Нацстандарти бухобліку: знайомимося зі змінами

Змінилися деякі визначення

Наказом № 664 унесено зміни до певних НП(С)БО щодо деяких визначень.

Так, унесено зміни до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну від 28.12.2009 р. № 1541, а саме до абз. 1 п. 1 розд. II.

Саме у цьому пункті визначено суть та призначення облікової політики для бюджетних установ. Давайте подивимось, як виглядає тепер зазначений пункт:

«Облікова політика визначається на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі. Облікова політика суб’єкта державного сектору визначається у розпорядчому документі, в якому мають бути встановлені методи оцінки, обліку, види сегментів та їх пріоритетність і процедури, які має застосовувати суб’єкт державного сектору та щодо яких нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку передбачено більше ніж один варіант».

Чим відрізняється нова редакція цього пункту від попередньої? А тим, що тепер при визначенні облікової політики бюджетні установи не повинні встановлювати порядок організації бухгалтерського обліку. Тому при формуванні своєї облікової політики, яку визначають у наказі бюджетної установи про облікову політику, не потрібно прописувати вимоги щодо порядку організації бухгалтерського обліку.

Вважаємо такі зміни цілком доречними. Оскільки взагалі під обліковою політикою розуміють сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються установою для складання та подання фінансової звітності. Це зазначено перш за все в ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (ср. ), а також у розд. I п. 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 125 «Зміни облікових оцінок та виправлення помилок», затвердженого наказом Мінфіну від 24.12.2010 р. № 1629.

Також уточнено поняття «активи», яке наведено в НП(С)БО 121.

Начебто таке доповнення й не змінило суть терміна «активи», але погодьтеся, що таке уточнення є цілком доречним. Для чого це зробив Мінфін?

Справа у тому, що безпосередньо в НП(С)БО 121 наведено визначення такого поняття, як «потенціал корисності активів» — наявні та потенційні можливості, які отримає суб’єкт державного сектору від використання активів, що безпосередньо не генерують надходження грошових коштів, для досягнення поставленої мети та/або задоволення потреб. Та більше того, згадка про потенціал корисності, який притаманний активам бюджетних установ, використовується в самому НП(С)БО 121.

Первісну вартість безоплатно отриманих активів визначаємо по-новому

Змінено вимоги до визначення первісної вартості основних засобів, нематеріальних активів, запасів, безоплатно отриманих від фізичних та юридичних осіб (крім суб’єктів державного сектору).

Давайте подивимось, як бюджетні установи раніше визначали первісну вартість при безоплатному отриманні основних засобів та як повинні робити це тепер ( п. 7 розд. II НП(С)БО 121):

Упевнені, що така зміна у порядку визначення первісної вартості безоплатно отриманих активів порадує бухгалтерську спільноту. А скільки було зламано списів бухгалтерами щодо визначення справедливої вартості! Мінфіну, мабуть, і не снилося…

Тепер же для визначення первісної вартості бюджетним установам необхідно керуватися достовірною інформацією. Зокрема, така вартість може бути визначена відповідними первинними документами, що оформлені при отриманні активів (наприклад, акти, накладні тощо). Як і раніше, до цієї вартості включають витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів та інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Що стосується справедливої вартості, то згадка про неї все-таки залишилась в НП(С)БО 121. Таку вартість необхідно визначати при безоплатному отриманні основних засобів від суб’єктів державного сектору (тобто від інших бюджетних установ), у разі якщо відсутня достовірна інформація про первісну вартість таких основних засобів.

Основні засоби обліковуємо з копійками

Погодьтеся, досить несподівано для всіх бюджетних установ Мінфін визначив нову вимогу щодо обліку об’єктів основних засобів. Мається на увазі вимога, визначена в абз. 2 п. 11 розд. II НП(С)БО 121:

Як бачите, тепер (з 04.09.2015 р.) облік об’єктів основних засобів бюджетні установи повинні вести в гривнях з копійками, а не в повних гривнях, як це було раніше. Звичайно, раніше вести облік без копійок було простіше, також зручно було здійснювати контроль та перевірку правильності обліку, нараховувати знос (амортизацію), звіряти актив-пасив балансу. Але така зміна до НП(С)БО 121 є досить логічним та послідовним кроком Мінфіну, оскільки звичайні підприємства весь час ведуть облік об’єктів основних засобів у гривнях з копійками. Тож будемо й ми поступово звикати до цієї вимоги.

Одночасно такі зміни щодо обліку основних засобів потягнули за собою зміни до п. 1.5 Типової кореспонденції.

Визначено строки проведення переоцінки

Так, переоцінка основних засобів здійснюється, якщо залишкова вартість об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на річну дату балансу ( п. 3 розд. III НП(С)БО 121).

Нагадаємо, що Мінфін свою позицію щодо проведення переоцінки виклав у листі від 07.04.2015 р. № 31-11420-07-5/12145 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 15). Зокрема, у ньому чітко визначено, що установа може прийняти рішення про проведення переоцінки об’єкта основних засобів на річну дату балансу. Тепер така думка авторів цього листа закріплена в НП(С)БО 121.

Зміни у порядку нарахування амортизації

Наказом № 664 найбільш суттєві зміни унесено щодо питань нарахування амортизації. Зупинимось на них детальніше.

По-перше, доповнено перелік об’єктів основних засобів, на які бюджетні установи не нараховують амортизацію, а саме додано:

1) рідкісні та особливо цінні документи, предмети та колекції, які є частиною бібліотечних фондів, що внесені (підлягають внесенню) до Державного реєстру національного культурного надбання України;

2) об’єкти основних засобів, доступ до яких обмежений у зв’язку з тим, що вони перебувають на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції.

По-друге, зовсім несподівано для всіх нас Мінфін дозволив бюджетним установам нараховувати амортизацію один раз на рік — на річну дату балансу.

Саме так визначено у п. 5 розд. IV НП(С)БО 121:

«За рішенням керівника суб’єкта державного сектора у розпорядчому документі про облікову політику може бути передбачено нарахування амортизації на річну дату балансу».

Отже, давайте разом проаналізуємо таку цікаву зміну:

1) бюджетна установа може, але не обов’язково повинна приймати таке рішення. Тобто кожна установа самостійно визначає для себе періодичність нарахування амортизації (або щокварталу, або раз на рік);

2) рішення про періодичність нарахування амортизації керівник бюджетної установи приймає самостійно, але його слід погодити з органом управління;

3) таке рішення повинно бути закріплено в наказі про облікову політику бюджетної установи.

По-третє, уточнено, що у разі вибуття об’єкта основних засобів амортизацію необхідно нараховувати в місяці вибуття такого об’єкта. До речі, саме такий порядок нарахування амортизації основних засобів, які вибувають з установи (тобто списуються з балансу з різних причин), ми неодноразово пропонували у своїх матеріалах та наводили приклади розрахунку амортизації («Амортизація — 2015: нараховуємо за новими правилами», див. «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 11; «Нараховуємо амортизацію: вирішуємо робочі завдання», див. «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 21).

По-четверте, уточнено момент, коли установа починає нараховувати амортизацію на об’єкт основних засобів. А саме вирішальним у цьому питанні є не тільки місяць, наступний за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання, але й те, що такий об’єкт повинен бути введений в експлуатацію (тобто оформлено акт введення в експлуатацію). І хоча раніше така вимога не була передбачена у п. 5 розд. IV НП(С)БО 121, на практиці саме цими умовами керувалися бюджетні установи.

По-п’яте, уточнено порядок нарахування амортизації на окремі необоротні матеріальні активи. Пояснимо, у чому саме полягає таке уточнення.

У п. 7 розд. IV НП(С)БО 121 визначено, що амортизація необоротних матеріальних активів нараховується в першому місяці передачі у використання об’єкта необоротних активів у розмірі 50 % його первісної вартості, а решта 50 % первісної вартості — у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу). При цьому перелік активів, які бюджетні установи включають до складу необоротних матеріальних активів, наведено в п.п. 3.2 розд. II НП(С)БО 121. Зокрема, до цього переліку віднесено необоротні матеріальні активи спеціального призначення.

Разом з тим у додатку 1 до Методичних рекомендацій щодо облікової політики суб’єкта державного сектору, затверджених наказом Мінфіну від 23.01.2015 р. № 11, визначено, що для необоротних матеріальних активів спеціального призначення строк корисного використання складає 20 років.

З огляду це Мінфін наказом № 664 виправив таке протиріччя вимог між зазначеними нормативно-правовими актами — виключив необоротні матеріальні активи спеціального призначення з переліку активів, на які нараховують амортизацію за принципом 50 % на 50 % (див. оновлений абз. 1 п. 7 розд. IV НП(С)БО 121).

