскалів

* zir.tax.gov.ua/main/bz/search/?src=ques

Дуже важливе роз’яснення!

Податківці надали відповідь на запитання: в яких саме випадках при продажах товарів/послуг через інтернет-магазин торговці повинні забезпечувати покупцю можливість розрахуватися в безготівковій формі?

Нагадаємо, вимога щодо забезпечення покупцю можливості розрахуватися за товари/послуги в безготівковій формі міститься в Законі про платіжні послуги (п. 28 ст. 38)*, а також в розробленій під його норми постанові № 894**. Незважаючи на те, що норма Закону виписана досить неоднозначно, однозначним є те, що під «безготівковим розрахунком» Закон має на увазі ніщо інше, як приймання від покупців до оплати електронних платіжних інструментів на підставі договору еквайрингу з банком.

* Закон України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX.

** Постанова КМУ «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» від 29.07.2022 № 894.

Тобто, по суті, Закон говорить про те, що продавець не може обмежитися лише прийманням готівки від покупців, він повинен забезпечити покупцю також можливість розрахуватися електронним платіжним інструментом.

За логікою, забезпечувати таку можливість продавець має, якщо він безпосередньо приймає оплату від покупців (тобто є фізичний контакт між продавцем і покупцем у момент отримання оплати). Адже в інших випадках оплата продавцю і так надійде в безготівковій формі.

Власне,

Якщо оплату за товар покупець здійснює дистанційно. Саме тут і є «родзинка». Чи достатньо того, щоб розрахунок просто був безготівковим? А спосіб вже не є важливим.

Відкрили рахунок у банку й надаємо покупцеві IBAN-реквізити цього рахунку для оплати. Нові вимоги щодо можливості розрахуватися безготівково покупцю забезпечено? Чи все ж ні, бо у такому разі ми нічого не робили, щоб забезпечити саме прийняття до обслуговування платіжних інструментів (не уклали той же договір інтернет-еквайрингу тощо)?

Ми вже не раз зверталися до цього питання і казали, що не все так просто і однозначно, як хотілося б (див., зокрема, статтю «Як ФОП попрощатися з РРО при переході на безготівку. І чи варто квапитися?» // «Податки & бухоблік», 2023, № 12).

Втім ми все ж таки мали надію, що податківці не будуть все ускладнювати. Наче так воно і сталося.

Податківці кажуть, що «якщо розрахунок за продані товари (надані послуги) здійснюється дистанційно, з можливістю замовлення товарів за допомогою сайту інтернет-магазину, суб’єкт господарювання позбавлений можливості отримувати готівку та може приймати оплату за товари, роботи та послуги за договором з покупцем лише в безготівковій формі, що по своїй суті і є виконанням вимог постанови № 894 в частині забезпечення можливості здійснення безготівкових розрахунків».

Тобто логіка фактично така, що там, де безготівковий розрахунок є єдино можливим, оскільки розрахунок здійснюється дистанційно, додаткового «нічого вигадувати» не потрібно.

Наприклад:

— покупець сплачує за товар авансом через платіжні застосунки/платіжні системи (через ті ж LiqPay, Приват24 і т.п.). Хай навіть ми не надсилали йому для цього ніяких QR-кодів чи онлайн-інвойсів, а просто надали IBAN-реквізити свого рахунку;

— або оплату за товар від покупця приймає поштовий перевізник чи стороння кур’єрська служба доставки в момент отримання покупцем товару.

У цих випадках продавець безпосередньо не приймає оплату від покупця. Оплата йому надійне в безготівковій формі. А це, як підтверджують податківці, «по своїй суті і є виконанням вимог постанови № 894 в частині забезпечення можливості здійснення безготівкових розрахунків». Тобто додатково ще щось забезпечувати (у плані безготівкових розрахунків) продавцю не потрібно.

До речі, цей висновок застосовний і до оптової торгівлі, де за товари передбачено безготівковий розрахунок.

А чому це так важливо? Бо тим, хто працює за формулою «ми даємо контрагентам IBAN-реквізити поточного рахунку для сплати, а вони за ними платять», можна працювати без РРО/ПРРО. Інша справа, якщо з’являється той же інтернет-еквайринг. Тож важливо, щоб він і не з’являвся. І як бачимо, податківці не вбачають у цьому проблеми.

Якщо продавець безпосередньо приймає оплату від покупця (є фізичний контакт продавця і покупця в момент оплати). Тобто коли:

(1) оплата за товар приймається кур’єром торговця (а не сторонньою кур’єрською службою) в момент доставки товару покупцю;

(2) або товар доставляється покупцю на умовах «самовивозу» на складі (в торговому залі/пункті видачі) продавця і оплата здійснюється покупцем під час такого «самовивозу».

У цих випадках торговцю потрібно забезпечити приймання від покупця оплати в безготівковій формі (тобто, зокрема, мати платіжний термінал). Причому податківці зазначають, що в 2023 році це потрібно «у всіх без винятку випадках, за умови, що чисельність населення у населеному пункті, де здійснюється оплата товарів (послуг), перевищує 25 тис. чоловік».

Цим податківці, вочевидь, хочуть закцентувати увагу на тому, що обов’язок забезпечити покупцю можливість розрахуватися безготівково не залежить від того, зобов’язаний торговець мати РРО/ПРРО чи ні. Бо казати «у всіх без винятку випадках», насправді, неправильно. Адже є винятки для «воєнних територій» та для деяких категорій торговців, про що зазначимо пізніше.

Цікаво й те, як податківці тлумачать критерій «чисельність населення» для застосування платіжних терміналів у цих випадках. Вони говорять, що потрібно орієнтуватися на чисельність населеного пункту, де приймається оплата за товар/послугу. Тобто, наприклад, якщо товар доставляється кур’єром продавця додому до покупця (і оплата покупцем здійснюється в момент отримання товару від кур’єра), то, виходить, потрібно орієнтуватися на чисельність населення в тому населеному пункті, в який доставлено товар. Нагадаємо, що сама постанова № 894 говорить про те, що у 2023 році забезпечити можливість покупцю розрахуватися безготівково повинні торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах понад 25 тис. осіб.

Дивний факт. Податківці не згадують нічого про звільнення від використання платіжних терміналів торговців з «воєнних територій». Але воно має діяти. Навіть попри те, що податківці визнали Перелік № 309* незастосовним для податкових цілей (про що детальніше у статті «Перелік територій права на воєнні пільги не дає: вердикт ДПСУ» // «Податки & бухоблік», 2023, № 14). Адже у «термінальній» постанові № 894 посилання йде не на Перелік КМУ (як у ПКУ), а саме на Перелік, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

* Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Мінінтеграції від 22.12.2022 № 309.

Тож якщо «фізичне» приймання оплати здійснюється на «воєнних територіях» — має діяти звільнення від застосування платіжних терміналів. Детальніше щодо цього див. статтю «Воєнне» звільнення від POS-терміналів: де працює?» // «Податки & бухоблік», 2023, № 6 (ср. ).

Також у 2023 році діє передбачене постановою № 894 звільнення для ФОП на єдиному податку групи 1 та торговців, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції. Більше деталей про це знайдете у статті «Продаж продукції власного виробництва: чи є відстрочка від POS-терміналів?» // «Податки & бухоблік», 2023, № 10.