Були мікро-, виросли до великих: коли і куди переходити?

На що впливає статус?

Від того, до якої категорії належить підприємство — мікро-, малих, середніх або великих — безпосередньо

Так, мікро- і малі підприємства можуть подавати скорочену за показниками фінансову звітність у складі Балансу і Звіту про фінансові результати згідно з НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність» (ч. 3 ст. 11 Закону про бух- облік*, п. 2 розд. ІІ НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»). Усі інші підприємства, що застосовують національні стандарти бухгалтерського обліку, складають і подають повний комплект фінансової звітності.

* Закон України «Про бухоблік та фінзвітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.

Хоча за бажання «малюки» — мікро- і малі підприємства — також можуть складати повнокомплектну фінзвітність (див. «Податки & бухоблік», 2019, № 81, с. 31). І якщо вирішено звітувати за повною формою, тоді в усьому доведеться підпорядковуватися вимогам НП(С)БО 1. Тобто складати річну фінансову звітність у складі п’яти форм (п. 1 розд. II НП(С)БО 1, п. 2 Порядку № 419**). Свій вибір закріплюють в наказі про облікову політику.

** Порядок подання фінзвітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419.

Розмірність підприємства впливає також на:

— МСФЗ-обов’язок — великі підприємства зобов’язані складати фізвітність за міжнародними стандартами;

— періодичність подання фінансової звітності — за вимогами п. 2 Порядку № 419 мікропідприємства і непідприємницькі товариства (крім МСФЗ-зобов’язаних), а також єдиноподатники групи 3 подають виключно річну фінансову звітність. Усі інші звітують щоквартально. Щоправда, якщо підприємство за бухобліковими мірками — мікро-, але з податкової точки зору — високодохідник, то йому доведеться подавати проміжну фінзвітність у складі прибуткової декларації за звітний квартал (пп. 46.2, 137.4, 137.5 ПКУ);

— обов’язок оприлюднювати фінансову звітність і в які строки (див. «Податки & бухоблік», 2020, № 103, с. 4);

— необхідність подавати електронні податкові декларації. У середніх і великих підприємств вибору немає — вони звітують перед податківцями тільки в електронній формі. Це поширюється і на фінансову звітність, яку прибутківці подають у складі декларації з податку на прибуток підприємств.

Врахуйте! Розмірну групу для цілей подання податкової звітності визначаємо саме за бухобліковими критеріями. Але якщо, наприклад, мале підприємство подає прибуткову декларацію в електронному вигляді, то й фінансову звітність — її невід’ємний додаток — теж подають в електронній формі (п. 49.4 ПКУ).

Як визначати калібр?

Критерії розділення підприємств за їх величиною — мікро-, малі, середні і великі — для цілей складання фінзвітності встановлені ч. 2 ст. 2 Закону про бухоблік. Приналежність до тієї або іншої групи визначаємо, орієнтуючись на три показники за попередній рік:

1) балансову вартість активів — ряд. 1300 гр. 4 Балансу за ф. № 1, № 1-м, № 1-мс;

2) чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — ряд. 2000 гр. 3 Звіту про фінрезультати за ф. № 2, № 2-м, № 2-мс;

3) середню кількість працівників — розраховуємо згідно з Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Держстату від 28.09.2005 р. № 286 (див. «Податки & бухоблік», 2020, № 77, с. 15).

Розмірні групи підприємств і критерії оцінки, що відповідають їм, наведені в табл. 1.

Таблиця 1. Градація підприємств для фінзвітності

Критерії, позначені в євро, перераховуємо за середньорічним курсом НБУ*.

* Див. bank.gov.ua/ua/markets/exchangerate-chart

Середньорічні курси євро за минулі роки представлені в табл. 2. Саме їх використовуємо для розрахунку гривневого еквівалента балансової вартості активів і чистого доходу від реалізації.

Таблиця 2. Середні за рік курси НБУ

Щоб віднести себе до тієї або іншої категорії, підприємство за показниками фінзвітності за попередній рік повинне відповідати одночасно як мінімум двом критеріям (у будь-якій комбінації). Потрапляти відразу під усі три класифікаційні ознаки зовсім не обов’язково.

Коли два параметри з трьох відповідають певній розмірній групі, то цього вистачає, щоб її достовірно встановити. Якщо ж збігаються відразу усе три — сумнівів узагалі жодних.

А якщо за трьома критеріями підприємство потрапляє у три різні категорії? Тоді вибирайте золоту середину (див. «Податки & бухоблік», 2018, № 103, с. 2). Наприклад, за однією ознакою підприємство є малим, за другою — середнім, за третьою — мікро-. У цьому випадку підприємство вважається малим.

Уперше свій калібр підприємства визначили на початку 2018 року — за даними річної фінансової звітності за 2017 рік.

Новостворені підприємства для встановлення свого статусу застосовують показники на дату складання першої річної фінзвітності. Тобто ті, хто створений у 2020 році, беруть дані фінзвітності за 2020 рік, а хто в поточному звітному році — візьмуть показники із фінзвітності за 2021 рік.

А що коли надалі підприємство перестає вписуватися в рамки своєї категорії?

Коли та як міняти групу?

Для підприємств, які працюють не один рік, порядок переходу з однієї групи в іншу визначає ч. 2 ст. 2 Закону про бухоблік. Основне правило: залишають групу перебування тільки у тому випадку, якщо

Інакше пристань не міняють. Тобто первинна фінзвітна розмірність, набута за підсумками 2017 року, закріплюється за підприємством щонайменше на два роки — і на 2018-й, і на 2019-й. Наприклад, у нашому випадку підприємство за даними 2017 року потрапило до мікро-. Відповідно за 2018 і 2019 роки воно подавало фінансову звітність мікропідприємства.

Оскільки з моменту встановлення розмірності минули 2 роки (2018-й і 2019-й), то для фінзвітності за 2020 рік потрібно було пройти тест на відповідність критеріям групі перебування.

При дворічній невідповідності треба поміняти свій статус. І тут діє друге правило: групу переходу визначаємо за показниками річної фінансової звітності за попередній рік. Тобто орієнтуючись на фінзвітність за 2019 рік.

Підприємства, які створені у 2018-му і 2019 роках, у 2020 році зберігають первісно встановлену розмірність. Переглядати її для звітності-2020 не треба. Наведемо приклади, виходячи з мікростатусу підприємства (див. табл. 3).

Таблиця 3. Статус підприємства у 2020 році

А що ж наше підприємство? З ним у 2018-му і 2019 роках відбулися метаморфози. Воно два роки поспіль не відповідало критеріям мікрогрупи. Тому з початку 2020 року втрачає свій первісно набутий статус.

Але через таку невідповідність підприємство потрапляло в різні категорії: малого у першому році невідповідності (2018-му) і середнього — у другому (2019-му). Перейти воно повинне було в розряд середніх, оскільки групу входу визначаємо за даними фінзвітності за попередній 2019 рік. Тобто при дворічній невідповідності приналежність підприємства встановлюємо виходячи з показників категорії другого року невідповідності. А таким у цьому випадку є якраз 2019 рік.

Тож за 2020 рік наше підприємство складає і подає повну фінзвітність за НП(С)БО 1, як і належить середнім підприємствам.

Яка подальша доля?

А як аналізованому підприємству звітувати у 2021 році? Адже показники його фінзвітності за 2020 рік вказують на іншу розмірність — великого підприємства.

Змоделюємо для нього можливий сценарій розвитку подій. Але спершу ще раз нагадаємо головне правило виходу з групи: показники фінзвітності повинні два роки поспіль вибиватися з критеріїв раніше призначеної групи. Причому абсолютно не важливо, в який бік відбувається крен. Головне — не відповідати своєму калібру.

Відправною точкою в нашій ситуації є 2019 рік. Саме за його підсумками підприємство набуло статусу середнього. Тепер, щоб залишити цю групу, йому треба протягом двох років поспіль порушувати її критерії. Тобто до іншої категорії підприємство зможе приєднатися тільки з 01.01.2022 р. і лише у тому випадку, коли в 2020-му і 2021 роках не вписуватиметься в параметри середнього (див. табл. 4).

Тож у 2021 році, як, власне, і в 2020-му, підприємство звітує як середнє.

Таблиця 4. Категорія підприємства у 2022 році

А ось якщо і за підсумками 2021 року підприємство спрацює з показниками великого, тоді починаючи з 01.01.2022 р. йому належить покинути категорію середніх і перейти в розряд великих. А раз так, то у нього виникне обов’язок складати фінансову звітність за МСФЗ (ст. 12¹ Закону про бухоблік).

Датою переходу на МСФЗ для нього буде 01.01.2022 р. У 2022 році такий МСФЗ-новачок все ще продовжуватиме звітувати за НП(С)БО. А вже починаючи з 01.01.2023 р. наше МСФЗ-зобов’язане підприємство складатиме проміжну, річну і консолідовану фінансову звітність за 2023 рік за МСФЗ (див. лист Мінфіну від 23.03.2020 р. № 35210-06-5/8860).

Якраз фінансова звітність за 2023 рік буде його першою МСФЗ-звітністю за МСФЗ 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності».

Як потім повернутися на НП(С)БО-звітність, якщо втратили МСФЗ-статус, читайте в «Податки & бухоблік», 2020, № 16, с. 29.