Розміщення та просування вебсайту — обліковуємо витрати

Витрати на домен

Бухоблік. Доменне ім’я (домен) — це ім’я, що використовується для адресації комп’ютерів і ресурсів в Інтернеті (абзац п’ятнадцятий ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.93 № 3689-XII). Тобто домен є унікальним ім’ям частини простору в мережі Інтернет, у якій розміщено вебсайт. Присвоюється таке ім’я реєстратором.

Зауважте! Доменне ім’я не придбавають (його не можна купити в принципі). А отримують лише ексклюзивне право використання домену протягом певного часу.

Тому витрати на первісну реєстрацію домену відносять до складу первісної вартості вебсайту (п. «б» § 2 ПКТ 32 «Нематеріальні активи: витрати на вебсайт»). Але за умови, що такий вебсайт визнано в бухобліку нематеріальним активом (див. статтю «Юрособа придбала вебсайт у ФОП: що в обліку?» // «Податки & бухоблік», 2024, № 55).

А от первісні витрати на реєстрацію домену рекламного вебсайту, а також витрати, пов’язані з продовженням права на використання домену, відносять до витрат звітного періоду (Дт 93 «Витрати на збут»).

Оскільки продовжується домен зазвичай на тривалий строк, це призводить до необхідності відображати в обліку витрати на продовження домену у складі витрат майбутніх періодів (Дт 39). А потім поетапно списувати їх на витрати поточного періоду (Дт 93 — Кт 39).

Податок на прибуток. На думку податківців, витрати на реєстрацію доменного імені в податковому обліку мають відноситися до нематеріальних активів групи 6 (інші нематеріальні активи) з амортизацією протягом строку, визначеного правовстановлюючим документом (див. роз’яснення ГУ ДПС у Рівненській обл. від 06.10.2022, ГУ ДПС у Запорізькій обл. від 28.09.2022, ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. від 05.09.2022). Відповідно у високодохідників і малодохідників-добровольців виникатимуть амортизаційні різниці згідно з вимогами пп. 138.1 і 138.2 ПКУ.

Проте погодитися з фіскалами можливо лише щодо капіталізації первісних витрат на реєстрацію домену і за умови, що вебсайт визнають нематеріальним активом. Усі подальші витрати на домен — це витрати, які забезпечують функціонування сайту. Їх визнають поточними витратами періоду. Це ж стосується і реєстрації домену рекламного вебсайту. Тому

ПДВ. Підприємство — платник ПДВ має право на податковий кредит (ПК) за витратами на реєстрацію і продовження домену на загальних підставах згідно зі ст. 198 ПКУ.

Розміщення вебсайту (хостинг / колокація)

Бухоблік. Хостинг — це послуга з розміщення вебсайту на сервері постачальника послуг, а колокація — на власному сервері замовника, але на території постачальника. Основна мета цієї послуги — забезпечити цілодобовий доступ користувачів до вебсайту в мережі Інтернет. Тобто завдяки цій послузі вебсайт підтримується в робочому стані. А

Якщо за хостинг видається аванс за декілька періодів наперед, його суму спочатку відображають за Дт 39, а потім списують до складу витрат відповідного звітного періоду (Дт 93 — Кт 39).

Податок на прибуток. Податківці наполягають, що витрати на хостинг мають включатися до первісної вартості вебсайту (див. роз’яснення ГУ ДПС у Рівненській обл. від 06.10.2022, ГУ ДПС у Запорізькій обл. від 28.09.2022, ГУ ДПС у Дніпропетровській обл. від 05.09.2022). Вважаємо таку позицію неправомірною. Адже послуги хостингу не збільшують можливостей, строк використання, а також первісно очікувані вигоди від використання вебсайту. Вони спрямовані суто на підтримку вебсайту в робочому стані. Тому за вимогами п. 18 НП(С)БО 8 «Нематеріальні активи» і § 5 ПКТ 32 їх місце — у витратах періоду.

А отже послуги хостингу / колокації не призводять до виникнення різниць у високодохідників і малодохідників-добровольців.

Водночас високодохідникам і малодохідникам-добровольцям доведеться застосовувати збільшуючу 30 % різницю з п.п. 140.5.4 ПКУ в разі придбання послуги хостингу в неприбутківців або особливих (так званих «офшорних») нерезидентів (див. статтю «Імпортні різниці з податку на прибуток» // «Податки & бухоблік», 2024, № 31).

