(066) 87-010-10
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
5/8
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Жовтень , 2016/№ 84

Особливості компенсації витрат на закордонне відрядження

Особливості відряджання працівників за кордон госпрозрахункові підприємства прописують у тому самому внутрішньому локальному акті, що й правила внутрішньоукраїнських відряджень, наприклад у Положенні про службові відрядження (див. с. 3). При складанні «закордонного» розділу цього документа керуйтеся ПКУ, КЗпП та іншими актами трудового законодавства. Окремі нюанси можна «підгледіти» в Інструкції № 59. Що ж до «бюджетників», то для них і в цьому випадку головні документи — ті самі КЗпП, Інструкція № 59 і постанова № 98.

Ще один винятково важливий момент:

загальні правила, що стосуються відряджень по Україні, здебільшого застосовні і в разі направлення у відрядження за кордон

Тому відряджаючи працівника за кордон, не забудьте заздалегідь ознайомитися з попередніми розділами цього спецвипуску. Ну а тут зупинимося на основних відмінностях щодо документального оформлення та компенсації витрат, понесених у закордонному відрядженні.

4.1. Оформляємо документи на закордонне відрядження

Як ви пам’ятаєте, направлення працівника у відрядження по Україні оформляють наказом. Скласти наказ (розпорядження) керівника про направлення працівника у відрядження знадобиться і при службовій поїздці працівника за кордон. Про правила складання цього документа див. на с. 22.

Але це ще не все. Пункт 1 розд. III Інструкції № 59 додатково до наказу рекомендує оформляти ще два документи:

1) технічне завдання на відрядження. У ньому визначають мету відрядження, завдання та очікувані результати, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням додається його копія з перекладом). Технічне завдання в довільній формі складає, як правило, начальник відділу, в якому працює відряджений працівник;

2) кошторис витрат на відрядження. Він є переліком витрат працівника, що будуть ним понесені у відрядженні, із зазначенням їх передбачуваної суми.

Зверніть увагу! І завдання на відрядження, і кошторис витрат на сьогоднішній день обов’язкові тільки для бюджетників. Що стосується «звичайних» підприємств, то для них оформлення цих документів — справа абсолютно добровільна. Водночас обидва документи можуть стати у нагоді підприємству при обґрунтуванні компенсації працівнику тих чи інших витрат на відрядження. Крім того, кошторис згодиться при визначенні суми авансу, що має бути виплачений відрядженому працівнику, а також при отриманні в банку іноземної валюти для видачі такого авансу.

Наведемо приклад складання завдання на відрядження і кошторису витрат.

* Розмір добових, установлений у Положенні про службові відрядження, що діє на підприємстві (умовно).

І, звичайно ж, перед початком відрядження потрібно не забути оформити всі необхідні документи для в’їзду працівника до країни відряджання, зокрема закордонний паспорт, дозвіл на в’їзд (візу), медичну страховку тощо.

4.2. Видаємо аванс на закордонне відрядження

Наступний ваш крок при направленні працівника в закордонне відрядження — видача йому авансу.

Аванс на закордонне відрядження видають у національній валюті держави, куди відряджають працівника, або у вільно конвертованій валюті

Також, на наш погляд, не заборонено видати аванс на відрядження частково у гривнях, частково в іноземній валюті. Особливо зручно так діяти в тому випадку, якщо при направленні працівника у відрядження за кордон керівник передбачає, що частина витрат буде понесена на території України (наприклад, оплата проїзду, проживання на території України тощо). Не заперечує проти видачі частини авансу на відрядження у гривні й Мінфін (див. лист від 04.06.2007 р. № 31-26030-12/23-3982/4279). Єдине, рекомендуємо «гривневу» суму авансу обґрунтувати при складанні кошторису витрат на відрядження.

Аванс відрядженому працівнику можна видати готівковими грошовими коштами або перерахувати в безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток*.

* Про порядок використання банківських платіжних карток у разі направлення працівників у відрядження читайте на с. 91.

Звичайно, виникає запитання: де брати валюту?

Для забезпечення працівника «готівковим» авансом в іноземній валюті підприємству необхідно або отримати відповідну суму в установі банку (за наявності грошових коштів на валютному рахунку), або спеціально через уповноважений банк придбати валюту на міжбанківському валютному ринку (якщо коштів на валютному рахунку недостатньо).

А ось купувати готівкову валюту для видачі авансу на закордонне відрядження в обмінному пункті категорично заборонено, оскільки це є порушенням установленого НБУ порядку та умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України.

Річ у тім, що згідно з вимогами п. 1 ст. 6 Декрету № 15-93 торгівлю іноземною валютою на території України резиденти і нерезиденти — юридичні особи повинні здійснювати тільки через уповноважені банки та інші фінансові установи, що отримали ліцензію НБУ на торгівлю іноземною валютою, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Ігнорування цієї норми для підприємств загрожує фінансовими санкціями. На думку НБУ (див. лист від 16.08.2004 р. № 46-009/285-8297), підприємству-порушнику загрожує штраф** у сумі, еквівалентній сумі (вартості) операції, перерахованої у валюту України за обмінним курсом НБУ на день її здійснення, на підставі п. 2 ст. 16 Декрету № 15-93.

** Утім, на наш погляд, імовірність застосування цього штрафу досить мала (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 20, с. 36).

Якщо в підприємства є валютний рахунок і на ньому достатня сума іноземної валюти, то для видачі авансу на відрядження підприємству потрібно тільки отримати відповідну суму в установі банку.

Що потрібно для того, щоб отримати аванс на відрядження з інвалютного рахунка підприємства

Порядок використання юридичними особами готівкової іноземної валюти з власних поточних рахунків регулюють Правила № 200.

Пункт 2.1 цього документа дає «добро» резидентам — юридичним особам на використання готівкової іноземної валюти з поточних рахунків, зокрема, для забезпечення витрат на відряджання працівників за кордон.

Видачу готівкової іноземної валюти з поточного рахунка юридичної особи уповноважений банк здійснює на підставі таких документів (п. 2.2 Правил № 200):

1) заяви на видачу готівки;

2) доручення повноважному представнику на отримання іноземної валюти в касі уповноваженого банку;

3) листа-розрахунку, що містить такі дані:

— прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) осіб, які виїжджають за кордон;

— розрахунок витрат.

