Для повноти картини зауважимо, що існує можливість продавати послуги без РРО/ПРРО*, однак із застосуванням КОРО та РК. Таку можливість передбачено ст. 10 Закону про РРО вкупі з розробленим на її виконання Переліком № 1336**. Однак через обтяжливість застосування цих норм (реєстрація КОРО та РК, виписування розрахункових квитанцій на кожну операцію), а також специфіку самих послуг, що потрапляють під звільнення (медичні та ветеринарні, бібліотечні, обрядові, ритуальні тощо), залишимо їх поза межами цієї статті.
* ПРРО далі не згадуватимемо, оскільки застосування РРО і ПРРО при продажу послуг, як і звільнення від їх застосування урегульовано однаково.
Зосередимося далі на тих двох звільненнях, які, безперечно, зацікавлять переважну більшість надавачів послуг.
Оплата за IBAN-реквізитами
Якщо приймати оплату за послуги за IBAN-реквізитами поточного рахунку надавача послуг, то таку оплату законодавство не вимагає проводити ні через РРО, ні через КОРО з РК.
Що для цього треба? Надати клієнтові реквізити свого рахунку. В якому вигляді? Це не має жодного значення.
Традиційним способом є виписування рахунка на оплату. Наявність таких рахунків підтверджуватиме, що для оплати клієнтам надаються саме IBAN-реквізити. А для платників єдиного податку (ЄП) — ще й те, що кошти надійшли від здійснення саме тих видів діяльності, які заявлені ним у ЄП-реєстрі. Докладніше про це читайте в статті «Чи обов’язково виписувати рахунки замовникам, якщо ви ФОП на ЄП?» // «Податки & бухоблік», 2024, № 36.
Крім того,
можна закодувати свої платіжні IBAN-реквізити в QR-коді
Подробиці — в статті «Оплата через QR-код: як не потрапити в халепу» // «Податки & бухоблік», 2025, № 20.
Що далі робити клієнтові? Ну, звісно, оплатити такий рахунок. Як? Будь-яким доступним для клієнта шляхом. Який саме шлях він обере, надавач послуг ідентифікувати не зобов’язаний.
Разом з тим, аби не вскочити в халепу, варто знати, що на сьогодні фіскали погоджуються зі звільненням торговця від РРО у разі надання споживачеві IBAN-реквізитів поточного рахунку і самостійного здійснення оплати споживачем з їх використанням (див., наприклад, свіжий лист ДПСУ від 10.02.2025 № 614/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК):
— шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок через установу банку або
— шляхом унесення коштів через касу банку, інтернет-банкінг, а також
— у разі проведення розрахунків через платіжний термінал та/або ПТКС, які належать банку.
Підставу для такого звільнення вони вбачають у п. 2 ст. 9 Закону про РРО, оскільки оплата відбуватиметься за допомогою різновиду банківських операцій. А от при переказах на IBAN-реквізити рахунку, відкритого не в банку, а в небанківського надавача платіжних послуг (ННПП), фіскали змушують торговця застосовувати РРО (див. лист ДПСУ від 07.01.2025 № 48/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК).
На наше ж тверде переконання,
звільнення від РРО при оплаті за IBAN-реквізитами не залежить від того, на банківський рахунок чи на платіжний рахунок, відкритий у ННПП, переказуватиме кошти споживач. Адже в будь-якому разі тут немає розрахункових операцій у розумінні Закону про РРО
Тож посилання фіскалів на п. 2 ст. 9 Закону про РРО в цьому контексті абсолютно безпідставне.
Спеціально акцентуємо вашу увагу на цьому моменті, оскільки останнім часом набрало обертів відкриття рахунків саме в ННПП, особливо серед ФОП після виходу постанови Правління НБУ від 23.08.2024 № 101 (наш коментар до неї читайте в статті «Післяплата через Нову пошту: що змінилося для ФОП?» // «Податки & бухоблік», 2024, № 72). Якщо ваш рахунок відкрито в ННПП, то аби не ставити РРО і не вступати з цього приводу в суперечки з фіскалами, є сенс придивитися до спеціального РРО-звільнення для послуг. До речі, скористатися ним можуть усі суб’єкти, що надають послуги, в тому числі й ті, що мають поточні рахунки в банках.
