Ситуація, яку розглянемо у цій статті, доволі поширена. Покупець заплатив за товар за безготівковим розрахунком. Причому не обов’язково за допомогою БПК. Це може бути і оплата шляхом унесення готівки через банк із подальшим зарахуванням коштів на поточний рахунок продавця, й оплата із застосуванням програмно-технічного комплексу самообслуговування (ПТКС). Не слід забувати й про можливість дистанційних безготівкових платежів, зокрема, через інтернет-банкінг, які наразі доступні багатьом «просунутим» покупцям. Зрештою, покупець міг сплатити тією ж БПК, але не безпосередньо у торговій точці через POS-термінал, а на веб-сайті продавця (так званий інтернет-еквайринг).
Зауважимо, що усі перелічені варіанти об’єднує одне: оплату за товар (послугу) суб’єкт господарювання одержав у безготівковій формі. Та, як це іноді буває, покупка з певних причин не влаштувала споживача або він узагалі передумав. Тож вирішив повернути свої гроші назад готівкою. Так можна чи ні? Як до цього ставиться чинне законодавство?
Насамперед окреслимо чітко ті ситуації, коли закон зобов’язує торговців/надавачів послуг повернути покупцю/замовнику сплачені ним грошові кошти. Після цього стисло розглянемо випадки, коли торговці мають застосовувати РРО. При цьому особливий акцент зробимо на застосуванні РРО при поверненні коштів, оскільки тут існує чимало фіскальних спекуляцій. І насамкінець поговоримо про форму такого повернення: як її бачать фіскали і як це має бути насправді.
Коли можна повернути сплачені кошти
Таких ситуацій не так уже й багато. Перелічимо їх:
(1) повернення грошових коштів за товар, що повертається:
а) неналежної якості, якщо виявлено істотні недоліки товару (ст. 8 Закону № 1023*);
* Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII.
б) належної якості, якщо товар не підійшов за тими чи іншими параметрами й у продажу немає аналогічного (ст. 9 цього Закону).
У обох випадках
гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а якщо це неможливо — в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів
Оскільки для цілей цієї статті не має значення, відбувається повернення коштів за якісний чи неякісний товар, то випадки а) і б) надалі розділяти не будемо;
(2) повернення грошових коштів у разі зменшення ціни.
Споживач, який виявив певні (неістотні) недоліки товару (наданої послуги), звертається до продавця (виконавця) з вимогою про пропорційне (відповідне) зменшення ціни (ч. 1 ст. 8 та ч. 3 ст. 10 Закону № 1023);
(3) повернення авансу за неотриманий товар.
Наприклад, у разі якщо продавець одержав суму попередньої оплати товару, однак не передав його покупцеві у встановлений строк (ч. 2 ст. 693 ЦКУ);
(4) повернення грошових коштів у разі надання послуг.
Тут можна говорити тільки про повернення авансу за послуги, що фактично надані не були, оскільки послуга споживається в процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності (ч. 1 ст. 901 ЦКУ).
Зверніть увагу! Некоректною буде вимога щодо повернення послуги (і грошей за неї) у разі, якщо цю послугу насправді було надано. У такому випадку можна вимагати лише зменшення ціни наданої послуги, якщо споживач виявив її недоліки (див. ситуацію (2) вище).
Додатково слід виокремити ситуацію (5), коли за наявності у наданій послузі істотних недоліків споживач вимагає розірвання договору про надання послуг та відшкодування збитків (ч. 4 ст. 10 Закону № 1023).
Існує важлива відмінність між розірванням договору купівлі-продажу товару та договору про надання послуг. У останньому випадку не повертаються раніше сплачені грошові кошти, а відбувається відшкодування збитків.
Коли торговці мають застосовувати РРО
Згадайте: як тільки заходить мова про здійснення розрахунків у роздрібній торгівлі та сфері послуг, одразу постає запитання, чи необхідно застосовувати при цьому РРО. Для відповіді на нього звернемося до профільного РРОшного законодавства.