Розрахунок витрат складають у довільній формі. Він повинен містити інформацію про добові, витрати на наймання житлового приміщення (оплату готелів), транспортні та інші витрати за кордоном, що підлягають відшкодуванню згідно з чинним законодавством. Як бачите, розрахунок витрат, по суті, є кошторисом витрат на відрядження. Тому якщо ви скористалися нашими рекомендаціями і кошторис витрат складаєте перед кожним закордонним відрядженням, тоді оформити лист-розрахунок для банку не становитиме жодних труднощів.

Крім того, готівкову іноземну валюту з поточного рахунка юридичної особи можна використовувати для придбання дорожніх чеків на суму, що відповідає витратам на відрядження і представницьким витратам. Купують дорожні чеки на підставі заяви на видачу дорожніх чеків, оформленої в довільній формі, а також перелічених вище документів (п. 2.3 Правил № 200).

Після отримання валюти з поточного рахунка її необхідно оприбутковувати в касі підприємства.

При видачі працівнику авансу в іноземній валюті враховуйте обмеження, установлене п. 2.4 Правил № 200. Відповідно до нього одному працівнику може бути видана іноземна валюта готівкою та/або дорожні чеки на загальну суму, що не перевищує норм вивезення іноземної валюти (дорожніх чеків), установлених нормативно-правовими актами НБУ, що регулюють переміщення іноземної валюти (дорожніх чеків) через митний кордон України.

Норми вивезення фізичними особами готівкової іноземної валюти за межі України встановлені гл. 2 Інструкції № 148 і становлять:

— суму, що не перевищує еквівалент 10000 євро, без письмового декларування митному органу;

— суму, що перевищує еквівалент 10000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі. При цьому необхідно мати документи, що підтверджують зняття готівкових з рахунків банків (фінансових установ), виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10000 євро. Строк дії таких документів становить 30 календарних днів з дня їх видачі.

Юридична особа вивозить готівку за межі України через повноважного представника без обмеження суми на умовах письмового декларування відповідному митному органу в повному обсязі. При цьому повноважний представник декларує готівку, яку вивозить за дорученням юридичної особи, і власні кошти окремо з використанням двох примірників митної декларації.

Інколи буває так, що підприємство отримало в банку іноземну валюту на відрядження і вже видало аванс, проте поїздка з будь-якої причини не відбулася. У такому разі працівник повинен повернути аванс протягом 3 робочих днів з дня прийняття рішення про скасування відрядження в тій валюті, в якій було отримано аванс (п. 18 розд. ІІІ Інструкції № 59).

І будьте уважні!

Інвалютну готівку, отриману з поточного рахунка в іноземній валюті, підприємство повинне використовувати виключно на ті цілі, на які її було отримано

Таку вимогу встановлено п. 8.14 Правил № 200.

Усю невикористану у відрядженні інвалютну готівку (у тому числі внаслідок скасування відрядження) підприємство повинне здати до банку протягом 5 банківських днів з моменту оприбутковування валюти в касі підприємства (п. 8.4 Правил № 200). Використовувати цю валюту на інші цілі заборонено.

4.3. Добові на закордонне відрядження

Визначаємо одноденний розмір закордонних добових

Як ви пам’ятаєте, трохи раніше (див. с. 49) ми з вами дійшли висновку, що госпрозрахункові підприємства встановлюють розмір добових на закордонне відрядження на власний розсуд у внутрішніх документах, наприклад у Положенні про службові відрядження. При визначенні їх конкретної величини керівнику потрібно пам’ятати два важливі моменти:

1. Розмір добових для працівників «звичайних» підприємств не має бути менше ніж величина добових, визначена постановою № 98 для бюджетників.

2. Для оптимізації оподаткування бажано затвердити таку суму добових витрат, що не перевищить граничні неоподатковувані норми, установлені п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ. Нагадаємо: цією нормою Кодексу передбачено, що до оподатковуваного доходу не включають добові на закордонне відрядження в розмірі не більше 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року в розрахунку за кожен календарний день відрядження (не більше 1033,50 грн. на день).

Якщо ж ви все ж таки вирішили виплачувати добові в сумі, що перевищує 1033,50 грн. на день, тоді суму перевищення доведеться включити до оподатковуваного доходу працівника і утримати з неї ПДФО і ВЗ*.

* Про оподаткування наднормативних добових див. на с. 50.

При цьому граничний розмір добових витрат роботодавець-небюджетник може встановити в єдиній сумі, незалежно від того:

— чи включається вартість харчування до рахунків на оплату проживання в готелі або до проїзних документів;

— чи забезпечує приймаюча сторона відповідно до умов запрошення відрядженого працівника безкоштовним харчуванням;

— до якої країни відряджається працівник.

Проте можна вчинити й інакше: передбачити зменшення добових з урахуванням усіх перелічених факторів, аналогічно нормам добових витрат для бюджетників, що визначені Інструкцією № 59 і постановою № 98.

Розраховуємо загальну суму закордонних добових

Відомо, що аванс на закордонне відрядження видають у національній валюті країни відряджання або у вільно конвертованій валюті. Добре, якщо норми добових на закордонне відрядження підприємством установлені в тій валюті, в якій видають аванс. Тоді розрахунок їх загальної суми зводиться до того, щоб помножити норму добових на кількість днів перебування у відрядженні.

Якщо ж валюти різні, тоді для виконання цієї вимоги доводиться заздалегідь перераховувати граничні розміри добових витрат у валюту авансу.

Отже, залежно від валюти авансу використовують такі способи розрахунку суми добових, що підлягає виплаті у складі авансу:

1. Якщо норми добових для закордонних відряджень установлено у гривнях, то роботодавцю слід:

— дізнатися офіційно встановлений НБУ курс гривні до необхідної валюти на дату виплати авансу;

— норму добових у гривнях поділити на курс і помножити на кількість днів перебування у відрядженні.

