Особливості ТДНЧ
ТДНЧ, на відміну від звичайного трудового договору, передбачає, що роботодавець:
— самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, а також обсяг такої роботи;
— встановлює (за погодженням із працівником) режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання такої роботи (у передбачений трудовим договором строк). Звичайно, з дотриманням вимог трудового законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.
У зв’язку з цим у ТДНЧ обов’язково зазначають, зокрема, інформацію про інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (так звані «базові» години та «базові» дні).
Коли саме встановлювати такі години і в які дні — вирішувати роботодавцю. Головне — не перевищувати максимальні норми.
Нагадаємо, що кількість базових годин, під час яких від працівника можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів — 6 днів на тиждень (ч. 7 ст. 211 КЗпП).
А отже, це може бути як 5 днів на тиждень по 8 годин на день (загалом 40 годин), так і 6 днів на тиждень по 2 години на день (загалом 12 годин). Тут може бути багато варіантів.
Але! Це ще не означає, що роботодавець не може залучити до роботи працівника в інший час — поза межами базових днів та годин. Може, але з урахуванням наступного.
Працівник має право відмовитися від виконання роботи, якщо:
— або роботодавець вимагатиме її виконання поза межами базових днів та годин;
— або повідомлення про наявність роботи надійшло із порушенням мінімальних строків, визначених ТДНЧ (спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про роботу обов’язково прописується у ТДНЧ).
Тобто можливість залучення працівника до роботи за межами базових днів та годин залежатиме від згоди працівника виконувати роботу в такий час та чи вчасно він отримає повідомлення про таку роботу від роботодавця.
Детальніше про особливості укладання ТДНЧ дивіться у статті «Договір з нефіксованим робочим часом: беремо працівника на заміну» // «Оплата праці», 2023, № 19 (ср. ).
ТДНЧ передбачає і відмінності в оплаті праці. Зазвичай, працівникам із нефіксованим робочим часом нараховують і виплачують зарплату у загальному порядку. Тобто оплата праці таким працівникам здійснюється за фактично відпрацьований час.
Водночас якщо протягом місяця у роботодавця не виникло потреби у залученні працівника до роботи або він відпрацював менше 32 годин на місяць, роботодавець зобов’язаний врахувати мінімальну гарантію, передбачену ст. 211 КЗпП.
А саме: якщо працівник протягом місяця виконував роботу менше 32 годин, йому повинна бути виплачена зарплата не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором.
Подробиці — у статті «Договір з нефіксованим робочим часом: оплата праці» // «Оплата праці», 2023, № 19.
Як за таких умов розрахувати працівнику відпускні? Розберемося далі.
Рахуємо відпускні
Розрахунок середнього заробітку для визначення суми відпускних проводимо відповідно до вимог Порядку № 100*.
* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 № 100.
Відповідно до цього документа у загальному випадку відпускну середньоденну зарплату обчислюємо виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю, в якому працівник іде у відпустку (п. 2 Порядку № 100).
Водночас із розрахункового періоду виключаємо:
а) святкові і неробочі дні (п. 7 Порядку № 100).
Нагадаємо: у період дії воєнного стану норми ст. 73 КЗпП не застосовуються (ч. 6 ст. 6 Закону № 2136*). Тому святкові й неробочі дні, передбачені ст. 73 КЗпП, є звичайними днями (робочими чи вихідними відповідно до графіка роботи працівника). А тому виключати їх із розрахункового періоду не треба;
* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX.
б) час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково (абз. 7 п. 2 Порядку № 100);
в) час, за який відсутні дані про нараховану зарплату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану (абз. 7 п. 2 Порядку № 100).
Зверніть увагу, що у працівника з нефіксованим робочим часом протягом тижня можуть бути дні, коли роботодавець не залучатиме його до роботи. Чи виключати такі невідпрацьовані дні із розрахунку відпускних? Ні, не виключати. Адже це не передбачено Порядком № 100.