Отже, обов’язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені в фіскальний режим роботи РРО установлено, зокрема, для тих суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції під час продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг (ст. 3 Закону про РРО*).
При цьому такий обов’язок виникає незалежно від того, готівкову чи безготівкову (платіжними картками, платіжними чеками, жетонами тощо) форму розрахунку обрав покупець під час оплати товарів (послуг).
Водночас слід зауважити (див. лист ДФСУ № 1739/О/99-99-14-05-01-14/ІПК від 28.08.2017 р.; БЗ 109.03), що
при здійсненні розрахунків у безготівковій формі через установи банків або внесенні коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки РРО не застосовується
Разом з тим, під застосування РРО потрапляють також операції:
— з приймання готівки для її подальшого переказу з використанням ПТКС. Як наголошують податківці, при здійсненні оплати товарів (послуг) з використанням ПТКС суб’єкт господарювання має видати покупцеві розрахунковий документ встановленої форми (фіскальний чек) (див. листи ДФСУ від 10.02.2015 р. № 4315/7/99-99-22-07-03-17 і від 19.11.2015 р. № 42704/7/99-99-22-07-03-17, а також БЗ 109.02)**;
** Детальніше про застосування ПТКС можна прочитати у «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 19, с. 44; 2015, № 65, с. 24.
— з продажу товарів (послуг), замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет (п. 2 ст. 3 Закону про РРО). Фіскали стверджують: якщо покупець, використовуючи мережу Інтернет, замовив у підприємства товар і розрахунок за нього було здійснено БПК, то підприємство зобов’язане видати йому розрахунковий документ встановленої форми (фіскальний касовий чек РРО) (див. лист ДФСУ від 11.07.2017 р. № 1129/6/99-99-14-05-01-15/ІПК, лист ГУ ДФС у Харківській обл. від 26.05.2017 р. № 387/ІПК/20-40-14-10-17)***.
*** Про наше ставлення до цього питання читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 24, с. 14, № 44, с. 22; 2015, № 101.
Отже, із застосуванням РРО під час продажу товарів (послуг) визначилися. А чи потрібен РРО при поверненні коштів? Якщо так, то у яких випадках?
Гроші повертай — про РРО не забувай?
Виявляється, що
РРО слід застосовувати також у разі видачі коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу)
Причому знову ж таки незалежно від того, готівкою чи безготівково (шляхом зарахування коштів на БПК) відбувається таке повернення.
Такого висновку доходимо із визначення розрахункової операції, наведеного у ст. 2 Закону про РРО. Адже розрахунковою операцією вважаються також:
— видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу);
— оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця у разі застосування БПК при поверненні товару (відмові від послуги).
Принагідно нагадаємо, що під час оформлення повернень у РРО реєструють від’ємну суму та роздруковують фіскальний чек видачі грошових коштів, який видають покупцю. Форму такого чека (№ ФКЧ-2) наведено в додатку 2 до Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Мінфіну від 21.01.2016 р. № 13.
Якщо касовий апарат не накопичує від’ємні суми у фіскальній пам’яті, то видача готівки оформляється як «службова видача». Застосування операції «сторно» не допускається.
Отже, якщо суб’єкт господарювання здійснює розрахунки з покупцями через РРО, то й повернення грошових коштів у зв’язку з поверненням товару/відмовою від послуги він має зареєструвати в РРО. Щоправда,
не в усіх випадках, а тільки тоді, коли така операція відповідає визначенню розрахункової операції
Тож проаналізуємо перелічені на початку статті ситуації повернення грошових коштів на предмет того, чи вимагають вони обов’язкового застосування РРО.
(1) Повернення оплати за товар. Тут жодних сумнівів немає. Видача готівкових коштів за товар, що повертається покупцем, або оформлення при цьому розрахункових документів для перерахування коштів у банк покупця (у разі застосування БПК) з позиції Закону про РРО є розрахунковою операцією.