2. Якщо норми добових установлено в одній валюті (наприклад, у доларах США аналогічно додатку 1 до постанови № 98 у бюджетників), а аванс необхідно видати в іншій валюті, то розрахунок добових здійснюють так:

— на дату виплати авансу визначають крос-курс валют як відношення встановленого на цю дату курсу гривні до валюти, в якій установлено розмір добових (наприклад, до долара США), до курсу гривні до валюти, в якій видаватиметься аванс (наприклад, до євро);

— норму добових витрат множать на заздалегідь розрахований крос-курс і на кількість днів перебування у відрядженні.

Для наочності розрахунок добових для кожного з описаних варіантів покажемо на прикладі.

Приклад 4.1. Працівник підприємства направлений у відрядження до США строком на 5 днів. Наказом керівника по підприємству встановлено виплату добових на закордонне відрядження в розмірі $40. Аванс видають у доларах США.

Суму добових, що підлягає виплаті у складі авансу, розраховують так:

$40 х 5 дн. = $200.

Приклад 4.2. Працівник направлений у закордонне відрядження тривалістю 7 днів. Наказом керівника по підприємству встановлено виплату добових на закордонне відрядження в розмірі 1000,00 грн. на день.

Аванс видають у доларах США. Офіційно встановлений НБУ курс гривні до долара США на день видачі авансу становить 25,00 грн./$**.

** Тут і далі курс умовний.

Суму добових, що підлягає виплаті у складі авансу, визначають так:

1000,00 грн. : 25,00 грн./$ х 7 дн. = $280.

Приклад 4.3. Працівник підприємства направлений у відрядження до Франції строком на 5 днів. Аванс видають у валюті країни перебування (євро). Наказом керівника по підприємству встановлено виплату добових на закордонне відрядження в розмірі $40.

Офіційно встановлений НБУ курс гривні до долара США на дату видачі авансу становить 25,20 грн./$.

Офіційно встановлений НБУ курс гривні до євро на день видачі авансу становить 28,00 грн./€.

Визначаємо крос-курс євро до долара:

25,20 грн./$ : 28,00 грн./€ = 0,9 €/$.

Сума добових на закордонне відрядження, що підлягає виплаті у складі авансу, становитиме:

$40 х 0,9 €/$ х 5 дн. = €180.

І ще один важливий момент, від якого істотно залежить правильність розрахунку суми добових, що підлягає виплаті працівнику при наданні авансу на відрядження.

Річ у тім, що їдучи в закордонне відрядження або повертаючись з нього, працівник деякий час може перебувати на території України. Тому якщо дати перетину кордону відрізняються від дат вибуття у відрядження і прибуття з нього, виникає запитання:

з якого дня відрядження виплачувати добові за закордонними нормами

На жаль, відповісти на нього не так просто, як здається на перший погляд.

Складність ситуації в тому, що п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ встановлює добові на закордонне відрядження в розмірі 0,75 розміру мінімальної заробітної плати без прив’язки до дати перетину кордону відрядженою особою. Більше того, граничні норми добових установлено на кожен день відрядження, а не на кожен день перебування в Україні або за кордоном. У свою чергу, ураховувати час перебування на території України при виплаті добових за закордонним відрядженням вимагає не обов’язкова для нас Інструкція № 59.

Звідси напрошується висновок: законодавство не вимагає від «звичайних» підприємств обов’язково розбивати тривалість закордонного відрядження на час перебування в Україні і час перебування за кордоном, а норматив добових на закордонне відрядження в розмірі 1033,50 грн. поширюється на всі дні закордонного відрядження. А оскільки так, то госпрозрахункове підприємство за великим рахунком може самостійно обирати, які саме добові (українські чи закордонні) сплачувати за час перебування в Україні при закордонному відрядженні. Головне, не забудьте своє рішення зафіксувати в Положенні про службові відрядження.

Так-то воно так, але потрібно визнати, що податківцям навряд чи сподобається подібна «щедрість» роботодавців. Швидше за все, у цілях обкладення ПДФО і ВЗ контролери вимагатимуть керуватися відомим підходом, закріпленим в Інструкції № 59. Суть його в тому, що добові відшкодовують відрядженим працівникам:

— за нормами, установленими для відрядження по Україні, — за час проїзду територією України;

— за нормами, установленими для відряджень за кордон, — за час проїзду і перебування на території іншої країни.

Ось і виходить: хоч ПКУ й не вимагає виплачувати різні добові «до» кордону і «після», не робити цього можуть тільки сміливі платники податків, які готові відстоювати свою правоту в суді. А ось тим, хто сперечатися не має бажання, доведеться керуватися правилами Інструкції та виплачувати закордонні добові виключно за час фактичного перебування за кордоном, а проїзд територією України оплачувати за українськими нормами.

Ну й оскільки в цьому випадку вимог Інструкції № 59 нам, схоже, не уникнути, давайте поглянемо, що говорить цей документ про те, як у тому чи іншому випадку визначити фактичний час перебування за кордоном.

Отже, кількість днів відрядження для виплати добових розраховують з урахуванням дня вибуття у відрядження і дня прибуття до місця постійної роботи, які зараховують як два дні (п. 16 розд. ІІІ Інструкції № 59).

Фактичний час перебування працівника у відрядженні з метою розрахунку відшкодування добових визначають при відряджанні ( п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ, п.п. 16.1 розд. ІІІ Інструкції № 59):

— до країн, в’їзд громадян України на територію яких не вимагає наявності візи (дозволу на в’їзд), — відповідно до наказу про направлення працівника у відрядження і відповідних первинних документів;

— до країн, в’їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в’їзд), — відповідно до наказу про відрядження та відміток про перетин кордону уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в закордонному паспорті або документі, що його замінює. Тому не забудьте попередити працівника про те, що відмітку в паспорті про перетин державного кордону поставлять тільки після особистого звернення до прикордонників з відповідним проханням.

Перелік країн і режими в’їзду (візовий/безвізовий) до них громадян України наведено на офіційному сайті Міністерства закордонних справ (www.mfa.gov.ua).

Але це ще не все. Розділ III Інструкції № 59 установлює особливі правила визначення кількості днів у відрядженні, що оплачують або в порядку, установленому для відряджень по Україні, або в порядку, установленому для закордонних відряджень (див. табл. 4.1).

