Ілюзія безкарності
На сьогодні перевірок РРО бояться далеко не всі. Це не дивно відразу з двох причин:
1. На проведення фактичних перевірок (частіше за все РРО-порушення ловлять саме під час таких перевірок) діє карантинний мораторій. Щоправда, він не поширюється на тих, хто здійснює обіг пального, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Таких суб’єктів перевіряти можуть. Причому, як показує судова практика, податківців цікавлять не лише пально-алкогольно-тютюнові питання, але і порушення Закону про РРО: невидача чека, незазначення в чеку коду УКТ ЗЕД за підакцизними товарами тощо (див., наприклад, рішення Окружного адмінсуду м. Києва від 17.11.2021 у справі № 640/15562/21 // reyestr.court.gov.ua/Review/101228697). Інших турбувати не повинні.
2. Низькі штрафи. До 01.01.2022 згідно з п. 11 Прикінцевих положень Закону про РРО діють перехідні розміри штрафів. Найпопулярніше РРО-порушення — непроведення або неповне проведення розрахункової операції через РРО, невидача розрахункового документа. Взагалі-то п. 1 ст. 17 Закону про РРО за такі порушення встановлює чималий штраф (100 % вартості товару за перше порушення, 150 % — за кожне наступне), але завдяки перехідній нормі до 01.01.2022 цей штраф становить 10 і 50 % відповідно.
А раніше (до 01.08.2020) застосовувався і зовсім мізерний штраф — за перше порушення — 1 грн, за друге і наступні — 100 % вартості проданих із порушенням товарів/робіт/послуг. Податківці рахували повторюваність у межах однієї перевірки. Але суди, як правило, виходили з іншої логіки: за здійснення правопорушення, установленого в межах однієї перевірки, можна застосувати тільки одну фінансову санкцію в розмірі 1 грн за умови, що протягом року попередньо не було встановлено порушення таких же вимог (див. «Податки & бухоблік», 2019, № 97, с. 26).
Тому не дивно, що багато підприємців зараз не надто й звертають увагу на дотримання РРО-правил. Наприклад, часто можна побачити підприємців — єдиноподатників групи 2 або 3, що торгують ТСПТ без РРО. Звісно, це порушення п. 61 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. Проте ФОП, сподіваючись на вказані вище причини, прохолодне ставляться до дотримання правил використання РРО.
Насправді, усе не так безхмарно, як здається на перший погляд. Річ у тому, що порушення так і залишається порушенням. І нехай воно здійснене в карантин, відповідати за нього доведеться після його закінчення. Адже штрафний мораторій стосується тільки штрафів за податкові порушення, визначені в ПКУ, а про порушення правил, установлених Законом про РРО, мова не йде.
А найголовніше ось що: згідно з п. 11 підрозд. 10 Перехідних положень ПКУ штрафні (фінансові) санкції за результатами перевірок, здійснюваних контролюючими органами, застосовуються в розмірах, передбачених законом, чинним на день ухвалення рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій. Виходить, штрафи за порушеннями, вчиненими до 01.01.2022, так само як і до 01.08.2020, але виявленими після 01.01.2022 (а в більшості випадків ще пізніше, після закінчення карантину), застосовуватимуться в повному, підвищеному розмірі. І само собою, не можна забувати про адмінштраф (ст. 1551 КУпАП), його ніхто не скасовував.
Строк давності
Комусь спаде на думку: а чи можна сховатися за строк давності, установлений у ст. 102 ПКУ? Нагадаємо, що з 01.01.2021 ст. 102 ПКУ уточнили, і тепер вона стосується строків давності і за неподаткові порушення, а строк у 1095 днів відлічується від дати вчинення правопорушення (утім, аналогічні правила податківці застосовували і раніше; див. «Податки & бухоблік», 2020, № 86, с. 2).
Але на період карантину перебіг строку давності призупиняється (п. 522 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Тому від штрафу можуть бути захищені тільки ті, хто вчинив обговорювані РРО-порушення до 18.03.2017. За ними строк давності сплив ще до початку карантину.
Якщо ж порушення було здійснене пізніше, то закінчення строку давності за ним затягується. Тобто забути про порушення можна тільки тоді, коли після закінчення карантину строк давності за мінусом періоду карантину досягне 1095 днів. Інакше кажучи, якщо в період дії карантину закінчилися 1095 днів із дня вчинення порушення, то до дати, після якої закінчиться карантин, слід додати період, що минув з дати початку карантину (тобто з 18.03.2020) до дати спливу 1095 днів. Якщо після закінчення цього періоду порушення не буде виявлено, можна вважати, що ви вільні від РРО-штрафів.
Строки давності можуть врятувати хіба що від адмінштрафу, вони там набагато коротші (ст. 38 КУпАП).
Утім, просте очікування не завжди доречно з точки зору планових перевірок. Річ у тому, що певні критерії ризиковості для осіб, які працюють з РРО, установлені в Порядку № 524 (ср. ). Наприклад, для юросіб там названо такі критерії незначного ступеня ризику: (1) декларування платником податків видів діяльності, пов’язаних із торгівлею, громадським харчуванням, наданням послуг за відсутності зареєстрованого РРО; (2) наявність зареєстрованого РРО за відсутності обсягів реалізації товарів (послуг) через такий РРО.
Це означає, що згідно з п. 77.2 ПКУ такі платники включаються у план-графік не частіше ніж один раз на три роки. Причому на планові перевірки юросіб зараз карантин не поширюється «завдяки» постанові № 89 (с. 9).
А якщо ліквідуватися?
Як правило, таке питання стоїть перед ФОП. Але тут треба пам’ятати, що припинення ФОП є підставою для позапланової документальної перевірки (п.п. 78.1.7 ПКУ). Причому:
1. У період карантину такі перевірки проводяться (для них у п. 522 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ зроблено спеціальний виняток).
2. Провести перевірку фіскали можуть протягом усе тих же строків давності, установлених ст. 102 ПКУ. А вони, як уже було зазначено, на період карантину призупиняються.
Тому припинення ФОП у теорії, по суті, нічим не відрізняється від простого очікування закінчення строку давності (скоріше, навіть гірше — звичайну перевірку в карантин провести не можуть, а перевірку під час припинення ФОП — можуть, так ще й строки давності подовжуються).
Хіба що можна сподіватися на існуючу практику
Так, податківці визнають: конкретні строки проведення перевірки припиненого ФОП не встановлені (130.03 БЗ).
Іноді фіскали взагалі не перевіряють припинених ФОП. Принаймні тоді, коли у звітності діяльність або не відображалася, або відображалася в незначній сумі (див. «Податки & бухоблік», 2020, № 92, с. 26).
Що ж до ліквідації юрособи, то підстави для позапланової перевірки аналогічні (усе той же п.п. 78.1.7 ПКУ), але така практика затягування перевірки, як у ФОП, зустрічається рідко.
У результаті доходимо того, що ФОП може ще хоч якось ухилитися від покарання за РРО-порушення. А ось для юрособи прохолодне ставлення до РРО-правил призведе до повнорозмірних штрафів. Ну а такі речі, як виправлення «помилки» або «повернення», доречні хіба що у випадку разових продажів (див. «Податки & бухоблік», 2021, № 56 і 2019, № 77, с. 22).