Отже, торговці, які здійснюють таке повернення, зобов’язані проводити зазначені операції через РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, та видавати особі, яка повертає товар, розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції.
(2) Часткове повернення оплати. При буквальному прочитанні ця ситуація не відповідає визначенню розрахункової операції. Адже тут ідеться про зменшення ціни за товар/послугу, що не супроводжується поверненням товару/відмовою від послуги.
За таких умов
часткове повернення грошових коштів у разі зменшення ціни, що відбувається при виявленні недоліків товару (наданої послуги), на нашу думку, можна провести без використання РРО
Незважаючи на це, фіскали напевно вимагатимуть, щоб таке повернення (готівкою або у безготівковій формі на картку) проводилося через касовий апарат. Сперечатися з ними чи погоджуватися — кожному суб’єкту господарювання доведеться вирішувати самому.
(3) Повернення передоплати за товар. Якщо йдеться про повернення передоплати готівкою за товар, що фактично знаходився у продавця і покупцю не передавався, то така операція не відповідає визначенню розрахункової операції, наведеному в ст. 2 Закону про РРО. Адже для того щоб така операція вважалася розрахунковою, повинен мати місце факт видачі готівкових коштів за товар, який раніше був оплачений і отриманий покупцем, а тепер повертається продавцеві.
Натомість у цій ситуації жодного руху товару не відбувається. Продавець просто повертає покупцеві грошові кошти у розмірі внесеної передоплати (авансу). Отже,
видача готівки покупцеві у разі повернення раніше внесеної ним передоплати за товар не потребує обов’язкового застосування РРО
При цьому можна обмежитися виписуванням видаткового касового ордера.
Проте фіскали здавна мають із цього приводу іншу точку зору. Вони вважають, що повернення готівкових коштів (передоплати) покупцю за товар є саме розрахунковою операцією, і відповідно наполягають на використанні у такій ситуації РРО (див. пп. 2.2.55 і 2.2.147 оглядового листа ДПАУ від 06.07.2009 р. № 14083/7/23-7017/572; «Вісник. Право знати все про податки та збори», 2015, № 11, с. 38).
Аргументують це тим, що у «звільнюючій» ст. 9 Закону про РРО випадок незастосування РРО при поверненні покупцю готівкових коштів за не отриманий ним товар не названо.
На нашу ж думку, операція з повернення «неотовареної» передоплати не вважатиметься розрахунковою і тоді, коли продавець повертає гроші назад на картку покупця. Інакше кажучи, проводити таке безготівкове повернення через РРО також не потрібно. Досить підготувати платіжне доручення на перерахування грошових коштів покупцеві у безготівковій формі.
(4) Повернення передоплати за послугу. Якщо суб’єкту господарювання доводиться повертати аванс за послугу, яку з тих чи інших причин він фактично не надавав, то таке повернення вважається розрахунковою операцією. Пояснення тут просте: під розрахункову операцію потрапляє, крім іншого, і видача грошових коштів за ненадану послугу.
Отже,
повертати частковий чи повний аванс за ненадану послугу доведеться із застосуванням РРО
Цей висновок справедливий як при готівковій, так і при безготівковій (шляхом зарахування на БПК) формі повернення.
(5) Відшкодування збитків. У разі виявлення істотного недоліку в наданій послузі відшкодування завданих збитків замовнику однозначно не підпадає під визначення розрахункової операції. Адже в цьому випадку йдеться не про повернення грошових коштів, раніше сплачених за послугу, а саме про відшкодування збитків, навіть якщо ці суми виявляться однаковими.
Зауважимо, що податківці поділяють такий підхід. У консультації із БЗ 109.03 вони роз’яснюють, що при здійсненні операцій, які є позареалізаційними, тобто безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі при відшкодуванні матеріальних збитків, РРО не застосовуються.
У такому разі юридичні особи проводять зазначені операції через касу підприємства із видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку.
З необхідністю залучати РРО під час повернення оплат/передоплат начебто розібралися. А що урешті-решт можна сказати про форму таких повернень? Чи можна готівкові надходження повернути безготівково і, навпаки, безготівкові — готівкою?
У якій формі можна повернути кошти: думка фіскалів
Підхід податкових органів до цього питання стабільністю не позначається. Час від часу вони надавали консультації протилежного змісту щодо однієї й тієї ж ситуації. Тож наведемо кілька їх висновків, які на сьогодні можна вважати більш-менш усталеними.
Безготівка — безготівково. Перш за все зауважимо, що податківці обмежують у праві вибрати бажану для покупця форму розрахунків при поверненні коштів не лише РРО-зобов’язаних торговців.
Аналогічні вимоги вони поширюють і на тих суб’єктів господарювання, які узагалі звільнені від застосування РРО або не застосовують РРО, послуговуючись виключно безготівковими розрахунками через банк. У цьому можна переконатися із консультації у категорії 109.02 БЗ, де вони стверджують:
«якщо передоплата за товар (послуги) здійснювалась у безготівковій формі, то повернення коштів за не отриманий товар (не надану послугу) здійснюється у безготівковій формі через установу банку»
Інакше кажучи, податківці не дозволяють навіть провести повернення коштів через РРО, якщо оплата за товар здійснювалася через банк (див. також «Вісник Міністерства доходів і зборів України», 2014, № 40, с. 32).
Проте такий суворий підхід фіскали сповідують лише щодо тих операцій повернення коштів, які пов’язані із реалізацією товарів (послуг).
Позареалізаційні розрахунки. Тут контролери значно ліберальніші. Свідченням цьому є консультація у БЗ 109.15, де вони дозволяють повернути фізичній особі фінансову допомогу (позареалізаційні надходження), отриману шляхом внесення готівкових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, у будь-який спосіб: або видати готівкою з каси з оформленням видаткового касового ордера, або шляхом безготівкових розрахунків через установи банків.
Така ліберальність контролерів, як нам здається, пов’язана з тим, що зазначена операція у принципі не потрапляє до сфери регулювання Закону про РРО. Тож заборонити вільний вибір форми розрахунків, посилаючись на визначення розрахункової операції із ст. 2 цього Закону, як вони це завжди роблять (див. нижче), тут їм не вдається.
Оплата з БПК — повернення на БПК. А от у цьому питанні впродовж останніх років фіскали залишаються непохитними. Найяскравіше свій підхід вони демонструють у БЗ 109.02, висновок якої такий: у разі готівкової форми розрахунків чи застосування БПК повернення коштів за не отриманий товар (не надану послугу) здійснюється із застосуванням РРО з оформленням відповідного розрахункового документа,
але у випадку використання БПК — без видачі готівкових коштів, тобто на розрахунковий рахунок покупця, відкритий у банку
Про те саме йдеться також у листі ГУ ДФС у Запорізькій обл. від 11.07.2017 р. № 1086/ІПК/08-01-14-07-08 (ср. ). Спростування правомірності такого підходу див. нижче.
Готівку — лише готівкою. Як це не дивно, але податківці, схоже, заперечують не лише проти переведення безготівкової оплати у готівку при її поверненні, а й узагалі проти будь-якої заміни форми розрахунків.
Для прикладу наведемо їхню відповідь на запитання, у якій формі (готівковій чи безготівковій) слід здійснити повернення коштів фізичній особі, яка в касі автостанції придбала автобусний квиток за готівку, а згодом рейс було скасовано з вини перевізника. Так от, посилаючись на визначення розрахункової операції, вони стверджують: оскільки фізична особа придбала автобусний квиток за готівку, то автостанція має здійснити повернення коштів такій особі виключно у готівковій формі (див. «Вісник. Право знати все про податки та збори», 2015, № 7, с. 5).
Додаткової аргументації у згаданій консультації, на жаль, немає. Та якщо проаналізувати усі перелічені вище консультації, можна припустити, що вони базуються на помилковому трактуванні терміна «розрахункова операція». Ось погляньте: у визначенні цього терміна попарно згруповано пряму (оплата товару) і зворотну (повернення грошових коштів) операції окремо для готівкових розрахунків і окремо для розрахунків за допомогою БПК.
Для готівкових розрахунків розрахункова операція — це (1) приймання від покупця готівкових коштів і (2) видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (не надану послугу). А от розрахункова операція у разі застосування БПК — це (3) оформлення розрахункового документа з оплати в безготівковій формі товару банком покупця і (4) при поверненні товару — оформлення розрахункових документів із перерахування грошових коштів у банк покупця.
Можна припустити, що фіскали таку «арифметику» сприймають як нероз’єднувану: якщо (1), то лише (2), а якщо (3), то лише (4). Тобто, якщо покупець сплатив готівкою, то й повернути йому можна лише готівку. Якщо ж оплата відбувалася карткою, то у разі повернення товару він має отримати «безготівкові» гроші на БПК.
Про високу ймовірність саме такого спрощеного підходу свідчить і те, як фіскали роз’яснюють порядок дій торговця у разі, коли розрахунок за товар відбувся у безготівковій формі з використанням БПК, однак на момент повернення товару її у покупця вже немає. Наприклад, закінчився строк дії тієї БПК, за допомогою якої оплачувалася покупка, і закрито відповідний банківський рахунок, а рахунок у іншому банку відсутній.
Якщо строк дії БПК закінчився. При поверненні покупцем товару, оплаченого такою БПК, фіскали забороняють повернути кошти готівкою (див. «Вісник. Право знати все про податки та збори», 2015, № 26, с. 21). Як і раніше, вони непохитні: при безготівкових розрахунках кошти мають перераховуватися до банку покупця або через підприємства поштового зв’язку. Тобто й тут працює тандем «якщо (3), то лише (4)». При цьому їм байдуже, що кошти, перераховані до іншого банку або через підприємства поштового зв’язку, покупець має право одразу отримати готівкою. Аби лише не розривався вигаданий ними тандем.
Розрахунки через ПТКС. Вище вже йшлося про те, що коли споживач розрахувався за товар із використанням ПТКС, суб’єкт господарювання зобов’язаний видати розрахунковий документ встановленої форми (чек РРО) та відповідним чином оформлений гарантійний талон.
Зверніть увагу, у листі ДФСУ від 04.11.2016 р. № 23689/6/99-99-14-05-01-15 податківці не заперечують проти того, щоб
у разі повернення товару, оплату за який було здійснено з використанням ПТКС, повернення грошових коштів споживачу здійснювалося у готівковій або безготівковій формі
Чесно кажучи, важко збагнути, чому вони настільки ліберальні у цьому випадку, але факт залишається фактом.
Розрахунки через Інтернет. Перш за все зазначимо, що право споживачів на обмін (повернення) товарів поширюється також на договір, укладений на відстані, поза торговельними або офісними приміщеннями (ст. 12, 13 Закону № 1023; див. також лист Мінекономрозвитку від 08.06.2016 р. № 3631-04/17265-07). Отже, у споживача є можливість повернути кошти за товар (послугу), розрахунок за які було здійснено через Інтернет.
Як консультують податківці, у разі звернення покупця щодо повернення товару та зарахування раніше сплачених коштів він має надати: документ, що встановлює його особу, розрахунковий документ, у якому зазначено номер, дату і час видачі цього документа, що підтверджує купівлю товару, або платіжний документ, який підтверджує факт перерахунку коштів (див. лист ДФСУ від 02.07.2016 р. № 14421/6/99-99-14-05-01-15).
При поверненні товару складається відповідний акт та проводиться через РРО операція повернення. Відповідний розрахунковий документ видається або надсилається покупцю.
На жаль, із зазначеного листа неможливо зрозуміти позицію головного податкового відомства щодо форми повернення коштів при поверненні товару, оплаченого через Інтернет. Тож чекаємо на більш конкретні роз’яснення.
Форма повернення коштів: за вибором покупця!
Неупереджена відповідь на запитання, чи можна готівкові надходження повернути безготівково і, навпаки, безготівкові — готівкою, полягає в тому, що чинне законодавство не обмежує суб’єкта господарювання у праві застосувати в цьому випадку як безготівкову (шляхом зарахування грошових коштів на банківський рахунок покупця — фізичної особи, якщо той у нього є), так і готівкову форму розрахунку (шляхом видачі грошових коштів із каси підприємства).
Пояснюється це доволі просто: згідно зі ст. 526 ЦКУ будь-яке зобов’язання (і повернення передоплати у тому числі) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог — згідно зі звичаями ділового обороту або іншими вимогами, які зазвичай ставляться. Як бачимо,
цивільне законодавство не встановлює конкретного способу виконання зобов’язання з повернення авансу
Тож на перше місце виходять умови договору між продавцем та покупцем. Це означає, що виходячи з принципу свободи договору, який є одним з основних принципів зобов’язальних правовідносин, сторони мають право припинити зобов’язання, що існує між ними, будь-яким не забороненим законом способом. Причому не лише шляхом сплати грошових коштів боржником кредитору, але й, наприклад, заліком зустрічних однорідних вимог (ст. 601 ЦКУ), новацією, тобто заміною первинного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (ст. 604 ЦКУ), прощенням боргу (ст. 605 ЦКУ) тощо.
Якщо сторони все ж домовляться про виконання грошового зобов’язання з повернення авансу в грошовій формі, то жодних обмежень щодо форми розрахунків (готівкової або безготівкової) при цьому не існує.
Більше того, Закон про РРО, на який посилаються фіскали для обґрунтування протилежного підходу, також не містить норми, яка б прямо запроваджувала будь-які обмеження із цього приводу. Ще раз підкреслимо: у визначенні розрахункової операції говориться лише про різновиди таких операцій. Водночас
Закон про РРО жодним чином не забороняє торговцю виплатити покупцеві готівку в разі повернення товару, оплаченого за безготівковим розрахунком
На жаль, як ви зрозуміли, фіскали час від часу здіймають нездоровий ажіотаж довкола питання, що розглядається. У свою чергу це примушує окремих торговців відмовляти покупцям у їх законному праві самостійно обирати форму розрахунків при поверненні грошових коштів. Тож насамкінець наведемо ще й думку НБУ, який у листі від 12.10.2016 р. № 57-0002/84778 зазначив, що Закон № 1023 теж не визначає способу повернення коштів за повернутий товар, придбаний з використанням БПК. Отже, на думку регулятора (що збігається з нашою), повернення коштів у цьому разі може здійснюватися як у безготівковій, так і в готівковій формі.
Тепер, гадаємо, у вас є усі аргументи, за допомогою яких ви зможете за необхідності захистити себе від незаконних вимог фіскалів.
висновки
- У разі видачі коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу) слід застосовувати РРО. Причому незалежно від того, готівкою чи безготівково (шляхом зарахування коштів на БПК) відбувається таке повернення.
- Разом з тим провести повернення коштів через РРО потрібно не завжди, а тільки тоді, коли така операція відповідає визначенню розрахункової операції.
- Часткове повернення грошових коштів у разі зменшення ціни, що відбувається при виявленні недоліків товару (наданої послуги), на нашу думку, можна провести без використання РРО.
- Якщо суб’єкт господарювання повертає аванс за послугу, яка фактично не надавалася, то таке повернення вважається розрахунковою операцією і проводиться через РРО.
- Фіскали наполягають на тому, що повернення коштів за не отриманий товар (не надану послугу) у випадку використання БПК здійснюється із застосуванням РРО, але без видачі готівкових коштів, тобто виключно через банк.
- Закон про РРО жодним чином не забороняє торговцю виплатити покупцеві готівку в разі повернення товару, оплаченого за безготівковим розрахунком, у тому числі із застосуванням БПК.
