Зарплата за місяць звільнення
У нарахуванні останньої заробітної плати працівникові немає жодних особливостей. Тут дотримуємося загальних правил — розраховуємо її пропорційно відпрацьованим дням. Те ж саме стосується і «трудової» доплати до мінімальної зарплати.
У разі якщо працівник має право на індексацію, в місяці звільнення її нараховуємо. При цьому суму визначаємо пропорційно відпрацьованим дням.
Застосовуємо ПСП також у загальному порядку.
Про що хочемо нагадати, так це про проведення перерахунку ПДФО. Обов’язок роботодавця проводити такий перерахунок у місяці фактичного звільнення працівників прописаний у п.п. «в» п.п. 169.4.2 ПКУ. Особливу увагу радимо приділити працівникам, до доходу яких застосовувалася ПСП.
Щоб «освіжити» правила проведення перерахунку ПДФО, ви можете заглянути в статтю «Перерахунок ПДФО: «стара пісня» про важливе» // «ОП», 2020, № 23. З нарахованої зарплати, як завжди, утримуємо ПДФО і військовий збір, а також на таку виплату нараховуємо ЄСВ.
ЄСВ нараховуємо на фактично нараховану суму зарплатних виплат. Якщо основний працівник (без інвалідності) звільняється в останній робочий день місяця, то не забудьте виконати вимогу про сплату ЄСВ з МЗП.
Відпускна компенсація
Якщо у працівника на момент звільнення накопичилися дні відпустки, то він може скористатися ними двома способами:
• або використати дні відпустки, що накопичилися, перед звільненням. У такому разі йому будуть нараховані звичайні відпускні;
• або отримати за такі дні компенсацію.
Зазначимо, що компенсації підлягають усі невикористані дні щорічних відпусток (основної і додаткових), а також відпусток «на дітей» (за наявності права на них). Інші види оплачуваних відпусток компенсації не підлягають.
Увага!
Вимога про обов’язкове використання 24 днів щорічної відпустки, які працівник повинен відгуляти перед отриманням компенсації, тут не працює*.
* Таку умову треба виконати при виплаті відпускної компенсації без звільнення. Детальніше в статті «Відпускна компенсація без звільнення: правила гри» // «ОП», 2020, № 20.
Також зверніть увагу, що компенсацію за невикористану відпустку працівникові нараховують незалежно від підстави звільнення.
Щоб визначити суму відпускної компенсації, яку слід виплатити працівникові при звільненні, достатньо розрахувати 2 показники:
• кількість невикористаних днів відпустки, що підлягають компенсації;
• середньоденну зарплату.
Відпускні дні. Порахувати кількість днів відпустки за відпрацьований робочий рік не складно. Беремо щорічну відпустку повної тривалості.
А ось щоб визначити, скільки днів відпустки компенсувати працівникові, що відпрацював неповний робочий рік, треба скористатися алгоритмом, запропонованим Мінсоцполітики у листі від 24.06.2011 р. № 208/13/116-11.
Тобто:
• визначити тривалість щорічної відпустки, яка припадає на один календарний день умовного робочого року (без урахування святкових і неробочих днів);
• розрахувати «відпускний» стаж працівника (у календарних днях і без урахування святкових і неробочих днів). У нього входять періоди, перераховані в ст. 9 Закону про відпустки.
Перемноживши між собою два ці показники, ви отримаєте кількість днів щорічної відпустки, що підлягають компенсації за невикористану відпустку.
Детальніші розрахунки і пояснення до них ви зможете знайти в статті «Відпускна» компенсація: звільняємо новачка» // «ОП», 2019, № 14.
Середня зарплата. Розрахунок середньої заробітної плати для виплати «відпускної» компенсації проводимо згідно з вимогами Порядку № 100 (ср. ). У загальному випадку, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи (з 1-го по 1-ше число), що передують місяцю виплати компенсації (п. 2 Порядку № 100).
При цьому з розрахункового періоду виключаємо святкові і неробочі дні, а також періоди, протягом яких працівник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково (абз. 6 п. 2 Порядку № 100).
Що стосується виплат, які увійдуть у розрахунок, то сюди увійдуть усі суми нарахованої заробітної плати відповідно до законодавства і умов трудового договору. Тоді як виплати, наведені в п. 4 Порядку № 100, — туди не потраплять.
А ось про вимоги п. 10 Порядку № 100 з 12 грудня 2020 року можна забути. Річ у тому, що Кабмін своєю постановою від 09.12.2020 р. № 1213 вніс зміни в Порядок № 100, тим самим серед іншого виключивши п. 10 із зазначеного документа.
Тому тепер у разі підвищення посадового окладу працівника в розрахунковому періоді виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за період до підвищення коригувати на коефіцієнт підвищення не треба!
Детальніше про ці та інші зміни, які внесла постанова № 1213 до Порядку № 100, читайте в сьогоднішньому номері в статті «Порядок № 100: що скасовано, змінено, уточнено?».
Сума компенсації. Тепер залишилося помножити кількість днів відпустки, що підлягають компенсації, на середньоденну зарплату, і ви отримаєте суму тієї самої «відпускної» компенсації.
Розберемо сказане на прикладі.
Приклад 1. Трудовий договір із працівником розривають 21 грудня 2020 року. При звільненні йому повинні виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за відпрацьований неповний робочий рік з 03.06.2020 р. по 21.12.2020 р. Тривалість щорічної основної відпустки — 24 календарні дні. Заробітна плата працівника, нарахована за розрахунковий період (липень — листопад 2020 року), склала 36000 грн.
Розрахуємо кількість невикористаних днів щорічної відпустки, що підлягають компенсації за неповний робочий рік (з 03.06.2020 р. по 21.12.2020 р.). Для цього:
1. Визначимо тривалість щорічної відпустки, яка припадає на один календарний день умовного робочого року:
24 : (366 - 11) = 0,068.
2. Обчислимо «відпускний» стаж працівника:
202 - 4 = 198 дн.,
де 202 — кількість календарних днів за період з 03.06.2020 р. по 21.12.2020 р. (28 + 31 + 31 + 30 + 31 + 30 + 21);
4 — кількість святкових і неробочих днів у цьому періоді.
Тоді кількість днів щорічної відпустки, що підлягають компенсації за невикористану відпустку, складе:
0,068 х 198 к. дн. = 13,46 к. дн. (з урахуванням округлення — 13 к. дн.).
Розрахуємо розмір середньої заробітної плати. Для цього визначимо кількість днів розрахункового періоду, що беруть участь в обчисленні середньої заробітної плати. Вона дорівнює:
153 - 2 = 151 к. дн.,
де 153 — загальна кількість календарних днів у липні — листопаді 2020 року (31 + 31 + 30 + 31 + 30);
2 — кількість святкових і неробочих днів, що припадають на розрахунковий період.
Отже, середня заробітна плата для розрахунку компенсації за невикористані працівником дні відпустки складе:
36000 грн : 151 к. дн. = 238,41 грн.
Сума компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки дорівнює:
13 к. дн. х 238,41 грн = 3099,33 грн.
І наостанок нагадаємо ще декілька «відпускних» нюансів.
Суму компенсації за невикористану відпустку, нараховану при звільненні, оподатковуйте ПДФО і ВЗ у загальному порядку.
Також на неї треба нарахувати ЄСВ.
Якщо працівникові, що звільняється, була надана відпустка за невідпрацьований час, відрахування з його заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки не здійснюється в чітко визначених випадках. Ці випадки наведені в ч. 3 ст. 22 Закону про відпустки. Наприклад, у разі звільнення у зв’язку з виходом на пенсію. Не забувайте про це!
На відміну від відпускних (які виплачуються за 3 дні перед виходом у відпустку), відпускну компенсацію виплачуємо в день звільнення при остаточному розрахунку.
Вихідна допомога
На отримання вихідної допомоги при звільненні працівник може розраховувати, але тільки у визначених КЗпП і колективним договором випадках (залежно від підстави звільнення).