Ну а якщо така операція потрапляє під трансфертне ціноутворення, у високодохідників і малодохідників-добровольців з’явиться збільшуюча різниця згідно з п.п. 140.5.2 ПКУ.

Ще при виплаті за послуги хостингу нерезиденту (зокрема, у вигляді сервера) податківці наполягають на утриманні податку на репатріацію за п.п. «ґ» п.п. 141.4.1 ПКУ як за оренду місця для вебсайту (див. листи Офісу ВПП ДПС від 15.11.2019 № 1330/ІПК/28-10-30-02-11, ДФСУ від 30.11.2018 № 5059/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 24.09.2018 № 4129/6/99-99-15-02-02-15/ІПК і від 09.01.2018 № 82/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).

ПДВ. Платник ПДВ — отримувач послуг хостингу має право на ПК на загальних підставах відповідно до ст. 198 ПКУ.

Якщо ж замовник отримує послуги хостингу від нерезидента, то місцем їх постачання згідно з п.п. «в» п. 186.3 ПКУ (інші послуги у сфері інформатизації) буде місце реєстрації одержувача послуг (див. лист ДПСУ від 08.09.2023 № 2881/ІПК/99-00-21-03-02-06, статтю «Юрособа придбала вебсайт для просування продукту: що в обліку?», 2024, № 55. Тобто — це митна територія України. Відтак,

Тобто платнику ПДВ відповідно до вимог п. 208.2 ПКУ необхідно (див. статтю «ПДВ за послугами для нерезидента і від нерезидента» // «Податки & бухоблік», 2024, № 37):

— нарахувати податкові зобов’язання (ПЗ) виходячи з бази, визначеної в п. 190.2 ПКУ (п. 180.2 ПКУ);

— на дату першої події за операцією (на дату списання коштів з рахунку платника в банку в оплату послуг нерезиденту або на дату оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом) скласти податкову накладну (ПН) і зареєструвати її в ЄРПН (п. 187.8 ПКУ);

— за зареєстрованою ПН сформувати ПК (п.п. «г» п. 201.11, п. 208.2 ПКУ).

Зауважте: нарахувати ПДВ із вартості послуг хостингу, отриманих від нерезидента, замовникові доведеться, навіть якщо він не є платником ПДВ (п. 208.4 ПКУ).

Просування вебсайту

Інструменти просування. Просування вебсайту — це комплекс заходів щодо забезпечення відвідуваності сайту цільовими користувачами.

Існує два основних інструмента просування вебсайту:

1) SEO-оптимізація — комплекс заходів оптимізації вебсайту з метою його високого ранжування в пошуковій системі за запитами, що відповідають тематиці вебсайту;

2) інтернет-реклама, у тому числі SMM (реклама в соцмережах).

Один із видів інтернет-реклами — це банерна реклама. Вона міститься на спеціальних інтернет-засобах — банерах. Банери розміщуються на вебсайті в спеціальних банерних полях і здебільшого не стосуються основного вмісту вебсайтів, на яких вони знаходяться. Переважно банер також містить посилання на вебсторінку з інформацією про рекламований товар та/або послугу.

Крім вищезгаданих заходів щодо просування вебсайту, важливо постійно підтримувати актуальність інформації, розміщеної на ньому. Для цього регулярно оновлюють вебсайт, представляють різні новинки товару, публікують новини того чи іншого характеру.

Бухоблік. Зазвичай

Тобто вартість таких витрат — звичайні витрати рекламного характеру.

Проте щодо SEO-робіт трапляється, що первісну частину цих робіт проводять ще в процесі створення вебсайту. Наприклад, роботи, спрямовані на зміну програмного коду сайту для акцентування уваги пошукових систем на найважливішій інформації на вашому ресурсі з метою подальшої ефективнішої розкрутки вебсайту. За таких обставин витрати на первинні SEO-роботи класифікують як витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням вебсайту до робочого стану. Тоді вартість цих робіт потрапить до первісної вартості вебсайту (п. 11 НП(С)БО 8). Звісно, якщо це не рекламний вебсайт. Бо останній, нагадаємо, нематеріальним активом узагалі не визнають, а витрати на його розробку списують до складу поточних витрат періоду (Дт 93).

А от доходи від розміщення реклами на вебсайті відображають на субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» (див. статтю «Правила розміщення реклами на сайті» // «Податки & бухоблік», 2021, № 70).