Таблиця 4.1. Правила оплати добових в закордонному відрядженні

№ з/п

Умова

Порядок оплати добових

Підстава

Для відряджень до країн, в’їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в’їзд)

1

Дата вибуття у відрядження або дата повернення з нього не збігається з датами у відмітках про перетин державного кордону України в закордонному паспорті або документі, що його замінює

Добові витрати за час проїзду територією України відшкодовують в порядку, передбаченому для відряджень по Україні

П.п. «б» п.п. 16.2 розд. III Інструкції № 59

2

Дні перетину кордону України (в обох напрямках) відповідно до відміток про перетин державного кордону в закордонному паспорті або документі, що його замінює

Добові витрати відшкодовують за нормами, установленими для відряджень за кордон

Для відряджень до країн, в’їзд громадян України на територію яких не вимагає наявності візи (дозволу на в’їзд)

3

Відряджений, перебуваючи в дорозі до такої країни або повертаючись з неї, робить пересадку на інший транспортний засіб або зупинку в готелі (мотелі, іншому житловому приміщенні) на території України

Відшкодування витрат на відрядження за період проїзду територією України здійснюють в порядку, передбаченому для відряджень у межах України

П.п. «в» п.п. 16.2 розд. III Інструкції № 59

4

Час з дня останньої пересадки на інший транспортний засіб (вибуття з готелю, мотелю, іншого житлового приміщення) на території України під час прямування у відрядження за кордон і до дня першої пересадки на інший транспортний засіб (зупинки в готелі, мотелі, іншому житловому приміщенні) на території України (включно) під час повернення до України

Добові витрати відшкодовують за нормами, установленими для відряджень за кордон

5

День вибуття у відрядження або день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи збігається з днем пересадки (зупинки), зазначеної в п. 4 цієї таблиці

Добові витрати за відповідний день вибуття або прибуття відшкодовують за нормами, установленими для відряджень за кордон

П.п. «в» п.п. 16.2 розд. III Інструкції № 59

6

Пересадки (зупинки) по дорозі у відрядження за кордон або із закордонного відрядження до місця постійної роботи відсутні

Добові витрати відшкодовують за кожен день відрядження, уключаючи день вибуття і прибуття, за нормами, установленими для відряджень за кордон

От і всі правила визначення закордонних добових, що встановлені Інструкцією № 59. Водночас звичайне підприємство має право встановити в Положенні про службові відрядження суворіші правила, ніж передбачені цією Інструкцією. У такому разі оспорювати верховенство цього Положення податківці навряд чи будуть.

А тепер давайте потренуємося визначати фактичний час перебування за кордоном на прикладах. При цьому дотримуватимемося вимог, установлених Інструкцією № 59.

Приклад 4.4. Працівник підприємства, розташованого в м. Києві, 10.10.2016 р. вилетів у закордонне відрядження в м. Париж (Франція). Відмітку в закордонному паспорті про перетин кордону України зроблено 10.10.2016 р.

Назад працівник підприємства відлетів 13.10.2016 р. (про що свідчить авіаквиток). Відмітку про перетин державного кордону України в закордонному паспорті зроблено 13.10.2016 р. Цього ж дня працівник прибув до місця постійної роботи.

Франція є країною з режимом візового в’їзду для громадян України. Фактичний час перебування у відрядженні за кордоном визначаємо за відмітками уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в закордонному паспорті працівника. Причому, як випливає з п.п. «б» п.п. 16.2 розд. III Інструкції № 59, за дні перетину кордону України (в обох напрямках) згідно з відмітками в закордонному паспорті добові відшкодовують за нормами, установленими для відряджень за кордон.

Отже, в цьому випадку добові виплачують за нормами, установленими для відряджень за кордон, за всі 4 дні відрядження працівника (10.10.2016 р. — 13.10.2016 р.).

Приклад 4.5. Працівник підприємства, розташованого в м. Києві, направляється в закордонне відрядження до м. Варшава (Польща) 17.10.2016 р. на автобусі, а повертається до м. Київ літаком 21.10.2016 р. У закордонному паспорті працівника є відмітки про дати перетину кордону України (туди — 18.10.2016 р., назад — 21.10.2016 р.).

Зверніть увагу: дата вибуття у відрядження і дата перетину кордону України за відмітками в закордонному паспорті не збігаються. При визначенні розміру добових керуватимемося п.п. «б» п.п. 16.2 розд. III Інструкції № 59.

Польща є країною з режимом візового в’їзду для громадян України. Тому фактичний час перебування в закордонному відрядженні в такій ситуації визначають за відмітками уповноваженої посадової особи Державної прикордонної служби України в закордонному паспорті працівника.

Тобто за нормами, установленими для закордонних відряджень, оплачують 4 дні відрядження працівника (18.10.2016 р. — 21.10.2016 р.), а за 17.10.2016 р. добові оплачують за нормами для відряджень по Україні.

Приклад 4.6. Працівник підприємства, розташованого в м. Одесі, 12.10.2016 р. направляється в закордонне відрядження до м. Гродно (Білорусь), куди прибуває 13.10.2016 р. Назад працівник виїжджає з м. Гродно 18.10.2016 р. і прибуває до м. Одеси 19.10.2016 р. Проїзд до місця відрядження і назад здійснюється прямим поїздом Одеса — Гродно.

Оскільки Білорусь є країною з безвізовим в’їздом для громадян України, у цій ситуації фактичний час перебування в закордонному відрядженні визначають на підставі наказу про відрядження і відповідних первинних документів. З урахуванням того, що при проїзді до місця відрядження і назад транзитних зупинок (пересадок) не було, то за всі дні відрядження, уключаючи день від’їзду і день приїзду — 8 днів, відшкодування добових здійснюють за нормами, передбаченими для закордонних відряджень (п.п. «в» п.п. 16.2 розд. III Інструкції № 59).

Приклад 4.7. Працівник підприємства, розташованого в м. Рівне, 24.10.2016 р. виїхав на автобусі в закордонне відрядження до м. Мінська (Білорусь). Пересадок на інший вид транспорту і зупинок по дорозі до місця відряджання не було.

Назад працівник підприємства виїхав 27.10.2016 р. поїздом Мінськ — Київ. Дата прибуття до Києва 28.10.2016 р. Того ж дня працівник на автобусі виїхав з м. Києва до місця роботи. До м. Рівне він повернувся 29.10.2016 р.

