(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
2/11
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Березень , 2018/№ 18

Фіндопомога з прив’язкою до інвалюти

А чи можна фіндопомогу прив’язати до валюти? Наприклад, указати в договорі суму в гривнях і слідом її доларовий еквівалент. І далі обумовити, що позичальник зобов’язується повернути суму фіндопомоги в гривнях, перерахувавши її за курсом НБУ, що діє на день повернення коштів. Чи правомірно так чинити?

Відразу зазначимо, що такий варіант оформлення фіндопомоги (з прив’язкою до інвалюти) цілком можливий. Особливо при коливаннях валютних курсів, коли позикодавець усе-таки фінансово ризикує в умовах можливої девальвації. А тому, здійснюючи фінпідтримку, хоче, принаймні, уникнути втрат і отримати назад співмірні фінанси. Для цього хоч якось (наприклад, через валютний еквівалент) застрахуватися від знецінення тимчасово вилучених грошових коштів.

Далі про такий варіант детальніше.

Договір позики*

* Про договір позики детальніше див. у спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2018, № 16, с. 3.

Поворотна фіндопомога із цивільно-правових позицій — це безпроцентна позика (гл. 71, § 1 «Позика», ст. 1046 — 1053 ЦКУ). Нагадаємо, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду і такої ж якості (ст. 1046 ЦКУ).

Договір позики укладають у письмовій формі (ст. 1047 ЦКУ). Засвідчувати нотаріально договір не треба. Проте зробити це можна за бажанням.

І не забувайте, що позика апріорі вважається процентною, тому, укладаючи договір поворотної фінансової допомоги, прямо вказуйте на «безоплатність» надання грошових коштів.

Валюта позики

Розмір позики не обмежений, головне — зафіксувати її суму в договорі. При цьому для «внутрішньоукраїнських» позик врахуйте такий момент:

валютою позики між резидентами повинна виступати національна валюта — гривня (ст. 524 ЦКУ),

оскільки вона є на території України єдиним законним засобом платежу (ст. 192 ЦКУ, ст. 3 Декрету № 15-93). А ось використовувати на території України іноземну валюту можуть тільки (як виняток) суб’єкти господарювання, що мають право здійснювати «валютні» розрахунки згідно із законодавством (тобто мають на це відповідну ліцензію НБУ, ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦКУ).

Але водночас чинне законодавство не забороняє в договорі прив’язатися (!) до інвалюти. Тобто разом із сумою в гривнях сторони за бажанням можуть у договорі визначити грошовий еквівалент позики в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦКУ).

Хоча зазначимо, що ГКУ подібної «еквівалентної» норми не містить. Та і держоргани в питанні інвалютного застереження «коливаються з лінією партії» ☺. То «дають добро» (листи Мінекономіки від 19.12.2006 р. № 89-24/103, від 20.10.2009 р. № 3804-25/544, Держкомпідприємництва від 21.12.2007 р. № 9563, Мін’юсту від 12.03.2007 р. № 20-5-132, ДПАУ від 11.03.2005 р. № 2045/6/23-5315), то натякають, що прив’язка до інвалюти небажана (лист Мінекономрозвитку від 29.05.2014 р. № 2413-01/17340-02).

Зверніть увагу: йдеться лише про еквівалент (!) в інвалюті (тобто про перерахунок в інвалюту), а не про позику в інвалюті. Тобто «ходити» за договором будуть гривні (не валюта). Тому навіть за наявності «валютного» застереження в договорі позичальник усе одно повертатиме позику нацвалютою — гривнями. При цьому гривневу суму, що підлягає поверненню, визначають шляхом перерахунку валютного еквіваленту за офіційним курсом НБУ на день платежу (чи частини платежу — у разі погашення позики по частинах), якщо інше не встановлює закон або договір (ч. 2 ст. 533 ЦКУ).

Проте ч. 2 ст. 533 ЦКУ корисна ще і тим, що дозволяє прив’язати суму позики не лише до офіційного курсу НБУ. У договорі сторони можуть указати свій порядок перерахунку валютного еквіваленту. Наприклад, установити, що розрахунок здійснюється за курсом певного комерційного банку*. Також можуть прив’язуватися до міжбанківського курсу інвалюти*.

* Див. постанови ВГСУ від 02.08.2017 р. у справі № 916/4529/15 і від 19.01.2017 р. № 904/4782/16.

І до речі,

можливість укладення «внутрішньоукраїнських» договорів позики з прив’язкою до інвалюти визнається і в судовій практиці

Тому якщо справа доходить до суду, то (за наявності застереження про валютний еквівалент у договорі) позикодавці успішно відсуджують у позичальників суми, перераховані «по повній», — за курсом НБУ на дату погашення. Підтримуючи позикодавців і правомірність їх вимог про стягнення перерахованої заборгованості, суди виходять із того, що:

— положення чинного законодавства хоча і визнають національну валюту (гривню) єдиним законним платіжним засобом на території України, проте не містять заборони на вираження в договорі грошових зобов’язань в інвалюті (визначення грошового еквіваленту зобов’язання в інвалюті) і перерахунку грошового зобов’язання в разі зміни курсу НБУ. Тому такі положення договору позики узгоджуються з вимогами чинного законодавства і не суперечать їм (рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.11.2017 р. у справі № 202/4757/15-ц**);

** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/70472919.

— якщо умовами договору позики разом з гривневою сумою встановлений еквівалент у валюті, то з позичальника стягується сума боргу, визначена за офіційним курсом НБУ на день платежу (постанова ВСУ від 21.12.2016 р. у справі № 537/5098/15-ц***).

*** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63839779.

Зробимо ще кілька застережень.

По-перше, якщо ви захочете встановити відповідальність за несвоєчасне повернення грошових коштів за договором поворотної фіндопомоги, то у зв’язку з «валютною» прив’язкою потрібно врахувати, що стягувати заборгованість за грошовими зобов’язаннями, прив’язаними до валюти, можна без урахування індексу інфляції (детальніше див. на с. 24 цього номера).

По-друге, звичайно, перерахунок виправданий, якщо курс стійко росте. Інакше якщо курс неміцний і гуляє туди-сюди, то при його падінні від позичальника можна вимагати «зменшену» суму. А це вже не узгоджується з визначенням договору позики (коли позичальник повинен повернути позикодавцеві таку ж (!) суму коштів). Тому про всяк випадок у договорі варто уточнити, що валютний еквівалент перераховують у разі зростання курсу. Тобто включити в договір таке формулювання:

«Позикодавець зобов’язується надати Позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 27000 (двадцять сім тисяч) гривень, що на момент укладання договору еквівалентно 1000 доларам США (за курсом долара США на момент укладання договору27,00 грн./$). А Позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. У разі якщо на день повернення позики валютний курс збільшиться, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом валюти на день платежу».

Зрозуміло, що через валютний стрибок з’явиться прибавка: позичальник поверне позикодавцеві більше гривень, ніж отримав. Таке перевищення далі іменуватимемо «сумовою різницею» за позикою. Вона заслуговує на окрему увагу — далі про неї.

Сумова різниця за позикою

Сумова різниця, що виникає, тягне передусім «фінпослужні» побоювання. Тут насамперед з’являється запитання: чи не стануть контролери тлумачити суму такого перевищення (тобто надбавку, що виникає), наприклад, платою за користування позикою (так би мовити, «процентами»)? І далі говорити про те, що видача позики потрапляє у фінпослуги, які мають право надавати лише фінустанови (детальніше історію питання див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 95, с. 41).

Хоча потрібно зазначити, що загалом податківці зараз до процентних позик налаштовані вже не так категорично. В усякому разі у своїх консультаціях вони визнають за позикодавцем (звичайною фізособою) можливість нарахування процентів за виданою позикою, не ототожнюючи її при цьому з фінпослугою (БЗ 103.02, консультація в журналі «Вісник Міністерства доходів і зборів України», 2014, № 44, с. 42). І до речі, контролери зазначають, що в такому разі проценти за позикою не вписуються в «податкове» визначення процентів (за п.п. 14.1.206 ПКУ). Адже це не плата за використання коштів, отриманих у кредит (п.п. «а»). А платежі за іншими договорами не є процентами в розумінні ПКУ. Тому радять такі платежі обліковувати як інші доходи (а не як проценти).

Ось тільки шкода, що не можна похвалитися стійкою судовою практикою. Оскільки в деяких справах суди беруть до уваги статус (!) позикодавця. Служителі Феміди, зокрема, підкреслюють, що при процентній позиці (тобто за договором про надання в позику грошових коштів з нарахуванням процентів) позикодавцем може бути тільки особа, що має спеціальний статус (тобто фінустанова, яка має право надавати фінпослуги). Див., наприклад, постанову ВГСУ від 16.03.2017 р. у справі № 910/13201/16* та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 р. у справі № 910/1972/16**.

* http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65408540.

** http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59006414.

Проте наша розмова зараз — про безпроцентні позики. Тому заспокоїмо. Як уже зазначалося, можливість укладення «внутрішньоукраїнських» безпроцентних договорів позики з прив’язкою до інвалюти визнають суди. І не хвилюйтеся:

сумова різниця — не плата (не процент) і не перетворює «безпроцентну» позику на «процентну»

По-перше, про те, що поворотна фіндопомога безпроцентна, говориться в договорі. Зазвичай у такому разі туди поміщають фразу: «Поворотна фінансова допомога надається на безоплатній основі. За цим Договором проценти за надання позики не нараховуються та не сплачуються». Таким чином, уже в договорі передбачено, що жодної плати за фіндопомогу немає.

До речі, зверніть увагу на те, що і з «податкових» позицій за ПКУ поворотна фіндопомога — це саме безкоштовна (безпроцентна) позика. Порівняйте: поворотна фіндопомога — сума коштів, яка надійшла платникові податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, і є обов’язковою до повернення (п.п. 14.1.257 ПКУ).

По-друге, схожа ситуація розглядалася в листі ДФСУ від 18.04.2016 р. № 8645/6/99-99-19-02-02-15 (у якому, правда, контролери чомусь іменували суму перевищення не сумовою, а «курсовою» різницею, що не цілком коректно). І хоча в ролі позикодавця там виступала фізособа (засновник), це суті справи не міняє. У цьому листі контролери дійшли висновку, що суму перевищення потрібно розглядати як інші доходи (п.п. 164.2.20 ПКУ), а не як проценти (п.п. 164.2.8 ПКУ). Тому розмови про те, що позика нібито стає «процентною» і «фінпослужною», не вели.

Тож, прив’язка до інвалюти не перетворює «безпроцентну» позику на «процентну». Тому вбачати в ній «фінпослужні» мотиви немає підстав.

І нарешті, про те, яким чином фіндопомога з прив’язкою до інвалюти вплине на облік.

Облік

У позичальника. Для бухобліку суму, яку позичальник повинен повернути за договором у певний строк позикодавцеві (тобто суму заборгованості), вважають зобов’язанням (п. 3 розд. I НП(С)БО 1).

Залежно від строку повернення фіндопомоги (протягом операційного циклу/12 місяців з дати балансу або пізніше) позичальник обліковує її у складі поточних або довгострокових зобов’язань.

При цьому ні доходи в сумі отриманої позики, ні витрати при поверненні такої суми в позичальника не виникають (п. 5 П(С)БО 15, п.п. 9.3 П(С)БО 16). А ось сумову різницю, що сплачується позикодавцеві при поверненні позики, позичальник при погашенні визнає іншими операційними витратами (Дт 949 — Кт 311). В усякому разі, саме так її рекомендує відображати Мінфін (лист від 31.07.2009 р. № 31-34000-10-16/20869).

Ну і про всяк випадок уточнимо: оскільки позика гривнева (зобов’язання виражене в гривнях), то в бухобліку її щокварталу (на дату балансу) перераховувати не потрібно. Тобто курсові різниці як за валютою (монетарною статтею) в цьому випадку не виникають (оскільки заборгованість — гривнева).

У податковоприбутковому обліку об’єктом оподаткування є фінрезультат, визначений у фінзвітності. І в цьому випадку в його формуванні візьме участь сумова різниця, що потрапила в бухвитрати. А ось сама сума позики (не важливо — короткострокової чи довгострокової) ніяк не вплине на бухфінрезультат. Тим паче, що жодних різниць (коригувань) для поворотної фіндопомоги ПКУ не встановлено (лист ДФСУ від 12.03.2016 р. № 5314/6/99-99-19-02-02-15). Вони є хіба що тільки для перехідної фіндопомоги, отриманої до 01.01.2015 р. від неплатників (п. 18 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, детальніше про це див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 44, с. 7 і 2017, № 52, с. 33).

У позикодавця. Підприємство, що видало позику (позикодавець), у бухобліку відображає її суму у складі дебіторської заборгованості. При цьому суму позики залежно від строку повернення (протягом операційного циклу/12 місяців з дати балансу або пізніше) позикодавець обліковує у складі короткострокової або довгострокової дебіторської заборгованості.

У бухгалтерському обліку ні витрати в сумі виданої позики, ні доходи при поверненні такої суми в позикодавця не виникають (п.п. 9.4 П(С)БО 16, п.п. 6.5 П(С)БО 15). При цьому сумову різницю, отриману від позичальника при поверненні позики, позикодавець визнає іншими операційними доходами (Дт 311 — Кт 719, лист Мінфіну від 31.07.2009 р. № 31-34000-10-16/20869).

Причому підприємствам (позичальникам і позикодавцям), що ведуть облік за МСФЗ, довгострокові позики доведеться дисконтувати (детальніше див. у «Податки та бухгалтерський облік», 2017, № 85, с. 15).

І на підкріплення — приклад.

Приклад. За договором позики від позикодавця отримана поворотна фіндопомога строком на 3 місяці в сумі 26000 грн., що на момент укладення договору еквівалентно $1000 (за курсом НБУ на момент укладення договору — 26,00 грн./$). При зростанні курсу позичальник повертає суму в гривнях, визначену за курсом НБУ на день платежу. На дату повернення фіндопомоги курс НБУ — 27,12 грн./$.

В обліку операції відобразяться такими записами:

Облік поворотної фіндопомоги з прив’язкою до інвалюти

з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума,

грн.

Дт

Кт

У позикодавця

1

Видано короткострокову позику одержувачеві

377

311

26000

2

Повернено короткострокову позику одержувачем

311

377

26000

3

Відображено (в інших операційних доходах) сумову різницю

311

719

1120

У позичальника

1

Отримано короткострокову поворотну фіндопомогу

311

685*

26000

2

Повернено поворотну фіндопомогу

685*

311

26000

3

Відображено (в інших операційних витратах) сумову різницю

949

311

1120

*Застосовувати саме цей субрахунок рекомендує і Мінфін (лист від 29.12.2008 р. № 31-34000-20-16/45983).

Детальніше про фіндопомогу див. «Податки та бухгалтерський облік», 2016, № 44 і 2017, № 85, с. 15.

Зацікавив журнал?
Отримуйте більше статей та спеціальних пропозицій за підпискою
прив’язка до валюти, відображення в обліку, фінансова допомога, грошовий еквівалент, договір позики, сумова різниця додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті