Обов’язок вести облік товарних запасів прописано в п. 12 ст. 3 Закону про РРО*. Коротко це звучить так: суб’єкт господарювання, який здійснює розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг), зобов’язаний вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.
При цьому в тому ж п. 12 ст. 3 Закону про РРО законодавець зробив виняток. Названі вимоги не поширюються на ФОП — платників єдиного податку (ЄП), якщо вони (одночасно):
1) не є платниками ПДВ;
2) не провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння (далі — «ризикові» товари).
Це — власне приписи Закону про РРО. Підзаконним актом, вимоги якого теж слід ураховувати, є Порядок № 496*.
Але окрім вимог цих двох документів, є ще й вимоги (а точніше, перекручення) від податківців, від дотримання яких, на жаль, теж нікуди не подітися. Адже на суди тут надії фактично немає жодної.
Так от, по-перше, податківці не звертають увагу на те, є у ФОП розрахункові операції в розумінні Закону про РРО чи їх немає жодної.