У чому помилка?
Помилка в тому, що витрати облікували не в тому періоді. Тобто, намагаючись приховати збитки в податковому обліку, пішли на порушення бухоблікових правил. Тому витрати поточного періоду відклали і відобразили як витрати майбутніх періодів на рахунку 39. І в результаті у витратах цю суму показали із запізненням — у чужому періоді (тільки в I кварталі 2024 року).
Якщо помилку виявлять контролери, то вирішать, що запізнілі витрати в березні відображені неправомірно, податкові зобов’язання такого періоду (I кварталу 2024 року) занижені і податок за такий період недоплачений.
До того ж через невідображення витрат у своєму періоді (у 2023 році) об’єкт оподаткування за 2023 рік виявиться помилково завищений. І хоча податок за 2023 при цьому буде переплачений, проте
декларування в декларації за минулий рік завищених податкових зобов’язань може призвести, у свою чергу, до інших податкових помилок
Наприклад, до завищення підприємством-високодохідником у поточному 2024 року суми лімітованих витрат, величина яких розраховується від оподатковуваного прибутку за минулий рік (тобто 4 % ліміту благодійних витрат за п.п. 140.5.9 ПКУ, 8 % ліміту спортивних витрат за п.п. 140.5.14 ПКУ та ін.). І як наслідок — спричинити заниження поточних податкових зобов’язань у 2024 році.
Тож показані в бухобліку витрати «не того періоду» можуть обернутися неприємними податковими наслідками. Тому визнання витрат повинне підпорядковуватися бухобліковим правилам. Нагадаємо їх.
Визнання витрат
Для витрат у бухобліку чітко позначений момент виникнення. За бухобліковими правилами витрати треба визнавати у своєму періоді — у періоді, до якого вони належать (тобто разом з доходом або в періоді фактичного понесення, якщо безпосередньо їх пов’язати з доходом неможливо, п. 7 НП(С)БО 16 «Витрати»). Інакше,
якщо витрати відобразити не в тому періоді, то це призведе до викривлення фінансової звітності,
оскільки витрати минулого періоду виявляться занижені, а поточного — завищені. Таким чином буде порушений принцип обачності, відповідно до якого методи оцінки, які використовуються в бухобліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів та доходів підприємства (п. 6 розд. III НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»). У результаті буде викривлений фінрезультат.
Та і за бухобліковими правилами обліковувати поточні витрати (поточного періоду) як витрати майбутніх періодів (на рахунку 39), по суті, неправильно. Оскільки витратами майбутніх періодів (ВМП) є витрати, які здійснені в поточному періоді, але належать при цьому до наступних періодів. Тобто, по суті, це витрати, які споживатимуться пізніше — протягом декількох періодів. Прикладом ВМП є аванси за оренду, передплата періодичних видань, сезонні витрати тощо (детальніше див. «Гроші — сьогодні, стільці витрати — завтра: обліковуємо витрати майбутніх періодів» // «Податки & бухоблік», 2017, № 17). А ось
поточні витрати (які фактично належать до поточного періоду) обліковувати на рахунку 39 (як ВМП) і відображати у витратах інших періодів методологічно неправильно
До того ж оскільки податковоприбутковий облік орієнтований на бухгалтерський, то у платників податку на прибуток бухоблікові помилки (витрати «не того періоду»), як зазначалося, спричинять помилки і в податковоприбутковому обліку.
Тому варіант з відображенням поточних витрат на рахунку 39 некоректний і небезпечний, як з бухоблікової точки зору (викривленням фінансової звітності), так і з позицій оподаткування (викривленням об’єкта оподаткування). І для приховання збитків виглядає сумнівним. А про можливі оптимальні варіанти уникнення збитків і управління фінрезультатом детальніше див. статтю «Як сховати витрати (приховати збитки)» // «Податки & бухоблік», 2021, № 3.
Хоча, повинні зауважити, що якщо отримали збитки в бухобліку, то це ще не означає, що вони залізно збережуться і в податковому обліку. Адже бухоблікові збитки можуть перекритися збільшуючими податковими різницями і перетворитися на податковий прибуток.
Втім, навіть якщо і виникли збитки в податковому обліку, то не прийняти декларацію з податку на прибуток з від’ємним значенням об’єкта оподаткування тільки через те, що вона збиткова, податківці не мають права. Адже сама форма декларації прямо допускає можливість відображення не лише позитивного, а й від’ємного значення. Детальніше про це див. «Отримали за рік збитки: як бути?» // «Податки & бухоблік», 2023, № 6 і «Збитки та податок на прибуток» // «Податки & бухоблік», 2022, № 66 (ср. ).
Тому, попри те що виходять збитки, витрати треба відображати у своєму періоді, а помилку слід виправити. Тим паче, що до закінчення воєнного стану виправити самостійно виявлені помилки будь-яких періодів можна без самоштрафу і пені (п.п. 69.38 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Як виправити?
Для виправлення помилки треба:
1) виправити помилку в бухобліку (облікувати минулорічні витрати). Оскільки помилка минулорічна, нагадаємо, що помилки минулих років, які вплинули на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), у бухобліку виправляють шляхом коригування сальдо рах. 44 на початок звітного року. При цьому виправлення помилок минулих років вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності (п. 5 НП(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»). Тому після виправлення помилки доведеться наново скласти фінзвітність за помилковий рік (нібито помилки не було);
2) виправити помилку в податковоприбутковому обліку — тобто виправити декларацію за 2023 рік (облікувати витрати). При цьому виправлення можна провести будь-яким зручним способом:
— або подавши уточнюючу декларацію (УД) до декларації за 2023 рік, разом з уточнюючою (виправленою) фінансовою звітністю (ФЗ) за 2023 рік і уточнюючими додатками (до всіх заповнених рядків УД — навіть якщо в них не було помилок) (БЗ 102.20.02);
— або у складі поточної декларації (і, зокрема, платником-високодохідником — у декларації за I квартал 2024 року) — через додаток ВП з уточнюючою ФЗ (БЗ 102.20.02).
Причому якщо після виправлення помилки декларація за 2023 рік виявиться збитковою, то також треба пам’ятати про перенесення збитків у податковому обліку. Оскільки
і малодохідники, і високодохідники повинні переносити податкові минулорічні збитки на наступний період і відображати зменшуючу різницю в ряд. 3.2.4 додатка РІ (п.п. 140.4.4 ПКУ)
Щоправда, для високодохідників, які є великими платниками податків (п.п. 14.1.24 ПКУ), встановлене 50 % обмеження на перенесення збитків. Тому великі платники можуть переносити податкові збитки до повного погашення, але не більше 50 % щорічно. А якщо сума непогашених податкових збитків минулих років становитиме не більше 10 % від позитивного значення об’єкта оподаткування, то такі збитки великі платники можуть облікувати відразу в повній сумі (п.п. 140.4.4 ПКУ). Приклади перенесення минулорічних податкових збитків великими платниками наводилися в інформаційному листі ДПСУ № 1/2022.
Висновки
- За бухобліковими правилами витрати треба відображати у своєму періоді — у тому, до якого вони належать. Обліковувати поточні витрати як витрати майбутніх періодів (на рахунку 39) неправильно.
- Якщо відкласти витрати поточного періоду за допомогою рахунка 39 на інший період, щоб приховати збитки, то це призведе до викривлення фінансової звітності та до помилок у податковому обліку. Тому такі помилки доведеться виправляти.