Експортуємо товари дешевше 150 євро: особливості оформлення та обліку

Митне оформлення

Способи відправлення. Вибір документів для оформлення експорту «дешевих» товарів на митниці залежатиме від способу їх відправлення. Так, якщо товари переправляють:

а) у вигляді міжнародного поштового відправлення (МПВ), то підприємству необхідно буде заповнити (п. 6 Положення № 450*):

* Положення про митні декларації, затверджене постановою Кабміну від 21.05.12 р. № 450.

• або митну декларацію CN 23 (для посилок з відміткою «Консигнація» і відправлень «EMS» і, можливо, для відправлень з оголошеною цінністю);

• або митну декларацію CN 22 (для дрібних пакетів, мішків «М», відправлень «EMS» із вкладенням письмової кореспонденції і, можливо, для бандеролей);

б) у вигляді міжнародного експрес-відправлення (МЕВ), то товари, що пересилаються через митний кордон України, декларуються шляхом подання митному органу письмової заяви (п.п. 3 п. 7 Положення № 450). Форму такої заяви ви можете знайти в додатку 1 до Положення № 450.

У заяві треба навести загальну інформацію про товар:

• у шапці заяви зазначають митну вартість товару, митний режим («експорт»), умови постачання тощо;

• у табличній частині — номер товару (1, 2, 3…), його найменування, код згідно з УКТ ЗЕД, вартість у валюті України або іноземній валюті.

Зверніть увагу, заяву можна подавати митному органу як на паперовому носії, так і в електронній формі з урахуванням вимог пп. 12 і 13 Положення № 450 (п. 5 Положення № 450).

Звісно, самому підприємству не треба буде подавати документи до митного органу. Усі дії за нього виконає експрес-перевізник.

Підприємству достатньо підготувати пакет необхідних документів: заповнити замовлення на перевезення міжнародного відправлення та прикласти до нього супровідні документи на товар для митного оформлення. А потім передати їх перевізникові разом з вантажем.

Увага! Товари, переміщувані (що пересилаються) в МПВ або в МЕВ, сумарна фактурна вартість** яких не перевищує еквівалент 150 євро, не оподатковуються митними платежами (ст. 234 МКУ***).

** Нагадаємо: фактурна вартість товарів — це ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару (п. 2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.12 р. № 651).

*** Митний кодекс України від 13.03.12 р. № 4495-VI.

Але! Для того щоб скористатися такою пільгою, підприємству слід документально підтвердити, що вартість товарів, які експортуються, дійсно не перевищує 150 євро.

Для цього підійдуть такі первинні документи (подаємо у складі супровідних документів):

• для придбаних товарів — товарний або касовий чек, видаткова накладна при купівлі товару або інший первинний документ про придбання;

• для самостійно виготовленої продукції — калькуляція її собівартості з урахуванням усіх належних витрат, які входять до такої собівартості до митного оформлення (з уключенням вартості тари).

Валютне регулювання

Незалежно від того, буде нерезидент платити за отримані товари чи ні, — така операція не потрапить під валютне регулювання (ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР).

По-перше, на таку експортну операцію не оформляється вантажна митна декларація, від дати складання якої відраховувався б граничний строк для отримання виручки, що дорівнює 180 дням.

По-друге, якщо йдеться про безкоштовне постачання «дешевих» товарів — підприємство навіть не отримає виручки від такої операції.

ПДВ-особливості

Передача товарів (навіть «дешевих», у тому числі й безкоштовна) вважається постачанням (п.п. 14.1.191 ПКУ).

Водночас вивезення за межі митної території України (незалежно від обраного митного режиму) товарів, митна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро, не є об’єктом обкладення ПДВ (п.п. 196.1.16 ПКУ).

Якщо вона перевищить межу в 150 євро — операція вже не вважатиметься необ’єктною. Тобто відображати в ПДВ-обліку її потрібно за правилами, прописаними для звичайного експорту (див. консультацію «Експортуємо зразки товарів» // «БТ», 2018, № 21).