Отже, для такого виду необоротних матеріальних активів, як необоротні матеріальні активи спеціального призначення (субрахунок 119), установи використовують прямолінійний метод нарахування амортизації. І хоча це питання тільки тепер врегульовано у зміненому НП(С)БО 121, саме на такому порядку нарахування амортизації на необоротні матеріальні активи спеціального призначення ми наполягали на сторінках нашої газети.

Як оцінювати матеріали, отримані від списання основних засобів

До розд. VI НП(С)БО 121 додано пункт 5, у якому визначено порядок оцінки запасів, отриманих у результаті списання основних засобів. Мова йде про вузли, деталі, матеріали та агрегати розібраного та демонтованого обладнання, які придатні для ремонту іншого обладнання чи для подальшого використання, а також матеріали, отримані в результаті списання майна.

Погодьтесь, вимоги щодо оприбуткування таких запасів з відображенням на рахунках бухгалтерського обліку запасів, для бюджетних установ не такі вже й нові. Аналогічна норма міститься у п. 23 Порядку списання об’єктів державної власності, затвердженому постановою КМУ від 08.11.2007 р. № 1314.

Але є деякі цікавинки у зазначених змінах, а саме у порядку оцінки таких запасів. Так, оцінка придатних вузлів, деталей, матеріалів та агрегатів, отриманих у результаті списання основних засобів, проводиться:

1) за чистою вартістю реалізації запасів;

2) або за оцінкою можливого їх використання, яка може бути визначена, виходячи з вартості подібних запасів (за їх наявності на балансі) з урахуванням ступеня їх придатності до експлуатації.

Нагадаємо, що чиста вартість реалізації запасів — це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності, за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Бюджетні установи відображають запаси за чистою вартістю реалізації у випадках, якщо на дату балансу:

— ціна запасів знизилась;

— запаси зіпсовані або застаріли;

— запаси іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Зазначимо, що визначити таку вартість установа може самостійно. Визначення чистої вартості реалізації запасів здійснює комісія, призначена розпорядженням (наказом) керівника. Отже, бюджетна установа може самостійно визначити чисту вартість реалізації запасів, отриманих у результаті списання основних засобів.

У разі якщо на балансі бюджетної установи обліковуються подібні запаси, то вартість запасів, отриманих від списання активів, дозволено визначати виходячи з вартості таких подібних запасів. Але при цьому необхідно врахувати ступень їх придатності до подальшої експлуатації.

Що стосується вузлів, деталей, матеріалів та агрегатів, які непридатні для подальшого використання для потреб установи, то їх оприбутковують як вторинну сировину. До речі, вторинну сировину (металобрухт тощо), яка підлягає здачі (продажу) спеціалізованому підприємству, бюджетні установи повинні обліковувати на субрахунку 261 «Запаси для розподілу, передачі, продажу».

Також додано, що суму оприбуткованих матеріалів, отриманих від ліквідації та розбирання необоротних активів, які залишені для ремонту й інших потреб установи, бюджетні установи визнають доходом спеціального фонду.

Нагадаємо: такі кошти є власними надходженнями бюджетних установ, які зараховують до першої групи власних надходжень (четверта підгрупа). Така вимога передбачена в ч. 4 ст. 13 БКУ.

Розподіл транспортно-заготівельних витрат дозволено здійснювати пропорційно вартості запасів

Нагадаємо, що з 2015 року при включенні суми транспортно-заготівельних витрат (далі — ТЗВ) до вартості запасів НП(С)БО 123 та Методичними рекомендаціями з обліку запасів суб’єкта державного сектору, затвердженими наказом Мінфіну від 23.01.2015 р. № 11, передбачено два варіанти обліку таких витрат:

1) за прямим методом;

2) за середнім відсотком ТЗВ.

Перший варіант доцільно застосовувати у випадку, коли є змога точно визначити витрати, безпосередньо пов’язані з транспортуванням тих чи інших одиниць запасів. Другий застосовують, коли такої змоги немає.

І якщо для другого варіанта обліку ТЗВ у НП(С)БО 123 був прописаний механізм його застосування, то для першого — ні.

Нині завдяки змінам, унесеним наказом № 664, чітко визначено, що під час застосування прямого методу ТЗВ щомісяця пропорційно відносяться на суму вартості запасів, що вибули протягом місяця.

Зміни щодо обліку бібліотечних фондів

Певні зміни стосуються вимог щодо обліку бібліотечних фондів. Пропонуємо порівняти старі та нові вимоги щодо обліку таких об’єктів, які визначено в п. 13 розд. II НП(С)БО 121.

Погодьтесь, такі зміни виглядають цілком доцільними, оскільки згадка про номінальні ціни у НП(С)БО 121 виглядає зовсім не доречною. Тому книги, посібники, інші видання, що входять до фонду бібліотек (тобто обліковуються на субрахунку 112 «Бібліотечні фонди»), підлягають зарахуванню на баланс та обліку за загальними правилами, визначеними НП(С)БО 121.

Установи можуть застосовувати власні кореспонденції субрахунків

Звичайно, для бухгалтерів бюджетних установ головними нормативно-правовими актами при відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку є План рахунків та Типова кореспонденція. Але, мабуть, багато хто з вас стикався з ситуацією, коли для відображення певної господарської операції у Типовій кореспонденції не було передбачено необхідної кореспонденції.

Нарешті Мінфін виправив таку ситуацію. Нині до Плану рахунків уключено норму, яка дозволяє бюджетним установам застосовувати кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку, яка не передбачена у Типовій кореспонденції.

При цьому Мінфін визначив умови для застосування бюджетними установами власних кореспонденцій субрахунків:

1) повинні бути збережені єдині методологічні засади, визначені НП(С)БО та іншими нормативно-правовими актами з питань бухгалтерського обліку;

2) кореспонденція субрахунків, яка не передбачена у Типовій кореспонденції, повинна бути наведена в розпорядчому документі бюджетної установи (наказі про облікову політику).

Зазначимо, що власні кореспонденції субрахунків, як правило, визначають у Робочій схемі кореспонденції субрахунків бюджетної установи, яка є додатком до наказу про облікову політику.

До речі, Мінфін у листі від 14.05.2015 р. № 31-11420-08-27/15976 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 28) дозволив міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади у разі потреби розробляти методичні рекомендації щодо порядку відображення операцій з активами, капіталом та зобов’язаннями (кореспонденцію субрахунків) в установах, що їм підпорядковані.

Уточнено облік МШП

Наказом № 664 унесено деякі зміни до Плану рахунків щодо малоцінних швидкозношуваних предметів (далі — МШП).

По-перше, змінено назву субрахунку 221 «Малоцінні та швидкозношувані предмети, що знаходяться на складі і в експлуатації» на «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

По-друге, уточнено перелік предметів, які відносяться до складу МШП. Так, до них відносяться інші предмети, термін корисної експлуатації яких, як очікується, не перевищує один рік, зокрема смарт-картки.

Зазначимо, що раніше вимоги щодо обліку вартості смарт-картки у складі МШП були передбачені в п. 2.6 розд. II Порядку № 372. Нині ця вимога вилучена з цього Порядку, а закріплена в Плані рахунків.

По-третє, унесено зміни до п. 2.11 Типової кореспонденції щодо оприбуткування МШП. Давайте порівняємо бухгалтерські записи до та після змін.

Що стосується порядку списання МШП, то все залишилось, як і раніше: МШП, передані в експлуатацію, підлягають виключенню зі складу активів. Такі предмети установи списують з балансу, тобто з субрахунка 221. У бухгалтерському обліку здійснюють такий запис: Дт 411 — Кт 221. Саме така кореспонденція субрахунків передбачена в п. 2.14 Типової кореспонденції.

У подальшому в установі необхідно організувати оперативний кількісний облік таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання. Такі вимоги визначено в п. 9 розд. IV НП(С)БО 123.

Зміни щодо обліку грошових документів

Як і раніше, для обліку грошових документів установи застосовують субрахунок 331 «Грошові документи в національній валюті». Оскільки в нормативно-правових документах відсутній перелік документів, які відносяться до грошових, бюджетні установи у цьому питанні орієнтуються саме на вимоги Плану рахунків.

Цього разу Мінфін наказом № 664 уніс зміни до Плану рахунків щодо застосування субрахунку 331. Давайте порівняємо ці вимоги.

Як бачимо, з переліку грошових документів Мінфін вилучив згадку про талони на бензин, які раніше бюджетні установи обліковували на субрахунку 331 «Грошові документи в національній валюті».

На нашу думку, такі зміни є цілком доцільними, оскільки талони на ПММ є лише документом, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певних найменування та марки. Про це зазначено в п. 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженою спільним наказом Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінтрансзв’язку та Держкомспоживполітики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155. Тим паче що талон на ПММ не є платіжним або розрахунковим документом, а лише підтверджує право покупця на отримання раніше оплачених ПММ, що тимчасово зберігаються на АЗС. До речі, аналогічні зміни щодо талонів на бензин унесено до п. 2.6 розд. II Порядку № 372.

Поряд з цим уточнено порядок застосування субрахунку 235 «Паливо, горючі і мастильні матеріали». Нагадаємо, що на цьому субрахунку установи обліковують всі види палива, пального і мастильних матеріалів, що знаходяться на складах або в коморах (дрова, вугілля, торф, бензин, гас, мазут, автол тощо), а також безпосередньо у матеріально відповідальних осіб. Додано, що на цьому субрахунку також установи обліковують нафтопродукти, газ, закуплені і передані на зберігання та які будуть відпускатися за талонами і смарт-картками.

У зв’язку з цим вважаємо доцільним відкрити до субрахунку 235 додаткові субрахунки, на яких установа буде вести облік, наприклад:

235/1 «Бензин в баках автомобілів»;

235/2 «Бензин за талонами»;

235/3 «Бензин за смарт-картками».

Уточнено облік документів суворої звітності

Наказом № 664 унесено зміни до п. 3.11 Типової кореспонденції щодо оприбуткування бланків суворої звітності. Давайте порівняємо бухгалтерські записи до та після змін.

Як бачимо, завдяки змінам, унесеним наказом № 664, урегульовані неузгодженості щодо формування первісної вартості бланків суворої звітності* — Мінфін наказав обліковувати бланки суворої звітності на субрахунку 331 та на позабалансовому рахунку 08 без ПДВ.

* Цій проблемі ми приділяли увагу в газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 13, с. 30.

Поряд з цим зверніть увагу на те, що за останні роки перелік таких бланків суттєво скоротився. Детальніше про це ви можете дізнатися зі статей «Бланки документів суворої звітності як вимираючий вид» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2014, № 22), «Пишіть листи і надсилайте вчасно…» та про марки пам’ятайте» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 23).

Інші зміни у Типовій кореспонденції

1. Усі витрати на будівництво, виготовлення (створення), розробку, придбання і поліпшення, капітальне будівництво об’єктів основних засобів з початку і до закінчення проведення зазначених робіт та введення об’єктів в експлуатацію вважаються незавершеними капітальними інвестиціями. При цьому витрати, пов’язані з їх придбанням, доставкою, сплатою прямих і непрямих податків і мит, доведенням до робочого стану, у міру їх проведення накопичуються в бухгалтерському обліку на окремому рахунку 14 «Незавершені капітальні інвестиції в необоротні активи».

Завдяки змінам, унесеним до п. 1.1 Типової кореспонденції, уточнено, що субрахунки 141 — 143 кореспондують не тільки з субрахунками 364, 675, але й із субрахунком 825. Такий субрахунок установи застосовують у разі виготовлення основних засобів власними силами (господарським способом). У зв’язку у цим вилучено п. 8.13 Типової кореспонденції.

2. Зазвичай доходи від реалізації майна є власними надходженнями бюджетних установ, які зараховують до першої групи власних надходжень (четверта підгрупа). Разом з тим у деяких випадках кошти від реалізації майна бюджетні установи зараховують до складу доходів державного або місцевого бюджету. При визначенні складу доходів державного та місцевого бюджетів слід керуватися ст. 29 та 64 БКУ.

З огляду на це унесено зміни до п. 1.10 Типової кореспонденції, а також додано п. 3.26.

3. Ситуація, коли залишкова вартість об’єктів основних засобів дорівнює нулю, поширена серед бюджетних установ. У цьому випадку установа повинна визначити ліквідаційну вартість об’єкта основних засобів.

Нагадаємо, що під ліквідаційною вартістю розуміють суму коштів або вартість інших активів, яку бюджетна установа очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з ліквідацією (продажем).

