Звільнення і виплата лікарняних: відповідаємо на запитання

Чи оплачувати лікарняний?

Ситуація: працівник був на лікарняному з 1 по 8 лютого 2024 року і вже 9 лютого звільняється. Чи оплачувати йому лікарняний?

Питання виникає через фішки електронних лікарняних листів. Вони стають готовими до сплати (приймають відповідний статус) через 7 днів після дати закриття. Тож на дату звільнення е-лікарняний ще не має статусу «Готовий до сплати (виданий)» (він же «Готово до сплати»).

Проте відома істина, закарбована у ст. 116 КЗпП: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Як же бути із виплатою лікарняних працівникові у цій ситуації?

Приписом ч. 1 ст. 12 Закону № 1105* передбачено: право на страхові виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності у застрахованої особи виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

* Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV.

Отже, якщо страховий випадок настав у той час, коли працівник ще перебував у трудових відносинах із роботодавцем, то роботодавець зобов’язаний оплатити лікарняний лист такого працівника.

Тож потрібно буде оплатити лікарняний, який на дату звільнення ще не є готовим до сплати, але:

— відкрито і закрито до звільнення;

— відкрито до звільнення, закрито після нього.

Чому «потрібно буде»? А тому що зробити це слід за загальною процедурою, тобто коли е-лікарняний матиме статус «Готовий до сплати (виданий)», а отже — після звільнення. Остаточний розрахунок з працівником проводять без урахування лікарняного.

До набуття «готового» статусу е-лікарняні не є виданими. А за такими листками непрацездатності нараховувати непрацездатні виплати не можна. Це справедливо й для випадку оплати перших п’яти днів хвороби за рахунок роботодавця. Про порушення вимог ст. 116 КЗпП тут мова не йде. Адже в день звільнення ще не буде підстав для нарахування і виплати лікарняних за невиданим листком непрацездатності.

Які дні оплачувати?

Із самою необхідністю оплати лікарняних розібрались. Але тут слід урахувати деякі нюанси. Йдеться про розподіл повноважень в оплаті лікарняного між роботодавцем та ПФУ:

— перші 5 днів оплачує роботодавець за власні кошти (відповідно до вимог Порядку № 440*);

— починаючи з 6-го дня — за рахунок ПФУ.

* Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затверджений постановою КМУ від 26.06.2015 № 440.

За рахунок ПФУ. Так от, у ч. 2 ст. 15 Закону № 1105 чітко прописано, що допомогу по тимчасовій непрацездатності, у загальному випадку, виплачують починаючи з 6-го дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності працівника або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення. Тут йдеться про допомогу від ПФУ.

За рахунок роботодавця. А от щодо оплати від роботодавця, тут все трохи інакше. Річ у тім, що у Порядку № 440 немає норми, аналогічної до ч. 2 ст. 15 Закону № 1105. Тобто норми, яка б зобов’язувала роботодавця оплатити дні хвороби працівника за рахунок коштів роботодавця незалежно від його звільнення. Тому ті дні (у рамках перших 5 днів) хвороби, які припали на період після звільнення, роботодавець оплачувати не повинен.

Саме такої позиції дотримувалося Мінсоцполітики у своїх листах від 19.01.2012 № 26/18/99-12 та від 15.12.2020 № 11599/0/290-20/45 (ср. ).

Детальніше про це ми писали у статтях «Лікарняний за три дні до звільнення під час відпустки без збереження зарплати» // «Оплата праці», 2023, № 1 та «Лікарняний у день звільнення: як оплатити» // «Оплата праці», 2023, № 19.

Лікарняні нараховані, але допомоги від ПФУ ще немає

Розглянемо на прикладі ще одну спірну ситуацію, яка часто виникає.

Оплата замість ПФУ. Почнемо із останнього запитання. Виплачувати допомогу по тимчасовій непрацездатності замість ПФУ не варто. Адже хибно сподіватись на те, що потім роботодавець зможе так просто взяти кошти, що надійдуть на «лікарняний» спецрахунок.

Деталі — у статті «Лікарняні: чи може роботодавець виплатити замість фонду?» // «Оплата праці», 2023, № 1.

Порушення строків розрахунку. А тепер щодо порушення строків остаточного розрахунку. Ось тут саме час підключити служителів Феміди.

Давайте ще раз звернемо увагу на припис ч. 1 ст. 116 КЗпП і трошки інакше розставимо акценти. У день звільнення слід виплатити працівникові усі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації. Тобто варто розуміти, які суми на момент звільнення є виплатами від роботодавця, а які — від нього не залежать.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 26.07.2023 № 522/16890/20 йдеться про наступне. З моменту надходження коштів Фонду на оплату допомоги по тимчасовій непрацездатності на окремий рахунок роботодавця розпорядником таких коштів стає сам роботодавець. І він зобов’язаний виплатити застрахованій особі матеріальне забезпечення в найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати (п. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1105).

Якщо страхові кошти перераховано до звільнення працівника і роботодавець став їх розпорядником, то в розумінні ч. 1 ст. 116 КЗпП такі кошти належать до виплат, які мають бути сплачені працівнику в день звільнення.

Тобто робимо висновок: якщо страхувальник (або уповноважені ним особи) вчасно розглянув питання про оплату листка непрацездатності, направив заяву-розрахунок, але на дату звільнення ПФУ ще не перерахував кошти, то роботодавець не несе за це жодної відповідальності.

Тож, у принципі, наша позиція залишається незмінною і вкотре підтвердженою: якщо на момент звільнення кошти від ПФУ ще не надійшли, виплачувати їх замість фонду не варто, а чекаємо надходження і не боїмося відповідальності за затримку розрахунку.