За власним бажанням. Звільняючись за власним бажанням, працівник може отримати вихідну допомогу. Але! Тільки у тому випадку, якщо роботодавець порушив законодавство про працю, умови трудового або колективного договору (ч. 3 ст. 38, ст. 39 КЗпП). Мінімальний розмір вихідної допомоги у такому разі складає не менше 3-місячного середнього заробітку. Але! Якщо в колективному договорі передбачена виплата у більшому розмірі — виплачуємо її.
За угодою сторін. Трудовим законодавством не передбачена виплата вихідної допомоги при звільненні за угодою сторін. Хоча в колективному договорі може бути передбачено й інше. Наприклад, грошова компенсація працівникові при звільненні за такою підставою.
За ініціативою роботодавця. Ось тут прямо невичерпне джерело підстав для отримання вихідної допомоги. Зокрема, якщо звільнення відбулося з причини:
• відмови працівника від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП);
• зміни в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства, перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП);
• виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я (п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП);
• відновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП).
Проте мінімальний розмір вихідної допомоги у такому разі буде трохи нижчий — не менше середнього місячного заробітку.
Виняток — «чорнобильці», а точніше особи, віднесені Законом № 796** до категорії 1 і 2, а також учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які віднесені до категорії 3. У разі звільнення таких працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП їм виплачується вихідна допомога у розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати (ст. 20, 21 і 22 Закону № 796).
** Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-XII.
Крім того, вихідну допомогу (та ще й у розмірі 6-місячного середнього заробітку) доведеться виплатити посадовим особам, що звільняються у разі припинення їх повноважень (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП).
Але ще раз нагадаємо, що роботодавець може передбачити в колективному договорі більший розмір вихідної допомоги за вказаними підставами.
Розрахунок суми вихідної допомоги проводимо згідно з вимогами Порядку № 100 в загальному випадку, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю звільнення працівника (абз. 3 п. 2 Порядку № 100).
У перелік виплат, які беруть участь у розрахунку, увійдуть усі суми нарахованої заробітної плати відповідно до законодавства і умов трудового договору. А «непотрібні» виплати можна знайти в п. 4 Порядку № 100.
Для того, щоб визначити суму вихідної допомоги, доведеться розрахувати два показники:
• середньоденну заробітну плату;
• середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Перший показник знаходимо, розділивши заробітну плату за фактично відпрацьовані в розрахунковому періоді робочі дні на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 1 п. 8 Порядку № 100):
А другий — розділивши на 2 сумарну кількість робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.
Перемноживши значення цих показників, отримаємо суму вихідної допомоги. Як це працює, покажемо на прикладі.
Приклад 2. В установі проходить реорганізація (скорочують штат). 11 грудня 2020 року звільняють працівників. Дані по одному з працівників такі. У розрахунковому періоді (жовтень — листопад 2020 року) йому нарахована зарплата за відпрацьований час у розмірі 9690,40 грн і лікарняні в сумі 964,32 грн. Кількість відпрацьованих робочих днів склала: у жовтні 2020 року — 21 роб. дн., у листопаді 2020 року — 16 роб. дн. (з 9 по 13 листопада 2020 року він хворів).
Визначаємо середньоденний заробіток працівника в розрахунковому періоді:
9690,40 : (21 + 16) = 261,90 грн.
Лікарняні в розрахунку участі не беруть (абз. 2 п. 4 Порядку № 100).
Розраховуємо середню кількість робочих днів за 2 місяці:
(21 + 21) : 2 = 21 дн.,
де 21 і 21 — кількість робочих днів за графіком роботи в жовтні і листопаді 2020 року відповідно.
Сума вихідної допомоги:
261,90 х 21 = 5499,90 грн.
І ще один нюанс. На суму вихідної допомоги ЄСВ не нараховують (така виплата не належить до фонду оплати праці). Відповідно й у Звіті з ЄСВ її не відображають.
З неї доведеться утримати ПДФО і ВЗ у загальному порядку. При цьому у формі № 1ДФ таку виплату відображаємо з ознакою доходу «127» — інші доходи.
ПСП до суми вихідної допомоги не застосовуємо, як і не враховуємо цю виплату при визначенні права на ПСП.