Про те, як діяти бюджетним установам з об’єктами основних засобів, залишкова вартість яких дорівнює нулю та які продовжують використовуватися в установі, Мінфін роз’яснював у листі від 07.04.2015 р. № 31-11420-07-5/12145 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2015, № 15).

Так, якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів, який продовжує експлуатуватися, дорівнює нулю, а визначити справедливу вартість неможливо або недоцільно, для такого об’єкта визначають ліквідаційну вартість. У результаті саме на таку вартість необхідно збільшити первісну вартість об’єкта основних засобів.

З огляду на це Мінфін додав до Типової кореспонденції п. 1.28, а саме кореспонденцію субрахунків щодо збільшення первісної вартості об’єкта на суму ліквідаційної вартості: Дт 101 — 122 — Кт 401.

4. Внесені уточнення щодо обліку валютних коштів.

Оскільки валютні кошти можуть знаходитись як на валютному рахунку бюджетної установи, так і в касі (деякий час), до п. 3.33 Типової кореспонденції унесено певне уточнення.

При цьому зазначимо, що порядок нарахування курсових різниць не змінився. З 2015 року бюджетні установи у цьому питанні керуються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 130 «Вплив змін валютних курсів», затвердженим наказом Мінфіну від 11.08.2011 р. № 1022.

5. Нарешті до Типової кореспонденції (пп. 7.14-7.17) додано кореспонденції з субрахунками 716 «Доходи майбутніх періодів» та 851 «Витрати майбутніх періодів». Поряд з цим вилучено бухгалтерський запис: Дт 716 — Кт 432 (п. 4.6 Типової кореспонденції).

Розглянемо на прикладах особливості застосування субрахунку 851. Нагадаємо, що такі витрати включають суми проведених витрат у звітному періоді, які належать до витрат майбутніх звітних періодів.

До них можна віднести такі понесені витрати (проведені платежі):

— сплачені авансом орендні платежі (за декілька звітних періодів);

— проведену передоплату за передплату на періодичні друковані видання (квартал, півріччя, рік) тощо.

Розглянемо приклад, коли бюджетна установа здійснила передплату на газету «Бюджетна бухгалтерія» у поточному 2015 році на наступний 2016 рік.

Приклад 1. Бюджетна установа у 2015 році здійснила передплату на газету «Бюджетна бухгалтерія» на перше півріччя 2016 року. Вартість передплати газети за місяць складає 149 грн.

Кошти за передплату газети на перше півріччя 2016 року перераховано за рахунок коштів спецфонду у листопаді 2015 року у сумі 894 грн.

У бухгалтерському обліку ці операції відображено так:

Тепер розглянемо іншу ситуацію — коли установа у поточному році на поточний рік оформила передплату на періодичні видання (такі видання не є для неї бібліотечними фондами).

Приклад 2. Бюджетна установа здійснила передплату на газету «Бюджетна бухгалтерія» за жовтень, листопад та грудень 2015 року. Вартість передплати газети «Бюджетна бухгалтерія» за місяць — 108,90 грн. Кошти за передплату газети перераховано у серпні 2015 року за рахунок загального фонду в сумі 326,70 грн.

У бухгалтерському обліку ці операції відображено так:

Отже, у цьому випадку витрати, пов’язані з придбанням періодичних видань, списуються на фактичні видатки установи на підставі отриманих первинних документів.

Наразі це всі зміни, які унесені наказом № 664 до НП(С)БО, Типової кореспонденції та інших документів. Але Мінфін продовжує удосконалювати свої нормативно-правові акти. На черзі зміни до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку для суб’єктів державного сектору, затверджених наказом Мінфіну від 23.01.2015 р. № 11. Тому слідкуйте за нашими матеріалами, адже ми завжди тримаємо руку на пульсі.

Нормативні документи

БКУ — Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.

НП(С)БО 121 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 12.10.2010 р. № 1202.

НП(С)БО 123 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 123 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну від 12.10.2010 р. № 1202.

План рахунків — План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затверджений наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611.

Типова кореспонденція — Типова кореспонденція субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов’язаннями бюджетних установ, затверджена наказом Мінфіну від 26.06.2013 р. № 611.

Порядок № 372 — Порядок бухгалтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетних установ, затверджений наказом Мінфіну від 02.04.2014 р. № 372.

Наказ № 664 — наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку» від 23.07.2015 р. № 664.