Дистанційна оплата послуг
Тут говоритимемо про норму п. 14 ст. 9 Закону про РРО, згідно з якою
суб’єкти господарювання звільнені від РРО при розрахунках за послуги в разі їх проведення виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів
Які послуги звільнено. Як бачите, в цій нормі нічого не сказано про те, яка саме послуга має надаватися і яким чином вона замовляється. Не обмежено також і способи надання послуги — дистанційний чи безпосередній. Головне, щоб оплата за ці послуги була здійснена дистанційно (про це див. далі).
Тож можемо стверджувати, що під це звільнення потрапляють усі види послуг, які надаються:
— як онлайн, наприклад, інформаційні послуги в електронній формі за допомогою мобільного телефону, електронної пошти, месенджерів «Вайбер», «Телеграм», «Скайп» тощо (лист ДПСУ від 18.11.2021 № 4415/ІПК/99-00-07-05-01-06),
— так і офлайн, наприклад, монтаж кухонних меблів і вбудованих шаф (лист ДПСУ від 09.11.2021 № 4242/ІПК/99-00-07-05-01-06). До речі, в іншому роз’ясненні (лист ДПСУ від 28.09.2022 № 1587/ІПК/99-00-07-04-01-06) монтаж охоронних систем стороннього виробника в приміщенні замовника податківці відмовляються визнавати послугою, класифікуючи таку операцію як електромонтажні роботи, що свідчить про відсутність чітких критеріїв розмежування робіт і послуг (докладніше про це скажемо нижче).
Форма оплати за послуги. Які саме системи оплат вважаються дистанційними та які банківські сервіси належать до сервісів переказу коштів, свого часу розповів Нацбанк у листі від 13.01.2021 № 57-0010/2314.
Якщо поглянути на цей лист свіжим поглядом, одразу впадає в око те, що регулятор свідомо розмежовує термін «банківська система дистанційного обслуговування» (продукт банку, який надає можливість клієнтам без фізичного відвідування банку отримувати послуги банку) й термін «сервіси переказу коштів» (продукт банку або небанківської фінансової установи* (!), що має ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунків).
* У сучасних термінах це ННПП.
Тобто сервіси переказу коштів можуть надаватися як банками, так і ННПП, що, сподіваємося, доводить фіскалам
можливість застосування послугового РРО-звільнення й тоді, коли зарахування дистанційних оплат за послуги відбувається на рахунок торговця, відкритий у ННПП, а також тоді, коли клієнт скористався сервісом переказу коштів від ННПП
Адже ні в п. 14 ст. 9 Закону про РРО, ні в листі НБУ від 13.01.2021 № 57-0010/2314 жодних згадок про звільнення від РРО виключно банківських операцій немає.
Ми свідомо не перелічуватимемо власні назви банківських систем / сервісів переказу коштів, що прозвучали в тому листі регулятора, а також у більш пізніх листах фіскалів, бо такий перелік вичерпним все одно не є. Ба більше: невдовзі їх може з’явитися не один десяток нових.
Натомість сформулюємо загальний висновок: під дистанційною оплатою слід розуміти оплату за допомогою інтернет-банкінгу та інтернет-еквайрингу. З цим погоджуються і фіскали (листи ДПСУ від 13.02.2023 № 282/ІПК/99-00-07-04-01-06, від 19.05.2023 № 1224/ІПК/99-00-07-04-01-06 тощо).
Водночас варто враховувати, що для отримання такого РРО-звільнення при наданні послуг потрібно, щоб розрахунки за надані послуги здійснювалися не просто дистанційно, а виключно дистанційно. Як розуміти це «виключно», дізнаємося з роз’яснення ДПСУ від 07.11.2023:
якщо суб’єкти господарювання не приймають оплату за надані послуги готівкою та/або за допомогою електронних платіжних засобів (платіжних карток), вони звільняються від обов’язкового застосування РРО при прийманні оплати за послуги
Тобто якщо торговець оплату за послуги (чи її частину) приймає не тільки дистанційно, а й класичним способом (готівкою або з використанням POS-термінала чи його сучасних програмних аналогів), то такий торговець розраховувати на послугове РРО-звільнення не може (лист ДПСУ від 22.09.2023 № 3150/ІПК/99-00-07-04-01-06).
А якщо торговець надав клієнтові не IBAN-реквізити рахунку, а номер картки, але клієнт розплатився при цьому дистанційно? На нашу думку, РРО тут усе одно не потрібен. Адже дистанційність розрахунків, що є головною умовою застосування послугового РРО-звільнення згідно з п. 14 ст. 9 Закону про РРО, в цьому разі не порушено.