Оскільки Білорусь є країною з безвізовим в’їздом для громадян України, у цій ситуації фактичний час перебування в закордонному відрядженні визначаємо на підставі наказу про відрядження і відповідних первинних документів. По дорозі із закордонного відрядження до місця роботи була транзитна зупинка в м. Києві з пересадкою на інший транспортний засіб. Тому за 5 днів (з 24.10.2016 р. по 28.10.2016 р.) добові відшкодовують за нормами, передбаченими для закордонних відряджень, а за 1 день (29.10.2016 р.) — за нормами для відряджень у межах України.

4.4. Відшкодовуємо інші витрати на закордонне відрядження

Крім закордонних добових, відрядженим працівникам можна компенсувати витрати на ( п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ):

— проїзд (у тому числі на перевезення багажу та бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);

— проживання в готелях (мотелях) або найм інших житлових приміщень;

— включених до рахунків готелів (мотелів) витрат на харчування;

— оплату побутових послуг, що надаються в готелях, вартість яких включена до рахунка за проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття та білизни);

— оплату телефонних розмов;

— оформлення закордонних паспортів;

— оформлення дозволів на в’їзд (віз);

— оплату вартості обов’язкового страхування;

— інші документально підтверджені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у країні відряджання, у тому числі будь-які збори та податки, що підлягають сплаті у зв’язку зі здійсненням витрат.

Крім того,

відрядженому працівнику компенсують також суму комісійних платежів при обміні валюти (п.п. «з» п. 7 розд. III Інструкції № 59)

Нюанси відшкодування відрядженому працівнику витрат на проїзд і проживання ми з вами розглянули в розділі 3 цього спецвипуску (див. с. 55). І хоч тоді йшлося про відшкодування внутрішньоукраїнських витрат, практично все те саме справедливе і для закордонних відряджень*. Тому зараз не повторюватимемося, а зупинимося на питаннях компенсації витрат, що виникають виключно при відрядженнях за кордон: витрат на оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз) і обов’язкове страхування.

* Звичайно, для документального підтвердження витрат, понесених у закордонному відрядженні, застосовуватимуться інші документи, оформлені відповідно до законодавства країни перебування.

Найголовніше, що потрібно пам’ятати щодо витрат на оформлення закордонних паспортів і віз:

для того, щоб їх можна було віднести до витрат на відрядження, оформлення документів і віз потрібно починати після видання наказу про відрядження

У такому наказі слід вказати на необхідність здійснення перелічених витрат.

При дотриманні цієї умови кошти, видані працівнику як компенсація вартості витрат на оформлення закордонного паспорта і віз, як частину витрат на закордонне відрядження, не включають до оподатковуваного доходу працівника.

Аванс на оформлення закордонного паспорта і віз найчастіше видають окремо від авансу на інші витрати, пов’язані з відрядженням. У цьому випадку працівник після оформлення закордонного паспорта і візи повинен відзвітувати про понесені витрати, надавши роботодавцю в установлені строки Звіт про використання коштів. До Звіту, звичайно, він повинен додати оригінали документів, що підтверджують оплату вартості паспорта/візи. І, звичайно ж, в описаній ситуації пам’ятайте: другий аванс (у сумі добових, витрат на проживання і проїзд, а також інших витрат) можна видавати працівнику тільки після отримання Звіту за першим авансом.

Інший можливий варіант — профінансувати такі витрати в загальній сумі витрат на відрядження. У такому разі працівник зобов’язаний відзвітувати за всіма витратами на відрядження, у тому числі й на оформлення закордонного паспорта/віз, після повернення з відрядження в установлені законодавством строки (про строки подання Звіту див. на с. 33).

А як бути з такими витратами в разі скасування відрядження? На наш погляд, у тому випадку, якщо закордонне відрядження не відбулося з незалежних від працівника причин, суму коштів, уже витрачену на оформлення закордонного паспорта, не можна вважати його оподатковуваним доходом, а тому утримувати з неї ПДФО і ВЗ не потрібно. Тільки не забудьте оформити наказ про скасування відрядження (див. с. 36).

Як свідчить п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ, не включають до оподатковуваного доходу працівників витрати на обов’язкове страхування.

Далі ПКУ уточнює: якщо згідно із законами країни відряджання або країн, територією яких здійснюється транзит, обов’язково необхідно здійснити страхування життя або здоров’я відрядженої особи або цивільної відповідальності (у разі відрядження на автомобілі), то витрати на таке страхування не включають до оподатковуваного доходу відрядженої особи.

Виходить, що при компенсації та оподаткуванні страхових витрат потрібно виходити з їх обов’язковості. Тобто:

— якщо для отримання візи до країни відряджання обов’язкова наявність страхового поліса, то витрати на його придбання можна компенсувати працівнику без утримання з цієї суми ПДФО і ВЗ (звичайно, за наявності документального підтвердження витрат на оплату страхового поліса);

— якщо наявність страховки для в’їзду до країни не обов’язкова, а її оформлення — приватна ініціатива роботодавця, тоді працівник не має права на безподаткову компенсацію її вартості. У разі, коли Положення про відрядження передбачає відшкодування вартості необов’язкової страховки, її суму потрібно розцінювати як додаткове благо від роботодавця, і відповідно утримувати з неї ПДФО і ВЗ.

Для підтвердження обов’язковості страховки роботодавцю, на наш погляд, слід мати перелік документів, необхідних для оформлення дозволу на в’їзд (візи) до країни відряджання.

Зауважимо, що п. 15 розд. III Інструкції № 59 установлює таке обмеження: якщо в державі, до якої відряджають працівника, медичну допомогу іноземним громадянам надають безоплатно, вартість страхового поліса не відшкодовують. Інформацію про надання медичних послуг громадянам України за кордоном і про держави, при відряджанні до яких громадянам України надається невідкладна медична допомога на безоплатній основі, запропоновано шукати на офіційних сайтах Міністерства закордонних справ України (mfa.gov.ua/ua) і Міністерства охорони здоров’я України (www.moz.gov.ua/ua/portal/).

Крім того, зазначений пункт Інструкції визначає вичерпний перелік страхових випадків, які може бути включено до страхового поліса, щоб роботодавець мав право відшкодувати витрати на нього. Проте ви вже знаєте, що небюджетні підприємства можуть не звертати уваги на ті обмеження, що відсутні в ПКУ.

4.5. Закордонне відрядження на службовому автомобілі

Якщо пригадати правила відряджання працівників у межах України, то там витрати, пов’язані з відрядженням працівника на службовому автомобілі, не вважають витратами на відрядження (детальніше див. на с. 60). Їх можна відшкодувати у складі інших господарських витрат підприємства. Інакша ситуація з автовідрядженнями за кордон.

Так, п. 12 «закордонного» розд. III Інструкції № 59 прямо вказує, що в разі закордонного відрядження на службовому автомобілі працівнику підприємства відшкодовують такі витрати:

— на ПММ відповідно до чинних норм* за кілометр пробігу і затвердженого маршруту, що має бути зазначене в наказі (розпорядженні) керівника підприємства;

* Ідеться про Норми витрати палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.98 р. № 43. Хоча слід зауважити, що про обов’язковість їх використання в цих цілях (утім, як і самої Інструкції № 59) ПКУ нічого не говорить.

— на технічне обслуговування (далі — ТО);

— на стоянку та паркування;

— суму зборів за проїзд ґрунтовими, шосейними дорогами і водними переправами.

Усі перелічені витрати можуть бути компенсовані працівнику без уключення до складу його оподатковуваного доходу

Хоча, звичайно, це правило працює тільки в разі, якщо витрати належним чином документально підтверджені.

Зауважимо, що визнання витрат на використання службового автомобіля витратами на відрядження, у випадку із закордонними відрядженнями дуже важливе. Адже чинне валютне законодавство в загальному випадку забороняє придбавати будь-які ТМЦ та/або послуги для госппотреб підприємства під час перебування у відрядженні за кордоном (детальніше див. у підрозділі 4.6). Тому, якби не було дозвільної норми п. 12 розд. III Інструкції № 59, компенсувати «закордонні» автомобільні витрати як витрати на госппотреби (за аналогією з компенсацією таких витрат, понесених під час внутрішньоукраїнського відрядження), ми з вами не мали б права.

Ще один важливий момент, пов’язаний з компенсацією витрат на закордонне відрядження на службовому автомобілі.

Ви, звичайно ж, помітили, що у складі витрат, які підлягають компенсації, згадані виключно витрати на ТО службового автомобіля, а ось про відшкодування витрат на ремонт Інструкція № 59 умовчує. Логічно виникає запитання:

чи можна компенсувати працівнику ремонтні витрати, якщо необхідність у такому ремонті виникла на території іноземної держави

Слід зауважити, що Положення № 102 чітко розмежовує ТО транспортних засобів і їх ремонт. Про те, чим є і що включає кожна з цих процедур, див. спецвипуск «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 58, с. 58.

Так, згідно з визначенням, наведеним у п. 1.3 Положення № 102, під технічним обслуговуванням розуміють комплекс операцій або операцію щодо підтримки працездатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування дорожніх транспортних засобів.

Існує декілька видів техобслуговування автотранспорту, проте в контексті «автовідряджальної» теми досить зупинитися на одному з них — щоденному обслуговуванні, що передбачає перевірку технічного стану, виконання робіт з підтримки належного зовнішнього вигляду транспортного засобу, заправку експлуатаційними рідинами, усунення виявлених несправностей, санітарну обробку транспортного засобу і прибирально-мийні роботи (п. 3.5 Положення № 102).

Очевидно, що в переважній більшості випадків під час закордонного відрядження доведеться проводити саме цей вид ТО і, як випливає з п. 12 розд. III Інструкції № 59, жодних перешкод для відшкодування витрат на його проведення (та і всіх інших видів ТО теж, якщо в них з’явиться необхідність) виникати не повинно.

Під ремонтом дорожніх транспортних засобів розуміють комплекс операцій щодо відновлення справності або працездатності виробів та відновлення ресурсів виробів або їх складових частин (п. 1.3 Положення № 102). За своєю структурою ремонт автотранспорту буває поточний і капітальний, відмінність між ними полягає в кількості замінюваних деталей і цілях їх проведення.

Як бачите, технічне обслуговування та ремонт автомобіля по суті різні технологічні операції. А це означає, при буквальному прочитанні Положення № 102 можна дійти висновку про заборону на відшкодування «ремонтних» витрат, понесених працівником під час закордонного «автовідрядження».

Проте, на наш погляд, у цьому випадку потрібно спиратися не на вузьке визначення терміна «технічне обслуговування» з Положення № 102, а на широке його тлумачення, згідно з яким ТО — це будь-які операції, що відновлюють справність та/або підтримують працездатність транспортного засобу. Розглядаючи ТО з такої точки зору, можна зробити висновок, що і ТО, і ремонт, за великим рахунком, мають одну і ту саму мету — забезпечують можливість безперебійної експлуатації автомобіля. А отже, навряд чи правильно буде ставити їх у різні умови при вирішенні питання про компенсацію витрат, понесених у зв’язку з їх проведенням. Саме за такого підходу

витрати на ремонт автомобіля можна відшкодовувати разом з витратами з проведення його ТО

І останнє, що стосується «автовідрядження». Інструкцією № 59 не передбачено відшкодування витрат на заправку, ТО, стоянку, паркування особистого автомобіля, на якому працівник виїхав у відрядження. Вихід у такому разі той самий, що й у разі відряджання працівника територією України (див. с. 60). Тобто для відшкодування витрат відрядженому працівнику слід укласти з ним договір оренди (або позички) автомобіля.

4.6. Купуємо ТМЦ у закордонному відрядженні

Відомо, що при придбанні будь-яких товарно-матеріальних цінностей для потреб підприємства відряджений працівник діє не від свого імені, а від імені такого підприємства.

При цьому розрахунки між резидентами і нерезидентами у межах торгового обігу можна здійснювати тільки через уповноважені банки в порядку, установленому НБУ (ст. 7 Декрету № 15-93). Виходить, що

працівник, перебуваючи в закордонному відрядженні, не може купувати за готівкову валюту ТМЦ для потреб підприємства

Звертають на це увагу й податківці (див. консультацію в підкатегорії 109.13 БЗ).