Визначаємо митну вартість товару. Згідно зі ст. 49 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, фактично сплаченій або тій, що підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на наведене вище, митна вартість товарів повинна не дуже відрізнятися від їх фактурної вартості (зазначеної у письмовій заяві з метою митного оформлення).

Але попереджаємо: на практиці митні органи можуть до фактурної вартості товарів, що перетинають кордон у вигляді МПВ і МЕВ, додати вартість послуг з транспортування таких товарів. У результаті митна вартість товарів, що вивозяться, може перевищити межу в 150 євро.

Тому таку операцію рекомендуємо відображати в ПДВ-обліку тільки після того, як вирішаться всі митні формальності, пов’язані з нею.

Якщо митна вартість товарів все-таки виявиться менше 150 євро, то нараховувати ПДВ (у тому числі дотягувати до мінбази згідно з п. 188.1 ПКУ) за нею або складати податкові накладні (ПН) вам не доведеться.

Єдине, таку операцію доведеться відобразити в ПДВ-декларації, а точніше (категорія 101.23 ЗІР ДФСУ):

• у ряд. 5 самої декларації (зазначити обсяг постачання);

• у таблиці 1 додатка Д6 (вписати назву операції, посилання на «необ’єктну» норму — п.п. 196.1.16 ПКУ та обсяг постачання).

Тепер щодо дати відображення операції. На жаль, отримати повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України при «дешевих» постачаннях не вийде (це не передбачено п. 30 Положення № 450). Тому датою здійснення експортної операції, на наш погляд, буде дата закінчення митного оформлення товару (на це вкажуть позначки на документах, проставлені митницею).

«Компенсуючі» ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ. На жаль, позитивні ПДВ-моменти на цьому закінчуються. Оскільки експорт «дешевих» товарів належить до необ’єктних операцій, відповідно, за усіма придбаннями (з ПДВ), купленими для використання в цій операції, необхідно нарахувати «компенсуючі» ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ.

Нагадаємо: нараховувати «компенсуючі» ПЗ потрібно*:

* Про всі нюанси нарахування «компенсуючих» ПЗ читайте в консультації «Компенсуючі» податкові зобов’язання: коли доведеться нараховувати» // «БТ», 2018, № 8.

а) у тому звітному періоді, коли:

• відбулася «перша подія» за операцією (якщо товари/послуги отримувалися безпосередньо для пільгової операції);

• товари/послуги почали використовуватися в необ’єктній операції;

б) у вас, як у покупця, виникло право на податковий кредит (ПК) за такою операцією;

в) був «вхідний» ПДВ за операцією.

Базою для нарахування «компенсуючих» ПЗ буде (п. 189.1 ПКУ):

• для товарів/послуг — їх купівельна вартість (наприклад, вартість самих товарів, а також вартість послуг експрес-перевезення);

• для необоротних активів — їх залишкова вартість на початок звітного періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи із звичайної ціни).

На жаль, п. 189.1 ПКУ не встановлює базу для нарахування «компенсуючих» ПЗ для самостійно виготовленої продукції.

Тому доведеться визначити її самостійно. Нагадаємо: ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ нараховуються з метою компенсувати ПК, сформований при купівлі товарів/послуг, що беруть участь у необ’єктних, пільгових або негосподарських операціях. У випадку з власною продукцією — матеріалів/послуг, які були використані для виробництва такої продукції (сформували частину собівартості готової продукції).

Відповідно базою для нарахування ПЗ за п. 198.5 ПКУ буде вартість таких матеріалів/послуг.

І не забудьте: останнього дня місяця, в якому здійснена необ’єктна операція, платник ПДВ повинен скласти зведену «компенсуючу» ПН* і зареєструвати її в ЄРПН.

* Про подробиці заповнення такої ПН читайте в Шпаргалці бухгалтера «Податкова накладна — 2017: підказки на усі випадки життя» // «БТ», 2017, № 14.

«Розподільчі» ПЗ згідно з п. 199.1 ПКУ

Найчастіше до таких «подвійних» товарів/послуг і необоротних активів відносять оренду офісу, комунальні платежі, послуги зв’язку, канцелярські товари тощо.

Щоб нарахувати «розподільчі» ПЗ, вам знадобиться:

а) у періоді здійснення експортної операції розрахувати коефіцієнт «анти-ЧВ» (детальніше — у Темі тижня «Перерозподіл ПДВ — 2017» // «БТ», 2017, № 51). Внести його до гр. 7 таблиці 1 додатка Д7. Такий додаток слід подати разом із ПДВ-декларацією того звітного періоду, в якому проведена необ’єктна операція.

Зауважимо: якщо в поточному році у вас вже були (і є) необ’єктні операції, для нарахування розподільчих» ПЗ треба використати вже наявний показник «анти-ЧВ»;

б) використовуючи коефіцієнт «анти-ЧВ», у періоді експортної операції нарахувати «розподільчі» ПЗ за «подвійними» товарами/послугами (відображаємо в ряд. 4.1 ПДВ-декларації).

Базу для нарахування «розподільчих» ПЗ згідно з п. 199.1 ПКУ слід визначати відповідно до п. 189.1 ПКУ;

в) останнього дня місяця, в якому відбулося експортне постачання, скласти зведену «розподільчу» ПН і зареєструвати її в ЄРПН («БТ», 2017, № 14);

г) якщо в наступних періодах поточного року необ’єктних постачань зразків товарів не буде, розподіл не проводити;

д) за підсумками року провести річний перерахунок ПДВ (у декларації за останній період поточного року), як того вимагає п. 199.4 ПКУ.

Як бачите, незважаючи на необ’єктний характер операції за експортом «дешевих» зразків товарів, нарахування ПДВ не уникнути.

Бухгалтерський облік

«Платний» експорт. Бухгалтерський облік операцій з вивезення товарів вартістю до 150 євро не відрізняється від експорту звичайних товарів. Тому відображаємо такі операції згідно з правилами, прописаними в П(С)БО 15 «Доходи» і П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».

У цьому вам допоможе консультація «Експорт товарів: відображаємо в обліку» // «БТ», 2016, № 36.

Безкоштовний експорт. З безкоштовною» експортною операцією простіше. У цьому випадку не буде ні курсових різниць, ні «валютних» перерахунків. А все тому, що ні монетарної заборгованості, ні доходу за такою операцією не виникне.

Єдине, що підприємство повинне показати, — це витрати (у вартості експортованих товарів, інших витрат, пов’язаних з експортом).

Податок на прибуток

«Платний» експорт. Окремих коригувань фінрезультату для операцій за експортом товарів для звичайних нерезидентів у ПКУ не передбачено. Тому всі платники податків відображають такі операції виключно за бухгалтерськими правилами.

Безкоштовний експорт. Малодохідники, що прийняли рішення не коригувати фінрезультат на різниці, жодних різниць із розд. III ПКУ не відображають. Тому витрати, визнані у бухгалтерському обліку, без якихось коригувань вплинуть на фінрезультат — об’єкт обкладення податком на прибуток.

Іншим платникам, можливо, доведеться показати різницю, обумовлену п.п. 140.5.10 ПКУ.

Детальніше — у консультації «Експортуємо зразки товару: облікові нюанси» // «БТ», 2018, № 21.

Податок з доходів нерезидента

Незалежно від того, оплачує нерезидент отримані «дешеві» товари чи ні, — такі товари не належать до доходів, отриманих нерезидентом з джерелом їх походження з України (згідно з переліком, наведеним у п.п. 141.4.1 ПКУ).

Порядок відображення цих операцій в обліку підприємства покажемо в таблиці.

Обліковуємо експорт товарів дешевше 150 євро