Податок на прибуток. У податковому обліку витрати на просування сайту, які потрапили до складу збутових витрат у бухобліку, в повному обсязі враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток. Тобто розд. ІІІ ПКУ в частині таких витрат не передбачає жодних податкових різниць.

Єдине, якщо йдеться про придбання відповідних послуг у неприбутківців та особливих нерезидентів, тоді у високодохідників і малодохідників-добровольців може вилізти 30 % збільшуюче коригування з п.п. 140.5.4 ПКУ.

А ось витрати на SEO-оптимізацію, що потрапили до первісної вартості вебсайту, у високодохідників і малодохідників-добровольців братимуть участь в амортизаційних різницях у складі вартості вебсайту (пп. 138.1 і 138.2 ПКУ).

ПДВ. Операція з надання послуг з просування вебсайту оподатковується ПДВ на загальних підставах за ставкою 20 %. Отже,

При цьому якщо вебсайт, що просувається, використовується ним в оподатковуваних ПДВ операціях у рамках госпдіяльності, йому не доведеться нараховувати компенсуючі ПЗ з ПДВ згідно з п. 198.5 ПКУ.

Що стосується ПДВ-обліку послуг із розміщення інтернет-реклами на вебсайті, то місцем постачання рекламних послуг є місце, в якому одержувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання, або в разі відсутності такого місця — місце постійного або переважного проживання (п.п. «б» п. 186.3 ПКУ). Тобто якщо розміщення реклами на вебсайті замовляє резидент, то такі рекламні послуги є об’єктом ПДВ-оподаткування. Якщо ж рекламодавець — нерезидент, об’єкт оподаткування ПДВ відсутній.

Чи оприбуткувати вебсайт на баланс?

Тут усе залежить від того, який вебсайт ви використовуєте. Якщо йдеться про рекламний вебсайт чи вебсайт-візитку, то їх апріорі не може бути на балансі. Адже витрати на придбання / створення таких вебсайтів не формують у бухобліку об’єкт нематеріальних активів, а їх відображають як витрати на збут безпосередньо в періоді здійснення (Дт 93).

Утім, це не говорить про те, що в підприємства не повинно бути правовстановлюючих документів на рекламний вебсайт і вебсайт-візитку. Адже вебсайт належить до об’єктів права інтелектуальної власності (авторського права) (ч. 1 ст. 433 ЦКУ, ст. 6 Закону про авторське право*).

* Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 01.12.2022 № 2811-IX.

У нашому випадку це може бути договір про передачу майнових прав на службовий твір, створений працівником (директором), складений відповідно до ст. 14 Закону про авторське право. Утім, можна зробити по-іншому — внести до трудового договору норму про можливість працівником (директором) складання службового твору. Тоді завдяки цій нормі трудового договору та ст. 14 Закону про авторське право майнові права належатимуть роботодавцю.

Щодо вебсайту, який здатен генерувати доходи (вебсайту інтернет-магазину), то, безумовно, для збереження витрат він має бути на балансі підприємства. Як відобразити в бухобліку виявлені інвентаризацією зайві нематеріальні активи, читайте у статті «Облік лишків після інвентаризації» // «Податки & бухоблік», 2021, № 82 (ср. ).

При цьому наявність юридично закріпленого майнового права дасть змогу говорити про контроль підприємства над таким активом — вебсайтом. А контроль, як відомо, є обов’язковим атрибутом для визнання будь-якого активу і, зокрема, нематеріального (п. 3 розд. І НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», п. 2.1 Методрекомендацій з бухобліку нематеріальних активів, затверджених наказом Мінфіну від від 16.11.2009 № 1327, лист Мінфіну від 11.04.2006 № 31-34000-10-10/7377).

Інакше фіскали можуть поставити під сумнів сам факт здійснення господарських операцій з придбання послуг, пов’язаних з обслуговуванням такого вебсайту. Тобто вирішити, що операції придбання нереальні, і зняти всі витрати.

Заразом усі покупки, пов’язані з обслуговуванням такого відсутнього на балансі дохідного вебсайту, будуть розцінені як не пов’язані з госпдіяльністю. А це вже спричинить наслідки і з ПДВ — фактично весь вхідний ПК за такими покупками доведеться компенсувати нарахуванням ПЗ з ПДВ (п.п. «г» п. 198.5 ПКУ).