Однак фіскали, схоже, заперечують таку можливість (див. лист ДПСУ від 24.12.2024 № 5854/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК). Навіть попри те, що у визначенні розрахункової операції зі ст. 2 Закону про РРО йдеться про приймання карток (або реквізитів карток) покупця, а не про перекази на картку продавця. Тож аби не втрапити в халепу, без крайньої необхідності з цим краще не експериментувати. Інакше доведеться відстоювати свою правоту в суді.
Одночасний продаж товарів і послуг. З цим донедавна були проблеми. Фіскали довго наполягали на тому, що право на послугову пільгу мають лише ті, хто надає виключно послуги (див. про це в статті «Дистанційна оплата послуг і звільнення від РРО/ПРРО» // «Податки & бухоблік», 2023, № 98). Хоча Закон про РРО не ставить послугове звільнення в залежність від здійснення інших видів діяльності, зокрема торгівлі. Воно пов’язане тільки з тим, щоб розрахунки за послуги були оплачені дистанційно або у спосіб, який не є розрахунковою операцією для цілей Закону про РРО.
На щастя, контролери відступили від колишньої фіскальної позиції (див. роз’яснення ДПСУ від 07.11.2023). Тепер вони вважають, що
в разі здійснення торгівлі одночасно товарами та послугами, за умови приймання оплати саме за послуги виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, суб’єкти господарювання мають право не застосовувати РРО
Цієї позиції вони дотримуються й дотепер (див., наприклад, лист ДПСУ від 10.01.2025 № 100/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК).
Роботи й послугове РРО-звільнення. Загалом фіскали були проти того, щоб це звільнення поширювалося на роботи (див. листи ДПСУ від 02.05.2023 № 1080/ІПК/99-00-07-04-01-06, від 05.05.2023 № 1145/ІПК/99-00-07-04-01-06 тощо). Адже в п. 14 ст. 9 Закону про РРО згадуються тільки послуги. Водночас востаннє ця заборона звучала в листі ГУ ДПС в Одеській обл. від 18.12.2023 № 4697/ІПК/15-32-07-06-06. І з тих пір ні гу-гу. Ми ж далі висловимо своє ставлення до цього питання.
Якщо виходити з норм ЦКУ, то щоб визначити, надає суб’єкт послугу чи виконує роботу, слід орієнтуватися на результат здійсненої операції.
Послуга відрізняється від роботи саме наявністю результату
На цьому акцентує увагу й суд (див. постанову ВС від 03.11.2020 у справі № 920/611/19).
Так, якщо суб’єкт:
— здійснює операцію, яка споживається в процесі надання (наприклад, навчає людей, розміщує на сайті рекламу, надає консультацію з питань бухобліку, надає доступ до інформації, хостинг тощо), то така операція є послугою;
— виконує операцію, в результаті чого замовнику передається матеріальний об’єкт, утворений при здійсненні операції (збудовано будинок, вироблено меблі, намальовано картину тощо), то така операція є роботою, а тому на неї вищезгадане звільнення не поширюється.
Разом з тим іноді важко сходу визначитися, чим є результат тієї чи іншої діяльності: послугою чи роботою. Особливо якщо йдеться про ремонт речі, який зазвичай опосередковують договором підряду (ч. 2 ст. 837 ЦКУ). А це мало б означати, що його слід вважати роботою (ч. 1 ст. 837 ЦКУ).
Якщо ж звернутися до РРО-нормативки, зокрема до Переліку № 1336, то в ньому ремонт квартир, побутових машин і приладів, меблів, взуття, швейних та трикотажних виробів, виробів текстильної та шкіряної галантереї, металевих виробів згадується серед побутових послуг.
І взагалі Закон про РРО не оперує терміном «роботи», в ньому йдеться лише про товари та послуги. Якщо це тлумачити як звільнення від застосування РРО будь-яких розрахунків за будь-які роботи, то навряд чи з цим погодяться податківці. Адже вони виступають за те, щоб для цілей застосування РРО-норм використовувати поняття послуги з ПКУ, що включає в себе також роботи. Тому не дивно, чому вони вимагають застосовувати РРО й при виконанні робіт. Але якщо продовжувати розвивати цю логіку, то
на роботи теж має поширюватися послугове звільнення з п. 14 ст. 9 Закону про РРО
Тим не менше аби дізнатися сьогоднішню позицію контролерів, краще отримати індивідуальну консультацію на свою адресу. Якщо сформулювати запит на кшталт «чи звільняються від РРО послуги з ремонту», скажімо, автотранспортних засобів чи ще чого-небудь, є висока ймовірність того, що вони не стануть відокремлювати роботи від послуг і погодяться на звільнення від використання РРО.
А от чи пощастить з ліберальною відповіддю, якщо запитати про роботи з риття котловану, ми зовсім не впевнені. Тож ліпше організуйте розрахунки за роботи за класичною безготівковою схемою через банк — і звільнення від РРО отримаєте автоматично.
Продаж послуг і проблеми повальної терміналізації
Їх ми нещодавно з усіх боків розглядали в статтях «Платіжні термінали — 2025: загальні правила», «Термінал і пільги щодо РРО» та «Оплата виключно за реквізитами IBAN. Чи потрібен POS-термінал?» // всі — у «Податки & бухоблік», 2025, № 14. Акумулюємо тут головні тези цих статей.
1. Від обов’язку забезпечити споживачеві можливість розрахуватися за придбані послуги в безготівковій формі, серед іншого, за допомогою POS-терміналів та/або їх програмних аналогів до 01.01.2026 звільнені ФОП на ЄП групи 1. Якщо ж такий ФОП і почне застосовувати POS-термінал (не має значення, до чи після зазначеної дати), це ніяк не вплине на РРО-звільнення, передбачене п. 6 ст. 9 Закону про РРО.
ФОП-спрощенець групи 1 у будь-якому разі може приймати картки в оплату за послуги й при цьому не пробивати їх продаж через РРО
2. Право ігнорувати вимоги про забезпечення покупцеві можливості розрахуватися безготівково мають суб’єкти господарювання, що знаходяться на бойових і окупованих територіях. Таке право зберігається за ними весь час, протягом якого населений пункт, де провадиться діяльність, належатиме до таких територій, і ще протягом 3 місяців після закінчення активних бойових дій, припинення можливості бойових дій чи деокупації території.
3. Решта суб’єктів господарювання, що надають послуги і не застосовують РРО на підставі п. 14 ст. 9 Закону про РРО, втратять зазначене звільнення, як тільки встановлять POS-термінал або програмний термінал у смартфоні й почнуть приймати платіжні картки. Причому не лише за тією операцією, оплата за якою пройшла через POS-термінал, але й за всіма іншими звільненими операціями. Звісно, якщо замовники раніше ніколи не вимагали розрахунок платіжною карткою і є впевненість, що в майбутньому таких вимог не буде, то для проформи можна запастись POS-терміналом або його програмним аналогом, а РРО поки що не придбавати і не реєструвати. Але цей шлях дуже ризикований, якщо трапиться настирливий замовник або завітають у гості перевіряючі.
4. За логікою податківців,
якщо надавач послуг наполягатиме на безготівковому розрахунку за допомогою IBAN-реквізитів, а наявну в покупця картку прийняти до оплати не зможе, то буде факт порушення термінальних вимог
Єдиний виняток, який роблять у своїх роз’ясненнях податківці, — це коли немає фізичного (очного) контакту з замовником для проведення розрахунків.
5. Якщо ж такий контакт із замовником є, то:
— в разі продажу послуг суб’єктам господарювання в договорі можна обумовити виключний спосіб розрахунків через банківський рахунок. Тоді термінального обов’язку, на наш погляд, немає;
— при продажу послуг, зокрема побутових, у роздрібному сегменті податківці майже гарантовано наполягатимуть на виконанні термінального обов’язку. Наслідком цього є те, що при прийманні оплати через термінал виникають розрахункові операції і, відповідно, виникає необхідність проводити їх через РРО.
Висновки
- Усі суб’єкти господарювання, в тому числі й ті, що надають послуги, не зобов’язані використовувати РРО, якщо вони будуть приймати оплату від клієнтів за класичним безготівковим розрахунком.
- Головною умовою для застосування послугового звільнення згідно з п. 14 ст. 9 Закону про РРО є не дистанційне надання послуг, а дистанційна оплата за них. Причому розрахунки за надані послуги мають проводитися виключно дистанційно.
- Обов’язок забезпечити споживачеві можливість розрахуватися за придбані послуги в безготівковій формі, серед іншого за допомогою POS-термінала, означає необхідність встановлення РРО.
- Вберегтися від виконання термінального обов’язку певний час можуть ФОП на ЄП групи 1, причому встановлення термінала їм нічим не загрожує, а також певний час надавачі послуг, що здійснюють діяльність (розрахунки) на бойових та окупованих територіях. Останнім доведеться після встановлення термінала проводити всі розрахунки за послуги, крім класичних безготівкових, через РРО.
