Первинні документи

Проте підкреслимо: незважаючи на те, що з початку 2017 року вимоги до первинки дійсно спростили (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 99, с. 4), первинний документ, безперечно, залишається підставою для бухгалтерського обліку. І, як і раніше, усі операції в бухобліку відображаються виключно на підставі первинки (ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік).

Коротко нагадаємо найважливіші зміни 2017 року стосовно первинних документів.

1. З визначення терміна «первинні документи» (ст. 1 Закону про бухоблік) прибрали згадку про їх «підтверджуючі» властивості. На сьогодні до первинки належать документи, що містять відомості про госпоперації. До них п. 2.1 Положення № 88, як і раніше, відносить також розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на проведення госпоперацій.

2. Зі ст. 9 Закону про бухоблік виключили норму про те, що первинні документи фіксують факти здійснення госпоперацій і що їх потрібно складати при здійсненні госпоперації, а коли це неможливо — безпосередньо після її завершення. Проте п. 2.2 Положення № 88 усе так само допускає можливість складати первинний документ не рідше за один раз на день при реалізації товарів за готівку.

3. Місце складання тепер не обов’язковий реквізит первинки.

4. До того ж у ст. 9 Закону про бухоблік прописали, що первинка може бути як у письмовій, так і в електронній формі. При цьому електронну форму в бухобліку застосовують за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи й електронний документообіг (п. 2.3 Положення № 88, абзац восьмий ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік).

5. Підредагований п. 2.6 Положення № 88 дозволяє відображати госпоперацію без наявності первинного документа від постачальника. Суть у тому, що коли ви не отримали від контрагента первинку на товар/роботу/послугу, то цілком можете оформити її самостійно. За загальним правилом таким внутрішнім первинним документом має бути акт. Але (!) для того, щоб його оформити, п. 2.6 Положення № 88 висуває ще ряд обов’язкових умов.

Більше того, врахуйте: відображення в бухобліку госпоперацій жодним чином не залежить від періоду отримання первинних документів від постачальників. Тому відсовувати (відкладати) момент відображення витрат до «чужого» періоду отримання від постачальників підтверджуючих первинних документів суперечить основним правилам бухобліку — госпоперації відображають у звітному періоді їх здійснення, а витрати одночасно з визнанням доходу або ж у періоді понесення (ст. 4, ч. 5 ст. 9 Закону про бухоблік і п. 7 П(С)БО 16).

6. Належним чином оформлений рахунок-фактура (інвойс) може мати статус первинного документа і, відповідно, слугувати підставою для відображення госпоперації в бухобліку тільки в разі його оплати (лист Мінфіну від 16.02.2017 р. № 31-11410-06-5/4339). Такого висновку Мінфін доходить знову-таки на підставі зміненої ст. 9 Закону про бухоблік (утім, податківці, як і раніше, не вважають рахунок-фактуру первинним документом; лист ДФСУ від 14.11.2017 р. № 2608/О/99-99-13-01-02-14/ІПК).

Що ще ми писали на цю тему