Якщо працівник проігнорує цю вимогу валютного законодавства (тобто придбає ТМЦ за готівкову валюту), а роботодавець компенсує його валютні витрати, тоді підприємству загрожує штраф за порушення порядку розрахунків, установленого ст. 7 Декрету № 15-93. Розмір штрафу еквівалентний сумі валютних цінностей, що використані при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких розрахунків (абзац шостий п. 2 ст. 16 Декрету № 15-93).

Крім того, заборону на придбання фізособами ТМЦ за кордоном передбачено не тільки для випадків розрахунку готівкою, а й для безготівкових розрахунків з використанням корпоративних платіжних карток. Такий висновок випливає з положень п. 8.3 Інструкції № 492. Відповідно до нього кошти з поточних рахунків юридичної особи не можуть бути використані із застосуванням електронних платіжних засобів (до яких належать і корпоративні платіжні картки) для розрахунків за зовнішньоторговельними договорами (контрактами).

А як же бути, якщо працівник все ж щось прикупив для підприємства, перебуваючи в закордонному відрядженні? Перш за все, він не повинен відображати вартість придбаних ТМЦ у Звіті про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт. При цьому всі грошові кошти, отримані працівником на відрядження та витрачені на придбання ТМЦ за кордоном, слід повернути до каси підприємства або на його поточний рахунок.

Для того, щоб відшкодувати працівнику його витрати, підприємство може (!) купити у нього придбані ним за кордоном від свого імені і за власні кошти ТМЦ. При цьому працівником мають бути дотримані встановлені законодавством правила переміщення цінностей через митний кордон України. Мається на увазі дотримання обмежень щодо ввезення/вивезення коштів через митний кордон України, вимог про декларування та митне оформлення придбаного товару при його ввезенні на територію України. Не заперечував проти такого виходу в ситуації, що склалася, і НБУ (див. лист від 16.08.2004 р. № 46-009/285-8297).

Проте якщо ви підете на такий варіант «компенсації» витрат працівника, тоді пам’ятайте:

вартість ТМЦ, виплачена працівнику, підлягає оподаткуванню

Причому, на наш погляд, нарахований дохід потрібно розцінювати як дохід від продажу рухомого майна ( ч. 2 ст. 181 ЦКУ). У свою чергу, ст. 173 ПКУ передбачає, що з такого доходу ПДФО утримують за ставкою, установленою п. 167.2 ПКУ, а саме — 5 %.

Зауважте: базу оподаткування згідно з абзацом другим п. 173.1 ПКУ потрібно визначати виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості, визначеної відповідно до закону. Тобто норми зазначеного пункту вимагають провести оцінку об’єкта рухомого майна в порядку, встановленому постановою № 358 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 72, с. 5).

Водночас податківці вважають, що дохід від продажу товарів повинен обкладатися ПДФО за ставкою 18 %.

Річ у тім, що контролери відносять до рухомого майна тільки транспортні засоби, а товари вважаються майном, «відмінним від рухомого і нерухомого» (див. роз’яснення в підкатегорії 103.03 БЗ). Відповідно тільки при продажу транспортних засобів вони дозволяють застосовувати знижену ставку 5 %.

А ось дохід від реалізації ТМЦ, на думку фіскалів, обкладається ПДФО за загальною ставкою.

Крім того, з оподатковуваного доходу працівника слід утримати ВЗ за ставкою 1,5 %. Адже всі оподатковувані ПДФО доходи потрапляють до бази обкладення цим збором ( п.п. 1.2 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

І ще один момент. Щоб відшкодувати працівнику всю суму, витрачену ним при купівлі ТМЦ, на їх вартість потрібно «накрутити» ПДФО і ВЗ. Урахуйте це при встановленні ціни в договорі купівлі-продажу. Для цього використовуйте коефіцієнт, наведений у підрозділі 3.2 на с. 50.

4.7. Остаточний розрахунок з працівником за закордонним відрядженням

Як ви пам’ятаєте, один з основних обов’язків працівника, який повернувся з відрядження, — відзвітувати про суми понесених ним витрат шляхом подання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт. Загальні правила складання і строки подання Звіту ми з вами розглянули в підрозділі 1.9 нашого спецвипуску (див. с. 29). Тепер давайте вивчимо особливості подання Звіту після повернення із закордонного відрядження.

Отже, перше, що потрібно пам’ятати: якщо працівник підприємства повертається з відрядження до «візової» країни, то крім оригіналів первинних документів, що підтверджують вартість понесених витрат, він повинен додати до Звіту ксерокопії сторінок закордонного паспорта або документа, що його замінює, з прізвищем, відмітками про перетин кордону України та візою країни відряджання. Ці копії мають бути завірені відділом кадрів або головним бухгалтером.

Наступний принциповий момент: первинні документи іноземною мовою, які працівник привіз із закордонного відрядження і додає до Звіту, має сенс одразу перекласти українською мовою. Адже згідно з п.п. «а» п.п. 170.9.1 ПКУ на запит представника органу ДФС платник податків зобов’язаний забезпечити за свій рахунок переклад підтвердних документів, виданих іноземною мовою.

Аналогічну вимогу висуває до роботодавця й абзац другий п. 1.3 Положення № 88. Відповідно до нього документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований автентичний переклад українською мовою. Про це нагадують також Мінфін (див. лист від 24.10.2011 р. № 31-08410-07-29/26066) і податківці (див. лист ДФСУ від 25.12.2015 р. № 27700/6/99-95-42-03-15).

Здавалося б, переклад — це нікому не потрібний додатковий клопіт і з ним можна зачекати доти, доки первинка не знадобиться контролерам. Проте здійснивши його одразу після повернення працівника з відрядження, підприємство значно полегшить роботу бухгалтера, який не володіє мовою, якою складено підтвердні документи, і допоможе йому правильно облікувати витрати, понесені відрядженим працівником за кордоном.

Для перекладу документів не обов’язково звертатися до послуг бюро перекладів і за бажання його можна здійснити власними силами підприємства

Після затвердження авансового звіту керівником підприємства можливі два основні варіанти розвитку подій. Розглянемо наслідки кожного з них.

1. Аванс перевищує суму витрат, понесених у закордонному відрядженні.

У такому разі працівник повинен повернути до каси або на відповідний рахунок підприємства, що видало аванс на відрядження, суму надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно зі Звітом).

