Пальне для генератора: все, про що потрібно пам’ятати

Ліцензії на зберігання

На час ВС. Відразу хочемо заспокоїти всіх, хто зберігає пальне для роботи генераторів у воєнний час: вони можуть протягом ВС робити це без ліцензії на зберігання. На це наразі вказує ст. 18 Закону № 481*. У ній чітко сказано, що на період дії ВС та протягом 30 днів з дня його припинення/скасування можна без ліцензії зберігати пальне для заправлення генератора (ст. 18 Закону № 481):

— в обсязі до 2000 літрів на кожний об’єкт, де є генератор;

— в обсязі, що перевищує 2000 літрів, на кожному об’єкті, де є генератор, але з обов’язковим поданням декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального.

* Закон України від 19.12.95 № 481/95-ВР.

Тому допоки діятиме ВС, перейматися через ліцензію на зберігання пального не варто.

Після ВС. А от якщо ВС закінчиться, то за загальним правилом, щоб зберігати пальне для заправки генератора, доведеться отримати ліцензію на зберігання пального на кожне місце зберігання пального. Про те, як це зробити, читайте у «Зберігання пального для власних потреб» // «Податки & бухоблік», 2023, № 33.

Хоча є випадки, коли можна уникнути отримання такої ліцензії і мати пальне для роботи генератора. Мова йде про

Тому якщо у когось буде зберігатися пальне для генератора саме у такій тарі, то на його зберігання ліцензію і після закінчення ВС отримувати не слід.

Якщо ж зберігати пальне у тарі більшого об’єму, то це можна робити тільки після отримання ліцензії.

Звичайно, можна підійти до цієї проблеми з вигадкою. І, наприклад, говорити, що у каністрах обсягом більше 5 літрів пальне для заправки генератора не зберігається. Воно відразу заливається після доставки на підприємство у бак генератора. А як відомо, без ліцензії можна зберігати пальне у баку агрегата (БЗ 113.04).

Крім того, податківці не вимагають отримувати ліцензію на зберігання у випадку, коли на АЗС пальне заливається у каністру, а після його доставки на підприємство переливається з каністри у бак агрегата. Про це свого часу податківці зазначали у листі ДПСУ від 11.11.2020 № 4647/ІПК/99-00-09-03-03-06 (див. наш коментар до нього в «Податки & бухоблік», 2021, № 3).

Акцизний податок

Де йде мова про зберігання пального, там відразу спливає питання необхідності реєстрації платником акцизного податку. Адже в окремих випадках навіть зберігання пального для власних цілей (наприклад, тільки для заправки генератора) може призвести до виникнення акцизного складу. А це змушує суб’єкта господарювання реєструватися платником пального акцизу.

Нагадаємо, що місце, де зберігається пальне, що використовується тільки для власних цілей, не буде вважатися акцизним складом (п.п. 14.1.6 ПКУ):

— для всіх суб’єктів, які не є платником сільгоспЄП (тобто тих, хто перебуває на загальній системі оподаткування чи звичайному або воєнному ЄП), якщо місткість ємностей на його нафтоскладі не перевищує 200 кубічних метрів та протягом календарного року він отримує пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки на АЗС тощо);

— для платників сільгоспЄП, якщо протягом календарного року отримано пального в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки на АЗС). Для таких платників обсяг ємностей, які він має на нафтоскладі, ролі не відіграє.

Так от, якщо суб’єкт вписався в ці правила, то його місце для зберігання пального для генератора не є акцизним складом. А тому він може зберігати пальне для роботи генератора і не реєструватися платником пального акцизу.

Якщо ж не вписатися у вищезгадані норми, то в мирний час слід було б обов’язково реєструватися платником пального акцизу. А от у воєнний все не так однозначно. Адже законодавці на початку 2023 доповнили ПКУ ще одним випадком, коли у суб’єкта, який зберігає пальне тільки для заправки генератора, не виникає акцизний склад (п. 47 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ // «Пальне для генераторів: нові ліцензійні й акцизні цікавинки» // «Податки & бухоблік», 2023, № 4). Так, з 03.01.2023 тимчасово (!), на період дії ВС плюс ще місяць у доповнення (!) до критеріїв, визначених п.п. 14.1.6 ПКУ, не вважається акцизним складом приміщення або територія, у кожному (на кожній) з яких загальна місткість розташованих ємностей для зберігання пального, яке використовується виключно для заправлення генераторів, не перевищує 2000 літрів. По суті, це правило дозволяє не реєструвати акцизний склад тим, у кого наявний невеликий склад (до 2 куб. м), але при цьому оборот через цей склад проходить вагомий (більше 1000 куб. м).

Тому якщо комусь це воєнне послаблення стане у пригоді, то можна ним скористатися. Головне, пам’ятати, що це воєнне послаблення стосується тільки випадку, коли з нього пальне витрачається тільки на заправлення генераторів, виключаючи будь-які інші цілі!

Ті ж, хто не вписався у жодне із вищезгаданих вимог, щоб зберігати пальне для заправки генератора, навіть у воєнний час, повинен буде реєструватися платником пального акцизу.

Норми витрат палива

Списувати пальне на роботу генератора слід виходячи з норм витрати пального. Адже це:

— по-перше, дає змогу проконтролювати використання пального на роботу саме генератора і уникнути розкрадання пального;

— по-друге, дає шанс суб’єкту довести фіскалам, що пальне було використано на господарські цілі. Це потрібно, щоб уникнути нарахування компенсуючих податкових зобов’язань з ПДВ згідно з п. 198.5 ПКУ.

Тому, на наш погляд, у підприємств не лишається іншого виходу, як самостійно розробити норми витрат палива для вашого генератора. Про те, що самостійно розроблені норми не протизаконні, на сьогодні не тільки стверджують суди (див. постанову Шостого апеляційного адмінсуду від 03.02.2020 у справі № 320/5188/18), а й говорять фіскали (див. лист ДПСУ від 26.05.2021 № 2026/ІПК/99-00-21-02-02-06).

За яким алгоритмом слід визначати норму витрат пального для генераторів, кожний суб’єкт вирішує самостійно. Логічно було б визначати норми витрати пального, опираючись на технічну документацію виробника генератора щодо використання пального. Такі дані ви зможете відшукати у техдокументації на генератор.

Водночас виробники наводять такі норми при роботі генератора у базових умовах, а отже, ці норми не враховують саму специфіку роботи окремого генератора і інших факторів, які впливають на витрату пального (наприклад, температуру повітря, де працює генератор, октанове число палива, яке використовується для роботи, тощо). А тому доволі часто виходить, що норми витрат палива, вказані у техдокументації, можуть відрізнятися від фактичних витрат пального).

Якщо суб’єкта не влаштовують норми витрат пального із техдокументації, тоді краще розробити і затвердити свої реальні норми. Для цього можна провести контрольні заміри. Для їх фіксації слід створити спеціальну комісію, яка буде проводити дослідження (заміри) витрат пального та хронометраж роботи генератора. Проводити такі заміри можна як самостійно, так і залучивши сторонню організацію.

Після визначення норми витрат пального для генератора потрібно цей факт належним чином задокументувати. Тобто слід оформити саму процедуру визначення норм актом про проведену роботу. А потім на основі цього акта директор своїм наказом має затвердити розроблені норми. Після цього можна списувати пальне, спираючись на розроблені вами норми.

Звичайно, сам факт витрати пального, як у межах норм, так і поза межами, слід задокументувати (наприклад, скласти акт витрат палива на роботу генератора), і тоді пальне в межах норм вважатиметься використаним у господарській діяльності. І нараховувати ПДВ на цей обсяг спаленого генератором палива згідно з п. 198.5 ПКУ точно не слід.

Викиди в атмосферу

Дозвільні документи. Генератор, щоб виробити електроенергію, спалює пальне. Від такого спалювання утворюються забруднюючі речовини. Вони викидаються в атмосферу. Тому не дивно, що власників генераторів цікавить необхідність отримання дозволів на викиди в атмосферу забруднюючих речовин при роботі генераторів.

Перш за все варто пам’ятати, що за загальним правилом викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними (!) джерелами забруднення можуть здійснюватися тільки після отримання дозволу на викиди (ст. 11 Закону № 2707*).

* Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.92 № 2707-XII.

Тому якщо у вас генератор стаціонарний, то для його експлуатації в загальному випадку слід отримати відповідний дозвіл. Якщо ж ви вважаєте, що ваш генератор пересувний, то про дозвіл можна не хвилюватися.

Проте у воєнний час навіть користувачам стаціонарних генераторів про дозвіл на викиди можна не задумуватися. Адже відповідно до п. 1² розд. IX Закону № 2707 протягом дії воєнного стану та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, дозволяється експлуатація генераторів без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Екоподаток. У мирний час податківці завжди заявляли, що до стаціонарних джерел забруднення можна віднести генератори, міні-електростанції, газозварювальне обладнання (установки), які працюють на пальному (БЗ 117.06, чинна до 03.01.2023). А тому вважали, що за викиди генераторами слід платити екоподаток.

При цьому той факт, що більшість генераторів є пересувними, а не стаціонарними джерелами забруднення, а за викиди пересувними джерелами екоподаток не сплачується, їх не бентежив.

Водночас на час дії воєнного стану у цій ситуації відбулися деякі зміни. Річ у тому, що з 03.01.2023 у п. 46 підрозд. 5 розд. XX ПКУ прямо говориться, що на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, для цілей сплати екоподатку електрогенераторні установки, що класифікуються за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД (тобто генератори), не вважаються стаціонарними джерелами забруднення.

А отже,

Адже допоки генератори не є стаціонарним джерелом забруднення, до того часу у суб’єкта щодо такого генератора не виникає об’єкт оподаткування екоподатком.

Звертаємо увагу! Це все стосується тільки стаціонарних генераторів. За пересувні генератори і до введення цього послаблення платити екоподаток не було потрібно. Деталі у «Генератори в законі: без імпортного ПДВ, екоподатку й пальної ліцензії» // «Податки & бухоблік», 2022, № 99.

Тобто якщо у підприємства із джерел забруднення є тільки стаціонарний генератор і минулого року таке підприємство не було платником екоподатку (генератор з’явився під час дії ВС, десь так у жовтні — листопаді), то такий суб’єкт не подає:

— декларації з екоподатку за І квартал 2023 року і напевно не подав і за IV квартал 2022. А далі, якщо і буде подавати, то тільки коли закінчиться ВС і мине місяць після цього і після цих періодів він почне експлуатувати свій стаціонарний генератор;

— заяву на відсутність об’єкта оподаткування у строк для звітування за І квартал, якщо минулого року не був платником екоподатку. Адже така заява подається, тільки коли особа була в минулому році платником екоподатку і з початку поточного року у неї немає об’єкта оподаткування екоподатком.

Ті суб’єкти, які минулого року були платниками екоподатку і в них цього року, крім стаціонарного генератора, інших джерел забруднення немає, щоб не подавати пустушки, мають подати таку заяву.

Детально про звітування з екоподатку за І квартал 2023 читайте у «Звітність з екоподатку за І квартал 2023 року: враховуємо воєнне звільнення» // «Податки & бухоблік», 2023, № 32.

Інша справа, що податківці вважають, що коли у суб’єкта зберігається пальне навіть для власних цілей (заправки генератора), то об’єкт оподаткування екоподатком у них виникає, адже відбувається випаровування з ємностей для зберігання пального. Ми вважаємо, що від цих посягань можна відбитися. Детально про те, як це зробити, читайте у «Зберігання пального для власних потреб» // «Податки & бухоблік», 2023, № 33.