Мінекономіки свого часу зробило лише один виняток — дозволило зменшувати загальну кількість днів розрахункового періоду на кількість невідпрацьованих робочих днів, тільки коли працівнику встановлено неповний робочий тиждень з ініціативи роботодавця (див. лист Мінекономіки від 01.04.2021 № 4711-06/19889-07 // «Податки & бухоблік», 2021, № 31).
Проте ТДНЧ — інша справа. За умовами цього договору режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання такої роботи, роботодавець встановлює за погодженням із працівником. А тому не можна казати, що працівник з нефіксованим робочим часом виконує роботу в передбаченому для нього режимі за бажанням роботодавця.
Відповідно
дні, коли роботодавець не залучає працівника з нефіксованим робочим часом до роботи, виключати із розрахунку відпускних не можна
Проте при розрахунку відпускних працівнику із нефіксованим робочим часом може виникнути й інше питання — як визначити кількість днів, що візьмуть участь у розрахунку відпускних, якщо працівник протягом місяця відпрацював менше 32 робочих годин, водночас зарплата за такий місяць йому була нарахована за 32 робочі години (спрацювала гарантія, передбачена ст. 211 КЗпП)?
Із таким питанням ми звернулися до Мінекономіки. І ось що відповіли спеціалісти цього відомства. У листі від 27.11.2023 № 4707-05/64641-09 (повний текст листа ви найдете наприкінці статті) вони зазначили, що місяць, протягом якого працівник відпрацював менше 32 робочих годин, але був оплачений виходячи з 32 робочих годин, вважається таким що відпрацьований повністю. А отже, всі календарні дні такого місяця мають взяти участь у розрахунку відпускних.
Як це працює, розглянемо на прикладі.
Приклад
Працівник, з яким укладено ТДНЧ, іде у щорічну відпустку з 15.01.2024 на 14 календарних днів. Як розрахувати суму відпускних, якщо:
— базовими днями для такого працівника є понеділок, середа та п’ятниця, а базовими годинами — з 9:00 до 16:00;
— у грудні 2023 року працівник відпрацював лише 12 годин. За такий місяць йому нараховано зарплату за фактично відпрацьовані години (1230,72 грн) та доплату у розмірі оплати за 20 годин робочого часу (2051,20 грн);
— з січня по листопад 2023 року працівник працював у базові дні і години, передбачені ТДНЧ. Зарплата, нарахована за цей період, становить 88000 грн?
Розрахунковий період працівника: січень — грудень 2023 року (365 календарних днів).
Зауважте, що з розрахункового періоду НЕ виключаємо дні тижня, невідпрацьовані працівником через графік, установлений у ТДНЧ. Тобто всі вівторки та четверги, що припадають на розрахунковий період, візьмуть участь у розрахунку відпускної середньоденної зарплати нашого працівника.
У грудні 2023 року працівник відпрацював лише 12 годин. Проте зарплату йому було нараховано як за 32 години робочого часу. Отже, вважаємо, що такий місяць відпрацьовано повністю. Відповідно всі календарні дні такого місяця (31 к. дн.) також візьмуть участь у розрахунку відпускних.
Загальна сума зарплати, нарахованої працівнику у розрахунковому періоді, становить:
88000 + (1230,72 + 2051,20) = 91281,92 грн.
Середньоденна зарплата для оплати днів відпустки:
91281,92 : 365 = 250,09 грн.
Загальна сума відпускних дорівнює:
250,09 × 14 = 3501,26 грн.
Висновки
- При розрахунку відпускних для працівника з нефіксованим робочим часом дні тижня, не відпрацьовані ним через графік роботи, передбачений ТДНЧ, не виключаються із розрахункового періоду.
- Якщо протягом місяця працівник відпрацював менше 32 годин, при цьому зарплата за такий місяць була нарахована виходячи із 32 годин робочого часу, до розрахунку відпускних потрапляють усі календарні дні такого місяця.