Зверніть увагу! Працівник повинен повернути залишок невитрачених коштів до каси підприємства (або зарахувати на його рахунок) у грошових одиницях, у яких було видано аванс. Наприклад, якщо аванс на відрядження видавали в євро, то й залишок коштів працівник зобов’язаний повернути саме в євро. Причому зробити це треба до або під час подання Звіту.

У свою чергу, підприємство протягом 5 банківських днів з моменту оприбутковування невикористаного залишку готівки до каси повинне повернути ці гроші на поточний рахунок в іноземній валюті (п. 8.4 Правил № 200).

У разі порушення працівником установлених ПКУ строків повернення надміру витрачених грошових коштів, такі кошти включають до оподатковуваного доходу працівника згідно з пп. 164.2.11 і 170.9.1 ПКУ (див. підрозділ 1.10 на с. 34).

Але це ще не все. У разі неповернення в установлений строк валютного авансу, виданого на закордонне відрядження, і в інших випадках нездавання підзвітної інвалюти заборгованість працівників підприємств стягають у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день погашення заборгованості (ст. 2 Закону № 217). Простіше кажучи, заборгованість в іноземній валюті з працівника стягають у потрійному розмірі. При цьому частину стягнутої суми, перш за все, спрямовують на відшкодування збитків підприємства, а залишок перераховують до Держбюджету.

2. Сума витрат, понесених у закордонному відрядженні, перевищує розмір авансу.

Зрозуміло, що в цьому випадку роботодавець зобов’язаний виплатити працівнику додаткові кошти для компенсації понесених ним витрат. Абзац перший п. 19 розд. III Інструкції № 59 рекомендує зробити це до закінчення 3-го банківського дня після затвердження керівником Звіту.

Майте на увазі!

Додаткову суму коштів для компенсації витрат працівника виплачують у гривні за офіційним обмінним курсом НБУ на день погашення заборгованості

Таку вимогу встановлено п. 2.5 Правил № 200. І тільки для працівників-нерезидентів зазначена норма робить виняток. Їм відшкодувати здійснені в закордонному відрядженні витрати можна як у гривні, так і в інвалюті.

А ось відшкодування працівнику-резиденту витрат на закордонне відрядження в іноземній валюті розцінюється як порушення чинного законодавства у сфері валютного регулювання (див. лист Мінфіну від 17.02.2005 р. № 31-06230-13-10/2362).

І, нарешті, ще один нюанс, пов’язаний з проведенням остаточного розрахунку за закордонним відрядженням. Як ви пам’ятаєте, аванс на такі відрядження можна видавати або у валюті країни відряджання, або в іншій вільно конвертованій валюті. В останньому випадку (коли валюта авансу не збігається з валютою країни відряджання) працівнику доводиться вже за місцем відрядження обмінювати одну валюту на іншу. При цьому валюта авансу не збігатиметься з валютою підтвердних документів, що додаються до Звіту.

У такій ситуації при проведенні остаточного розрахунку з працівником доведеться валюту підтвердних документів перерахувати у валюту авансу. Порядок проведення такого перерахунку залежить від наявності у працівника підтвердних документів про обмін валюти, в якій було видано аванс, на національну валюту країни відрядження.

Якщо відряджений працівник разом зі Звітом подає до бухгалтерії підприємства і квитанцію обмінного пункту, що підтверджує факт обміну валюти, а також курс обміну, то перерахунок проводять за курсом, зазначеним у квитанції, виданій обмінним пунктом.

Приклад 4.8. Працівник направлений у відрядження за кордон. Аванс було видано в сумі $1700. Відповідно до підтвердних первинних документів у відрядженні працівник витратив €900. Наказом по підприємству добові при відрядженнях за кордон установлено в розмірі $50 на день. Сума добових за 8 днів відрядження становила $400 ($50 х 8 дн.). Працівник додав до Звіту квитанцію про обмін $1200 на євро (курс обміну 0,89286 €/$).

Тут, перш за все, потрібно визначити суму витрачених працівником у відрядженні доларів США:

€900 : 0,89286 €/$ = $1008.

Таким чином, після відрядження працівник підприємства повинен повернути до каси залишок невикористаних коштів у сумі $292 ($1700 - $400 - $1008).

Якщо ж документи про обмін валюти, в якій було видано аванс, на національну валюту країни відрядження відсутні, то рекомендуємо скористатися порядком, наведеним в абзаці другому п. 19 розд. III Інструкції № 59. А саме: перерахунок документально підтверджених витрат, здійснених у відрядженні, здійснюйте виходячи з крос-курсу, розрахованого за офіційним обмінним валютним курсом, установленим НБУ на день затвердження Звіту.

Приклад 4.9. Працівник направлений у відрядження за кордон. Як аванс на відрядження працівникові видано $1300. Відповідно до підтвердних первинних документів у відрядженні працівник витратив €850. Наказом по підприємству добові при відрядженнях за кордон установлено в розмірі $50 на день. Сума добових за 8 днів відрядження становила $400 ($50 х 8 дн.).

Документів, що підтверджують обмін валюти, працівник не надав. Офіційний курс гривні, установлений на дату затвердження Звіту, становить:

до долара США — 25,00 грн./$;

до євро — 28,00 грн./€.

Отже, з урахуванням положень абзацу другого п. 19 розд. III Інструкції № 59 у цьому випадку суму витрачених працівником у відрядженні доларів США визначаємо таким чином:

€850 х 28,00 грн./€ : 25,00 грн./$ = $952.

Отже, працівник витратив на $52 ($1300 - $400 - $952) більше виданого йому авансу. Зазначену суму підприємство відшкодовує у гривнях за курсом НБУ на день погашення заборгованості.

висновки

  • Аванс на відрядження за кордон видають у національній валюті країни відряджання або у вільно конвертованій валюті.
  • При проведенні остаточного розрахунку з працівником-резидентом за закордонним відрядженням заборгованість перед ним погашають у гривні за офіційним обмінним курсом НБУ на день погашення заборгованості.
  • Залишок невитрачених у відрядженні коштів працівник повертає до каси підприємства (або зараховує на його рахунок) у грошових одиницях, в яких було видано аванс.
закордонне відрядження, компенсація витрат, документальне оформлення додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті